Ухвала

від 22.02.2017 по справі 363/3821/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 363/3821/14-ц Головуючий у І інстанції Скарлат О. І. Провадження № 22-ц/780/75/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1 Категорія 22 22.02.2017

УХВАЛА

Іменем України

22 лютого 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді: Суханової Є.М.,

суддів: Кашперської Т.Ц., Мережко М.В.,

за участю секретаря: Бобка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 29 січня 2015 року у справі за позовом міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в Київській області в інтересах держави в особі Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства Вищедубечанське лісове господарство до ОСОБА_2 про розірвання договору про довгострокове тимчасове користування лісовою ділянкою та повернення лісової ділянки ,-

ВСТАНОВИЛА:

Прокурор в інтересах держави в особі Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства Вищедубечанське лісове господарство у вересні 2014 року звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на порушення відповідачем ОСОБА_2 умов договору оренди про довгострокове тимчасове користування лісовою ділянкою від 30.04.2013 року № 20, який укладено між відповідачем та ДП Вищедубечанське лісове господарство , а саме без погодження ДП "Вищедубечанське лісове господарство" збудувала споруди:монолітний залізобетонний сходовий марш спуску до урізу води шириною 1,5 м протяжністю 9 м, залізобетонна споруда - місток на плавучий пантон влаштована із 2-х бетонних фундаментних блоків ФБС поверх яких змонтована на цементному розчині залізобетонна плита розмірами 6,5 х 1,3 х 0,2 м. та влаштована площадка із тротуарної плитки розміром 3х3 м.

Враховуючи викладене, позивач просив суд розірвати договір про довгострокове тимчасове користування лісовою ділянкою від 30.04.2013року №20, укладений між ДП Вищедубечанське лісове господарство та ОСОБА_2, повернути ДП Вищедубечанське лісове господарство лісову ділянку, площею 0,1436га., яка розташована у виділах №5, №6 кварталу №154 Старосільського лісництва (кадастровий номер земельної ділянки в межах якої розташована лісова ділянка: 3221884000:33:016:0902) на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області та зобов'язати ОСОБА_2 привести у первинний стан вказану лісову ділянку на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області .

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 29 січня 2015 року позовні вимоги задоволено.

Розірвано договір про довгострокове тимчасове користування лісовою ділянкою від 30.04.2013 року №20, укладений між ДП Вищедубечанське лісове господарство та ОСОБА_2.

Повернуто ДП Вищедубечанське лісове господарство лісову ділянку, площею 0,1436га, яка розташована у виділах №5 №6 кварталу №154 Старосільського лісництва (кадастровий номер земельної ділянки в межах якої розташована лісова ділянка: 3221884000:33:016:0902) на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області.

Зобов'язано ОСОБА_2 привести у первинний стан лісову ділянку площею 0,1436га, яка розташована у виділах №5 №6 кварталу №154 Старосільського лісництва (кадастровий номер земельної ділянки в межах якої розташована лісова ділянка: 3221884000:33:016:0902) на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області.

Не погоджуючись з висновком суду першої інстанції, апелянт подала апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що рішення незаконне, ухвалене в результаті неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, а також судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, просила рішення суду скасувати та ухвали по справі нове, яким у задоволені позову відмовити.

Колегія суддів вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін по справі, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги вважає, що вона не обґрунтована та не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Справа слухалася судами різних інстанцій неодноразово.

Згідно до ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є: 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно зі ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до приписів ст.18 ЛК України, об'єктом тимчасового користування можуть бути всі ліси, що перебувають у державній, комунальній або приватній власності.

Довгострокове тимчасове користування лісами - засноване на договорі строкове платне використання лісових ділянок, які виділяються для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт.

Судом першої інстанції достовірно встановлено, що Розпорядженням Київської обласної державної адміністрації від 22.04.2013р. №173 виділено відповідачці лісову ділянку площею 0,1436га. у дострокове тимчасове користування терміном на 49 років для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей, що знаходиться у постійному користування ДП Вищедубечанське лісове господарство (Старосільське лісництво, квартал 154) та розташований на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області.

На підставі вказаного розпорядження, 30.04.2013 року між ДП Вищедубечанське лісове господарство та ОСОБА_3 укладено договір №20 довгострокового тимчасового користування вказаною лісовою ділянкою, який 30.04.2013р. зареєстровано в Київському обласному та по м. Києву управлінні лісового та мисливського господарства за №13.

