Рішення

від 13.02.2017 по справі 914/2995/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.2017р. Справа № 914/2995/16

За позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Львів

до відповідача: Житлово-будівельного кооперативу Аурум І , м. Львів

про стягнення 22 149 грн. 75 коп.

Суддя Мазовіта А.Б.

Секретар Волошин О.Я.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2, представник (довіреність б/н від 02.09.2016р.);

від відповідача: Данилевич Д.О., представник (довіреність б/н від 31.08.2016 р.)

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м. Львів звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до Житлово-будівельного кооперативу Аурум І , м. Львів про стягнення 22 149 грн. 75 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 28.11.2016 р. призначив справу до розгляду на 21.12.2016 р. Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду, в судових засіданнях оголошувалась перерва. За клопотанням представника сторони строк вирішення спору було продовжено на 15 днів.

Представникам роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 01.09.2015 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір №1/004/09-2015 про надання консультаційно-посередницьких послуг, на виконання якого позивач надавав відповідачеві послуги, зокрема за актом виконаних робіт №015 від 01.07.2016 р. - на суму 16 798 грн. 90 коп. Вказаний акт відповідач не підписав та не надав обгрунтованої письмової відмови від його підписання. Позивач вважає, що послуги за актом надані ним належним чином і повному обсязі, проте не оплачені відповідачем, у зв'язку з чим просив суд стягнути з відповідача 16 798 грн. 90 коп. основного боргу, 2 519 грн. 84 коп. штрафу, 1 930 грн. 04 коп. пені, 190 грн. 02 коп. 3% річних, 710 грн. 95 коп. інфляційних втрат.

В судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити в задоволенні позовних вимог. В своїх запереченнях зазначив, що позивачем не виконано договірних зобов'язань щодо надання ним консультаційних послуг, відтак, не надавши всього обсягу передбачених договором послуг, позивач не може претендувати на отримання винагороди за них. Також представник відповідача ствердив, що відповідачем у строк, передбачений для цього договором, було надіслано позивачеві листа із запереченнями проти акту виконаних робіт №015 від 01.07.2016 р. На переконання представника відповідача, акт виконаних робіт не відповідає вимогам законодавства щодо змісту первинних облікових документів, зокрема не містить жодних відомостей щодо змісту господарських операцій та змісту послуг, наданих виконавцем.

05.01.2017 р. представником відповідача через канцелярію суду подано клопотання (вх. 44/17 від 05.01.2017 р.) про призначення почеркознавчої експертизи підписів представника відповідача на актах виконаних робіт №010 від 01.03.2016 р., №011 від 01.04.2016 р. та №012 від 01.05.2016 р., а також судової експертизи друкарських форм (відтиску печатки позивачу на вищевказаних актах).

Суд відмовляє в задоволенні вищевказаного клопотання про призначення експертизи, оскільки встановлення фактичних даних за вказаної експертизою не охоплюється предметом та підставами позову у даній справі.

13.02.2017 р. представником відповідача через канцелярію суду подано клопотання (вх. 645/17 від 13.02.2017 р.) про призначення судової товарознавчої експертизи, на вирішення якої поставити наступні питання:

- яка дійсна ринкова вартість агентських послуг, обсяг яких визначено у договорі про надання консультаційно-посередницьких послуг №1/004/09-2015 від 01.09.2015 р., станом на 01.09.2015р.?

- яку частку у загальному розмірі винагороди виконавця, що визначений у договорі про надання консультаційно-посередницьких послуг №1/004/09-2015 від 01.09.2015 р., становить винагорода за надання виконавцем агентських послуг, виходячи із дійсної (ринкової) вартості цих послуг, що склалась на ринку станом на 01.09.2015 р.?

Вказане клопотання мотивоване тим, що оскільки позивачем не надавались відповідачеві консультаційні послуги, то правові підстави отримання винагороди за них у позивача відсутні. На думку представника відповідача, умовами договору визначено розмір винагороди за надання сукупності агентських та консультаційних послуг - 5% від суми грошових коштів, що надійшли у поточному місяці від учасників, залучених до кооперативу в межах договору, а відтак, існує необхідність визначення вартості окремо агентських послуг, що надавалися позивачем в межах договору.

Представник позивача проти задоволення клопотання та призначення у справі судової товарознавчої експертизи заперечив.

Розглянувши вищевказане клопотання, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У п. 1 ч. 2 ст. 79 ГПК України передбачено, що господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою в разі призначення господарським судом судової експертизи.

Згідно зі ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, висновками судових експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Судовою експертизою є дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства (ст. 1 Закону Про судову експертизу ).

Як зазначено у п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. №4 Про деякі питання практики призначення судової експертизи , судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Недопустимим є порушення перед експертом питань, вирішення яких не спрямовано на встановлення даних, що входять до предмета доказування у справі (п. 9 постанови).

Предметом спору у справі є стягнення заборгованості за послуги, надані позивачем у червні 2016 року відповідно до договору про надання консультаційно-посередницьких послуг №1/004/09-2015 від 01.09.2015 р. Вказаний договір не розмежовує посередницьких та консультаційних послуг, а також не визначає розмір винагороди виконавця пропорційно наданим окремо посередницьким та окремо консультаційним послугам, відтак, суд вважає, що необхідність визначення частки винагороди за надання виконавцем агентських послуг при визначенні належної йому за договором винагороди відсутня.

З матеріалів справи не вбачається потреба у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування у справі, оскільки наявними в справі письмовими доказами спростовується необхідність отримання висновку експерта як обов'язкового засобу доказування.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що призначення експертизи у справі є безпідставним та необгрунтованим, призведе до порушення прав осіб на розгляд справи в межах розумного строку, а тому в задоволенні клопотання слід відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

01.09.2015 р. між Житлово-будівельним кооперативом Аурум І (замовник, кооператив) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (виконавець) було укладено договір про надання консультаційно-посередницьких послуг №1/004/09-2015.

За цим договором виконавець (позивач) зобов'язався надавати замовникові (відповідачу) консультаційні та посередницькі послуги, пов'язані із пошуком потенційних асоційованих членів Житлово-будівельного кооперативу Аурум І , надалі по тексту - учасник , учасники , з метою залучення їх пайових внесків для будівництва багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, далі по тексту - об'єкт , прийняття його в експлуатацію та набуття у власність учасниками відповідних квартир в об'єкті, а замовник зобов'язався прийняти і сплатити надані виконавцем послуги.

Згідно цього договору виконавець є ексклюзивним агентом по пошуку потенційних учасників кооперативу, що означає, що послуги, передбачені цим договором можуть надаватися виключно виконавцем та/або третіми особами, які у відповідності до умов цього договору є уповноваженими виконавцем та залучаються ним для надання послуг без погодження із замовником (п. 1.4. договору).

У відповідності до пп. 2.1.1. договору, виконавець бере на себе зобов'язання здійснювати пошук потенційних учасників (як на території України, так і за її межами), які виявлять намір стати асоційованим членом кооперативу, сплачувати пайові внески та набути у майбутньому право власності на відповідні квартири в об'єкті на умовах викупу чи в інший спосіб за домовленістю із замовником.

Підпунктом 2.2.2. договору встановлено, що виконавець бере на себе зобов'язання сплатити вартість послуг виконавця на умовах цього договору.

Згідно з п. 3.1. договору, впродовж 2 (двох) робочих днів після закінчення місяця, в якому відбулося надання послуг, за результатами бухгалтерської звірки, виконавець надає замовникові в двох екземплярах акт прийому-передачі наданих послуг, що свідчить про виконання своїх зобов'язань за цим договором. Замовник розглядає отриманий від виконавця акт прийому-передачі наданих послуг упродовж 3 (трьох) робочих днів з моменту його отримання і за відсутності мотивованих заперечень зобов'язується підписати його і повернути один підписаний екземпляр такого акту виконавцю.

Відповідно до п. 3.2. договору, якщо акт прийому-передачі наданих послуг не підписаний замовником в термін, вказаний у п.3.1. цього договору і від замовника у цей же строк (з урахуванням поштового обігу) не поступило письмової мотивованої відмови від підписання такого акту, послуги вважаються наданими виконавцем належним чином, в повному об'ємі і підлягають оплаті.

Зобов'язання виконавця, що випливають із цього договору, вважаються виконаними в повному обсязі після укладення відповідних договорів про сплату пайових внесків та повної сплати учасниками їх пайових внесків (п. 3.3. договору).

