Ухвала

від 02.03.2017 по справі 809/1540/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2017 року № 876/963/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Багрія В.М.,

суддів Рибачука А.І., Старунського Д.М.,

з участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу приватного підприємства "Перламутр" на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року у справі № 809/1540/16 за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області до приватного підприємства "Перламутр" про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2016 року Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області звернулася до суду з позовом до приватного підприємства "Перламутр" про стягнення податкового боргу.

Позивач просив стягнути з приватного підприємства "Перламутр" борг в сумі 1 161 460,17 грн з розрахункових рахунків в банках, які обслуговують дане підприємство та за рахунок готівки, що належить підприємству.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року адміністративний позов задоволено повністю.

Стягнуто з рахунків у банках, що обслуговують приватне підприємство "Перламутр" (код ЄДРПОУ 23799460, вул. Краківського, будинок 4А, офіс 4, місто Івано-Франківськ, 76019) та за рахунок готівки, що йому належить в дохід Державного бюджету податковий борг в розмірі 1 161 460 грн 17 коп.

Постанову суду першої інстанції оскаржило приватне підприємство "Перламутр", яке в апеляційній скарзі просить її скасувати та прийняти нове рішення про відмову позивачу в задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги. Оскільки податкова інспекція не надсилала підприємству вимоги про сплату податкового боргу, то права на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу у податкової інспекції не виникало. Суд не взяв до уваги, що підприємство сплатило суму податкового боргу за податковою вимогою від 05.01.2015 №81-25, а нової вимоги позивач йому не направляв. Крім того, суд першої інстанції безпідставно відмовив відповідачу в зупиненні провадження в справі до вирішення касаційним судом іншої справи.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

У справі встановлено, що приватне підприємство "Перламутр" зареєстроване як юридична особа, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідач перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, є платником податку на додану вартість та податку на прибуток.

Судом встановлено, що суми несплачених грошових зобов'язань за платежем податок на додану вартість визначені позивачем податковим повідомленням-рішенням №0001492201 від 18.03.2016, яким визначено відповідачу суму грошового зобов'язання за основним платежем в розмірі 545 291 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 272 645,50 грн, прийнятого на підставі акта Про результати планової виїзної документальної ПП Перламутр з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів, єдиного соціального внеску, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 до 30.09.2015 від 04.03.2016 №108/09-19-22-01/23799460. У зв'язку з частковою сплатою відповідачем податку на додану вартість, сума несплаченого податкового зобов'язання за цим платежем становить 528 134, 69 грн.

Пеня в розмірі 265 907, 51 грн визначена контролюючим органом самостійно.

Суми несплачених грошових зобов'язань за платежем податок на прибуток визначені позивачем податковим повідомленням-рішенням №0019521502 від 12.11.2015, яким застосовано штраф в розмірі 1 534,12 грн, прийнятого на підставі акта перевірки №4281/15-02/23799460 від 30.10.2015 та податковим повідомленням-рішенням за №0001502201 від 18.03.2016, яким визначено грошове зобов'язання в розмірі 20 954 грн, за основним платежем, та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 5 238, 50 грн, прийнятого на підставі акта перевірки за №108/09-19-22-01/23799460 від 04.03.2016, та визначені відповідачем самостійно податковою декларацію з податку на прибуток підприємств за 2014 рік, поданої позивачу 02.03.2015, згідно якої податок на прибуток становить 44 375, 53 грн, а саме за вересень 5 741, 53 грн та за жовтень, листопад, грудень в сумі 12 878 грн, за кожен місяць.

Пеня в розмірі 16 055,04 грн визначена контролюючим органом самостійно.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.05.2016 за №809/303/16, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.08.2016, у задоволенні позову приватного підприємства "Перламутр" до Державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про скасування податкових повідомлень-рішень №0001492201 та №0001502201 від 18.03.2016, відмовлено.

