Ухвала

від 28.02.2017 по справі 376/1577/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 376/1577/16-ц Головуючий у І інстанції Ярошенко С. М. Провадження № 22-ц/780/1075/17 Доповідач у 2 інстанції Фінагєєв В. О. Категорія 46 28.02.2017

УХВАЛА

Іменем України

28 лютого 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді Фінагєєва В.О.,

суддів Ігнатченко Н.В., Яворського М.А.,

за участю секретаря Нагорної Г.О.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Сквирського районного суду Київської області від 03 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Цапіївська спілка селян , ОСОБА_3 про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок та стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом та просила зобов'язати ТОВ Цапіївська спілка селян повернути позивачу самовільно зайняті земельні ділянки площею 3,3469 га, кадастровий номер НОМЕР_1 та площею 3,5616 га, кадастровий номер НОМЕР_2, розташовані на території Кривошиїнської сільської ради, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які належать позивачу на підставі рішення Сквирського районного суду Київської області від 10 листопада 2014 року; стягнути з ОСОБА_3 95 000 грн. в якості відшкодування за спричинену моральну шкоду та матеріальну шкоду у розмірі 4 469 грн. 93 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі рішення суду від 10 листопада 2014 року ОСОБА_2 набула у власність в порядку спадкування за законом після смерті брата ОСОБА_4 та тітки ОСОБА_5 земельні ділянки площею 3,3469 га, та площею 3,5616 га, які розташовані на території Кривошиїнської сільської ради Сквирського району Київської області, призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Земельні ділянки були виділені позивачу в натурі та виставлені межові знаки у зв'язку з наміром особисто здійснювати господарську діяльність на власних земельних ділянках. Про такі наміри ОСОБА_2 повідомила директора ТОВ Цапіївська спілка селян ОСОБА_3, як попереднього користувача земельними ділянками на підставі договорів оренди землі від 10 листопада 2011 року, укладених спадкоємцями терміном на п'ять років. Однак, відповідач самовільно знищив межові знаки і засіяв землі кукурудзою. ОСОБА_2 вважає такі дії незаконними, оскільки лише їй, як власнику земельних ділянок, належить право володіння, користування і розпорядження ними. Внаслідок неправомірних дій відповідача ОСОБА_3 позивачу заподіяно матеріальну та моральну шкоду, які виразилися у понесенні витрат на лікування, у нервовому потрясінні, стресі, головному болі, стражданнях, душевних переживаннях, що спричинило погіршення стану здоров'я.

Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 03 листопада 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції через невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що вона є власником земельних ділянок та не надавала згоду відповідачу на користування ними, договір оренди між сторонами не укладався. Зі смертю спадкодавців припинилася дія договорів оренди землі від 10 листопада 2011 року.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 10 листопада 2011 року між ТОВ Цапіївська спілка селян та ОСОБА_4 укладено договір оренди земельної ділянки площею 3,3469 га, розташованої на території Кривошиїнської сільської ради Сквирського району Київської області, цільове призначення - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки - НОМЕР_1. Строк дії договору оренди складає п'ять років.

10 листопада 2011 року між ТОВ Цапіївська спілка селян та ОСОБА_5 укладено договір оренди земельної ділянки площею 3,5616 га, розташованої на території Кривошиїнської сільської ради Сквирського району Київської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки - НОМЕР_2. Строк дії договору оренди складає п'ять років.

Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 10 листопада 2014 року, яке набрало законної сили, визнано за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом право власності на земельну ділянку площею 3,3469 га, яка розташована на території Кривошиїнської сільської ради Сквирського району Київської області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що посвідчена державним актом на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_3, виданого 01 листопада 2004 року, кадастровий номер НОМЕР_1, яка належала ОСОБА_4, який помер 08 квітня 2013 року. Визнано за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом право власності на земельну ділянку площею 3,5616 га, яка розташована на території Кривошиїнської сільської ради Сквирського району Київської області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що посвідчена державним актом на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_4, виданого 01 листопада 2004 року, кадастровий номер НОМЕР_2, яка належала ОСОБА_5, яка померла 08 лютого 2013 року.

03 листопада 2015 року складено акти прийомки-передачі межових знаків на зберігання, в яких зазначено, що межі земельних ділянок площею 3,3469 га, кадастровий номер НОМЕР_1 та площею 3,5616 га, кадастровий номер НОМЕР_2, які розташовані на території Кривошиїнської сільської ради, закріплені в натурі (на місцевості) межовими знаками.

З акту комісії з питань комунальної власності та земельної реформи від 12 серпня 2016 року при Кривошиїнській сільській раді вбачається, що все поле, на якому розташовані земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_2, НОМЕР_1, власником яких є ОСОБА_2, засіяне кукурудзою, межові знаки, встановлені восени 2015 року за словами власника земельних ділянок, відсутні, поле обробляється ТОВ Цапіївська спілка селян .

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи, орендаря не є підставою для зміни умов договору або його розірвання.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно ст. 27 Закону України Про оренду землі орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Згідно ст. 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі: закінчення строку, на який його було укладено; смерті фізичної особи-орендаря та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної

ділянки.

Згідно ст. 32 Закону України Про оренду землі перехід права власності на орендовану земельну ділянку до

іншої особи (у тому числі в порядку спадкування) , реорганізація

юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або

припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди

землі.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 10 листопада 2011 року між ТОВ Цапіївська спілка селян та ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були укладені договори оренди земельних ділянок строком на п'ять років, тобто до 10 листопада 2016 року. У 2013 році орендодавці померли. ОСОБА_2 є власником земельних ділянок, які були передані в оренду, на підставі рішення суду від 10 листопада 2014 року. Право власності на земельні ділянки перейшло до позивача в порядку спадкування за законом.

Відповідно до п. 33 договорів оренди землі від 10 листопада 2011 року перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи, орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

У позовній заяві ОСОБА_2 зазначає, що вона є власником земельних ділянок та бажає використовувати їх для власних потреб. Заявляючи позовну вимогу про повернення земельних ділянок, позивач не звернула увагу, що відповідач користується земельними ділянками на законних підставах, тобто на підставі договорів оренди, які є чинними, та права ОСОБА_2 відповідачем не порушені.

Враховуючи зазначене, не можуть бути прийняті до уваги доводи позивача щодо ненадання нею згоди відповідачу на користування земельними ділянками, відсутності між сторонами договору оренди та припинення дії договорів оренди землі після смерті орендодавців.

Позовна вимога ОСОБА_2 про стягнення витрат на лікування та відшкодування за спричинену моральну шкоду не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Згідно з вимогами ст.. 23 ЦК України - особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

В ході розгляду справи судом встановлено, що відповідач, жодним чином прав позивача не порушував, а здійснює користування земельною ділянкою на підставі договору. А відтак жодних підстав вважати, що такими діями відповідача спричинено моральну шкоду позивачу немає.

Отже суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для повернення земельних ділянок позивачу, рішення суду ґрунтується на наявних у справі доказах, є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 304, 307, 308, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Сквирського районного суду Київської області від 03 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Фінагєєв В.О.

Судді: Ігнатченко Н.В.

Яворський М.А.