Рішення

від 31.01.2017 по справі 214/341/16-ц

САКСАГАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 214/341/16-ц

2/214/509/17

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

31 січня 2017 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Щеняєвої І.Б.,

при секретарі - Фастовець Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в. ОСОБА_1 цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3, яка діє від імені та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, треті особи: Орган опіки та піклування Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання квартири спільним майном подружжя та визнання права власності в порядку спадкування та за зустрічним позовом ОСОБА_3, що діє від імені та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 до ОСОБА_2, треті особи: Орган опіки та піклування Святошенської районної в м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання права власності в порядку спадкування на земельну ділянку,-

встановив:

Позивач за первісним позовом звернувся до суду з позовними вимогами, які в подальшому уточнив, згідно уточненої позовної заяви, просив суд визнати квартиру № 92 у будинку № 39 в м-н. Сонячний м. Кривий Ріг - об'єктом спільної сумісної власності ОСОБА_2 та померлого ОСОБА_8; визнати за ОСОБА_2 право власності на квартиру, що розташована за адресою: м. Кривий Ріг, м-н. СонячнийАДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_8. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 01.04.2013 р. помер її чоловік ОСОБА_8. Після його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно, а саме ? частку квартири, що є у спільній власності подружжя, та земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: Київська обл., Макарівський р-н., с. Комарівка, 0,2019 га з кадастровим номером №3222782901:01:003:0028.

Позивач за первісним позовом вказує, що спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_8 є вона - дружина покійного - ОСОБА_2 та двоє інших спільних дітей ОСОБА_6, ОСОБА_5, його матір - ОСОБА_7 (треті особи по справі), та донька померлого - ОСОБА_4 (відповідач по справі).

Треті особи по справі, які є спадкоємцями першої черги за законом після померлого ОСОБА_6 - ОСОБА_5 та ОСОБА_7 надали до нотаріальної контори заяви щодо відмови від частки кожного з них у спадщині померлого на користь позивача.

ОСОБА_3 було подано заяву до нотаріальної контори від імені неповнолітньої ОСОБА_4 для прийняття спадщини.

Відповідач ОСОБА_3 для оформлення спадщини до нотаріальної контори не з'являється, незважаючи на неодноразові виклики нотаріуса та на прохання позивача. Враховуючи, що позивач так-само як і відповідач, має право на спадкове майно, позивач не має змоги його оформити свої права на спадщину окремо від відповідача, тому вирішила звернутися до суду з даним позовом.

Позивач за зустрічним позовом просить суд визнати за ОСОБА_4 право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: Київська обл., Макарівський р-н., с. Комарівка, 0,2019 га з кадастровим номером №3222782901:01:003:0028 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_8. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що 01.04.2013 року помер ОСОБА_8, який є батьком неповнолітньої ОСОБА_4. Після його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно, а саме: ? частка у спільній власності подружжя та земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: Київська обл., Макарівський р-н., с. Комарівка, 0,2019 га з кадастровим номером №3222782901:01:003:0028.

Спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_8 є дружина померлого, двоє спільних з дружиною дітей - ОСОБА_6, ОСОБА_5, його матір - ОСОБА_7, та донька померлого - неповнолітня ОСОБА_4.

Треті особи по справі, які є спадкоємцями першої черги за законом після померлого ОСОБА_6 - ОСОБА_5 та ОСОБА_7 надали до нотаріальної контори заяви щодо відмови від частки кожного з них у спадщині померлого на користь ОСОБА_2.

Нею було подано заяву до нотаріальної контори від імені неповнолітньої ОСОБА_4 для прийняття спадщини, але через брак часу так і не оформила спадщину.

Враховуючи факт наявності у померлого п'яти спадкоємців першої черги, троє з яких відмовились від своїх часток у спадщині на користь дружини померлого, ознайомившись з позовними вимогами ОСОБА_2, позивач за зустрічним позовом просить визнати право власності на вищезазначену земельну ділянку, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_8.

Представником позивача надано до суду заяву, в якій позивач за первісним позовом просить суд розглядати справу за своєї відсутності, позовні вимоги підтримує, просить позов задовольнити, і повністю визнає позовні вимоги за зустрічним позовом.

Представником відповідача надано до суду заяву, в якій позивач за зустрічним позовом просить суд розглядати справу за своєї відсутності, позовні вимоги підтримує, просить зустрічний позов задовольнити, і повністю визнає позовні вимоги за первісним позовом.

Треті особи у справі - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, кожен окремо, надали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, не заперечували проти задоволення первісного та зустрічного позову.

