Ухвала

від 01.03.2017 по справі 360/1118/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 360/1118/16-ц Головуючий у І інстанції Унятицький Д. Є. Провадження № 22-ц/780/1500/17 Доповідач у 2 інстанції Приходько К. П. Категорія 6 01.03.2017

УХВАЛА

Іменем України

01 березня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Приходька К.П.,

суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,

за участю секретаря: Дрозд Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бородянського районного суду Київської області від 23 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, Луб'янської сільської ради Бородянського району Київської області, третя особа - Управління Держгеокадастру у Бородянському районі Київської області про визнання недійсним державного акту на право власності на землю, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи - ОСОБА_4, Луб'янська сільська рада Бородянського району Київської області, Управління Держгеокадастру у Бородянському районі Київської області про визнання права власності на земельну ділянку,-

встановила:

у червні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до Бородянського районного суду Київської області з вищезазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_5 успадкував 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 з відповідною частиною надвірних будівель.

При оформленні спадщини дізнався, що рішенням Луб'янська сільської ради земельна ділянка площею 0,15га., належна його матері передана у власність ОСОБА_6, який отримавши державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1473га., (серії НОМЕР_1), 23 лютого 2007 року продав її ОСОБА_2

Незважаючи на те, що в суді слухалися справи про скасування державного акту на право власності на землю та договору купівлі продажу земельної ділянки, ОСОБА_2 подав документи на реєстрацію придбаної земельної ділянки та отримав державний акт на право власності на своє ім'я, чим порушив його право на вказану земельну ділянку.

Просив визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1473га., кадастровий номер НОМЕР_2, розташовану по АДРЕСА_2, виданий 14 листопада 2008 року на ім'я ОСОБА_2

У свою чергу ОСОБА_2 подав зустрічний позов, мотивуючи свої вимоги тим, що 23.02.2007 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі - продажу земельної ділянки площею 0,1473га.

Відповідно до вищезазначеного договору, сторонами засвідчено, що покупець ОСОБА_2 сплатив продавцю ОСОБА_6 ціну продажу земельної ділянки в повному обсязі, а саме: 95 950 грн. Жодних обтяжень, обмежень, заборон, прав третіх осіб на момент укладення такого правочину не існувало.

14.11.2008 року на ім'я ОСОБА_2 було видано державний Акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1473га., розташовану по АДРЕСА_2, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2.

Таким чином, ОСОБА_2 вважає, що являється законним добросовісним єдиним власником спірної земельної ділянки, спору про витребування земельної ділянки з його володіння не існує, доказів, що підтверджують наявність майнових прав ОСОБА_3 на спірну земельну ділянку не було надано.

Просив визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 0,1473га., кадастровий номер НОМЕР_2, для будівництва та обслуговування житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_2.

Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 23 грудня 2016 року первісний позов задоволено, визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,1473га., кадастровий номер НОМЕР_2, розташовану по АДРЕСА_2, що виданий на ім'я ОСОБА_2 14 листопада 2008 року. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 понесені ним судові витрати в сумі 551,20грн.

В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки тому, що оспорюваний державний акт не порушує прав, свобод чи інтересів позивача.

Апелянт, вважає, що суд першої інстанції повинен був встановити, чи дійсно видача державного акту призвела до порушення, невизнання або оспорювання прав, свобод чи інтересів цієї особи, і залежно від установленого, вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Крім того, обґрунтовуючи підстави подання позову до суду, ОСОБА_3 послався на те, що наявність оспорюваного державного акту не дає йому можливості оформити приватизацію земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, з такими твердженнями апелянт не погоджується, оскільки вважає, що в матеріалах справи наявні докази, які повністю це спростовують.

Просив скасувати рішення Бородянського районного суду Київської області від 23 грудня 2016 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_3 у задоволенні його позовних вимог та задовольнити зустрічний позов ОСОБА_2 та визнати за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку площею 0,1473га., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер НОМЕР_2, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 виготовлений державний акт на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_2, розташовану по АДРЕСА_2, що підтверджується копією державного акту на право власності на земельну ділянку (а.с.53).

Відповідно до зазначеного державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 став власником земельної ділянки на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 23 лютого 2007 року.

За договором купівлі-продажу земельної ділянки від 23 лютого 2007 року зазначена земельна ділянка продана ОСОБА_6, якому вона належала на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1, що підтверджується копією договору купівлі-продажу (а.с.52).

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 15 жовтня 2014 року позов ОСОБА_3 було задоволено та визнано недійсними державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1473 га, розташовану по АДРЕСА_1, серії НОМЕР_1, виданий Луб'янською сільською радою 18 жовтня 2004 року на ім'я ОСОБА_6 та договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1473га., укладений 23 лютого 2007 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Бородянського районного нотаріального округу Гринюком П.Д. за реєстровим номером 524 (а.с.15-19).

Ухвалюючи рішення про задоволення первісного позову, та про відмову в задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив із того, що державний акт продавця на земельну ділянку та договір купівлі-продажу за яким продавець продав земельну ділянку ОСОБА_2 визнані недійсними, тобто такими, що порушує права ОСОБА_3, крім того, право власності на земельну ділянку може набуватися з правочинів, а правочин на підставі якого він набув право власності на спірну земельну ділянку визнаний недійсним, тому ОСОБА_2 не являється власником спірної земельної ділянки.

З такими висновками погоджується і колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне.

Законним і обґрунтованим відповідно до ст.213 ЦПК України є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Зазначеним вимогам оскаржуване рішення відповідає.

Так, відповідно до положень ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, рішенням апеляційного суду Київської області від 15 жовтня 2014 року задоволено позов ОСОБА_3 та визнано недійсними державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1473га., розташовану по АДРЕСА_1, серії НОМЕР_1, виданий Луб'янською сільською радою 18 жовтня 2004 року на ім'я ОСОБА_6 та договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1473 га., укладений 23 лютого 2007 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Бородянського районного нотаріального округу Гринюком П.Д. за реєстровим номером 524.

У зв'язку з наведеним, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення первісного позову та відмови у задоволенні зустрічного позову, оскільки державний акт продавця на земельну ділянку та договір купівлі-продажу за яким продавець продав земельну ділянку ОСОБА_2 визнані недійсними, тобто такими, що порушують права ОСОБА_3

Крім цього, оскільки право власності на земельну ділянку може набуватися з правочинів, а правочин на підставі якого ОСОБА_2 набув право власності на спірну земельну ділянку визнаний недійсним, тому ОСОБА_2 не являється власником спірної земельної ділянки.

Викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, відповідно до ст.303 ЦПК України, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки суду відповідають обставинам справи, які судом установлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Керуючись ст.ст.303,307,308,313-315,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, рішення Бородянського районного суду Київської області від 23 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді