Постанова

від 27.05.2010 по справі 10/6

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2010 р. Справа № 10/6

За позовом приватного підприємця ОСОБА_1

до державної податкової інспекції у м. Чернівці

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

Суддя Т.І. Ковальчук

Секретар судового засідання Сушинський І.І.

За участю представників:

Позивача -ОСОБА_2, дов. від 01.04.2010 р.

Відповідача -ОСОБА_3, дов. від 07.12.2009 р. № 41841/10-012, ОСОБА_4, дов. від 09.12.2009 р. № 42253/10-012

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом до відповідача про витребування податкового повідомлення, яке має номер первинного податкового повідомлення з зазначенням через дріб номеру скарги, щодо якої воно складене (3-для повторної скарги) - № 001269171/3, зобов'язання ДПІ у м. Чернівці надіслати (вручити) підприємцю ОСОБА_1 податкове повідомлення-рішення № 001269171/3, визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 001269171/0 від 17.06.2008 р., № 001269171/1 від 19.08.2008 р., № 001269171/2 від 14.10.2008 р., № 001269171/3 про донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб за основним платежем на суму 219263,84 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі Акта від 10.06.2008 р. про результати виїзної позапланової перевірки позивача, у якому податковим органом були зроблені неправильні висновки про порушення позивачем вимог п. 14.2 ст. 14 р. ІV Інструкції щодо визначення валового доходу за фактичним надходженням виручки на розрахунковий рахунок чи в касу, а не за правилом першої події -фактом відвантаження товару, що призвело до нібито невірного визначення позивачем валового доходу та не сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб за 2006 рік у розмірі 37544,28 грн. та за 2007 рік -у розмірі 181719,56 грн. Так, зазначається у позові, Інструкція не встановлює, що єдиним та виключним методом обчислення валового доходу з метою оподаткування податком з доходів фізичних осіб-підприємців є обчислення валового доходу за фактичним надходженням виручки, позивач працює на умовах наступної оплати товару, всі задекларовані доходи позивача підтверджуються документально, валові доходи були задекларовані по факту відвантаження товарів, а їх оплата була другою подією і відбувалася в наступних звітних періодах, тому включення до валового доходу отриманих у періоді, що перевірявся, коштів оплати за відвантажені раніше товари призведе до подвійного оподаткування доходів, окрім того, відповідачем безпідставно включено до доходів, що підлягають оподаткуванню, власні заощадження позивача в сумі 239838,68 грн., а також не надіслано йому податкове повідомлення за результатами розгляду повторної скарги із зазначенням через дріб номеру 3.

Відповідач надав заперечення, в яких позов не визнав з тих підстав, що за результатами перевірки позивача було виявлено порушення пп. «в» п. 19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» , а саме -відображення в деклараціях про отримані доходи за 2006, 2007 роки недостовірних відомостей, а саме, не включення до декларацій про доходи за 2006 рік - 288802,13 грн. доходу та до декларації про доходи за 2007 рік - 1210797,02 грн. доходу, отриманого від реалізації товарів. Заниження доходів, зазначається у запереченнях, мало місце через те, що позивачем не враховано порядок оподаткування доходів фізичних осіб-підприємців, визначений Декретом КМУ «Про прибутковий податок з громадян» та Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від заняття підприємницькою діяльністю» , згідно з яким загальним оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручкою у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу, що ж до зобов'язання вручити позивачу податкове повідомлення-рішення дріб три, то таке було надіслане останньому рекомендованим листом з повідомленням про вручення 23.01.2009 р.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, пояснив, що позивач працює на умовах наступної оплати вже поставленого товару, оплата за товар здебільшого відбувається в наступних податкових періодах, у зв'язку з чим та у відповідності до чинного законодавства позивач обчислював валовий дохід за правилом першої події -за фактом відвантаження товару, включення працівниками податкової інспекції коштів за товари, що надійшли на рахунок позивача в наступних податкових періодах, призводить до подвійного оподаткування доходів останнього, оскільки вартість відвантажених товарів уже була включена до валового доходу попередніх періодів, посилався також на інші підстави в обґрунтування задоволення позову.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, пояснили, що позивачем було порушено порядок визначення валового доходу, а саме не за касовим методом, а за першою подією, що не передбачено для приватних підприємців і що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб, тому вважають позов таким, що не підлягає задоволенню.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд встановив наступне.

10.06.2008 року працівниками державної податкової інспекції у м. Чернівці було проведено виїзну позапланову перевірку фізичної-особи підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01.04.2006 р. по 30.04.2008 року, результати якої оформлено актом № 1793/17-119/НОМЕР_1 (т.с. 1, а.с. 14-23).

У ході перевірки дотримання вимог податкового законодавства при визначенні валового доходу було встановлено заниження суми валового доходу:

в 2006 році -не включення до декларації про отримані доходи за 2006 рік доходу в сумі 288802,13 грн. (без ПДВ), сума доходу в розмірі 288802,13 грн. надійшла на розрахунковий рахунок платника в період з 01.04.2006 р. по 31.12.2006 р. та до декларації про отримані доходи за 2006 рік № 176966 від 18.01.2007 р. не включені;

в 2007 році -не включення до декларації про отримані доходи за 2007 рік доходу в сумі 1182056,11 грн. (без ПДВ), сума доходу в розмірі 1182056,11 грн. надійшла на розрахунковий рахунок платника в період з 01.01.2007 р. по 31.12.2007 р. та до декларації про отримані доходи за 2007 рік № 180490 від 17.01.2008 р. не включені (пункт 3.1.1 акту перевірки, т.с. 1, а.с. 17-20 т.с. 4, а.с. 27-33-а).

За даними перевірки відхилення розміру виручки у сторону заниження за 2006 рік склало 288802,13 грн., а за 2007 рік - 1210797,02 грн., валові витрати за періоди, що перевірялися, підприємцем ОСОБА_1 визначено правильно, відтак, згідно висновків перевірки приватним підприємцем ОСОБА_1 допущено порушення пп. «в» п. 19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» і п. 14.2 ст. 14 Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом ГДПІ України № 12 від 21.04.1993 р., загальна сума доходу для вирахування податку з доходів фізичних осіб за 2006 рік становить 289928,94 грн., за 2007 рік - 121719,56 грн., за результатами річного перерахунку підлягає сплаті податок з доходів фізичних осіб за 2006 рік - 37544,28 грн., за 2007 рік - 181719,56 грн., а всього 219263,84 грн.

17.06.2008 р. ДПІ у м. Чернівці було виставлено податкове повідомлення-рішення № 001269171/0, яким приватному підприємцю ОСОБА_1 на підставі акта перевірки 1793/17-119/НОМЕР_1 від 10.06.2008 р. визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб за основним платежем у сумі 219263,84 грн. (т.с. 1, а.с. 11).

Указане податкове повідомлення-рішення було оскаржене позивачем до ДПІ у м. Чернівці, рішенням ДПІ у м. Чернівці від 19.08.2008 р. № 30084/25-014 первинна скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення, оскаржуване податкове повідомлення-рішення без змін, виставлено нове податкове повідомлення-рішення № 001269171/1 від 19.08.2008 р. (т.с. 1, а.с. 12, 24-27).

Під час розгляду повторної скарги підприємця ОСОБА_1 державною податковою адміністрацією встановлено, що в результаті арифметичної помилки при визначенні відхилення між даними платника та даними перевірки по податку з доходів фізичних осіб за 2007 рік підприємцю слід було донарахувати податку з доходів фізичних осіб в сумі 219163,84 грн.

Рішенням ДПА у Чернівецькій області від 14.10.2008 р. № 8485/10/25-009 повторну скаргу позивача задоволено частково, скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернівці від 17 червня 2008 року № 001269171/0 (від 19 серпня 2008 року № 001269171/1) та рішення, прийняте за результатами розгляду первинної скарги від 19.08.2009 р., у частині 100 грн. податку з доходів фізичних осіб, в іншій частині податкові повідомлення-рішення та рішення за розглядом первинної скарги залишено без змін (т.с. 1, а.с.28-30).

Відповідно до вказаного рішення ДПА у Чернівецькій області ДПІ у м. Чернівці виставлено нове податкове повідомлення-рішення № 001269171/2 від 14.10.2008 р., яким підприємцю ОСОБА_1 визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 219163,84 грн. за основним платежем (т.с. 1, а.с. 13).

Повторна скарга позивача до ДПА України рішенням від 13.12.2008 р. № 10075/Т/25-0315 залишена без задоволення, 26.12.2008 р. ДПІ у м. Чернівці виставлено нове податкове повідомлення-рішення № 001269171/3 від 26.12.2008 р. на суму 219163,84 грн. податку з доходів фізичних осіб за основним платежем, яке підприємець ОСОБА_1 отримав 23.01.2009 р. (т.с. 1, а.с. 31-33, т.с. 4, а.с. 35-36).

Спору щодо дотримання відповідачем строків і порядку розгляду скарг позивача між сторонами немає, порушення встановленого порядку розгляду скарг суд не вбачає.

У ході розгляду справи, враховуючи, що для вирішення спору між сторонами необхідні спеціальні знання в галузі бухгалтерського і податкового обліку, ухвалою від 18.08.2009 р. було призначено судову бухгалтерську експертизу, проведення якої доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз. На вирішення експертизи судом поставлені наступні запитання:

1) Чи підтверджується нормативно і документально розмір валового доходу приватного підприємця ОСОБА_1, визначеного ним у деклараціях про отримані доходи за 2006 та 2007 роки?

2) Якщо не підтверджується, то в яких сумах, за які періоди та з яких причин?

3) Чи підтверджується нормативно і документально розмір донарахованого ОСОБА_1 податку з доходів фізичних осіб згідно з актом про результати виїзної позапланової перевірки від 10.06.2008 р. № 17/-199/НОМЕР_1?

4) Якщо ні, то в яких сумах та з яких причин?

За результатами експертного дослідження експертом ОСОБА_5 зроблено висновок, що за даними поданих документів нормативно і документально підтверджується розмір валового доходу приватного підприємця ОСОБА_1, визначеного ним у деклараціях про отримані доходи за 2006 та 2007 роки, і не підтверджується нормативно і документально розмір донарахованого ОСОБА_1 податку з доходів фізичних осіб за даним акту про результати виїзної позапланової перевірки від 10.06.2008 р. № 17-119/НОМЕР_1 (висновок № 182 від 26.03.2010 р., т.с. 4, а.с. 100-103).

Декрет Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 р. визначав платників прибуткового податку в Україні, об'єкт оподаткування прибутковим податком, порядок і особливості оподаткування доходів громадян.

З 01 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» , підпунктом 9.12.1 ст. 19 якого передбачено, що оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту, а пунктом 22.10 статті 22 цього Закону визначено, що Декрет Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» втратив чинність, крім розділу IV у частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, який застосовується з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 цього Закону та діє до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб -суб'єктів підприємницької діяльності.

Відповідно до ст. 13 розділу ІV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» згідно з цим розділом Декрету оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.

Згідно ч. 2 цієї статті Декрету оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

Порядок застосування положень указаного Декрету визначається Інструкцією про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затвердженою наказом Головної державної податкової інспекції України від 21 квітня 1993 р. № 12, з наступними змінами і доповненнями (далі - Інструкція № 12).

Згідно ч. 3 п. 13 Інструкції № 12 загальним оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручкою у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами у відсотках до валового доходу, наведеними в додатку № 6 до цієї Інструкції.

Відповідно до п. 14.3 ст. 14 Інструкції № 12 оподаткування доходів фізичних осіб -суб'єктів підприємницької діяльності податковими органами здійснюється на підставі:

податкових декларацій за звітний податковий період, які надаються наростаючим підсумком з початку року (за квартал; півріччя, три квартали, рік);

матеріалів перевірок діяльності таких осіб, проведених податковими органами;

отриманих від податкових агентів податкових розрахунків про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь таких платників податків, а також суми утриманих з них податків за встановленою формою.

Пунктами 14.4 і 14.5 ст. 14 Інструкції № 12 передбачено, що податок, обчислений податковими органами, сплачується в такому порядку:

протягом року платники щоквартально сплачують до бюджету по 25 відсотків річної суми податку, обчисленої за доходами за попередній рік, а платники, які вперше залучаються до сплати податку, - 25 відсотків суми, обчисленої їм податковими органами за оціночним доходом на поточний рік.

Для сплати авансових платежів податку встановлюються такі строки протягом року: до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада. У разі значного збільшення або зменшення протягом року доходу платника податку податковими органами може бути проведено перерахунок сум податку за строками сплати податку, що не настали.

Суми податку, сплачені у вигляді авансових платежів, пред'явлених податковими органами, враховуються при остаточному розрахунку суми податку на підставі документального підтвердження факту сплати податку.

Додатково нараховані за остаточними розрахунками суми податку підлягають сплаті до відповідного бюджету не пізніше 30 календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.

Повернення зайво сплачених коштів платнику податку здійснюється відповідно до законодавства.