Відповідно до умов договору довгострокового тимчасового користування лісовими ділянками ОСОБА_2 надано у довгострокове тимчасове користування лісову ділянку з метою використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей у виділах №4 та №5 кварталу №154 Старосільського лісництва ДП Вищедубечанське лісове господарство , яка знаходиться на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області без вилучення її у постійного землекористувача ДП Вищедубечанське лісове господарство та без зміни цільового призначення.

Згідно умов договору дострокового тимчасового користування лісовими ділянками, умови якого погоджені сторонами договору, ОСОБА_2 зобов'язана зокрема проводити використання лісової ділянки у порядку, визначеному цим договором та законодавством; дотримуватися норм лісового, екологічного, земельного законодавства України, протипожежних, санітарних правил, а також правил техніки безпеки та охорони праці.

Як вбачається з припису від 12.05.2014р. №29, виданих ДП Вищедубечанське лісове господарство , відповідач без погодження ДП "Вищедубечанське лісове господарство" збудувала споруди:монолітний залізобетонний сходовий марш спуску до урізу води шириною 1,5 м протяжністю 9 м, залізобетонна споруда - місток на плавучий пантон влаштована із 2-х бетонних фундаментних блоків ФБС поверх яких змонтована на цементному розчині залізобетонна плита розмірами 6,5 х 1,3 х 0,2 м. та влаштована площадка із тротуарної плитки розміром 3х3 м., тобто без відповідно затвердженого проекту благоустрою, погоджень та дозволів.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.20 ЛК України, тимчасові лісокористувачі на умовах довгострокового користування мають право, за погодженням із власниками лісів, постійними лісокористувачами в установленому порядку зводити тимчасові будівлі і споруди, необхідні для ведення господарської діяльності.

Частиною 1 статті 32 Закону України Про оренду землі передбачено, що договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору.

Відповідно до ст.25 ЗУ Про оренду землі , орендар земельної ділянки має право за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження.

Ст. 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. При цьому істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст.ст. 598,653 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема в разі розірвання договору; припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Частиною 2 статті 22 ЛК України встановлено підстави припинення права користування лісами, зокрема використання лісових ресурсів способами, які завдають шкоду навколишньому природному середовищу, не забезпечують збереження оздоровчих, захисних та інших корисних властивостей лісів, негативно впливають на їх стан і відтворення.

Кореспондується вказана вище норма закону і в Правилах використання корисних властивостей лісів, що затверджені наказом Міністерства аграрної політики та продовольства за №502 від 14 серпня 2012 року.

Так, пунктом 5.6 даних Правил визначено, що при використанні корисних властивостей лісів не допускається пошкодження лісових насаджень, рослинного покриву та ґрунтів, засмічення та забруднення виділеної лісової ділянки та прилеглої до неї території.

У п. 6.4 цих же Правил вказано, що спорудження тимчасових будівель і споруд, у тому числі лінійного типу, необхідних для ведення господарської діяльності, здійснюється за погодженням з постійними лісокористувачами (власниками лісів).

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Так колегією суддів не береться до уваги твердження апелянта про те, що вона не порушує умови договору та погодила проект благоустрою території зі стороною договору, є необгрунтованими та спростовуються матеріалами справи, оскільки вказаний проект благоустрою був замовлений ОСОБА_2 лише в листопаді 2014 року та погоджений з ДП "Вищедубечанське лісове господарство" після виявлених порушень під час перевірки 22.05.2014 року.

Отже колегія суддів враховуючи вище викладене та фактичні обставини справи, погоджується з обгрутованим висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_4 допущено порушення, а саме, те, що земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням та всупереч цілям, передбаченим договором в порушення вимог лісового та цивільного законодавства, що порушує права власника - держави та інтересах постійного землекористувача - ДП Вищедубечанське лісове господарство , а отже даний договір підлягає розірванню, а земельна ділянка площею 0,1436 га підлягає поверненню до ДП Київське лісове господарство .

Так, колегія суддів погоджується з тим, що судом першої інстанції повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи, дана належна правова оцінка доказам, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Нових доказів або обставин, які б могли призвести до скасування рішення суду, яке обґрунтоване, апелянт не навів, а колегія суддів їх не встановила.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного , керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 29 січня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: