Ухвала

від 16.08.2017 по справі 344/13145/16-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

Ухвала

іменем україни

16 серпня 2017 рокум. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

СтупакО.В., Іваненко Ю.Г., Ситнік О.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю Альфабуд-Сервіс про встановлення факту трудових відносин та стягнення заробітної плати, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 28 лютого 2017 року,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду із вищевказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що із 06 жовтня 2015 року по 20 листопада 2015 року він працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю Альфабуд-Сервіс (далі - ТОВ Альфабуд-Сервіс ) по вул. Незалежності у м. Івано-Франківську на посаді інженера-механіка. При влаштуванні на роботу він надав директору товариства свою трудову книжку, а той запевнив, що позивач буде оформлений на роботу офіційно. Згідно з наказом директора ТОВ Альфабуд-Сервіс від 19 жовтня 2015 року № 4 ОСОБА_4 призначено відповідальним за реєстрацію причепа марки SCHMITZ , 1999 року випуску. Вказаний факт також підтверджує заява ТОВ Альфабуд-Сервіс , підписана директором і бухгалтером. Крім того, позивач зазначив, що в кінці жовтня 2015 року він як представник ТОВ Альфабуд-Сервіс працював у складі комісії разом із представниками КП Ремона і проводив роботи із обстеження баштових кранів, які належать ТОВ Альфабуд-Сервіс , про що складено три дефектні акти. Для поїздок із робочих питань позивач використовував власний автомобіль і в зв'язку з цим мав домовленість із директором товариства щодо відшкодування витрат за амортизацію. Проте у листопаді 2015 року ОСОБА_4 дізнався про те, що він не оформлений на роботу офіційно. Позивач вказав, що за період роботи заборгованість відповідача із заробітної плати становить 10 тис. грн, а саме: 1 500 грн - за жовтень 2015 року; 3 500 грн - за листопад 2015 року; 2 тис. грн - за дві поїздки до Польщі; 3 тис. грн - витрати на амортизацію автомобіля.

Посилаючись на вказане, позивач просив установити факт його перебування у трудових відносинах із роботодавцем - ТОВ Альфабуд-Сервіс із 06 жовтня 2015 року по 20 листопада 2015 року на посаді інженера-механіка; зобов'язати ТОВ Альфабуд-Сервіс видати наказ про прийняття його на роботу на посаду інженера-механіка з 06 жовтня 2015 року та зробити запис у трудовій книжці, а також повернути трудову книжку; зобов'язати ТОВ Альфабуд-Сервіс нарахувати та виплатити позивачу заробітну плату за фактично відпрацьовані календарні дні та витрати на амортизацію автомобіля.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01 листопада 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено.

Встановлено факт перебування ОСОБА_4 у трудових відносинах із роботодавцем - ТОВ Альфабуд-Сервіс , а саме, що він із 06 жовтня 2015 року по 20 листопада 2015 року працював у ТОВ Альфабуд-Сервіс на посаді інженера-механіка.

Зобов'язано ТОВ Альфабуд-Сервіс видати наказ про прийняття ОСОБА_4 на роботу на посаду інженера-механіка з 06 жовтня 2015 року та зробити запис в його трудовій книжці про те, що він із 06 жовтня 2015 року по 20 листопада 2015 року працював у ТОВ Альфабуд-Сервіс на посаді інженера-механіка за трудовим договором та повернути йому трудову книжку.

Зобов'язано ТОВ Альфабуд-Сервіс нарахувати та виплатити ОСОБА_4 заробітну плату як інженеру-механіку за фактично відпрацьовані календарні дні, тобто з 06 жовтня 2015 року по 20 листопада 2015 року та витрати за амортизацію власного автомобіля за весь період роботи.

Вирішено питання про судовий збір.

Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 28 лютого 2017 року скасовано рішення суду першої інстанції, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, справу передати на новий розгляд до апеляційного суду, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

Задовольняючи позов ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив із того, що між ним та відповідачем мали місце трудові відносини, за змістом яких позивач із 06 жовтня 2015 року по 20 листопада 2015 року на постійній основі працював на посаді інженера-механіка у ТОВ Альфабуд-Сервіс . До службових обов'язків позивача входило контроль та організація роботи транспортних засобів і баштових кранів, обслуговування та ремонт техніки. Крім того, для поїздок із робочих питань ОСОБА_4 використовував власний автомобіль і була домовленість із директором підприємства про те, що він оплатить витрати на амортизацію автомобіля за весь період роботи.

Однак із вказаними висновками обґрунтовано не погодився апеляційний суд виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За приписами ч. ч. 1, 3 та 4 ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі.

Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Таким чином, фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

Судом установлено, що ТОВ Альфабуд-Сервіс є юридичною особою, яка зареєстрована за адресою: вул. Є. Коновальця, 207, м.Івано-Франківськ; вид діяльності товариства - діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, будівництво житлових і нежитлових будівель.