Сума несплачених грошових зобов'язань за платежем: пеня, нарахована за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 6 615,28 грн визначена контролюючим органом податковим повідомленням-рішенням №0001992201 від 11.06.2015, прийнятого на підставі акта Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ПП Перламутр з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності та оподаткування з сфері ЗЕД за період з 01.02.2015 до 30.04.2015 №2332/09-15-22-05/23799460 від 27.05.2015.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що заявлена до стягнення сума є узгодженою та є податковим боргом відповідача перед бюджетом, який ним не сплачено, в зв'язку з чим підлягає стягненню з рахунків у банках, що обслуговують його та за рахунок готівки, що йому належить.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх правильними з огляду на наступне.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно з ст.92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Податковим кодексом регулюються відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідачем не оспорюється факт наявності у нього податкового боргу, а також підстави його виникнення, що також підтверджується змістом апеляційної скарги.

Предметом доказування в справі є наявність правових підстав для стягнення судом усієї суми податкового боргу відповідача в розмірі 1 161 460,17 грн з його рахунків та за рахунок готівки, що йому належить.

Згідно з п.41.2 ст.41 ПК України органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.

Відповідно до пп.20.1.34 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Податковий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95-99 ПК України. Зазначені норми визначають перелік заходів, що можуть вживатися податковим органом до платника податків із метою погашення податкового боргу, зокрема стягнення коштів, які перебувають у власності платника податків, а також продаж майна платника податків, що перебуває в податковій заставі.

Пунктом 95.1 ст.95 ПК України визначено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до пунктів 95.2 - 95.3 ст.95 ПК України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Пунктом 59.5 ст.59 ПК України передбачено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Підпунктом 60.1.1 п. 60.1 ст. 60 ПК України передбачено, що податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення.

Таким чином, надіслана платникові податків податкова вимога на податковий борг, що не погашений, є дійсною, а на податковий борг, що погашений - відкликаною.

Як видно з матеріалів справи, у зв'язку з наявністю у відповідача податкового боргу йому надсилалась податкова вимога позивача від 05.01.2015 №81-25 , за якою відповідач сплатив вказану суму, що підтверджується платіжним дорученням №64 від 27.01.2015 .

Відповідно до довідки Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області №14741/10/09-15-17-150/6508 від 20.12.2016, станом на 20.12.2016 податкова вимога не відкликалася, оскільки податковий борг не переривався.

Таким чином, з моменту направлення податкової вимоги, борг відповідача не переривався та станом на день звернення податкового органу з позовом до суду та розгляду справи судом першої інстанції, не був погашеним в повному обсязі.

Оскільки за відповідачем рахувався податковий борг у розмірі 1 161 460, 17 грн, а суду не надано доказів, які б підтверджували факт погашення цього податкового боргу, суд першої інстанції прийшов до правильного та обґрунтованого висновку, що такий борг підлягає погашенню на підставі рішення суду.

Посилання апелянта на необхідність зупинення в суді першої інстанції провадження у справі до вирішення іншої справи Вищим адміністративним судом на п.3 ч.1 ст.156 КАС є помилковим, оскільки зупинення провадження у справі має бути обґрунтованим, а така обставина як відкриття провадження судом касаційної інстанції у справі, що пов'язана із розглядуваною, не є в даному випадку підставою для її застосування. Пункт 3 ч.1 ст.156 КАС не передбачає можливості зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням саме суду касаційної інстанції, оскільки основна його мета в разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи є наявність по останній рішення суду, яке набрало законної сили, і таким у даному випадку є ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2016 року, що виключає будь-які підстави для зупинення провадження у справі згідно вказаних норм закону.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції розглянув спір з дотриманням норм матеріального та процесуального права, внаслідок чого обґрунтовано задовольнив позов, у зв'язку з чим підстав для скасування оскаржуваної постанови колегія суддів не вбачає.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому не можуть бути підставою для її задоволення.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу приватного підприємства "Перламутр" залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року в справі № 809/1540/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.М. Багрій

Судді : А.І. Рибачук

Д.М. Старунський