Постанова

від 02.10.2017 по справі 914/2995/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2017 року Справа № 914/2995/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

суддів Карабаня В.Я.,

Корнілової Ж.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуЖитлово-будівельного кооперативу "Аурум І" на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 23.05.2017 р. (судді: Хабіб М.І., Зварич О.В., Юрченко Я.О.) у справі№914/2995/16 господарського суду Львівської області за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_2 доЖитлово-будівельного кооперату "Аурум І" простягнення 22 149 грн. 75 коп. за участю представників: від позивача ОСОБА_2 паспорт серія НОМЕР_1, вид. 03.09.1998 р., Шевченківським РВЛМУУМВС України у Львівській області від відповідачане з'явились

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2017 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до господарського суду Львівської області з позовною заявою до Житлово-Будівельного кооперативу "Аурум І" (далі - відповідач) про стягнення 22 149 грн. 75 коп., з яких: 16 798 грн. 90 коп. основного боргу, 2 519 грн. 84 коп. штрафу, 1 930 грн. 04 коп. пені, 190 грн. 02 коп. 3 % річних, 710 грн. 95 коп. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як замовник за договором про надання консультаційно-посередницьких послуг №1/004/09-2015 від 01.09.2015 р., не виконав свого обов'язку з повної та своєчасної оплати наданих позивачем послуг.

Рішенням господарського суду Львівської області від 13.02.2017 р. у справі №914/2995/16 вказаний позов задоволено повністю з мотивів доведеності заявлених вимог.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.05.2017 р. рішення господарського суду Львівської області від 13.02.2017 р. скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 500 грн. 00 коп. основного боргу, 75 грн. 00 коп. штрафу, 55 грн. 05 коп. пені, 5 грн. 66 коп. 3% річних, 30 грн. 54 коп. інфляційних втрат. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Приймаючи вказану постанову, апеляційний господарський суд виходив з того, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем свого обов'язку з оплати наданих послуг, однак, безпідставно включено до основного боргу вартість надання послуг із залучення членів кооперативу за квартирою, що не входить до переліку квартир, які розподіляються між залученими за допомогою виконавця учасниками.

Не погодившись з рішенням господарського суду першої інстанції та постановою апеляційного господарського суду, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.05.2017 р. та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та процесуального права, внаслідок невірного встановлення фактичних обставин щодо послуг, які мали надаватись відповідачем, та щодо їх вартості.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.09.2017 р., касаційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 02.10.2017 р.

До початку судового розгляду позивач, керуючись приписами ст. 111 2 Господарського процесуального кодексу України, подав відзив на касаційну скаргу, в якому заперечив проти її задоволення.

В судове засідання 02.10.2017 р. з'явився позивач особисто. Представник відповідача в судове засідання не з'явився.

Позивач в судовому засіданні заперечив проти задоволення касаційної скарги.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, заслухавши позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.09.2015 р. відповідач (замовник) та позивач (виконавець) уклали договір про надання консультаційно-посередницьких послуг №1/004/09-2015, за умовами якого виконавець надає замовникові консультаційні та посередницькі послуги, пов'язані із пошуком потенційних асоційованих членів ЖБК "Аурум І" (учасників), з метою залучення їх пайових внесків для будівництва багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, (об'єкт), прийняття його в експлуатацію та набуття у власність учасниками відповідних квартир в об'єкті, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити надані виконавцем послуги.

В п. 2.1 вказаного договору сторони виклали перелік зобов'язань виконавця за цим договором.

Сторони також погодили та виклали в п. 3.1 порядок підписання актів прийому-передачі наданих послуг.

В свою чергу, згідно з п.п. 2.2.17 договору №1/004/09-2015 від 01.09.2015 р. замовник повинен виплатити в повному обсязі винагороду виконавця за укладені договори про сплату пайових внесків в разі отримання 90% та більше від суми повного пайового внеску, передбаченого відповідним договором про сплату пайових внесків, по кожному такому договору.

При цьому, вартість даного договору складається із суми всіх вартостей наданих, або тих що могли бути надані, виконавцем послуг в кожному календарному місяці під час дії даного договору та до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Вказане зазначено в п. 4.1 договору №1/004/09-2015 від 01.09.2015 р.

За змістом п. 4.2 договору винагорода виконавця розраховується та сплачується щомісяця.

Розмір винагороди виконавця за поточний місяць становить 5% (п'ять відсотків) від суми грошових коштів, які надійшли у поточному місяці від учасників залучених до кооперативу в межах даного договору (п. 4.3 договору про надання консультаційно-посередницьких послуг).

Згідно з п. 4.4 договору оплата винагороди здійснюється замовником на підставі акту прийому-передачі наданих послуг та виставленого рахунку на оплату наданих послуг.