Згідно з штатним розписом товариства станом на 02 січня 2015 року та 01 вересня 2015 року у товаристві налічується одна кадрова одиниця - посада директора на 0,25 ставки з посадовим окладом у розмірі 1 218 грн та 1 378 грн відповідно.

Наказом директора ТОВ Альфабуд-Сервіс від 19 жовтня 2015 року № 4 ОСОБА_4 призначено відповідальним за реєстрацію у ЦНП м. Івано-Франківська причепа марки SСНМІТZ , 1999 року випуску, шасі № WSMS6080000412687. У зв'язку з цим 19 жовтня 2015 року ТОВ Альфабуд-Сервіс видано доручення № 6, яким ОСОБА_4 доручено представляти інтереси цього підприємства в Івано-Франківському МРЕВ УДАІ; доручення дійсне до 21 жовтня 2015 року. Таку реєстрацію здійснено ОСОБА_4, що не заперечувала представник відповідача під час розгляду справи.

Разом із тим представник відповідача в судовому засіданні пояснила, що інших найманих працівників у товариства не було і немає, будівельну діяльність товариство фактично не здійснює. Документів щодо визначення правил внутрішнього трудового розпорядку, обліку робочого часу товариством не надано, оскільки такі не ведуться.

Судом оглянуто накази товариства від 03 серпня 2015 року, 16 вересня 2015 року, 18 вересня 2015 року, 30 червня 2015 року, 30 жовтня 2015 року щодо кадрової роботи та господарської діяльності товариства, які стосуються однієї кадрової одиниці - директора товариства. Наявності інших документів не встановлено.

Відмовляючи в задоволенні указаного позову, апеляційний суд правильно виходив із недоведеності та необґрунтованості заявлених позовних вимог, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту існування саме трудових відносин між сторонами в зазначений позивачем період та роботи позивача інженером-механіком за трудовим договором; відсутності доказів, які б вказували на необхідні елементи ознак трудових відносин, як то: вид роботи, тривалість робочого часу, порядок оплати: відсутності доказів використання власного автомобіля позивача у службових цілях; відсутності доказів на підтвердження передання трудової книжки директору товариства, а також доказів звернення позивача до компетентних органів та правоохоронних органів з приводу обставин, що є предметом цього спору.

Стосовно посилання сторони позивача на наказ від 19 жовтня 2015 року № 4 та доручення на реєстрацію напівпричепа марки SСНМІТZ , суд зазначив, що в цьому наказі ОСОБА_4 значиться відповідальним без зазначення посади, у зв'язку з чим та у взаємозв'язку з поясненнями відповідача про існування договірних відносин із ТОВ Технобуд-Сервіс суд обґрунтовано вважав, що вказане не підтверджує обставин, що доводяться позивачем.

При цьому суд належно оцінив ту обставину, що згідно з поясненнями позивача він працював у відповідача за адресою по вул. Незалежності у м. Івано-Франківську, тоді як юридична адреса товариства: вул. Коновальця, 207, м. Івано-Франківськ.

Таким чином, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що стороною позивача не доведено наявність трудових відносин між сторонами в зазначений період у розумінні ст. ст. 21, 24 КЗпП України, а саме: наявність у взаємозв'язку таких обставин, які засвідчують наявність угоди між працівником і власником підприємства, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Розглядаючи указаний позов, апеляційний суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно зі ст. ст. 10, 60, 212, 303, 304 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи про порушення апеляційним судом норм процесуального права, а саме: ст. ст. 212, 213 ЦПК України, спростовуються матеріалами справи та змістом оскаржуваного рішення апеляційного суду, згідно з яким судом достатньо повно установлено обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, та надано належну оцінку зібраним у справі доказам.

Так, статтею 212 ЦПК України установлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Посилання ОСОБА_4 у касаційній скарзі на непідписання ним наданого стороною відповідача договору на виконання робіт від 08 жовтня 2015 року № 02/10-15 та непроведення судом у справі експертизи на предмет достовірності його підпису на вказаному договорі, не спростовує висновків апеляційного суду по суті вирішеного спору, враховуючи, що відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 212 ЦПК України жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Разом із тим відповідно до ч. 6 ст. 147 ЦПК України висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими ст. 212 цього Кодексу.

Оскаржуване рішення апеляційного суду містить висновки щодо результатів оцінки зібраних у справі доказів, відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості.

Таким чином, доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що згідно з ч. 1 ст. 335 ЦПК України на стадії касаційного перегляду справи не передбачено.

Отже, рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, ухваленим із додержанням норм процесуального та матеріального права, підстави для його скасування відсутні, тому відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України воно підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга - відхиленню.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 28 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О.В. Ступак

Ю.Г.Іваненко

О.М.Ситнік