Рішення

від 28.02.2017 по справі 344/13145/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/13145/16-ц

Провадження № 22-ц/779/75/2017

Категорія 53

Головуючий у 1 інстанції Островський Л. Є.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Василишин Л.В.

суддів: Беркій О.Ю., Пнівчук О.В.

секретаря Турів О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ТзОВ Альфабуд-Сервіс про встановлення факту трудових відносин між фізичною особою і роботодавцем та стягнення зоробітної плати, за апеляційною скаргою ТзОВ Альфабуд-Сервіс на рішення Івано-Франківського міського суду від 01 листопада 2016 року, -

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вищевказаним позовом.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що з 06 жовтня 2015 року по 20 листопада 2015 року він працював у ТзОВ Альфабуд-Сервіс на посаді інженера-механіка.

При влаштуванні на роботу ОСОБА_2 надав директору підприємства свою трудову книжку, а останній запевнив, що позивач буде оформлений на роботу офіційно.

Згідно наказу директора ТзОВ Альфабуд-Сервіс №4 від 19.10.2015 року ОСОБА_2 був призначений відповідальним за реєстрацію причепа марки SCHMITZ 1999 р.в.

Даний факт також підтверджує заява ТзОВ Альфабуд-Сервіс , підписана директором і бухгалтером.

Крім того, позивач зазначив, що в кінці жовтня 2015 року він, як представник ТзОВ Альфабуд-Сервіс працював у складі комісії разом із представниками КП Ремона і проводив роботи по обстеженню баштових кранів, які належать ТзОВ Альфабуд-Сервіс , про що складено три дефектні акти.

Для поїздок по робочих питаннях позивач використовував власний автомобіль і у зв'язку з цим мав домовленість з директором підприємства щодо відшкодування витрат за амортизацію. Так, у жовтні мали місце поїздки на автомобілі позивача з директором з виробничих питань до Польщі для придбання сантехніки у новозбудований ТзОВ Альфабуд-Сервіс будинок.

20 листопада 2015 року ОСОБА_2 дізнався про те, що він не оформлений на роботу офіційно. Звернувшись з приводу цього питання до директора підприємства, отримав відмову.

Позивач вказав, що за період роботи заборгованість відповідача по заробітній платі становить 10000 грн., а саме: 1500 грн. - за жовтень 2015 року, 3500 грн. за листопад 2015 року, 2000 грн. за дві поїздки до Польщі, 3000 грн. витрат на амортизацію автомобіля.

З наведених підстав ОСОБА_2 просив суд встановити факт його перебування у трудових відносинах з роботодавцем ТзОВ Альфабуд-Сервіс з 06 жовтня 2015 року по 20 листопада 2015 року на посаді інженера-механіка; зобов'язати ТзОВ Альфабуд-Сервіс видати наказ про прийняття його на роботу на посаду інженера-механіка з 06 жовтня 2015 року та зробити запис у трудовій книжці, а також повернути трудову книжку; зобов'язати ТзОВ Альфабуд-Сервіс нарахувати та виплатити позивачу заробітну плату за фактично відпрацьовані календарні дні та витрати на амортизацію автомобіля.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 01 листопада 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Встановлено факт перебування ОСОБА_2 у трудових відносинах з роботодавцем ТзОВ Альфабуд-Сервіс , а саме, що він з 06 жовтня 2015 року по 20 листопада 2015 року працював у ТзОВ Альфабуд-Сервіс на посаді інженера-механіка.

Зобов'язано ТзОВ Альфабуд-Сервіс видати наказ про прийняття ОСОБА_2 на роботу на посаду інженера-механіка з 06 жовтня 2015 року та зробити запис в його трудовій книжці про те, що він з 06.10.2015 по 20.11.2015 працював в ТзОВ Альфабуд-Сервіс на посаді інженера-механіка за трудовим договором та повернути йому трудову книжку.

Зобов'язано ТзОВ Альфабуд-Сервіс нарахувати та виплатити йому зарплату як інженеру-механіку за фактично відпрацьовані календарні дні, тобто з 06 жовтня 2015 року по 20 листопада 2015 року та витрати за амортизацію власного автомобіля за весь період роботи.

Стягнуто з ТзОВ Альфабуд-Сервіс в спеціальний фонд Державного бюджету України 551 грн. 20 коп. судового збору.

ТзОВ Альфабуд-Сервіс на дане рішення суду подано апеляційну скаргу, в якій апелянт посилається на порушення судом першої інстанції вимог матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт вказав, що суд помилково встановив факт перебування з ТзОВ Альфабуд-Сервіс у трудових відносинах, здійснював обслуговування та ремонт транспортних засобів та кранів, які використовувались на будівництві, оскільки товариство має лише один транспортний засіб та не веде жодного будівництва, тому виконувати такі роботи позивач не міг.