Фізичні особи, які займаються підприємницькою діяльністю, надають податковому органу податкові декларації наростаючим підсумком з початку року (за квартал; півріччя, три квартали, рік), у строки, визначені законом (протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, тобто не пізніше: 10 травня - за I квартал, 9 серпня - за перше півріччя, 9 листопада - за 9 місяців, 9 лютого наступного року - за звітний рік). У декларації зазначаються загальні суми одержаного доходу, витрат і сплаченого податку за звітний податковий період, за який здійснюється оподаткування.

Нарахування авансових та остаточних сум податку провадиться податковими органами у 15-денний строк з дня одержання податкової декларації.

Як слідує з наведеного, визначення фізичною особою-підприємцем валового доходу для обчислення загального оподатковуваного доходу має здійснюватися за так званим касовим методом -урахування грошових надходжень в касу чи на розрахунковий (поточний) рахунок за реалізовані товари, надані роботи, виконані послуги.

Суд не приймає тверджень позивача, що він правомірно визначав валовий дохід не за надходженням виручки в касу чи на розрахунковий рахунок, а за фактом відвантаження товару, що передувало розрахункам за такий товар, застосовуючи правило першої події, передбачене підпунктом 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , згідно з якою датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Так, Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначає об'єкт оподаткування податком на прибуток підприємств, платників цього податку, порядок визначення валових доходів і витрат, ставки оподаткування та інші питання, пов'язані з нарахуванням і сплатою податку на прибуток підприємств.

Позивач же не є платником податку на прибуток, а сплачує податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, порядок нарахування і сплати якого визначається названими вище Законом «Про податок з доходів фізичних громадян» , Декретом Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» та Інструкцією № 12, які визначають валовий дохід саме як виручку у грошовій та натуральній формі.

Тобто, датою збільшення валового доходу підприємця є дата надходження виручки в касу або на поточний рахунок і саме виручка є тим валовим доходом, з урахуванням якого визначається сукупний чистий дохід, який підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб.

З наведеного вище випливає, що поширення правил визначення валового доходу з метою оподаткування податком на прибуток підприємств (зокрема, щодо дати збільшення валового доходу) на визначення валового доходу з метою оподаткування податком з доходів фізичних осіб є неправомірним.

Суд не приймає твердження позивача, що норма Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо дати збільшення валового доходу може застосовуватися до податкового обліку фізичних осіб щодо доходів від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи.

Відповідні приписи пункту 9.12 ст. 19, пункту 22.10 статті 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» , розділу ІV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» є імперативними в силу абз. 4 ст. 3 Закону України «Про систему оподаткування» , згідно з яким одним з принципів побудови системи оподаткування є обов'язковість, тобто впровадження норм щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період, та встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства.

З цих же підстав суд не приймає як доказ правомірності вимог позивача у відповідній частині (а саме щодо визначення валового доходу за правилом першої події) висновок судового експерта ОСОБА_5, що нормативно і документально підтверджується розмір валового доходу приватного підприємця ОСОБА_1, визначеного ним у деклараціях про отримані доходи за 2006 та 2007 роки, і не підтверджується нормативно і документально розмір донарахованого ОСОБА_1 податку з доходів фізичних осіб за даним акту про результати виїзної позапланової перевірки від 10.06.2008 р. № 17-119/НОМЕР_1, оскільки експертом такі висновки зроблені з помилковим застосуванням чинного законодавства про оподаткування.

У відповідності до ч. 5 ст. 82 КАС України висновок експерта для суду не є обов'язковим, а згідно ст. 86 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, і ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Посилання позивача на те, що в І кварталі 2008 року він здійснював податковий облік у тому ж порядку, що й у 2006 та 2007 роках, і це не викликало заперечень перевіряючих, суд до уваги не бере, оскільки вони не спростовують встановлене судом порушення позивачем правил податкового обліку стосовно податку з доходів фізичних осіб.

Суд відхиляє доводи позивача, що включення до валового доходу виручки за товари, вартість яких ним уже включена до валового доходу за фактом їх відвантаження, призведе до подвійного оподаткування, оскільки в межах звітних періодів, які були предметом перевірки, позивач неправильно визначав розмір валового доходу і. відповідно, розмір податку, який належав до нарахування і сплати за результатами календарного року (т.с. 4, а.с. 27-33-а).

З наявних у матеріалах справи первинних документів щодо господарської діяльності підприємця ОСОБА_1 за період з 2 кварталу 2006 р. по І квартал 2008 року видно, що позивач дійсно здійснював усупереч чинному законодавству визначення валового доходу за фактом відвантаження товарів у сумах, які встановлені під час проведення перевірки 10.06.2008 р., відтак, суд дійшов висновку, що відповідачем правильно визначено суму заниження податку з доходів фізичних осіб за такими операціями ( з урахуванням рішення ДПА у Чернівецькій області від 14.10.2008 р. № 8485/10/25-009).

