Ухвала

від 27.02.2017 по справі 614/73/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження: 11-cc/790/315/17 Головуючий І інстанції

Справа № 614/73/17 ОСОБА_1

Категорія: В порядку КПК України Доповідач ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2017 року судова колегія судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого: ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3

ОСОБА_4

за участю секретаря: ОСОБА_5

прокурора: ОСОБА_6

представника: ОСОБА_7

представника потерпілого: ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові матеріали даного провадження за апеляційною скаргою ФОП ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Борівського районного суду Харківської області від 13 лютого 2017 року , -

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Борівського районного суду Харківської області від 13 лютого 2017 року задоволено клопотання слідчого СВ Борівського відділення Ізюмського відділу ГУНП України в Харківській області ОСОБА_10 , яке погоджене прокурором Ізюмського відділу Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області ОСОБА_11 .

Накладено арешт у вигляді заборони користування та розпорядження майном, а саме: дизельним паливом в кількості 17915 (сімнадцять тисяч дев`ятсот п`ятнадцять) літрів, яке належить ТОВ «НЕФТЕПРОДУКТ». (код ЄРДПОУ:31633393), з яких - 12915 (дванадцять тисяч дев`ятсот п`ятнадцять) літрів перебуває на зберіганні ФОП « ОСОБА_12 » за адресою: АДРЕСА_1 , з подальшим зберіганням на території ФОП « ОСОБА_12 », та на 5000 (п`ять тисяч) літрів, які перебувають на зберіганні ОСОБА_13 за адресою АДРЕСА_2 .

Як зазначено в ухвалі, слідчий СВ Борівського відділення Ізюмського відділу ГУНП України в Харківській області ОСОБА_10 за погодженням з прокурором Ізюмського відділу Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області ОСОБА_11 10.02.2017 року звернулася з клопотанням про арешт майна до Борівського районного суду Харківської області, в якому просила накласти арешт у вигляді заборони користування та розпорядження майном., що до чергової частини Борівського відділення поліції Ізюмського відділу поліції ГУНП в Харківській області 27.12.2016 надійшла заява директора ТОВ «НП ТРЕЙДІНГ» ОСОБА_14 про те, що 27.12.2016 невідома особа на ім`я ОСОБА_15 , шахрайським шляхом заволоділа грошима в сумі 215000 гривень, які мали надійти на особистий рахунок за продаж дизельного палива ФОП « ОСОБА_12 » в с. Дружелюбівка Борівського району Харківської області. Дані гроші були перераховані на банківські карткові рахунки невідомої особи № НОМЕР_1 ПАТ КБ «ПриватБанк» та № НОМЕР_2 «ОщадБанк».

Відомості про цю подію були внесені до ЄРДР за №12016220230000528 від 28.12.2016, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3ст. 190 КК України.

Задовольняючи клопотання про арешт майна, слідчий суддя послався на те, що арештоване майно, відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України, а саме клопотання відповідає вимогам ст.170 КПК України.

Не погодившись з ухвалою слідчого судді власник майна фізичний підприємець ОСОБА_16 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Борівського Районного суду Харківської області від 13 лютого 2017 року по справі № 614/73/17, якою задоволено клопотання слідчого та накладено арешт у вигляді заборони користування та розпорядження майном, а саме: дизельним паливом в кількості 17915 (сімнадцять тисяч дев`ятсот п`ятнадцять) літрів, яке належить ТОВ «НЕФТЕПРОДУКТ». (код ЄРДПОУ:31633393), з яких - 12915 (дванадцять тисяч дев`ятсот п`ятнадцять) літрів перебуває на зберіганні ФОП « ОСОБА_12 » за адресою: АДРЕСА_1 , з подальшим зберіганням на території ФОП « ОСОБА_12 », та на 5000 (п`ять тисяч) літрів, які перебувають на зберіганні ОСОБА_13 за адресою АДРЕСА_2 та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання слідчого Борівського відділення Ізюмського відділу Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області ОСОБА_11 про накладення арешту у вигляді заборони користування та розпорядження майном відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу зазначає, що ухвала слідчого судді є необґрунтованою, безпідставною та несправедливою, ухваленою без достатніх підстав із суттєвим порушенням норм матеріального та процесуального права та такою що підлягає скасуванню. А накладений арешт необґрунтований, так як у справі відсутні обставини з якими закон пов`язує необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.

Заслухавши доповідь судді, представника який підтримав апеляційну скаргу, думку прокурора, який заперечував проти заявлених апеляційних вимог, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали судової справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У розумінні положень ст.131, ч.2 ст.170 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна, який застосовується з метою дієвості цього провадження.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Також п.2 ч.2 ст.170 КПК України передбачає, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст.98КПК України.

Згідно до ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, окрім іншого, правову підставу для арешту майна та можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації (у разі арешту майна з підстав, передбачених п.1 ч.2 ст.170 КПК України).

Під час розгляду клопотання слідчого слідчий суддя дав оцінку наданим доказам та подіям, що стали підставою для внесення до ЄРДР за №- 1201622023000058 від 28.12.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 190 КК України.

При цьому було враховано, що договір на поставку дизельного палива було укладено між ТОВ « НЕФТЕПРОДУКТ» - «постачальник» та ТОВ «ОКС» -«покупець». Гроші підлягали перерахуванню на р/р НОМЕР_3 в АТ «ОТП Банк» МФО 300528 ІПН 316333920307). Згідно видаткових накладних №-РН-0000597 від 26.12.2016, № - РН-0000598 від 26.12. 2016 року автомобілем КАМАЗ д.н. НОМЕР_4 та причепу д.н. НОМЕР_5 дизельне паливо було доставлено у пункт призначення: Харківська область Борівський район с. Дружелюбівка - ФОП « ОСОБА_16 ) ( код ЭРДПОУ НОМЕР_6 ). Ці обставини не заперечувались і підтверджуються матеріалами провадження (а.с. 8-13).

05.01.2017 року слідчим винесено постанову про визнання ТОВ «НЕФТЕПРОДУКТ» потерпілим у зазначеному вище кримінальному провадженні (а.с.14).

Як вбачається з пояснень ФОП « ОСОБА_12 », останній не заперечував факт злиття у належні йому резервуари дизельного палива у зазначеній кількості. Між тим, не пояснював на якій підставі він його отримав і чому, як він зазначав, провів його оплату, саме на карткові рахунки які були вказані невідомою йому особою.

Колегія суддів вважає, що арешт було застосовано обґрунтовано. Так як п.2 ч.2 ст.170 КПК України передбачає, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст.98КПК України.

Посилання в апеляційній скарзі на п.2.6 Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження судова колегія відхиляє так як узагальнення не обов`язковими для застосування в судовій практиці. Крім того 29.02.2016 року до ст. 170 КПК України були внесені зміни і ч 3 викладена у наступній редакції: у випадку, передбаченому п.1 частини другої (збереження речових доказів), арешт накладається на майно будь якої фізичної особи або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Колегія суддів погоджується з висновками, викладеними в ухвалі слідчого судді і не знаходить підстави для скасування ухвали.

Керуючись ст.ст.392, 404, ч.3 ст.407, ст.ст.418, 419, 422, 423, ч.4 ст.424 КПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_16 - відхилити.

Ухвалу слідчого судді Борівського районного суду Харківської області від 13 лютого 2017 року про арешт майна по кримінальному провадженню № 12016220230000528 від 28.12.2016 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її постановлення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає відповідно до ч.4 ст. 424 КПК України.

Головуючий - ОСОБА_2

Судді - ОСОБА_4

ОСОБА_17