Постанова

від 01.03.2017 по справі 809/1452/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2017 року Справа № 876/407/17

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Кушнерика М.П.

суддів Мікули О.І., Курильця А.Р.

з участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2016р. у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату боргу, -

в с т а н о в и л а :

28.10.2016р. позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області №0002411300, яким збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору всього на 810,16 грн., №0002421300, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб всього на 60569,39 грн.; №0002431300, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб всього на 510 грн. (штрафна санкція), рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування єдиного внеску №0002451300 від 05.08.2016р. в сумі 12976,57 грн. та вимоги про сплату боргу №Ф-0002461300 від 05.08.2016 р. в сумі 104182,46 грн.

Позовні вимоги мотивує тим, що висновок відповідача про використання земельних ділянок не з метою здійснення господарської діяльності є надуманим, оскільки земельні ділянки надані позивачу в оренду для обслуговування виробничої бази, про що зазначено в договорах оренди. Також, зазначає, що включення до складу витрат відсотків за кредит здійснено правомірно, оскільки позивачем визначено об'єкт оподаткування враховуючи норми пункту 164.1 статті 164, пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, що відповідач фактично безпідставно вважає завищенням витрат.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2016р. позов задоволено.

Податковий орган оскаржив дану постанову з підстав неповного з'ясування судом обставин, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що ФОП ОСОБА_1, враховуючи відсутність зареєстрованого в ЄДР виду діяльності - сільське господарство, мисливство та надання пов'язаних із ними послуг, незаконно займається на орендованих земельних ділянках вирощуванням ягід, як наслідок незаконно провадить господарську діяльність, а тому витрати щодо сплати орендної плати за земельні ділянки не є витратами, пов'язанимн з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця, та як результат ним занижено дохід в сумі 60539,46 грн., а, відтак, відповідно позивачем занижено чистий оподатковуваний дохід за 2015 рік в сумі 43208,46 грн., в результаті чого занижено військовий збір за 2015 рік в сумі 648.13 грн.

Не належне ведення книги обліку доходів і витрат за перевіряємий період перевірки є також порушенням вимог п.121.1 ст.121 ПК України, в зв'язку з чим до нього застосована штрафна санкція.

Також, занижено чистий дохід який обкладається податком на доходи фізичних осіб, та на який нараховується єдиний внесок на загальну суму 300237,97 грн. в тому числі за 2013 рік - 147454,13 грн. , за 2014 рік - 109575,38 грн. та за 2015 рік - 43208,46 грн.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (п.6 ч.1 ст.1, ч.3 ст.25 Закону №2464).

Просить скасувати постанову та прийняти нову, якою відмовити в позові.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача, який просить залишити без змін рішення суду, представника податкового органу, який просить задоволити їх апеляційну скаргу, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перебуває на обліку у Долинській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області з 01.03.1996, видами діяльності якого є, в тому числі: Виробництво морозива код КВЕД 10.52 та "Вантажний автомобільний транспорт" код КВЕД 49.41 (а.с.32-34).

Позивачем 14.11.2014 було укладено договір оренди земельної ділянки, зареєстрованого у виконавчому комітеті Долинської міської ради за №87/14, згідно якого ФОП ОСОБА_1 прийняв земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 0,5960 га в строкове платне користування (оренду) для обслуговування виробничої бази, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, терміном на 5 років та договір оренди земельної ділянки від 19.04.2010, зареєстрованого у виконавчому комітеті Долинської міської ради за №97/10, згідно якого позивач прийняв земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування виробничих приміщень, яка знаходиться за АДРЕСА_2

Позивачем було віднесено до складу валових витрат витрати по орендній платі за зазначені вище земельні ділянки, на яких розташовані теплиці з саджанцями лохини та решти території зайнята автомобільним транспортом в несправному стані. Розмір сплаченої орендної плати, що віднесено платником до складу валових витрат становить всього 60539,46 грн., в тому числі: за 2013 рік 7081,50 грн., за 2014 рік 10249,50 грн. та за 2015 рік 43208,46 грн.

Також, до складу валових витрат позивачем віднесено відсотки за користування кредитом кредитної спілки Злет за 2013 рік в сумі 41857,90 грн., 2014 рік в сумі 26431,00 грн. та VS Bank за 2013 рік в сумі 98514,73 грн., 2014 рік в сумі 72894,88 грн. (а.с.56-160).

Відповідачем проведено документальну планову виїзну документальну перевірку позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015 про що складено акт №1617/130/НОМЕР_1 від 26.07.2016 (а.с.39-56).

Перевіркою встановлено порушення позивачем: пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, у результаті чого визначено суму податкових зобовязань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення діяльності за період, що перевірявся, на суму 48455,51 грн. в тому числі за 2013 рік 24433,45 грн. та за 2014 рік 17850,58 грн та за 2015 рік 6171,48 грн.; відповідно до підпункту 1.4, підпункту 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України встановлено заниження чистого доходу за 2015 рік в сумі 43208,46 грн., в результаті чого занижено військовий збір за 2015 рік в сумі 648,13 грн.; підпункту 7.1.2 пункту 7.1 статті 7 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування в звязку із заниженням чистого доходу донараховано єдиного внеску в загальній сумі 104182,46 грн., в тому числі за 2013 рік 51166,56 грн., за 2014 рік 38022,60 грн. та за 2015 рік 14993,30 грн.; пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України, а саме виявлено порушення неналежне ведення книги доходів і витрат.