Разом з тим, відповідачем не враховано, що кошти в сумі 239838,68 грн., які працівниками податкової інспекції під час перевірки були включені до валового доходу позивача, не є виручкою, одержаною від продажу товарів (робіт, послуг).

Так, згідно з квитанцією № avt9704489 від 21.08.2006 р. та платіжними дорученнями № avt2527144 від 13.09.2007 р., № avt2548439 від 17.09.2007 р., № avt2603841 від 21.09.2007 р. позивач вніс на свій рахунок власні заощадження в сумі 120838,68 грн. у 2006 році та 119000 грн. у 2007 році, а всього 239838,68 грн. (т.с. 4, а.с. 23-26).

Оскільки зазначені кошти не є виручкою підприємця, то їх належить виключити з суми валового доходу за 2006 та 2007 роки, у зв'язку з чим має бути зменшено нарахований позивачеві податковою інспекцією податок з доходів фізичних осіб за відповідні періоди, а саме:

1) за 2006 рік: 288802,13 грн. - 120838,68 грн. = 167963,45 грн. (оподатковуваний дохід)

167963,45 грн. х 13% (ставка податку на 2006 рік, п. 22.3 ст. 22 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб» ) = 21835,25 грн. (належало нарахувати податку);

2) за 2007 рік: 1210797,02 грн. - 111900 грн. = 1091797,02 грн. (оподатковуваний дохід)

1091797,02 грн. х 15% (ставка податку на 2007 рік, п. 7.1 ст. 7 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб» ) = 163769,55 грн. (належало нарахувати податку);

3) 219163,84 грн. (донарахований податок за результатами перевірки) - (21835,25 грн. + 163769,55 грн. ) = 33559,04 грн. (зайво нараховано податку).

Таким чином, в ході розгляду справи суд встановив, що відповідачем у порушення п. 9.12 ст. 19, пункту 22.10 статті 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» , розділу ІV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» , ч. 3 п. 13 Інструкції № 12 включено до валового доходу позивача кошти, які не є його виручкою від продажу товарів (робіт, послуг), що призвело до зайвого нарахування податку з доходів фізичних осіб на суму 33559,04 грн., у зв'язку з чим оспорювані податкові повідомлення-рішення належить визнати нечинними у частині визначення ОСОБА_1 податку з доходів фізичних осіб за основним платежем на суму 33559,04 грн.

Позовна вимога про витребування податкового повідомлення, яке має номер первинного податкового повідомлення із зазначенням через дріб номеру скарги, щодо якої воно складене (3-для повторної скарги) - № 001269171/3, зобов'язання ДПІ у м. Чернівці надіслати (вручити) підприємцю ОСОБА_1 податкове повідомлення-рішення № 001269171/3 задоволенню не підлягає.

Так, у справі є в наявності корінець податкового повідомлення-рішення № 001269171/3 від 26.12.2008 р. та копія поштового повідомлення з відміткою органу зв'язку про вручення позивачу цього податкового повідомлення-рішення 23.01.2009 р. (т.с. 4, а.с. 35,36).

Судові витрати пропорційно задоволеним вимогам належить стягнути з Державного бюджету України на користь позивача.

Враховуючи відсоток задоволення позовних вимог (15,3%) стягненню на користь позивача підлягає судовий збір у сумі 0,52 грн. та 577,58 грн. витрат, пов'язаних з проведенням експертизи (т.с. 4, а.с. 93).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 3, 6-12, 17, 94, 160-163, п. п.3, 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Чернівці № 001269171/0 від 17.06.2008 р., № 001269171/1 від 19.08.2008 р., № 001269171/2 від 14.10.2008 р., № 001269171/3 від 26.12.2008 р. у частині донарахування приватному підприємцю ОСОБА_1 податку з доходів фізичних осіб на суму 33559,04 грн.

3. У решті позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємця ОСОБА_1 (м. Чернівці вул. Хмельницького, 13/7, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) державне мито в сумі 0,52 грн. та 577,58 грн. відшкодування витрат, пов'язаних з проведенням експертизи.

Порядок апеляційного оскарження

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

У судовому засіданні 27.05.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови підписано 28.05.2010 р.

Суддя Т.І.Ковальчук