Третя особа по справі - Орган опіки та піклування Святошенської районної в м. Києві державної адміністрації надав суду заяву, в якій просить суд розглядати справу за своєї відсутності, рішення винести не порушуючи інтереси дітей.

Згідно ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, судом були встановлені наступні обставини і визначені відповідно до них правовідносини.

Так, згідно свідоцтва про смерть серії І-БК № 264664 ОСОБА_8М, помер 01 квітня 2013 року, про що зроблено відповідний актовий запис № 5852 (а.с.6)

Відповідно до свідоцтва про шлюб, 16.06.177 ОСОБА_8Н уклав шлюб з ОСОБА_9 Після укладання шлюбу прізвище ОСОБА_10А змінила на ОСОБА_2 (а.с.7).

Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_4 народилась 01 березня 2015 року, її батьками записані ОСОБА_8 та ОСОБА_3, про що відділом реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції в м. Києві зроблено відповідний актовий запис № 667 (а.с.10).

Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_5 народився 24.04.1978 року, його батьками вказані ОСОБА_8М, та ОСОБА_2, про що Дзержинським відділом РАЦС м. Кривого Рогу зроблено відповідний актовий запис. ( а.с. 13)

Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_6 народився 16.12.1982 року , його батьками зазначені ОСОБА_8 та ОСОБА_2, про що Дзержинським відділом РАЦС м. Кривого Рогу, зроблено відповідний актовий запис № 65 (а.с. 15)

Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_11 народилась 04.04.1951 року, її батьками вказані ОСОБА_12 та ОСОБА_7, про Юрївським Р/Ш РАЦС Дніпропетровської області зроблено відповідний актовий запис № 17 (а.с. 17).

Постановою приватного нотаріуса № 341/02-31 від 21.03.2014 року ОСОБА_2А було відмовлено у видачі свідоцтва про право н спадщину за законом після смерті ОСОБА_8, померлого 01.04.2013 року, оскільки між ОСОБА_2 та донькою спадкоємця - ОСОБА_4, щодо обсягу спадкового майна виник спір. (а.с.18)

Згідно архівного витягу виданого виконкомом Криворізької міської ради від 11.07.2013 року, житловий будинок №20 по вул.. Пикассо перейменовано на мікрорайон Сонячний № 39. (а.с. 20).

Відповідно до довідки № 78 від 26.06.2013 року, ОСОБА_2 є членом кооперативу на підставі рішення Саксаганського РВК 324 від 30.09.1983 року, та станом на 26.06.2013 року вартість квартири, розташованої за адресою, м. Кривий Ріг, мік-н Сонячний, 39/92 виплачено повністю, останній внесок сплачено в 1 кварталі 1992 року (а.с. 21).

ОСОБА_8 на підставі державного акту на право власності на землю від 15.03.2006 року № 147-24 , є власником земельної ділянки розташованої в с. Комарівка, Макарівського району, загальною площею 0,2019 га. ( а.с 22)

Суд, розглянувши в судовому засіданні цивільну справу, повно і всебічно з'ясувавши обставини цієї справи, дотримуючись принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, дійшов висновку , що первісний та зустрічний позви підлягають задоволенню в повному обсязі, мотивуючи своє рішення наступним чином.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Частиною 1 статті 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Згідно із ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Відповідно до пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним, та поділ спільного майна подружжя , вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Згідно ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Судом встановлено, що 11.11.1983 року ОСОБА_11Н та його сім'ї, що складається з чотирьох осіб, був виданий ордер 4574 на зайняття квартири, розташованої за адресою м. Кривий Ріг, вул.. Пікассо,92/20

Згідно довідки від 26.06.2013 року, виданої ТОВ Рассвет-30 ОСОБА_2, як члену ЖБК Рассвет-30 , загальна вартість квартири розташованої за адресою м. Кривий Ріг, вул.. Пікассо,92/20 в розмірі 8540,60 руб. виплачена в повному обсязі в 1992 році. При цьому, 04.04.1951 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, після реєстрації якого остання змінила своє прізвище на прізвище чоловіка, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу (а.с.7)

Крім того, згідно довідки від 26.06.2013 року, виданої ТОВ Рассвет - 30 , будинок 29 розташований за адресо: м. Кривий Ріг, вул. Пікассо находиться на технічному обслуговуванні ТОВ Рассвет - 30 .

Відповідно до ст.15 Закону України Про власність від 07.02.1991, № 697-ХП, який був чинним на момент внесення останнього пайового внеску, член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно .

Крім того, суд звертає увагу на, що вказані обставини визнають сторони, а тому відповідно до ч.1 ст.61 ЦПК України вони не підлягають доказуванню.