На підставі акту перевірки Долинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС в Івано-Франківській області 05.08.2016 прийнято податкові повідомлення-рішення №№0002411300, №0002421300, №0002431300, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування єдиного внеску №0002451300 та вимоги про сплату боргу №Ф-0002461300 від 05.08.2016 (а.с.8-12).

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування єдиного внеску та вимоги про сплату боргу виходячи з наступного:

Щодо оскарження податкових повідомлень-рішень від 05.08.2016року №0002411300, №0002421300, №0002431300:

Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Згідно пункту 177.2. статті 177 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

У відповідності до підпункту 14.1.27. пункту 14.1.статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 177.4 ст.177 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат; витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку, які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством; суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Колегія суддів погоджується з апелянтом, що визначений перелік витрат не містить витрати на погашення сум сплачених відсотків, які нараховані платнику податків за користування даним кредитом, тому ФОП ОСОБА_1 не мав права включати до складу витрат витрати на погашення суми сплачених відсотків та як результат занизив дохід в сумі 239698,51 грн.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що на орендованих позивачем земельних ділянках площею 2500 кв.м та 5960 кв.м розташовані теплиці з саджанцями лохини та решти території зайнята лохиною.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача ствердив, що позивач вирощує ягоди, які застосовує в своїй діяльності для виробництва морозива. Тобто, фактично займається сільським господарством.

Заслуговує на увагу колегії суддів твердження апелянта, що одним із складників морозива є джеми із вмістом ягід, а тому вирощені ягоди використовуються у виробництві морозива, є неправильним та безпідставним, оскільки складниками морозива не є свіжі (свіжоморожені) ягоди (лохина), а - джеми із вмістом ягід, для яких необхідна окрема технологія виробництва, а позивач, згідно зареєстрованих видів діяльності, не займається виробництвом джемів.

Згідно витягу з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань види діяльності ФОП ОСОБА_1: 10.52 - виробництво морозива; 46.38 - оптова торгівля іншими продуктами харчування, у т.ч. рибою, ракоподібними та молюсками; 47.29 - роздрібна торгівля іншими продуктами харчування в спеціалізованих магазинах; 49.41 - вантажний автомобільний транспорт; 68.20 - надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 77.11 - надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів; 77.12 - надання в оренду вантажних автомобілів (а.с.32).

Відповідно до п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Таким чином, колегія суддів вважає, що понесені позивачем витрати щодо сплати орендної плати за земельні ділянки не є витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Колегія суддів обумовлює і ту обставину, що в оскаржувану рішенні суду першої інстанції відсутня мотивація про задоволення позову що скасування податкового повідомлення-рішення №0002431300 від 05.08.2016р. та заниження військового збору.

Згідно з п.161 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних сил України, встановлюється військовий збір.

Відповідно до пп.1.1 п.16 1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України, платниками збору є особи, визначені п.162.1 ст.162 Кодексу, а саме фізична особа - резидент (нерезидент), яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені ст.163 Податкового кодексу України (пп.1.2 п.161 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України), зокрема загальний місячних (річний) оподатковуваний дохід.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність та скасування податкового повідомлення-рішення №0002431300 від 05.08.2016р. та вважає, що позивачем порушено п.178.6 ст.178 ПК України від 02.12.2010р. №2755-VI із змінами та доповненнями, Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затверджений наказом Державної податкової адміністрації від 24.12.2010 №1025, який втратив чинність з 18.10.2013р., і аналогічні правові норми містяться у наказі Міністерства доходів і зборів України від 16 вересня 2013 року № 481 "Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення", зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 01 жовтня 2013 р. за N 1686/24218, який є чинним на даний час, оскільки позивачем не спростовано, як в суді першої, так і апеляційної інстанції, порушення порядку ведення Книги обліку доходів і витрат за перевіряємий період перевірки.

Пунктом 177.10 статті 177 ПК України передбачено, що фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Щодо вимоги про сплату боргу (недоїмки) від №0-0002461300 від 05.08.2016р. та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування єдиного внеску від 05.08.2016року за №0002451300, то правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон України №2464-VI).

Позивач, як платник єдиного внеску, відповідно до статті 6 Закону № 2464 зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених, зокрема, у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Частиною третьою статті 7 Закону № 2464 визначено, що нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" максимальна величина бази нарахування єдиного внеску визначена як максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, на яку нараховується єдиний внесок.

Пунктом 3 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом № 2464 є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (п.6 ч.1 ст.1, ч.3 ст.25 Закону №2464).

Відповідно п.3 ч.2 р. VII Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року №449 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за № 508/26953, далі - Інструкція №449) за донарахування фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску до 01 січня 2015 року накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми, а після 01 січня 2015 року - 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову - ч.2 згаданої статті.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової про відмову в задоволенні позову, що узгоджується з положеннями п.3 ст.2 КАС України.

Керуючись ст.160 ч.3, 195, 196, п.3 ч.1 ст.198, п.1, 4 ст.202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області - задоволити.

Скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2016р. у справі №809/1452/16 та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя: М.П.Кушнерик

Судді: О.І.Мікула

А.Р.Курилець

Повний текст виготовлено 03.03.17р.