Ухвала від 28.02.2017 по справі 810/3577/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" лютого 2017 р. м. Київ К/800/36153/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Приходько І.В.

Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства Юкрейніан Кемікал Продактс на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2016 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 серпня 2016 року по справі № 810/3577/14 за позовом Приватного акціонерного товариства Юкрейніан Кемікал Продактс до Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Херсонській області, Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області, третя особа Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство Юкрейніан Кемікал Продактс звернулось до суду з позовною заявою до Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Херсонській області, Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області, третя особа Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.12.2013 року №0000652200 про збільшення грошового зобов'язання за платежем надходження від розміщення відходів у спеціально відведених місцях чи на об'єктах, крім розміщення як вторинної сировини в сумі 375195,33 грн. (у тому числі 250130,22 грн. за основним платежем та 125065,11 грн. за штрафними санкціями); № 0000642200, за яким визначено грошове зобов'язання з названого виду податку в сумі 1969775,48 грн. (у тому числі 1313183,65 грн. за основним платежем та 656591,83 грн. за штрафними санкціями); №0001962201, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем надходження від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення як вторинної сировини всього в сумі 17800218,00 грн., у тому числі основний платіж - 11866812,00 грн. та штрафні санкції - 5933406,00 грн.

Справа переглядалася судами неодноразово.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2016 року у даній справі відмовлено у задоволенні позовних вимог з огляду на їх безпідставність.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено планову документальну виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 року по 30.06.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 30.06.2013 року, оформлену актом від 29.11.2013 року № 595/22.0/32785994.

Перевіркою виявлено, що для складування виробничих відходів позивачем використовувалися місця видалення відходів (МВВ): Кислотонакопичувач, Огарконакопичувач, Фосфогіпсосховище № 1, Фосфогіпсосховище № 2, Полігон для складування та захоронення промислових відходів та сміття, Відвал сухого фосфогіпсу, які не забезпечують повне виключення забруднення атмосферного повітря, оскільки, як встановлено Державною екологічною інспекцією в АР Крим під час перевірки дотримання позивачем вимог природоохоронного законодавства України за період з 17.04.2013 року по 15.05.2013 року, забруднення атмосферного повітря при експлуатації названих МВВ здійснюється при вантажно-відвантажувальних роботах та у вітряну погоду.

На підставі цього податкова інспекція, дійшовши висновку про необхідність збільшення платникові ставки екологічного податку за розміщення окремих видів надзвичайно небезпечних відходів у 3 рази, як це передбачено пунктом 246.4 статті 246 Податкового кодексу України та прийняла спірні податкові повідомлення-рішення.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди погодились із висновками контролюючого органу, що експлуатовані МВВ не забезпечують повного виключення забруднення атмосферного повітря, при нарахуванні збору за розміщення відходів, що розміщуються в МВВ, а тому податковий орган правомірно застосував коефіцієнт 3, згідно з вимогами п.246.4 Податкового кодексу України .

Однак, з такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до частин другої та третьої статті 159 КАС законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

У зв'язку із наведеними процесуальними приписами суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у справі.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги адміністративного судочинства вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно тлумачити ці норми.

Ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким, викладеним у послідовності і обов'язково містити вступну, описову, мотивувальну та резолютивну частини.

У мотивувальній частині рішення, зокрема, слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Висновки судів про те, що експлуатовані МВВ не забезпечують повного виключення забруднення атмосферного повітря, засновані на припущеннях з огляду на таке.

Так, скасовуючи попередні судові рішення, якими вимоги позивача було задоволено, Вищий адміністративний суд України зазначив, що акт перевірки, складений Державною екологічною інспекцією в АР Крим відносно Товариства, на який посилається Інспекція на підтвердження обґрунтованості оспорюваного донарахування, підлягав оцінці у сукупності з іншими доказами у справі за правилами статті 86 КАС в рамках даного судового провадження для встановлення фактичного стану зберігання відходів у відповідних МВВ.

Втім, як свідчить зміст оскаржуваних судових рішень, судами не досліджено чи відповідає Інформація, викладена в листі Державної екологічної інспекції в АР Крим №2997 від 19.06.2013 р. висновкам перевірки, що оформлені актом перевірки вказаної інспекції.

У той же час, відповідно до ч. 2 ст. 206 КАС України при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі зазначається, якими обставинами чи нормами права спростовуються доводи, що містяться у скарзі.

Усупереч вказаним нормам спірні судові рішення не містять спростувань доводів позивача.

