Ухвала

від 28.02.2017 по справі 806/744/16

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Попова О.Г.

Суддя-доповідач:Охрімчук І.Г.

УХВАЛА

іменем України

"28" лютого 2017 р. Справа № 806/744/16

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Охрімчук І.Г.

суддів: Жизневської А.В.

Котік Т.С.,

за участю секретаря судового засідання Нероди І.В.,

сторін та їх представників:

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "03" листопада 2016 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.В.К. Сервіс" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекціїГоловного управління ДФС у Житомирській області про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Т.В.К. Сервіс" звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області від 13.04.2016 року №000362200, №0000782200, №0000772200, №0000352200, №0000191702, №0000201702. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту перевірки, на підставі якого було прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, є помилковими, оскільки господарські операції з контрагентами носили реальний характер, були необхідні для здійснення господарської діяльності товариства, а бухгалтерській облік здійснювався на підставі належних первинних документів.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 03.11.2016 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області від 13.04.2016 року №000362200, №0000782200, №0000772200, №000352200. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати в частині задоволених вимог позивача та постановити нову постанову в цій частині, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши учасників процесу, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що Житомирською ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ "Т.В.К. Сервіс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року та з питань дотримання вимог законодавства по єдиному соціальному внеску за період діяльності з 01.01.2011 року по 31.12.2014 року, за результатами якої складено акт від 04.03.2016 року №983/06-25-22/34586472 (а.с.29-62 б т.1).

Перевіркою встановлено порушення ТОВ "Т.В.К.Сервіс":

- п.44.1 ст.44, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, пп.138.8, пп.138.10 п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 560540,00 грн., в т.ч. по періодах: 2013 рік - 337972,00 грн., 2014 рік - 222568,00 грн.;

- п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 627429,00 грн. в т.ч.: січень 2013 - 10030,00 грн., лютий 2013 року - 44697,00 грн., березень 2013 року - 28039,00 грн., квітень 2013 року - 7432,00 грн., травень 2013 року - 439979,00 грн., червень 2013 року - 4664,00 грн., липень 2013 року -1669,00 грн., серпень 2013 року - 3638,00 грн., вересень 2013 року - 78597,00грн., жовтень 2013 року - 63416,00 грн., грудень 2013 року - 39600,00 грн., січень 2014 - 27450,00 грн., лютий 2014 року - 32633,00 грн., березень 2014 року - 21000,00 грн., квітень 2014 року - 19427,00 грн., травень 2014 року - 30407,00 грн., червень 2014 року - 21738,00 грн., липень 2014 року - 629,00 грн., серпень 2014 року - 1196,00грн., вересень 2014 року - 15599,00 грн., жовтень 2014 року - 43043,00 грн., листопад 2014 року - 21084,00 грн., грудень 2014 року - 37462,00 грн.;

- пп.164.2.4 п.164.2 ст.164, п.167.2 ст.167, п.168.1 ст.168, п.173.3 ст.173 Податкового кодексу України за результатами перевірки донараховано податку на доходи фізичних осіб в сумі 1609,30 грн. та пеню в сумі 319,80 грн.

На підставі вказаного акту перевірки Житомирською ОДПІ винесені податкові повідомленнями-рішення від 13.04.2016 року, а саме:

- №0000362200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 627429,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 313715,00 грн.;

- №0000352200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 560540,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 280270,00 грн.;

- №0000772200, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1,00 грн.;

- №0000782200, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 25000,00 грн.;

- №0000191702, яким визначено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у т.ч. з податку на доходи фізичних осіб, пені 3001,08 коп. (податок зобов'язання - 1609,30 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1071,98 грн., пеня - 319,80 грн.);

- №0000201702, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 510,00 грн. (а.с.63-68 т.1).

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно частково погодився з висновками податкового органу з огляду на наступне.

Щодо податкових повідомлень-рішень №0000362200, №0000352200 від 13.04.2016 року.

В акті перевірки зазначено, що ТОВ "Т.В.К. Сервіс" в порушення:

- п.44.1 ст.44, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, пп.138.8, пп.138.10 п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України - віднесено вартість отриманих послуг від підприємств згідно первинних документів (актів виконаних робіт), які оформлені неналежним чином та по яких неможливо визначити в реальності, які саме послуги були надані та яким чином вони пов'язані з господарською діяльністю підприємства (а.акту 48); в порушення пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України встановлено завищення підприємством витрат, а саме: підприємством включено до складу собівартості виготовленої готової продукції та реалізованих товарів (робіт, послуг) (р.05.1 податкової декларації з податку на прибуток підприємств) витрати, по придбанню товарно-матеріальних цінностей від постачальників, що мають ознаки "фіктивності" та по яким факт проведених операцій з придбання товарів (робіт, послуг) ТОВ "Т.В.К.Сервіс" не підтверджується при врахуванні реального часу здіснення операцій, згідно матеріалів перевірки, що надійшли з ДПІ, де стоїть на обліку контрагент - постачальник, не підтверджено операції, по яких надавалися товари (роботи, послуги) від продавців (постачальників) до покупця, прийняття, оприбуткування та надання послуг відповідно до вищезазначених нормативних документів (а.акту 47);

- п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України безпідставно віднесено до складу податкового кредиту ПДВ по придбаному товару на загальну суму ПДВ 625604 грн. у контрагентів-постачальників: ТОВ "Ярмак Трейд", ТОВ "Кийтранс", ТОВ "Фрейтедж", ТОВ "Камфод Естей", ТОВ "Ладготрейд", ТОВ "Укрбудтранс Плюс", ТОВ "Аурум Інвест Груп", ТОВ "Велес 368", ТОВ "Бігфорк", ТОВ "Ромаростар", ТОВ "УСК Будмонтаж Сервіс", ТОВ "Рокдейл", ТОВ "Нью Девелопмент", ТОВ "Десмонд", ТОВ "Алертон". Надані до перевірки документи ТОВ "Т.В.К. Сервіс" по взаємовідносинах з вказаними контрагентами за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року не відповідають здійсненим господарським операціям та не дають права платнику податків на формування податкового кредиту в розумінні вимог Податкового кодексу України (а. акту 38).

Судом встанволено, що позивач у перевіряємий період мав господарські відносини з ТОВ "Ярмак Трейд", ТОВ "Кийтранс", ТОВ "Фрейтедж", ТОВ "Камфод Естей", ТОВ "Ладготрейд", ТОВ "Укрбудтранс Плюс", ТОВ "Аурум Інвест Груп", ТОВ "Велес 368", ТОВ "Бігфорк", ТОВ "Ромаростар", ТОВ "УСК Будмонтаж Сервіс", ТОВ "Рокдейл", ТОВ "Нью Девелопмент", ТОВ "Десмонд", ТОВ "Алертон", які контролюючим органом ставляться під сумнів.

Між ТОВ "Т.В.К. Сервіс" (замовник) та ТОВ "Ярмак Трейд" (експедитор) було укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом №52 від 01.05.2013 року, відповідно до умов даного договору експедитор зобов'язується надати замовникові транспортні послуги, пов'язані з обслуговуванням вантажів замовника, а замовник зобов'язується надавати замовлення на виконання послуг, відповідно до умов дійсного договору, приймати та своєчасно сплачувати надані послуги. На підтвердження надання виконавцем послуг за цим договором складаються відповідні акти виконаних робіт (а.с.96-98 т.1);

На підтвердження виконання умов даного договору надані: податкові накладні, акти приймання-передачі обсягу наданих транспортних послуг (з експедицією) (а.с.99-106 т.1).

Між ТОВ "Т.В.К. Сервіс" (замовник) та ТОВ "КИЙТРАНС" (перевізник) було укладено договір перевезення №01-02 від 01.02.2012 року, відповідно до умов якого перевізник бере на себе зобов'язання за рахунок замовника здійснювати перевезення вантажів, зазначених в замовленні та в разі потреби надавати пов'язані з цим експедиторські послуги, а замовник зобов'язується оплачувати надані послуги (а.с.81-84 т.1).