Щодо здійснення позивачем дій по реєстрації причепа представник апелянта пояснив, що відповідно до договору оренди транспортного засобу від 21.09.2015 року ТзОВ Альфабуд-Сервіс взяло на себе зобов'язання по передачі ТОВ Технобуд-Сервіс в оренду транспортного засобу RENAULT Magnum 440. Умовами договору встановлено, що договір вступає в силу з моменту придбання, реєстрації та передачі орендодавцем напівпричепа до транспортного засобу, який орендодавець зобов'язувався придбати до 31 жовтня 2015 року. У вказаний термін напівпричіп був придбаний, однак у зв'язку з відсутністю в штаті підприємства працівників, які б могли провести дії по його реєстрації ТзОВ Альфабуд-Сервіс звернулось з відповідним листом до ТОВ Технобуд-Сервіс з проханням здійснити дії по реєстрації. На цей лист ТОВ Технобуд-Сервіс повідомило, що може доручити дані дії ОСОБА_2, з яким у них укладено цивільно-правовий договір. У зв'язку з цим ОСОБА_2 здійснював реєстрацію напівпричепа, виключно як представник. Проте, жодних трудових відносин між ОСОБА_2 та ТзОВ Альфабуд-Сервіс не було.

Про даний факт також свідчить договір на виконання робіт від 08.10.2015 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ Технобуд-Сервіс та видатковий касовий ордер про проведений розрахунок.

Щодо дефектних актів, на які посилається позивач, то слід вказати, що у них ОСОБА_2 значиться як представник ТОВ Альфабуд , в той час як відповідачем по даній справі є ТзОВ Альфабуд-Сервіс .

Апелянт також заперечує поїздки ОСОБА_2 в інтересах ТзОВ Альфабуд-Сервіс до Польщі з метою придбання сантехніки для оснащення збудованих товариством будинків. При цьому апелянт вказує на те, що ТзОВ Альфабуд-Сервіс не веде жодного будівництва, тому вказані факти не відповідають дійсності. Крім того, будь-яких наказів щодо відрядження ОСОБА_2 товариством не оформлялося.

З наведених підстав апелянт просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

У судовому засіданні апеляційного суду представник ТзОВ Альфабуд-Сервіс вимоги скарги підтримала, просила суд її задоволити.

Позивач та представник позивача апеляційну скаргу не визнали, просили відмовити в її задоволенні.

В судовому засіданні апеляційним судом було допитано свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303, ч.ч. 2, 3 ст. 213 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як передбачено ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема, звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Докази мають бути належними та допустимими.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. (ст. 58 ЦПК України).

Згідно статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що між ОСОБА_2 та ТзОВ Альфабуд-сервіс мали місце трудові відносини, за змістом яких позивач з 06 жовтня 2015 року по 20 листопада 2015 року на постійній основі працював на посаді інженера-механіка в ТзОВ Альфабуд-сервіс .

В службові обов'язки позивача входили контроль та організація роботи транспортних засобів і баштових кранів, обслуговування та ремонт вищезазначеної техніки. Техніка використовувалась на будівництві багатоквартирних житлових будинків, які будувало ТзОВ Альфабуд-сервіс .

Крім того, як встановив суд, для поїздок по робочих питаннях ОСОБА_2 використовував власний автомобіль і була домовленість з директором підприємства про те, що він оплатить витрати на амортизацію автомобіля за весь період роботи.

Однак, погодитися з таким висновком колегія суддів апеляційного суду не може, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до частин 1, 3 та 4 статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі.

Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Таким чином, фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

Тобто в спірному випадку позиваючись до суду, ОСОБА_2 повинен був довести, що був допущений до роботи у відповідача на умовах трудового договору як інженер-механік, пропрацював на умовах повного робочого дня спірний період та мав зобов'язання відповідача щодо оплати праці, тобто довести наявність саме трудових відносин з роботодавцем.

Як пояснив позивач, він працював на ТзОВ Альфабуд-Сервіс по вул. Незалежності в м. Івано-Франківську на посаді інженера-механіка повний робочий день на постійній основі з 06.10.2015 року по 20.11.2015 року, заробіток за цей час не отримував, але власник підприємства обіцяв суми, які зазначено в позові. Крім того, ним використовувався власний автомобіль в службових цілях.

Разом з тим, в обґрунтування наведених обставин сторона посилається на факт реєстрації ним напівпричепа за дорученням підприємства, дефектні акти про огляд баштових кранів та покази свідків, що в даному випадку, на думку колегії суддів, не є достатнім для доведення вказаних обставин.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом директора ТзОВ Альфабуд-сервіс №4 від 19.10.2015 року ОСОБА_2 був призначений відповідальним за реєстрацію у ЦНП м. Івано-Франківська причепа марки SСНМІТZ 1999 р.в., шасі №WSMS6080000412687 (а.с. 11).

19.10.2015 року ТзОВ Альфабуд-сервіс видано доручення №6, яким ОСОБА_2 доручено представляти інтереси даного підприємства в Івано-Франківському МРЕВ УДАІ. Дане доручення дійсне до 21.10.2015 року (а.с. 176).

Таку реєстрацію дійсно було здійснено ОСОБА_2, що не заперечила представник відповідача.

Разом з тим, як вбачається з наданих на вимогу апеляційного суду стороною апелянта документів, ТзОВ Альфабуд-Сервіс є юридичною особою, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. Згідно даних інформаційної довідки видом діяльності товариства є діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, будівництво житлових і нежитлових будівель.