В матеріалах справи наявний акт виконаних робіт №015 від 01.07.2016 р. про те, що виконавець в узгодженому договором обсязі надав, а замовник прийняв послуги згідно договору про надання консультаційно-посередницьких послуг №1/004/09-2015 від 01.09.2015 р. та загальна сума виконаних робіт згідно вищевказаного договору в період з 01.06.2016 р. до 30.06.2016 р. складає 16 798 грн. 90 коп., а також рахунок-фактура №4/001/15 від 01.07.2016 р. на суму 16 798 грн. 90 коп.

Даний акт було складено фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, підписано ним та направлено Житлово-будівельному кооперативу Аурум І 01.07.2016 р., що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком підприємства зв'язку. Як вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення, таке поштове відправлення було вручене відповідачеві 04.07.2016 р.

05.07.2016 р. відповідач надіслав на адресу позивача заперечення щодо актів виконаних робіт №015 від 01.07.2016 р. та №016 від 02.07.2016 р., в якому зазначив, що протягом визначеного у актах періоду позивач не надав кооперативу жодних консультаційних послуг та не провів жодної аналітичної роботи щодо дослідження ринку нерухомості. У вказаному запереченні відповідач заявив, що оскільки викладені у актах відомості не відповідають дійсності, визначена у них сума винагороди оплаті на користь позивача не підлягає.

Позивач стверджує, що ним не було отримано мотивованої відмови відповідача від підписання акту у строк, передбачений п. 3.1 та п. 3.2. договору, а заперечення щодо актів виконаних робіт не відповідають передбаченим договором критеріям мотивованої відмови від підписання актів, оскільки в такому запереченні не надано жодного обгрунтування факту порушення умов договору зі сторони виконавця та жодних доказів, якими обґрунтовуються такі доводи, а також не спростовано факту надходження на рахунок кооперативу відповідних сум пайових внесків, з яких розраховується та сплачується винагорода виконавця. У зв'язку з цим позивач вважає послуги такими, що надані належним чином та підлягають оплаті.

Відповідно до п. 4.2 договору, винагорода виконавця розраховується виконавцем та сплачується щомісяця.

Розмір винагороди виконавця за поточний місяць становить 5% (п'ять відсотків) від суми грошових коштів, які надійшли у поточному місяці від учасників залучених до кооперативу в межах даного договору. (п.4.3. договору).

Згідно з п. 4.4. договору, оплата винагороди здійснюється замовником на підставі акту прийому-передачі наданих послуг та виставленого рахунку на оплату наданих послуг.

Як передбачено п. 4.6. договору, оплата винагороди, вказаної в п. 4.3. договору, здійснюється замовником виконавцеві не пізніше 6 (шостого) числа після закінчення місяця, в якому відбулося надання послуг.

Підпунктом 2.2.7. договору встановлено, що замовник бере на себе зобов'язання своєчасно підписувати акти здачі-приймання наданих послуг та оплачувати виконавцю вартість наданих ним посередницьких послуг в порядку, визначеному цим договором.

Також замовник бере на себе зобов'язання кожного місяця до 2-го числа надавати виконавцю інформацію про розміри сплачених учасниками пайових внесків за попередній місяць на підставі договорів про сплату пайових внесків, укладених при посередництві виконавця, з метою контролю виконавцем виконання замовником зобов'язань по оплаті його послуг у відповідності до 4 розділу цього договору (пп. 2.2.9. договору).

Відповідно до пп. 2.2.17., замовник бере на себе зобов'язання виплатити в повному обсязі винагороду виконавця за укладені договори про сплату пайових внесків в разі отримання 90 (дев'яносто) відсотків та більше від суми повного пайового внеску, передбаченого відповідним договором про сплату пайових внесків, по кожному такому договору. Аналогічне положення щодо такого обов'язку виконавця міститься у п. 4.12. договору.

Позивач зазначає, що протягом дії договору виконавцем було надано замовнику послуги, передбачені договором, та, як наслідок, забезпечено надходження на рахунок замовника в червні 2016 року грошових коштів від учасника за договором про сплату пайових внесків №077/І2Б03/083 від 12.04.2016 р.

В матеріалах справи наявний витяг з договору про сплату пайових внесків №077/І2Б03/083 від 12.04.2016 р., укладеного між відповідачем (кооператив) та ОСОБА_4 (асоційований член кооперативу). За умовами п. 1.1. цього договору асоційований член кооперативу вносить до кооперативу пайові внески, за рахунок яких кооператив, залучаючи і інші джерела фінансування, організує спорудження об'єкта будівництва - секції А багатоквартирного житлового будинку з підземним паркінгом, та передасть у власність асоційованому члену кооперативу приміщення в об'єкті будівництва, яке ідентифіковане в додатках №1 та №2 до даного договору.

Згідно додатку №3 до договору №077/І2Б03/083 від 12.04.2016 р. Графік сплати пайових внесків , вартість приміщення обчислена згідно даних проекту та погодженої сторонами вартості будівництва одного квадратного метра, на день укладення договору становить 1 086 893 грн. 61 коп. Сторони погодили, що асоційований член кооперативу сплачує пайові внески на поточний рахунок кооперативу в такі строки: 12.04.2016 р. - 30% у сумі 325 978 грн. 08 коп.; 12.06.2016р. - 30% у сумі 325 978 грн. 08 коп.; 12.08.2016 р. - 30% у сумі 325 978 грн. 08 коп.; IІІ квартал 2016 року - 10% у сумі 108 659 грн. 36 коп.

На переконання позивача, ним було забезпечено надходження на рахунок замовника в червні 2016 року грошових коштів від згаданого асоційованого члена кооперативу на загальну суму 325 978 грн. 00 коп.

Враховуючи умови договору стосовно того, що розмір винагороди виконавця за поточний місяць становить 5% від суми грошових коштів, які надійшли у поточному місяці від учасників, а також те, що асоційованим членом кооперативу ОСОБА_4 внесено кошти, позивач здійснив розрахунок належної йому за липень 2016 року винагороди (5% від суми 325 978 грн. 00 коп., що дорівнює 16 798 грн. 90 коп.), внаслідок чого включив дану суму до акту виконаних робіт №015 від 01.07.2016р.

Таким чином, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо оплати, позивач в позовній заяві просив стягнути з відповідача 16 798 грн. 90 коп. несплаченої заборгованості по даному акту.

У пп. 6.3.1. договору сторонами передбачено, що у випадку прострочення замовником виконання зобов'язання по оплаті виконавцю винагороди на вимогу виконавця замовник, одноразово за кожен випадок прострочення, сплачує штраф у розмірі 15% від простроченої суми.

За прострочення сплати належних за договором платежів нараховується пеня в розмірі 0,5% від суми боргу за кожен день прострочення (пп. 6.3.2. договору).

Позивач, керуючись згаданими положенням договору, заявив до стягнення з відповідача штраф в сумі 2 519 грн. 84 коп. та пеню в сумі 1 930 грн. 04 коп. за період з 07.07.2016 р. по 21.11.2016 р. включно.

Крім того, позивач згідно умов ст. 625 ЦК України нарахував відповідачеві 190 грн. 02 коп. 3% річних за період з 07.07.2016 р. по 21.11.2016 р. включно, а також 710 грн. 95 коп. інфляційних втрат.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 628 ЦК України, сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Суд вважає, що укладений між сторонами договір про надання консультаційно-посередницьких послуг є змішаним договором та містить елементи договору про надання послуг, а також договору доручення, в тому числі його різновиду - агентського договору.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено ч.ч. 1-2 ст. 1000 ЦК України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.

Повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом. (ч. 1 ст. 1002 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 295 ГК України, комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє.

Згідно з ч. 1 ст. 296 ГК України, агентські відносини виникають у разі: надання суб'єктом господарювання на підставі договору повноважень комерційному агентові на вчинення відповідних дій; схвалення суб'єктом господарювання, якого представляє комерційний агент, угоди, укладеної в інтересах цього суб'єкта агентом без повноваження на її укладення або з перевищенням наданого йому повноваження.

За умовами ч.ч. 1-2 ст. 297 ГК України, за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок. Агентський договір повинен визначати сферу, характер і порядок виконання комерційним агентом посередницьких послуг, права та обов'язки сторін, умови і розмір винагороди комерційному агентові, строк дії договору, санкції у разі порушення сторонами умов договору, інші необхідні умови, визначені сторонами.