На підтвердження виконання умов даного договору надані: податкові накладні, акти приймання-передачі обсягу наданих транспортних послуг (з експедицією) (а.с.85-95 т.1).

ТОВ "Т.В.К. Сервіс" (покупець) та ТОВ "Фрейтедж" (постачальник) уклали договір поставки №39 від 01.08.2012 року, відповідно до умов даного договору постачальник зобов'язується постачати товар у відповідності з замовленням покупця, а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити його (а.с.107-108 т.1). Між ТОВ "Т.В.К. Сервіс" (покупець) та ТОВ "Фрейтедж" (постачальник) до договору поставки №39 від 01.11.2012 року укладено додаткову угоду №1, відповідно до якої сторони домовились доповнити вказаний договір поставки, зокрема згідно пп.1.1.1 п.1.1 додаткової угоди в порядку та на умовах, визначених цією додаткової угодою, перевізник бере на себе зобов'язання доставити автомобільним транспортом довірений замовником вантаж (згідно із транспортною накладною) з місця відправлення, до пункту призначення і видати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі, а замовник бере на себе зобов'язання сплатити плату за перевезення вантажу (а.с.10-110 т.1).

На підтвердження виконання умов даних договору та додаткової угоди виписані: товаро-транспортні накладні, акти приймання-передачі обсягу наданих транспортних послуг (з експедицією) та податкові накладні (а.с.111-136 т.1).

02.09.2013 року ТОВ "Т.В.К. Сервіс" (замовник) та ТОВ "Ладготрейд" (експедитор) уклали договір про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом №1 від 02.09.2013 року, відповідно до умов якого експедитор зобов'язується надати замовникові транспортні послуги, пов'язані з обслуговуванням вантажів замовника, а замовник зобов'язується надавати замовлення на виконання послуг, відповідно до умов дійсного договору, приймати та своєчасно сплачувати надані послуги. На підтвердження надання виконавцем послуг за цим договором складаються відповідні акти виконаних робіт (а.с.157-159 т.1).

На підтвердження виконання умов даного договору надані: податкові накладні, акти приймання-передачі обсягу наданих транспортних послуг (з експедицією) (а.с160-267 т.1).

Між ТОВ "Т.В.К. Сервіс" (замовник) та ТОВ "Укрбудтранс" (експедитор) було укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом №4222 від 29.09.2014 року, відповідно до умов даного договору експедитор зобов'язується надати замовникові транспортні послуги, пов'язані з обслуговуванням вантажів замовника, а замовник зобов'язується надавати замовлення на виконання послуг, відповідно до умов дійсного договору, приймати та своєчасно сплачувати надані послуги. На підтвердження надання виконавцем послуг за цим договором складаються відповідні акти виконаних робіт (а.с.23-25 т.2).

На підтвердження виконання умов договору надані: податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), заявки на перевезення вантажу автомобільним транспортом (а.с.26-69 т.2).

Між ТОВ "Т.В.К. Сервіс" (замовник) та ТОВ "Алертон" (виконавець) було укладено договір 64/842 від 24.11.2014 року, відповідно до умов даного договору виконавець, по бажанню замовника, зобов'язується виготовити металопластикову конструкцію, закріпити її в проріз, а замовник зобов'язаний прийняти все виконане виконавцем та оплатити (а.с.70-73 т.2).

На підтвердження виконання умов даного договору надані: видаткова та податкова накладна від 10.12.2014 року (а.с.74-75 т.2).

ТОВ "Т.В.К. Сервіс" (покупець) та ТОВ "Бігфорк" (продавець) було укладено договір купівлі-продажу товарів №446 від 31.03.2014 року, відповідно до умов даного договору постачальник продає, а покупець купує товар згідно накладних, які є невідємними частинами Даного договору. Найменування товару, його кількість та розгорнутий асортимент, ціна за одиницю виміру, а також інші умови вказані в накладних, які є невід'ємними частинами даного договору (а.с.76-77 т.2).

На підтвердження виконання умов даного договору надані: податкові накладні та видаткові накладні (а.с.78-120 т.2).

Між ТОВ "Т.В.К. Сервіс" (замовник) та ТОВ "Велес 368" (виконавець) було укладено договір про надання інформаційних (консультаційних) послуг №1405 від 03.01.2014 року, відповідно до якого замовник в порядку та на умовах, визначених цим договором, дає завдання, а виконавець зобов'язується відповідно до завдання замовника надавати йому за плату інформаційні (консультаційні) послуги в обсязі та на умовах, визначених цим договором.

На підтвердження факту надання виконавцем замовнику інформаційних (консультаційних) послуг за цим договором складається відповідний акт в строк до 31.03.2014 року (а.с.141-142 т.3).

На підтвердження виконання умов даного договору надані: акти приймання - передачі обсягу наданих інформаційних (консультаційних) послуг з додатками, податкова накладна від 03.01.2014 року (а.с.143-151 т.3, 135-136 т.2);

ТОВ "Т.В.К. Сервіс" (замовник) та ТОВ "Рокдейл" (експедитор) уклали договір про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом №342 від 01.03.2014 року, відповідно до умов даного договору експедитор зобов'язується надати замовникові транспортні послуги, пов'язані з обслуговуванням вантажів замовника, а замовник зобов'язується надавати замовлення на виконання послуг, відповідно до умов дійсного договору, приймати та своєчасно сплачувати надані послуги. На підтвердження надання виконавцем послуг за цим договором складаються відповідні акти виконаних робіт (а.с.144-146 т.2).

На підтвердження виконання умов даного договору надані: податкові накладні, акти приймання-передачі обсягу наданих транспортних послуг (з експедицією) (а.с.147-187 т.2);

ТОВ "Т.В.К. Сервіс" (покупець) та ТОВ "УСК Будмонтаж Сервіс"" (постачальник) уклали договір поставки №76 від 01.09.2014 року, відповідно до умов даного договору постачальник продає, а покупець купує товар згідно накладних, які невід'ємними частинами даного договору. Найменування товару, його кількість та розгорнутий асортимент, ціна за одиницю виміру, а також інші умови вказані в накладних, які є невід'ємними частинами даного договору (а.с.188-189 т.2).

На підтвердження виконання умов даного договору надані: податкові накладні та видаткові накладні (а.с.190-208, 226-250 т.2, 1-2 т.3).

01.02.2014 року між ТОВ "Т.В.К. Сервіс" (покупець) та ТОВ "Нью Девелопмент" (постачальник) уклали договір поставки №23, відповідно до умов даного договору постачальник зобов'язується постачати товар у відповідності з замовленням покупця, а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити його.

Доставка продукції здійснюється транспортом постачальника або самовивозом зі складу постачальника за попереднім замовленням покупця. Перехід права власності на товар настає з моменту його отримання та підписання покупцем видаткової накладної на такий товар. Оплата вартості товару покупцем здійснюється шляхом попередньої оплати або після отримання товару (а.с.3-4 т.3).

На підтвердження виконання умов даного договору надані: податкові накладні та видаткові накладні, товаро-транспортна накладна, заявки на отримання товарів (а.с.5-10, 158-160 т.3);

Встановлено, що ТОВ "Т.В.К. Сервіс" отримувало від ТОВ "Камфойд Естейт" ТМЦ згідно податкових накладних товарно-транспортних накладних, внутрішніх складських документів (а.с.145-156 т.1).

ТОВ "Т.В.К. Сервіс" отримувало від ТОВ "Аурум Інвест" ТМЦ згідно податкових накладних та товарно-транспортних накладних, внутрішніх складських документів (а.с. 208-250 т.1, 1-22 т.2).

Встановлено, що ТОВ "Т.В.К. Сервіс" отримувало від ТОВ "Ромаростар" ТМЦ котел згідно податкової і видаткової накладних, який вподальшому був проданий ТОВ "Азіндор" (а.с. 152 т.3).

ТОВ "Т.В.К. Сервіс" отримувало від ТОВ "Десмонд" ТМЦ згідно податкових і видаткових накладних автосигналізацію, крісла і дивани (а.с. 140-143 т.1).

За всі, без виключення, послуги та товари проведений повний розрахунок.

Контрагенти позивача, станом на момент здійснення господарських операцій, були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та на момент складання податкових накладних мали статус діючих платників податку на додану вартість.

Отримані від контрагентів товари поставлялить позивачем кінцевим споживачам (а.с.72-102 т.3).

На кожну господарську операцію виписані податкові накладні, які відповідають вимогам п.201.1 ст.201 ПК України, а відтак, є належною підставою для формування ТОВ "Т.В.К.Сервіс" податкового кредиту за результатами господарських операцій із зазначеними контрагентами.

Суд вважає безпідставними доводи відповідача щодо ненадання підприємством сертифікатів, посвідчення якості, оскільки зазначені документи не є первинними документами на підставі яких здійснюється облік господарських операцій в податковому та бухгалтерському обліку. Дані документи є документами дозвільного характеру, а не документами, якими оформлюється придбання-продаж товарно-матеріальних цінностей.

Щодо зазначеного в акті перевірки про відсутність товарно-транспортних накладних, слід зазначити, що товарно-транспортна накладна не є обов'язковим документом для формування податкового кредиту за операцією з придбання товару.

Щодо зазначеного в акті перевірки, що неможливо визначити виробника товару, а тому, на думку інспекторів, й немає можливості підтвердити правильність складання податкових накладних постачальником та щодо неможливості в актах виконаних робіт ідентифікувати посадових осіб, які отримували послуги.

Стосовно вищевказаного суд зазначає, що акти прийому - передачі товару (послуг) та видаткові накладені містять обсяг інформації, яка підтверджує придбання товарів, надання послуг, відповідно до договорів з контрагентами. Видаткові накладні, надані на підтвердження господарських операцій із контрагентами, містять назви сторін, їх адреси, найменування товару, його кількість і ціну, а також підписи та печатки постачальника (виконавця) і покупця (замовника). Зазначені реквізити дають можливість в повній мірі ідентифікувати сторін.

Щодо зазначеного в акті перевірки про порушення кримінальних справ та допит директорів ТОВ "Фрейтедж", ТОВ Ярмак Трейд", ТОВ "Камфод Естей", то податковим органом на вимогу суду не подано жодного доказу на підтвердження вказаних обставин.

Ухвали Печерського районного суду від 21.07.2015 року м. Києва та Шевченківського районного суду м. Києва від 22.03.2016 року про звільнення осіб від кримінальної відповідальності на підставі ч.1 ст.49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності і закриття кримінальних проваджень суд апеляційної інстанції не може взяти до уваги, так як в такому випадку особи не вважається засудженими за фіктивне підприємництво і зазначені ухвали не можуть стверджувати визнання чи не визнання вини у вчиненні кримінального правопорушення, що дає підстави для висновку, що в такому випадку підтвердити реальність господарської операції можливо на підставі обставин встановлених судом в адміністративній справі при оскаржені податкових повідомлень - рішень та на підставі відповідних первинних документів.

Протоколи допиту від 27.12.2013 року та від 25.12.2013 року суд не може взяти до уваги як доказ у підтвердження нереальності господарських операцій позивача з контрагентами, так як вони не стосуються безпосередньо позивача. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 28.01.2015 року суд не може взяти до уваги, так як не стосується господарських операцій з позивача.

Щодо зазначеного в акті перевірки, що контрагентами позивача не подавалась бухгалтерська звітність, суд зазначає наступне.

Позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків продавцем та порушення ним правил здійснення господарської діяльності, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства та як підтверджує сплату податку на додану вартість у складі ціни товару.

Щодо зазначеного в акті перевірки, що податкові накладні не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, суд відмічає, що податковим органом не надано доводів та не подано належних доказів на підтвердження того, що податкові накладні на підставі яких позивач формував податковий кредит, були відсутні в Єдиному реєстрі податкових накладних, а скріншоти з електронної бази податкового органу підтверджують лише відсутність таких даних на 09.09.2016 рік (а.с.11-13 т.3). Крім того податковим органом не перевірялось питання чи взагалі підлягали реєстрації податкові накладні контрагентів.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 цього Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Пунктом 201.1 ст.201 ПК України визначено, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно зі п.201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У відповідності до п.201.6 ст.201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п.201.7 ст.201 ПК України).

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, необхідною умовою для включення податку на додану вартість до податкового кредиту, що безпосередньо впливає на зменшення суми податкових зобов'язань, є, зокрема, фактична наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), їх зв'язок з господарською діяльністю платника податків. При цьому наслідки у податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто дії, які викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Відповідно до п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Крім того, слід зазначити, що правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період,

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно із частиною 2 статті 9 Закону У країни "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (частина 1 статті 19 Конституції України).

Чинне законодавство, зокрема, Податковий кодекс України, не встановлює обов'язок платника податків перевіряти відомості щодо декларування контрагентами своїх зобов'язань з ПДВ, виконання ними таких зобов'язань перед бюджетом та наявність чи відсутність ознак фіктивності фірм, ймовірність чи реальність проведення контрагентом транзитних фінансових операцій, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди третім особам, наявність у контрагента складських приміщень, людських ресурсів, надійність постачальників контрагента тощо.

Можливе недекларування або декларування з порушеннями контрагентами зобов'язань зі сплати ПДВ, податку на прибуток, інших обов'язкових платежів до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них і не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з ПДВ та формування витрат при обчисленні податку на прибуток, у разі, якщо останній виконав усі передбачені законодавством умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та витрат.

Крім того, неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини.

Враховуючи положення ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", такі рішення є самостійним джерелом права.

Згідно зі статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, в рішенні Європейського суду з прав людини в спорах з оподаткування (на прикладі "Інтерсплав проти України" (заява №803/02) від 09.01.2007) зазначено, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їхнього боку.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

З наведеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що при розгляді даної категорії справ Європейський суд з прав людини виходить з того, що держава в особі податкових органів може і повинна вживати заходів для недопущення та/або зупинення зловживань у сфері сплати ПДВ та бюджетного відшкодування, але відмова у бюджетному відшкодуванні платнику податків, який добросовісно виконав свої зобов'язання перед бюджетом і виконав всі передбачені національним законодавством умови для отримання такого відшкодування, тільки на тій підставі, що податковий орган не встановив сплати ПДВ з боку постачальника та/або його контрагентів у ланцюгу, за умови відсутності шахрайських дій з боку отримувача відшкодування, на думку Європейського суду з прав людини, порушує права такого платника податків.

За таких обставин, податковим органом не було прийнято до уваги той факт, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання

Суд вважає, що позивачем були правомірно сформовані сума податкового кредиту та витрат по взаємовідносинах з його контрагентами і зазначає, що позивач не може нести відповідальність за законність чи незаконність ведення господарської діяльності своїх контрагентів.

Отже, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що податкові повідомлення - рішення №0000362200, №0000352200 від 13.04.2016 року підлягали скасуванню.

Щодо податкового повідомлення - рішення №0000782200 від 13.04.2016 року, суд зазначає наступне.

В акті перевірки зазначено, що в порушення п.2.2, 2.6 гл.2 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року №637, позивачем неоприбутковано готівкові кошти в повному обсязі в день її надходження на загальну суму 5000,00 грн. (а.акту 70).

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою визначено Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Національного банку України від 15.12.2004 року №637 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за N40/10320 (зі змінами та доповненнями, далі - Положення №637).