Згідно представленого штатного розпису підприємства станом на 02.01.2015 року та 01.09.2015року в товаристві налічується одна кадрова одиниця - посада директора на 0,25 ставки з посадовим окладом 1218 грн. та 1378 грн. відповідно, представлено особову картку.

Як пояснила представник підприємства, інших найманих працівників на підприємстві не було і немає, будівельну діяльність товариство фактично не здійснює. Документів, як то: документ який визначає правила внутрішнього трудового розпорядку, обліку робочого часу підприємством не представлено. За поясненням представника, вони на підприємстві не ведуться. Дану обставину позивачем належними та допустимими доказами не спростовано.

В судому засіданні оглянуто накази по підприємству , які стосуються кадрової роботи та господарської діяльності від 03.08.2015 р., 16.09.2015 р., 18.09.2015 р., 30.06.2015 р. 30.10.2015 р. щодо однієї кадрової одиниці - директора підприємства. Наявності інших документів не встановлено.

Будь-яких доказів, які б вказували на існування трудових відносин між сторонами в спірний період на посаді інженера-механіка в матеріалах справи немає.

Посилання сторони позивача на згаданий наказ №4 від 19.10.2015 року та доручення на реєстрацію напівпричепа марки SСНМІТZ, не можна вважати належним з огляду на те, що в ньому ОСОБА_2 вказаний відповідальним без зазначення посади та у взаємозв'язку з поясненнями відповідача про існування договірних відносин з ТзОВ Технобуд-Сервіс безпосередньо не підтверджує обставини, що доводяться позивачем.

Не заслуговують на увагу і покази допитаних в засіданні апеляційного суду свідків. Зокрема, свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 повідомили суду, що бачили позивача на території підприємства, однак не змогли однозначно пояснити, в якій якості та стосовно якого підприємства.

Свідок ОСОБА_5 вказав, що з жовтня по грудень 2015 року працював у ТзОВ Альфабуд-сервіс . Підтвердив, що в жовтні-листопаді 2015 року на даному підприємстві також працював ОСОБА_2 Він бачив, як той оформлявся на роботу, вважав, що його оформляють офіційно. Вказав, що на фірмі вівся журнал прибуття на роботу та вибуття з роботи, який знаходився у секретаря директора.

Разом з тим, такі покази безпосередньо не підтверджують факт роботи позивача інженером-механіком за трудовим договором.

Неналежним є і посилання позивача на Дефектні акти №№1, 2, 3 від 23.10.2015 року, оскільки в них ОСОБА_2, зазначений як представник іншого підприємства - ТзОВ Альфабуд (а.с. 17-19).

Також ОСОБА_2 пояснив суду, що працював у відповідача за адресою по вул. Незалежності в м. Івано-Франківську, тоді як юридична адреса товариства - вул. Коновальця, 207 в м. Івано-Франківську.

Інші докази, які б вказували на необхідні елементи ознак трудових відносин, як то вид роботи, тривалість робочого часу, порядок оплати та ін. в матеріалах справи відсутні.

Відсутні і докази використання власного автомобіля в службових цілях як підстава для стягнення витрат на амортизацію.

Щодо вимоги про повернення трудової книжки, слід зазначити таке. Як пояснив апеляційному суду позивач, трудову книжку він віддав особисто директору товариства ОСОБА_6 і той не повернув. Разом з тим, належних доказів, які б підтверджували таку обставину позивачем не представлено. Натомість, як доказ, суду подано відповідь департаменту захисту економіки про перевірку звернення ОСОБА_2 від 24.02.2016 року з приводу неправомірних дій керівника ТзОВ Альфабуд (а.с. 175). Доказів звернення ОСОБА_2 до компетентних органів та правоохоронних органів з приводу обставин, що є предметом даного спору, суду не надано.

Таким чином, стороною позивача не доведено наявність трудових відносин між сторонами за спірний період в розумінні ст.ст. 21, 24 КЗпП, а саме наявність у взаємозв'язку таких обставин, які засвідчують наявність угоди між працівником і власником підприємства, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Тому, беручи до уваги встановлені обставини справи, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в позові.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ТзОВ Альфабуд-Сервіс задоволити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 01 листопада 2016 року скасувати, ухвалити нове рішення.

В позові ОСОБА_2 до ТзОВ Альфабуд-Сервіс про встановлення факту його перебування у трудових відносинах з роботодавцем ТзОВ Альфабуд-Сервіс з 06 жовтня 2015 року по 20 листопада 2015 року на посаді інженера-механіка; зобов'язання ТзОВ Альфабуд-Сервіс видати наказ про прийняття на роботу на посаду інженера-механціка з 06 жовтня 2015 року та вчинення запису у трудовій книжці, повернення трудову книжку; зобов'язання ТзОВ Альфабуд-Сервіс нарахувати та виплатити позивачу заробітну плату за фактично відпрацьовані календарні дні та витрати на амортизацію автомобіля відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуюча: Василишин Л.В.

Судді: Беркій О.Ю.

ОСОБА_7