Постанова

від 27.02.2017 по справі 917/1670/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2017 р. Справа № 917/1670/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Сіверін В. І. , суддя Терещенко О.І.

при секретарі Новиковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 за довіреністю № 10-74/1941 від 15.02.2017 р.

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Кременчуцької гімназії 5 ім. Т.Г.Шевченка (вх. № 348П/1) на рішення господарського суду Полтавської області від 10.01.2017 р. у справі № 917/1670/16

за позовом ПАТ "Полтаваобленерго", вул. Старий Поділ, 5, Полтава,Полтавська область,36022 в особі Кременчуцької філії , 39601, м. Кременчук, пр-т Свободи, 8

до Кременчуцької гімназії 5 ім. Т.Г.Шевченка, пров. Г. Бресту, 65, м. Кременчук, Полтавська область, 39600

про стягнення 147 529,62 грн.

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2016 р. ПАТ "Полтаваобленерго" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з Кременчуцької гімназії 5 ім. Т.Г.Шевченка 147 529,62 грн. за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді №1733 від 01.01.2010 року, з яких: 36157,39 грн. - пеня, 103073,29 грн. - інфляційні, 8298,94 грн. - 3% річних.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 10.01.2017 р. (суддя Тимощенко О.М.) позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Кременчуцької гімназії №5 ім. Т.Г.Шевченка (пров. Г. Бресту, 65, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, ідентифікаційний код 21065759) на користь ПАТ "Полтаваобленерго" (вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, 36022, ідентифікаційний код 00131819) в особі Кременчуцької філії (пр-т Свободи, 8, м. Кременчук, 39601, ідентифікаційний код 25717118, р/р №26004157808003 в АТ "ТАСКОМБАНК", МФО 339500) 36 157,39 грн. пені, 8 298,94 грн. 3 % річних, 103 073,29 грн. інфляційних, 2212,94 грн. витрат по сплаті судового збору.

Відповідач подав на зазначене рішення до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просив оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю. Крім того, просив зменшити розмір нарахованої позивачем пені на 90%.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що заборгованість за постачання теплової енергії у відповідача відсутня, оскільки договір про постачання теплової енергії в гарячій воді №1733 від 01.01.2010 року припинив свою дію 26.11.2011 року після укладення між сторонами інших договорів про закупівлю теплової енергії в гарячій воді № 1733/1 від 26.12.2011 року, №1733/1 від 05.03.2012 року, №1733/2 від 14.01.2013 року, №1733/4 від 27.01.2014 року, №1733/5 від 14.01.2015 року, №1733/6 від 24.02.2016 року. Тому підстави для нарахування штрафних санкцій між сторонами були врегульовані щорічними договорами про закупівлю теплової енергії в гарячій воді, а не умовами двору № 1733 від 01.01.2010р.

Також, відповідач посилається на пропуск позивачем позовної давності щодо правовідносин за договором № 1733 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.01.2010 року.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 01.02.2017 р. апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження і призначено її до розгляду на 27.02.2017 р.

Позивач 08.02.2017 р. за вх. № 1402 надав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти апеляційної скарги відповідача заперечує, просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка.

В судове засідання, призначене на 27.02.2017 р. представник відповідача не з'явився, причину неявки не повідомив, хоча у відповідності до вимог чинного законодавства про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, будь-яких письмових клопотань (в т.ч. і про відкладення розгляду справи) не заявляв.

Враховуючи належне повідомлення відповідача про час та місце засідання суду, відсутність будь-яких клопотань, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу відповідача за відсутності його представника, за наявними у матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПАТ "Полтаваобленерго" в особі Кременчуцької філії ПАТ "Полтаваобленерго" (позивач, теплопостачальна організація ) та Кременчуцькою гімназією №5 ім. Т.Г. Шевченка (відповідач, споживач) було укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 1733 від 01.01.2010 року з додатками ( арк. с. 14-18).

01.06.2010 року між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 1733 від 01.01.2010 року (арк. с. 13).

Згідно п.1.1 договору теплопостачальна організація зобов'язалася надавати споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді, а споживач зобов'язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами та здійснювати інші платежі у строки та на умовах, передбачених цим договором та додатками до нього.

Відповідно до п. 2.2.2 договору відповідач зобов'язався оплачувати постачальнику вартість спожитої теплової енергії та додаткові рахунки, виписані на підставі даного договору, згідно з умовами цього Договору та додатку до нього №4 «Порядок розрахунків за спожиту теплову енергію» .

Відповідно до п.1 додатку до договору №4 "Порядок розрахунків за спожиту теплову енергію" розрахунковим періодом є календарний місяць. Поняття розрахунковий період та календарний місяць при розрахунках за спожиту теплову енергію вважаються прирівняними.

Розрахунки за теплову енергію проводяться споживачем грошовими коштами, або іншими формами розрахунків, які не суперечать чинному законодавству України, на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації.

За дату оплати приймається дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації.

Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує теплопостачальній організації прогнозовану вартість теплової енергії за вказаним в додатку №2 Гкал, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми "заборгованості" на початок місяця.

Розрахунки за використану теплову і енергію здійснюються за тарифом, затвердженими в установленому законом порядку.

Сплату рахунків теплопостачальної організації, виписаних на виконання даного договору, споживач зобов'язаний проводити не пізніше семи календарних днів з моменту їх надсилання (надання).

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує, що відповідачем були порушені договірні зобов'язання перед ним в частині своєчасної оплати за спожиту теплову енергію, у визначені договором строки.

Викладене позивач підтверджує виставленими відповідачу рахунками на оплату отриманих послуг, реєстрами отримання рахунків та платіжними дорученнями з оплати відповідачем вартості спожитої теплової енергії (арк. с. 19-61, 76-106).

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача:

- 36 157,39 грн. пені за прострочення зобов'язання листопад 2015р.- квітень 2016р. за загальний період з 15.12.2015р. по 19.05.2016р.;

- 103 073,29 грн. втрат від інфляції за прострочення зобов'язань за жовтень 2013р., січень 2014р., березень 2014р., квітень 2014р., жовтень 2014р. - листопад 2014р., грудень 2014р., січень 2015р. - травень 2015р., листопад 2015р. січень 2016р. - квітень 2016р. за загальний період з 26.10.2013р. по 19.05.2016р.

- 8 298,94 грн. 3% річних за прострочення зобов'язань за жовтень 2013р., грудень 2013р., січень 2014р.- квітень 2014р., жовтень 2014р. - листопад 2014р., грудень 2014р., січень 2015р. - травень 2015р., листопад 2015р. січень 2016р. - квітень 2016р. за загальний період з 26.10.2013р. по 19.05.2016р. (розрахунки арк. с. 9-12, 116-120, 172-173).

Надаючи правову кваліфікацію колегія суддів виходить з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Наданими до справи доказами підтверджуються факт існування між сторонами заснованих на договорі постачання електричної енергії правовідносин з приводу постачання теплової енергії в гарячій воді.

Статтею 275 ГК України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно повинно бути виконане у встановлений строк (термін).

З огляду на визначений сторонами в договорі порядок розрахунків за спожиту теплову енергію, дати здійснених відповідачем проплат рахунків, матеріалами справи підтверджено, порушення відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення вчасних розрахунків за спожиту теплову енергію.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ст.ст. 547-548 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК).

В пункті п.6 додатку №4 до договору сторони погодили, що за несвоєчасне внесення плати за спожиту теплову енергію споживач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується. На суму боргу здійснюються додаткові нарахування із застосуванням індексу інфляції та три відсотки річних за весь час прострочення.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

На підставі вищевикладеного позивачем заявлено до стягнення:

- 36 157,39 грн. пені за прострочення зобов'язання листопад 2015р.- квітень 2016р. за загальний період з 15.12.2015р. по 19.05.2016р.;

- 103 073,29 грн. втрат від інфляції за прострочення зобов'язань за жовтень 2013р., січень 2014р., березень 2014р., квітень 2014р., жовтень 2014р. - листопад 2014р., грудень 2014р., січень 2015р. - травень 2015р., листопад 2015р. січень 2016р. - квітень 2016р. за загальний період з 26.10.2013р. по 19.05.2016р.

- 8 298,94 грн. 3% річних за прострочення зобов'язань за жовтень 2013р., грудень 2013р., січень 2014р.- квітень 2014р., жовтень 2014р. - листопад 2014р., грудень 2014р., січень 2015р. - травень 2015р., листопад 2015р. січень 2016р. - квітень 2016р. за загальний період з 26.10.2013р. по 19.05.2016р. (розрахунки арк. с. 9-12, 116-120, 172-173).

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені, 3% річних та інфляційних з урахуванням моменту виникнення зобов'язань щодо оплати за кожний окремий місяць та здійснених відповідачем проплат, колегія суддів дійшла висновку, що заявлений розмір пені, 3% річних та інфляційних є правомірним.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Погоджуючись з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що заперечення відповідача фактично зводяться до того, що позивачем неправильного визначення позивачем підстави позову.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що такі твердження відповідача позбавлені належної переконливості, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, позивачем підставою позову визначено договір № 1733 від 01.01.2010р. про постачання теплової енергії в гарячій воді, а відповідач вказує на те, що договір про постачання теплової енергії в гарячій воді №1733 від 01.01.2010 року припинив свою дію 26.11.2011 року після укладення між сторонами щорічних договорів про закупівлю про закупівлю теплової енергії в гарячій воді: № 1733/1 від 26.12.2011 року, №1733/1 від 05.03.2012 року, №1733/2 від 14.01.2013 року, №1733/4 від 27.01.2014 року, №1733/5 від 14.01.2015 року, №1733/6 від 24.02.2016 року (арк. с. 124-139)