Як зазначено в п. 4.5 договору №1/004/09-2015 від 01.09.2015 р., у разі залучення замовником без посередництва виконавця потенційного учасника в члени кооперативу та укладення із ними договорів про сплату пайових внесків, беручи до уваги те, що виконавець є ексклюзивним агентом по пошуку потенційних учасників кооперативу, виконавець вправі вимагати від замовника сплати винагороди, вказаної п. 4.3 договору.

Пунктом 4.6 договору передбачено, що оплата винагороди, вказаної в п. 4.3 договору, здійснюється замовником виконавцеві не пізніше 6 числа після закінчення місяця, в якому відбулося надання послуг.

Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України є договір, який в силу вимог ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Проаналізувавши наведені умови укладеного між сторонами справи договору, місцевий та апеляційний господарські суди прийшли до висновку, що договір №1/004/09-2015 від 01.09.2015 р. є змішаним договором, що поєднує елементи договору доручення, зокрема, агентського договору та договору про надання послуг.

Правовідносини, що виникають з договорів про надання послуг, регулюються ст. 901- 907 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В свою чергу, порядок виплати винагороди за агентським договором визначено в ст. 301 Господарського кодексу України.

Предметом судового розгляду у справі №914/2995/16 є вимога позивача про стягнення з відповідача 16 798 грн. 90 коп. основного боргу, 2 519 грн. 84 коп. штрафу, 1 930 грн. 04 коп. пені, 190 грн. 02 коп. 3 % річних, 710 грн. 95 коп. інфляційних втрат.

Так, позивач стверджує, що ним належним чином надано передбачені договором послуги. В свою чергу, відповідач не підписав акт виконаних робіт №015 від 01.07.2016 р. та не сплатив 16 798 грн. 90 коп. винагороди, які за умовами п. 4.6 договору мали бути сплачені не пізніше 06.07.2016 р.

При цьому, як зазначено в п.п. 6.3.1 договору у випадку прострочення замовником виконання зобов'язання по оплаті виконавцю винагороди на вимогу виконавця замовник, одноразово за кожен випадок прострочення, сплачує штраф у розмірі 15% від простроченої суми.

Одночасно, п.п. 6.3.2 договору передбачено, що за прострочення сплати належних за договором платежів нараховується пеня в розмірі 0,5% від суми боргу за кожен день прострочення.

З огляду на наведені умови договору та приписи ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач вказує на обов'язок відповідача сплатити заборгованість, яка утворилась, а також нараховані на неї пеню, штраф, 3% річних та інфляційні витрати.

В процесі судового розгляду апеляційним господарським судом встановлено, що при нарахуванні суми основного боргу позивачем враховано сплачені ОСОБА_3 у червні 2016 року пайові внески за квартиру, яка згідно з Додатком №1 до договору не входить до переліку квартир, що розподілятимуться між членами кооперативу, залученими за допомогою виконавця.

Вказане стало підставою для часткового задоволення позовних вимог, а саме: стягнення з відповідача на користь позивача 500 грн. 00 коп. основного боргу, 75 грн. 00 коп. штрафу, 55 грн. 05 коп. пені, 5 грн. 66 коп. 3% річних, 30 грн. 54 коп. інфляційних втрат.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з наведеними висновками господарського суду апеляційної інстанції.

Крім того, судова колегія вважає, що апеляційним господарським судом мотивовано відхилено твердження відповідача про наявність переплати за договором, оскільки в договорі №1/004/09-2015 від 01.09.2015 р. не встановлена загальна сума винагороди виконавця.

Щодо посилань відповідача на ненадання позивачем консультаційних послуг та необхідності, у такому випадку, при визначенні вартості наданих послуг керуватись висновком судової товарознавчої експертизи №4919 від 08.02.2017 р., проведеної у справі №914/1845/16, колегія суддів Вищого господарського суду України вбачає за необхідне зазначити наступне.

За загальним правилом, викладеним в ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Статтею 632 Цивільного кодексу України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Так, з огляду на положення п. 4.3 договору про надання консультаційно-посередницьких послуг, у даному випадку розмір винагороди виконавця був встановлений у договорі за погодженням сторін.

При цьому, за змістом п. 3.3 договору зобов'язання виконавця, що випливають із цього договору, вважаються виконаними в повному обсязі після укладення відповідних договорів про сплату пайових внесків та повної сплати учасниками їх пайових внесків.

Таким чином, доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують правомірності висновків апеляційного господарського суду та не доводять неправильного застосування ними норм матеріального чи процесуального права. Крім того, ці твердження вже були предметом розгляду попередніх судових інстанцій та вмотивовано відхилені ними.

Як закріплено в п. 1 ч. 1 ст. 111 9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Отже, зважаючи на вірно встановлені господарським судом апеляційної інстанції фактичні обставини справи та враховуючи надання даним обставинам належної правової оцінки, судова колегія Вищого господарського суду України не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваної постанови.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Аурум І" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.05.2017 р. у справі №914/2995/16 залишити без змін

Головуючий суддя А.С. Ємельянов

Судді: В.Я. Карабань

Ж.О. Корнілова