Зокрема, судами не спростовано посилань позивача на відсутність у акті перевірки Державної екологічної інспекції в АР Крим інформації про незабезпечення спірними МВВ повного виключення забруднення атмосферного повітря, а відтак, недостовірності викладеної в листі №2997 від 19.06.2013 р. інформації. При цьому, суди взагалі не посилались на акт перевірки та не надали жодної оцінки його змісту.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував і на те, що відповідно до положень ст.1 Закону України Про охорону атмосферного повітря забруднення атмосферного повітря - це змінення складу і властивостей атмосферного повітря в результаті надходження або утворення в ньому фізичних, біологічних факторів і (або) хімічних сполук, що можуть несприятливо впливати на здоров'я людини та стан навколишнього природного середовища.

Отже, згідно закону, забрудненням атмосферного повітря є не будь-яке потрапляння речовин в атмосферу, а лише в такій кількості, що може несприятливо вплинути на здоров'я людини та довкілля.

Враховуючи, що норми ст. 246 ПК України пов'язують застосування трьохкратної ставки податку із ступенем фактичного захисту атмосферного повітря від забруднення, висновки судів та відповідача, які не ґрунтуються на доказах наявності перевищення гранично допустимої концентрації забруднюючої речовини в атмосферному повітрі, є припущеннями.

В той же час, матеріали справи містять копії висновків Державної СЕЕ від 13.04.2012 року №05.03.02-04/32435 (фосфогіпсосховище №2) та№05.03.02-04/29926 від 09.04.2012 року (килостонакопичувач), які є дійсними протягом одного року, що свідчать про відповідність спірних МВВ на момент проведення перевірок встановленим медичним критеріям та яким не було надано належної правової оцінки судами попередніх інстанцій у межах спірних правовідносин.

Крім того, оцінюючі доказ - лист Державної екологічної інспекції в АР Крим №2997 від 19.06.2013 року, суди обох інстанції, відповідно до вимог ст. 72 КАС України, мали врахувати висновки суду у справі №801/6848/13-а та результати державної екологічної експертизи щодо спірних МВВ, а в разі відхилення вказаних доводів надати належне обґрунтування.

Відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Позивач вказував на те, що фактичний стан МВВ в силу ст. 33 Закону України від 05.03.1998 №187/98-ВР Про відходи та Постанови КМУ від 03.08.1998 №1216 визначається відповідно до паспорту МВВ. Факт забруднення атмосферного повітря в силу норм Положення про Міністерство екології та природних ресурсів України, затвердженим Указом Президента України від 13.04.2011 №452/2011, Положення про Міністерство охорони здоров'я України, затвердженим Указом Президента України від 13.04.2011 №467/2011, Закону України від 16.10.92 р. №2707-ХІІ Про охорону атмосферного повітря та Державних санітарних правил охорони атмосферного повітря населених місць (від забруднення хімічними та біологічними речовинами) має визначатись на підставі відповідних висновків уповноваженого органу, зроблених на підставі проб повітря.

З цих підстав Позивачем надані висновки державних експертиз та паспорти МВВ, однак судами не наведено належного обґрунтування неврахування цих висновків при прийнятті рішення.

При цьому необхідно враховувати, що статтею 2 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини (надалі - також ЄСПЛ ) є обов'язковими для виконання Україною. У статті 16 вказаного Закону прямо закріплюється, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі також - Конвенція ) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В світлі висновку, викладеному у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Проніна проти України , суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника.

У свою чергу ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Вказані вимоги чинного законодавства зобов'язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин, з метою з'ясування об'єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника податків негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту. При цьому, з урахуванням вимог чинного процесуального законодавства, суди повинні перевірити відповідність рішення контролюючого органу вимогам, зокрема, принципу обґрунтованості, справедливості та співрозмірності заподіяної платником шкоди державним інтересам та настання відповідальності останнього за такі дії.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що судам слід перевірити обґрунтованість їх висновків в частині відмови у задоволенні позовних вимог у контексті викладеного застосування норм чинного законодавства.

У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (частина 2 ст. 71 КАС України). У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною 1 ст. 71 КАС України обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку.

Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин 4 та 5 ст. 11 КАС України.

Допущені судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а отже відповідно до частини 2 ст. 227 КАС України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 210- 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства Юкрейніан Кемікал Продактс задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2016 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 серпня 2016 року по справі № 810/3577/14 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ч. 6 ст. 254 КАС України та оскарженню не підлягає.

Головуючий підписГолубєва Г.К. Судді підпис Приходько І.В. підпис Юрченко В.П.