Пунктом 1.2 глави 1 Положення №637 визначено, що готівка (готівкові кошти) - грошові знаки національної валюти України - банкноти і монети, у тому числі розмінні, обігові, пам'ятні монети, які є дійсними платіжними засобами.

Згідно із приписами пункту 2.6 Положення №637, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК). Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій (абз.22 п.1.2 гл.1 Положення №637).

Податковим органом в акті перевірки зазначено, що позивач 08.01.2013 року не оприбуткував готівкові кошти в повному обсязі в день їх надходження на загал. Так, в касі підприємства 08.01.2013 року було оприбутковано 10000 грн., а директору TOB Т.В.К. Сервіс Пруту В.М. в той же день було видано з каси 15000,00 грн.

Із оригіналу касової книги за січень 2013 року, оглянутому судом першої інстанції встановлено, що 8 січня 2013 року в касі підприємства було 10000 грн., і згідно касового ордеру директору Пруту В.М. з каси підприємства видано 10000 грн. В даному оригіналі касової книги відсутні записи перевіряючої про виявлене порушення інспектором Гарькавою Ю.О.

Відповідно до п.20.1.14 ст.20 Податкового кодексу України, у разі виявлення порушення вимог податкового чи іншого законодавства України, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, надсилати платникам податків письмові запити щодо надання засвідчених належним чином копій документів.

Тобто, в даному випадку, інспектор не скористалась правом, наданим їй податковим кодексом, щодо отримання засвідчених належним чином копій документів, які б підтверджували виявлене під час перевірки порушення.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України. Фотознімання документів і відповідно посилання на це в акті, як доказ порушення Позивачем податкового та бухгалтерського обліку є протиправним, оскільки не передбачено діючим законодавством України.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, суд прийшов до висновку, що в порушення вимог ст.71 КАС України, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав належних і допустимих доказів, а тому податкове повідомлення - рішення №0000782200, від 13.04.2016 року слід скасувати.

Щодо податкових повідомлень - рішень №0000191702 та №0000201702 від 13.04.2016 року судова колегія зазначає, що у задоволені позову в цій частині позивачу було відмовлено і сторонами постанова суду першої інстанції в цій частині не оскаржується, тому не є предметом апеляційного розгляду .

Щодо податкового повідомлення-рішення №000772200 від 13.04.2016 року, то суд зазначає наступне.

В акті перевірки вказано, що перевіркою встановлено порушення п.1 ст.3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг , а саме: суб'єктом господарювання, який здійснює розрахункові операції в готівковій формі при продажу товарів у сфері торгівлі не проводились розрахункові операції на повну суму покупки через зареєстровані опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій або у випадках, передбачених цим Законом із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок (а.с. акта 69).

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку

Податковий орган зазначає, що позивачем не здійснювався продаж товарів через реєстратори розрахункових операцій та не видавались належні розрахункові документи за весь період, який охоплювався перевіркою.

З вибірково оглянутих судом першої інстанції журналів - ордерів за перевіряємий період. Встановлено, що позивачем при продажу ТМЦ покупцям виписувались розрахункові документи. До матеріалів справи долучено вибірково журнали-ордери і відомості по 301 рахунку в національній валюті (а.с.166-183 т.3).

З огляду на припис ч.2 ст.71 КАС України як норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків. Беззаперечних та достатніх доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача при формуванні сум податкового кредиту відповідачем - суб'єктом владних повноважень, суду не надано.

Отже, відповідач не виконав норми ч.2 ст.71 КАС України, як суб'єктом владних повноважень, не довів правомірність своєї позиції щодо застосованої санкції, а тому, податкове повідомлення - рішення №000772200 від 13.04.2016 року підлягає скасуванню.

На підставі всього вище викладеного, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про часткову обґрунтованість вимог позивача і про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Згідно ст. 200 КАС України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області залишити без задоволення, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "03" листопада 2016 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя І.Г. Охрімчук

судді: А.В. Жизневська

Т.С. Котік

Повний текст cудового рішення виготовлено "02" березня 2017 р.