Як передбачено в ч.ч. 1-5 ст. 301 ГК України, відповідно до агентського договору комерційний агент одержує агентську винагороду за посередницькі операції, що здійснені ним в інтересах суб'єкта, якого він представляє, у розмірі, передбаченому договором. Агентська винагорода виплачується комерційному агенту після оплати третьою особою за угодою, укладеною з його посередництвом, якщо інше не передбачено договором сторін. Сторони можуть передбачити в договорі, що комерційному агенту сплачується додаткова винагорода у разі, якщо він бере на себе зобов'язання гарантувати виконання угоди, укладеної ним в інтересах суб'єкта, якого він представляє. Суб'єкт, якого представляє комерційний агент, розраховує винагороду, на яку має право комерційний агент, відповідно до розмірів і строків, передбачених договором сторін. Комерційний агент має право вимагати для розрахунку бухгалтерський витяг щодо всіх угод, за які йому належить агентська винагорода.

Розмір винагороди виконавця за поточний місяць сторони визначили як 5% від суми грошових коштів, які надійшли у поточному місяці від учасників залучених до кооперативу в межах даного договору. (п.4.3. договору).

Відповідач вважає, що договір не містить методики оцінки окремих видів визначених у ньому послуг, а лише встановлює загальний розмір винагороди за надання сукупності консультаційних та посередницьких послуг. На думку відповідача, зі змісту договору неможливо зробити висновок про те, в якому розмірі сторонами встановлено винагороду за надання окремо посередницьких послуг, а у якому - консультаційних, тому розмір винагороди, передбачений умовами договору, не може бути сплачений позивачеві повністю, а при вирішенні спору слід застосувати приписи ч. 4 ст. 632 ЦК України, відповідно до якої якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Суд не погоджується з такими твердженнями відповідача, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Укладаючи договір, сторони в п.5.2. договору заявили, що в них відсутні обставини, які примусили їх укласти цей договір на невигідних умовах; вони не обмежені в праві укладати правочини, не визнані у встановленому порядку недієздатними повністю або частково; даний договір укладається не під впливом помилки,обману, насильства, тяжкої обставини, укладення договору відповідає інтересам сторін, даний договір укладається у відповідності зі справжньою волею, без будь-якого застосування фізичного чи психічного тиску, волевиявлення є вільним, усвідомленим і відповідає їх внутрішній волі, всі умови договору є для них зрозумілими і не викликають будь-яких запитань; вони однаково розуміють значення і умови цього договору та його правові наслідки, умови договору зрозумілі і відповідають реальній домовленості сторін; даний договір не приховує іншого правочину, не носить характеру фіктивного та удаваного правочину та вчиняється з наміром створення відповідних правових наслідків для сторін, які обумовлені у ньому.

Частинами першою та другою статті 632 ЦК України встановлено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Як вбачається з п. 1.1. договору, кінцевою метою його укладення було залучення пайових внесків потенційних асоційованих членів кооперативу для будівництва багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, прийняття його в експлуатацію та набуття у власність учасниками відповідних квартир в об'єкті.

Сторони в укладеному договорі не визначили конкретного терміну, протягом якого консультаційні послуги повинні надаватися позивачем, не встановили відповідальності за їх ненадання, а також не пов'язали розмір винагороди, належної виконавцеві, з фактом надання чи ненадання певних послуг, а лише встановили її залежність від суми грошових коштів, які надходили від залучених до кооперативу учасників.

Суд вважає, що факт укладення кооперативом договорів з асоційованими членами та сплати останніми своїх внесків є єдиним можливим підтвердженням виконання позивачем своїх обов'язків за договором та свідчить про досягнення мети укладення договору.

Вказане підтверджується також і п. 3.3 договору, за яким сторони погодили, що зобов'язання позивача, які випливають з цього договору, вважаються виконаними в повному обсязі після укладення відповідних договорів про сплату пайових внесків та повної сплати.

Також відповідач ствердив, що ним у строк, передбачений для цього договором, було надіслано позивачеві листа із запереченнями проти акту виконаних робіт №015 від 01.07.2016 р.

Суд не може вважати, що направлене відповідачем заперечення стосовно актів виконаних робіт є мотивованим та таким, що може звільнити його від обов'язку виплатити позивачеві погоджений договором розмір винагороди. В тексті заперечення йдеться про те, що позивачем не було надано відповідачеві консультаційних послуг, а відтак, викладені у акті відомості не відповідають дійсності, а визначена у ньому сума винагороди оплаті не підлягає, проте не зазначено, в чому саме полягає недостовірність наведених у акті даних, а також те, яким чином ненадання або неналежне надання позивачем консультаційних послуг могло вплинути на розмір винагороди виконавця за червень 2016 року.