Як вбачається зі змісту наданих відповідачем договорів про закупівлю теплової енергії в гарячій воді, укладених між сторонами: № 1733/1 від 26.12.2011 року, №1733/1 від 05.03.2012 року, №1733/2 від 14.01.2013 року, №1733/4 від 27.01.2014 року, №1733/5 від 14.01.2015 року, №1733/6 від 24.02.2016 року (арк. с. 124-139), їх умови визначають загальні положення поставки теплової енергії, обсяги постачання теплової енергії на період їх дії, ціну договору, строк поставки, загальні умови оплати та відповідальності, загальний перелік прав та обов'язків. При цьому, у розділі ХІ "Інші умови договору" (п.11.2) сторони узгодили, що умови постачання теплової енергії, не передбачені цими договорами, регулюються між сторонами чинним законодавством, Правилами користування тепловою енергією та договором № 1733 від 01.01.2010р. на постачання теплової енергії в гарячій воді.

Оскільки саме умови договору № 1733 від 01.01.2010р. про постачання теплової енергії в гарячій воді визначає порядок розрахунків за спожиту теплову енергію (Додаток № 4), визначає розмір відповідальності сторін (п. 6 Додатку № 4), колегія суддів відхиляє заперечення відповідача щодо неправильного визначення позивачем підстави позову.

З огляду на наведене вимоги позивача колегією суддів оцінюються виходячи з умов договору № 1733 від 01.01.2010р. про постачання теплової енергії в гарячій воді.

Також, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції було правомірно відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про застосування строків позовної давності до заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Пунктом 1 ч. 2 ст.258 ЦК України встановлено спеціальну позовну давність в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно позовних вимог пеня нарахована позивачем на заборгованість за теплову енергію спожиту в листопаді 2015 року, січні 2016 року - квітні 2016 року за загальний період з 15.12.2015 року по 19.05.2016 року, 3% річних нараховані позивачем на заборгованість за теплову енергію спожиту в жовтні 2013р., грудні 2013р., січні 2014р.- квітні 2014р., жовтні 2014р. - листопаді 2014р., грудні 2014р., січні 2015р. - травні 2015р., листопаді 2015р., січні 2016р. - квітні 2016р. за загальний період з 26.10.2013р. по 19.05.2016р., інфляційні нараховані позивачем на заборгованість за теплову енергію спожиту в жовтні 2013р., січні 2014р., березні 2014р., квітні 2014р., жовтні 2014р. - листопаді 2014р., грудні 2014р., січні 2015р. - травні 2015р., листопаді 2015р., січні 2016р. - квітні 2016р. за загальний період з 26.10.2013р. по 19.05.2016р.

Як вбачається з матеріалів справи з даним позовом позивач звернувся до суду першої інстанції 17.10.2016 р., що підтверджується поштовим штампом на конверті в якому позовна заява надійшла до суду (арк. с. 67), тобто в межах строку визначено статтями 257-258 ЦК України. Отже, заперечення відповідача щодо пропуску строку позовної давності є безпідставними та необґрунтованими.

Таким чином, на підставі матеріалів справи колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 36 157,39 грн. пені, 8 298,94 грн. 3 % річних та 103 073,29 грн. інфляційних обґрунтовані, підтверджуються наявними доказами (в мат. справи), і підлягають задоволенню.

Щодо клопотання про зменшення розміру пені на 90% в зв'язку з тим, що порушення зобов'язання відповідачем не завдало збитків позивачеві колегія суддів зазначає наступне.

У пункті 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18, роз'яснено, якщо вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме п. 6 додатку №4 до договору № 1733 від 01.01.2010 р. сторони погодили, що за несвоєчасне внесення плати за спожиту теплову енергію споживач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується. На суму боргу здійснюються додаткові нарахування із застосуванням індексу інфляції та три відсотки річних за весь час прострочення.

Зазначений договір та додаток до нього був підписаний відповідачем без жодних зауважень, а факт прострочення відповідачем зобов'язання підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем, зобов'язання має виконуватись належним чином і відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Сторони вільні у наданні до суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.

Доводи апелянта щодо наявності підстав для зменшення нарахованих позивачем штрафних санкцій, а саме те, що порушення зобов'язання відповідачем не завдало збитків позивачеві, колегія суддів відхиляє, як безпідставні, оскільки відповідачем не доведено наявності підстав, встановлених законом, для можливості зменшення судом суми штрафних санкцій, що є не обов'язком, а правом суду.

Відповідно до статті 233 ГК України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.

Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

При застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Однак, відповідачем не надано до суду апеляційної інстанції будь-яких доказів на підтвердження винятковості обставин, які унеможливили своєчасне виконання основного зобов'язання.

З урахуванням вищенаведеного колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання про зменшення розміру пені.

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі ґрунтуються на припущеннях, не доведені належними доказами, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Кременчуцької гімназії 5 ім. Т.Г.Шевченка на рішення господарського суду Полтавської області від 10.01.2017 р. у справі № 917/1670/16 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 10.01.2017 р. у справі № 917/1670/16 залишити без змін.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.