Отже враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе задовольнити первісний позов в повному обсязі та визнати, що квартира розташована за адресою: м. Кривий Ріг, мкрн. Сонячний, 39/29 є об'єктом спільної сумісної власності, ОСОБА_2 та померлого ОСОБА_8,01.04.2013 року, а також визнати за ОСОБА_2, право власності на квартиру розташовану за адресою: м. Кривий Ріг, мкрн. Сонячний, 39/29 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_8.

Вирішуючи питання, щодо задоволення зустрічної позовної заяви суд зазначає наступне. Відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Як зазначає ВСУ у п.п. 18, 22-1 постанови № 7 від 16.04.2004 року Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ (зі змінами та доповненнями) вирішуючи спори про право власності на земельну ділянку, суди мають виходити з того, що: з 1 січня 2002 р. відповідно до статті 125 ЗК право користування земельною ділянкою виникало після одержання її власником або землекористувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування або укладення договору оренди, їх державної реєстрації та встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а з 2 травня 2009 р. у відповідності із Законом України від 5 березня 2009 р. N 1066-VI право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування № 7 від 30.05.2008 року відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування ( зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Положеннями ст. 125 Земельного кодексу України (в ред. до 05.03.2009 р.), визначено, що право власності на земельну ділянку, виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності, та його державної реєстрації, а після внесення змін до ЗК України Законом за № 1066-УІ, після 05.03.2009 року право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з пп. 4.20. п. 4 ОСОБА_10 10 Розділу II Порядку, видача свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку нотаріусом проводиться на підставі документів, оформлених відповідно до статті 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та витягу з Державного земельного кадастру. Зокрема, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 19 Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державна реєстрація прав проводиться на підставі: державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом.

Отже суд, на підставі наданих сторонами письмових доказів, з урахуванням положень ст.ст. 81, 122 Земельного кодексу України, враховуючи добровільне визнання позивачем вимог за зустрічним позовом, суд приходить до висновку, що ОСОБА_8 за свого життя отримав у власність земельну ділянку площею 0.2019 гектарів в с. Комарівка, Макарівського району., цільове призначення земельної ділянки - будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Оскільки спадкодавцем ОСОБА_8. за життя заповіт не складався, спадкоємцями після його смерті залишились - дружина, двоє спільних дітей - ОСОБА_6, ОСОБА_5 його матір -ОСОБА_7 та неповнолітня донька ОСОБА_4 , які згідно приписів ч. 1 ст. 1261 ЦК України, відносяться до спадкоємців першої черги за законом. Як вбачається з письмових пояснень позивача за первісним позовом, треті особи - ОСОБА_5, ОСОБА_6, та ОСОБА_7 на підставі ч.2 ст. 1274 ЦК України відмовитися від прийняття своєї частини спадкового майна на її користь.

Позивач за зустрічним позовом яка діє від імені та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, як спадкоємець за законом після смерті ОСОБА_8, через наявність спору між спадкоємцями позбавлена можливості отримати свідоцтво на право власності на земельну ділянку в с. Комарівка, Макарівського району.

Крім, того судом встановлено, що позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовні вимоги визнав в повному обсязі, не заперечував проти задоволення зустрічного позову, тому суд вважає за можливим визнати за ОСОБА_13 право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: Київська область, Макарівський район, с. Комарівка, 0,0219 га з кадастровим номером №3222782901:01:003:0028 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_8, померлого 01.04.2013 року

В зв'язку з тим, що позивачі не заявляють вимог про стягнення з відповідача на його користь судових витрат, суд, керуючись принципом диспозитивності цивільного судочинства, закріпленим уст.11 ЦПК України, не вирішує питання про розподіл судових витрат згідно ст. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1218, 1267 ЦК України, ст.ст.1, 3, 4, 11, 213-215 ЦПК України, суд, -

вирішив :

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3, яка діє від імені та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, треті особи: Орган опіки та піклування Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання квартири спільним майном подружжя та визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити в повному обсязі.

Визнати, що квартира за адресою: ОСОБА_1 Ріг, м-н. СонячнийАДРЕСА_1 є об'єктом спільної сумісної власності ОСОБА_2 та померлого ОСОБА_8.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на квартиру за адресою: ОСОБА_1 Ріг, м-н. СонячнийАДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_8.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_3, що діє від імені та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 до ОСОБА_2, треті особи: Орган опіки та піклування Святошенської районної в м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання права власності в порядку спадкування на земельну ділянку - задовольнити в повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: Київська обл., Макарівський р-н., с. Комарівка, 0,2019 га з кадастровим номером №3222782901:01:003:0028 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_8.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя І.Б.Щеняєва