Також, на переконання відповідача, акт виконаних робіт не відповідає вимогам законодавства щодо змісту первинних облікових документів, зокрема, не містить жодних відомостей щодо змісту господарських операцій та змісту послуг, наданих виконавцем.

Відповідно до ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Частиною першою статті дев'ятої Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 3.1 договору, впродовж 2 (двох) робочих днів після закінчення місяця, в якому відбулося надання послуг, за результатами бухгалтерської звірки, виконавець надає замовникові в двох екземплярах акт прийому-передачі наданих послуг, що свідчить про виконання своїх зобов'язань за цим договором.

Суд вважає, що наявний в матеріалах справи акт виконаних робіт №015 від 01.07.2016 р. відповідає вимогам законодавства, які ставляться щодо змісту первинних документів, містить всі необхідні реквізити, зміст господарської операції (надання послуг згідно договору про надання консультаційно-посередницьких послуг №1/004/09-2015 від 01.09.2015 р.) та її обсяг (загальна сума виконаних робіт згідно вищевказаного договору в період з 01.06.2016 р. до 30.06.2016 р. складає 16 798 грн. 90 коп.) Враховуючи те, що сторонами при укладенні договору не було встановлено інших додаткових вимог до змісту акту-прийому передачі, такий акт може слугувати доказом надання виконавцем послуг за договором.

Згідно з п. 4.4. договору, оплата винагороди здійснюється замовником на підставі акту прийому-передачі наданих послуг та виставленого рахунку на оплату наданих послуг.

Як передбачено п. 4.6. договору, оплата винагороди, вказаної в п. 4.3. договору, здійснюється замовником виконавцеві не пізніше 6 (шостого) числа після закінчення місяця, в якому відбулося надання послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги визначені ст. 193 ГК України.

Судом встановлено, що надані позивачем в червні 2016 року послуги оплачені відповідачем не були.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вказано у ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення боргу в розмірі 16 798 грн. 90 коп.

Як визначено частиною першою статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондують приписам, встановленим Господарським кодексом України.

Так, згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

У пп. 6.3.1. договору сторонами передбачено, що у випадку прострочення замовником виконання зобов'язання по оплаті виконавцю винагороди на вимогу виконавця замовник, одноразово за кожен випадок прострочення, сплачує штраф у розмірі 15% (п'ятнадцять відсотків) від простроченої суми.

За прострочення сплати належних за договором платежів нараховується пеня в розмірі 0,5% від суми боргу за кожен день прострочення (пп.6.3.2. договору).

Позивач, керуючись згаданими положенням договору та вимогами Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , правомірно заявив до стягнення з відповідача штраф в сумі 2 519 грн. 84 коп. та пеню в сумі 1 930 грн. 04 коп. за період з 07.07.2016 р. по 21.11.2016 р. включно.

Суд вважає, що можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, що не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, не суперечить законодавству України та узгоджується з принципом свободи договору, встановленим статтею 627 ЦК України.

Аналогічної позиції дотримується і Верховний Суд України в постановах від 30.05.2011р. №42/252 та від 09.04.2012 р. № 20/246-08.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач, враховуючи вищевказані положення, правомірно заявив до стягнення з відповідача 190 грн. 02 коп. 3% річних за період з 07.07.2016 р. по 21.11.2016 р. включно, а також 710 грн. 95 коп. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 16 798 грн. 90 коп. основного боргу, 2 519 грн. 84 коп. штрафу, 1 930 грн. 04 коп. пені, 190 грн. 02 коп. 3% річних, 710 грн. 95 коп. інфляційних втрат.

Оскільки спір виник з вини відповідача, то судові витрати по розгляду справи необхідно покласти на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 6, 11, 301, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612 625, 626, 628, 901, 903, 1000, 1002 ЦК України, ст.ст. 193, 230, 231, 295, 296, 297 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу Аурум І м. Львів, вул. Гушалевича, 3/3 (ідентифікаційний код 39735033) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_2 (реєстраційний номер НОМЕР_1) 16 798 грн. 90 коп. основного боргу, 2 519 грн. 84 коп. штрафу, 1 930 грн. 04 коп. пені, 190 грн. 02 коп. 3% річних, 710 грн. 95 коп. інфляційних втрат, 1 378 грн. 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

В судовому засіданні 13.02.2017 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 17.02.2017 р.

Суддя Мазовіта А.Б.