Ухвала

від 28.02.2017 по справі 806/1697/16

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Черняхович І.Е.

Суддя-доповідач:Охрімчук І.Г.

УХВАЛА

іменем України

"28" лютого 2017 р. Справа № 806/1697/16

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Охрімчук І.Г.

суддів: Жизневської А.В.

Котік Т.С.,

за участю секретаря судового засідання Нероди І.В.,

представників сторін, представника третьої особи:

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Брусилівської селищної ради на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "14" грудня 2016 р. у справі за позовом Брусилівської селищної ради до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Брусилів" про визнання бездіяльність неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Брусилівська селищна рада звернулась до суду з позовом в якому просить:

- визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо нарахування у відповідності до чинного Податкового кодексу України ТОВ "Агрофірма Брусилів" до сплати орендної плати за користування земельними ділянками площею 18, 0478 га за адресою вул. Чапаєва, 3, смт. Брусилів, Житомирська область та площею 11,7959 га за адресою вул. Шевченка, 93-а, смт. Брусилів, Житомирська область;

- зобов'язати відповідача нарахувати ТОВ "Агрофірма Брусилів" до сплати кошти, заборговані до бюджету Брусилівської селищної ради Житомирської області за користування земельними ділянками площею 18,0478 за адресою вул. Чапаєва, 3, смт. Брусилів, Житомирська область та площею 11,7959 га за адресою вул. Шевченка, 93-а, смт. Брусилів, Житомирська область.

В обґрунтування позову зазначає, що між Брусилівською селищною радою та ТОВ "Агрофірма Брусилів" укладено договори оренди земельних ділянок площею 18,0478 за адресою вул. Чапаєва, 3, смт. Брусилів, Житомирська область та площею 11,7959 га за адресою вул. Шевченка, 93-а, смт. Брусилів, Житомирська область. Згідно договорів оренди землі - землеорендар зобов'язаний вносить грошові кошти в розмірі 2% від нормативної грошової оцінки на рік на рахунок Брусилівської селищної ради. В подальшому між зазначеними сторонами укладено додаткові угоди до зазначених договорів, за якими розмір орендної плати складає 1% від нормативної грошової оцінки на рік.

З 01.04.2014 року набрав чинності Закон України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні", відповідно до якого законодавцем встановлено, розмір орендної плати за землю визначену за договорами оренди землі має складати не менше 3% нормативної грошової оцінки.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 14.12.2016 року у задоволенні позову Брусилівській селищній раді Житомирської області було відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та постановити нову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що він неодноразово звертався до ТОВ "Агрофірма Брусилів" з метою приведення у відповідність до законодавства укладені раніше договори оренди землі. Проте, ТОВ "Агрофірма Брусилів" не було вжито заходів щодо внесення змін у договори оренди землі, що у свою чергу призвело до заниження розміру орендної плати, неповного надходження коштів до місцевого бюджету, зокрема у період з квітня 2014 року по липень 2016 року включно ТОВ "Агрофірма Брусилів" не доплатила Брусилівській селищній раді кошти у сумі 1 015 526,25 грн. Крім того позивач також неодноразово звертався до Коростишівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській та її Брусилівського відділення щодо здійснення розрахунку щодо заборгованості ТОВ "Агрофірма Брусилів" зі сплати орендної плати в законодавчо встановленому розмірі. Перевірок та розрахунків заборгованості податковим органом здійснено не було. Позивач вважає, що така бездіяльність відповідача призводить до втрат коштів, які могла отримати Брусилівська селищна рада. Дана обставина, на думку позивача, порушує фінансові інтереси та законні права Брусилівської селищної ради, тому звернувся до суду за їх захистом.

У судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги не визнав і зазначив, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Однак, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Таким чином, обов'язковим є проведення нормативної грошової оцінки земель належить до повноважень селищної ради або суб'єкта господарювання", а не податкового органу.

Представник третьої особи ТОВ "Агрофірма Брусилів" про задоволення апеляційної скарги заперечив. В своїх запереченнях вказав, що договір оренди землі між позивачем та ТОВ "Агрофірма Брусилів" укладений 31.03.2010 терміном на 10 років. Відповідно до вказаних договорів товариство вносить грошові кошти у розмірі 2% від нормативної грошової оцінки 80926,34 грн. Крім того, 19.03.2013 між селищною радою та товариством укладено додаткові угоди до договорів оренди землі відповідно за якими грошова оцінка земельних ділянок складає 1% від нормативно - грошової оцінки земельної ділянки. ТОВ "Агрофірма Брусилів" сплачує оренду плату за землю відповідно до умов зазначених у додаткових угодах до них.

Заслухавши учасників процесу, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України, Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі" №161-XIV від 06.10.1998 із змінами і доповненнями (далі - Закон №161-XIV).

Судом встановлено, що між Брусилівською селищною радою та ТОВ "Агрофірма Брусилів" укладено договори оренди, зокрема:

- договір оренди землі від 31.03.2016, за яким орендодавець дає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 18, 0478 га, кадастровий номер 1820955100:01:001:0114 за адресою вул. Чапаєва, 3, смт. Брусилів, Житомирська область. Відповідно до зазначеного договору нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 40463,76 грн. Так, оренда плата складає 2% від нормативно грошової оцінки - 80926,34 грн. за рік (а.с13-16);

- договір оренди землі від 31.03.2016, за яким орендодавець дає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 11,7959 га, кадастровий номер 1820955100:01:002:0779 за адресою вул. Шевченка, 93-а, смт. Брусилів, Житомирська область. Відповідно до вказаного договору нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 2840075,25 грн. Оренда плата складає 2% від нормативно грошової оцінки - 56801,50 грн. за рік (а. с. 19 - 22).

В подальшому між селищною радою та товариством 19.03.2013 було укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 31.03.2010, за умовами якої нова нормативно грошова оцінка землі 18,0478 га складає 10913504,66 грн., а відтак орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 71329,81 грн. та розмір орендної плати підлягає індексації один раз у рік (а. с. 17). 19.03.2013 укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 31.03.2010, за умовами якої нова нормативно грошова оцінка землі 11,7959 га складає 7132980,73 грн., а відтак орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 109135,05 грн. та розмір орендної плати підлягає індексації один раз у рік (а. с. 28).

Рішенням шістдесят другої сесії шостого скликання Брусилівської селищної ради від 28.04.2015 про приведення договорів оренди у відповідність до Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" прийнято встановити в договорах оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення на території Брусилівської селищної ради, оренду плату в розмірі 3% від нормативно грошової оцінки землі з урахуванням індексації для всіх орендарів (а.с. 11). Вказане рішення опубліковане в газеті "Відродження" від 15.05.2015 за №19(5178) (а.с. 12).

На виконання рішення від 28.04.2015 Брусилівська селищна рада зверталась до ТОВ "Агрофірма Брусилів" з листами щодо внесення змін до договорів оренди землі від 31.03.2010, однак згоди на укладення додаткової угоди до договорів оренди земельних ділянок товариство не надало.

Позивач звернувся до Брусилівського відділення Коростишівської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Житомирській області з листом № 46 від 08.02.2016 з розрахунком сум коштів, які не донараховано товариством до Бюджету селищної ради, в якому просив здійснити перерахунок сплати оренди землі з розрахунку 3% від нормативно грошової оцінки землі з урахуванням індексації для всіх орендарів та зобов'язати ТОВ "Агрофірма Брусилів" сплатити кошти, які було не донараховано до бюджету селищної ради (а.с. 27 - 29).

Крім того, з аналогічними листами № 135 від 28.03.2016 та № 192 від 25.04.2016 позивач звертався і до Коростишівської ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області та Державної фіскальної служби України (а.с. 30 - 34).

На вказані листи податковим органом листом № 457 від 05.04.2016 роз'яснено, що при подані податкової декларації з плати за землю застосовується коефіцієнт індексації до нормативного грошової оцінки земель, що контролюється ДФС. Проте, встановлення нормативно грошової оцінки землі складає орендодавець або орендар (а.с. 36 - 37). Аналогічна правова позиція викладена в листі Державної фіскальної служби України №9396 15199-99-12-03-05-16 від 01.06.2016 (а.с. 38).

Брусилівська селищна рада звернулась до Господарського суду Житомирської області про внесення зміни до договорів оренди землі від 31.03.2010. Господарським судом прийнято рішення від 16.06.2016 у справі № 906/1288/15 та рішення 16.06.2016 у справі № 906/1287/15, якими позовні вимоги селищної ради задоволено та внесено зміни до договорів оренди землі від 31.03.2010, а саме орендну плату збільшено у розмірі 3% від її нормативно грошової оцінки з урахуванням індексації в рік (а.с. 39 - 45).

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України, податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Приписами статті 269 Податкового кодексу України передбачено, що платниками земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувач.

Статтею 270 Податкового кодексу визначено, що об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, земельні частки (паї), які перебувають у власності.

У відповідності до вимог частини 1 статті 123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно статті 1 Закону № 161 - XIV, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до абзацу другого статті 4 та абзацом першим статті 5 Закону № 161 - XIV, орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом. Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Приписами статті 13 Закону № 161 - XIV встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 15 Закону № 161 - XIV передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Відповідно до абзацу першого, другого статті 21 Закону № 161 - XIV, орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно статті 25 Закону № 161 - XIV, орендодавець має право вимагати від орендаря: своєчасного внесення орендної плати.

Приписами підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата).

Відповідно до статті 288 Податкового кодексу України встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної податкової політики.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

Відповідно до пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Приписами пункту 289.2 статті 289 Податкового кодексу України передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою.

Разом з тим судова колегія зазначає, що відповідно до пп. пп. 288.5.1, 288.5.2 п. 288.5 ст. 288 зазначеного Кодексу розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; не може перевищувати: а) для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; б) для земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності та надані для будівництва та/або експлуатації аеродромів - чотирикратний розмір земельного податку, що встановлюється цим розділом; в) для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Тобто, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі.

Згідно з пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Таким чином, з набранням чинності ПК України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого договором розміру орендної плати.

При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у п. 5.2 ст. 5 ПК України, до моменту внесення до такого договору відповідних змін, розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України.

Аналогічна правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду України від 02 грудня 2014 року у справі № 21-274а14 та від 16 березня 2016 року у справі № 1170/2а-3151/12.

З аналізу вказаних нормативно - правових норм вбачається, що податковий орган є контролюючим органом та здійснює контроль дотримання платниками податку норм податкового законодавства, а тому не може впливати на відносини, які виникають між орендодавцем та орендарем. Так, орендодавець та орендар укладають договір оренди земельної ділянки та визначають умови договору. Відтак, обов'язок приведення договорів оренди землі у відповідність до чинного законодавства покладається на орендодавця та орендаря.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

Згідно зі Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим.

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади за даних обставин.

Враховуючи обумовлене, суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Аналогічна позиція викладена в постанові Пленуму Верховного суду України №13 від 24.10.2008, постанові Вищого адміністративного суду України від 28.07.2015 справа №К/800/34016/14.

З огляду на встановлене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем по справі не порушенні законні права та інтереси Брусилівської селищної ради, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Згідно ст. 200 КАС України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Брусилівської селищної ради залишити без задоволення, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "14" грудня 2016 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя І.Г. Охрімчук

судді: А.В. Жизневська

Т.С. Котік

Повний текст cудового рішення виготовлено "02" березня 2017 р.