Рішення

від 03.03.2017 по справі 385/986/16-ц

ГАЙВОРОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Гайворонський районний суд Кіровоградської області

м.Гайворон, вул.Великого Кобзаря, 3 Кіровоградської області, 26300

385/986/16-ц

2/385/43/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.03.2017 року Гайворонський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Панасюка І.В.,

при секретарі Казмірчук П.Б.,

з участю представника відповідача адвоката - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Гайвороні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним ,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним.

Позовні вимоги обґрунтувала тим, що 09.08.2015 року в м. Гайворон померла рідна мати позивача ОСОБА_4, підтвердженням чого є копія свідоцтва про смерть, виданого виконавчим комітетом Сальківської селищної ради 11.08.2015 року.

Після смерті матері позивача відкрилася спадщина на все майно, що їй належало.

Позивач прийняла спадщину відповідно до ч.1 ст. 1269 ЦК України шляхом подачі заяви до нотаріальної контори протягом шестимісячного строку з моменту відкриття спадщини.

18.05.2000 року ОСОБА_4 склала заповіт на ім'я позивача, яким заповіла останній все своє майно де б воно не було з чого не складалося, і взагалі все те, що їй буде належати на день смерті і на що вона матиме право за законом, який посвідчений секретарем виконавчого комітету Сальківської селищної ради народних депутатів Гайворонського району Кіровоградської області.

Спадщина складається з двох земельних ділянок розміром 3,3297 га., з кадастровим номером 3521182800:02:000:0184 та розміром 3,3297 га., з кадастровим номером 3521182800:02:000:0405, що розташовані на території Котовської сільської ради Гайворонського району та житлового будинку, що розташований в Кіровоградській області Гайворонського району смт. Салькове по вул. Гагаріна, 24.

Після спливу шестимісячного терміну з моменту відкриття спадщини на звернення до державного нотаріуса Гайворонської районної державної нотаріальної контори позивачу було повідомлено, що секретарем виконавчого комітету Сальківської селищної ради народних депутатів Гайворонського району Кіровоградської області було посвідчено, ще один заповіт від імені ОСОБА_4 від 08.06.2000 року по реєстру №61 на громадянку ОСОБА_3, яким спадкодавець заповіла земельну частку (пай) на підставі сертифікату серія КР №0091682.

Відповідач прийняла спадщину відповідно до ч.1 ст. 1269 ЦК України шляхом подачі заяви до нотаріальної контори протягом шестимісячного строку з моменту відкриття спадщини.

Відповідач не має родинних відносин з покійною ОСОБА_4 та з іншими членами родини.

Посвідчений заповіт секретарем виконавчого комітету Сальківської селищної ради народних депутатів Гайворонського району Кіровоградської області вважає недійсним, оскільки її покійна мати не могла перевірити текст заповіту, а тому і не розуміла, яку дію від її імені вчиняє секретар в присутності ОСОБА_3, оскільки право на земельну частку зазначену в заповіті від 08.06.2000 року належало ОСОБА_5, а її покійна мати за сертифікатом серія КР №0091682 права на земельну частку не мала, так як в неї вже було виготовлене і на той час її право на дану земельну ділянку посвідчувалося свідоцтвом про право на спадщину за законом після ОСОБА_5 Звідси випливає, що при складанні заповіту її мати повинна була вказати підставу права власності свідоцтво про право на спадщину за законом, що посвідчує її право власності, а не підставу сертифікат серії КР №0091682, що посвідчує право на земельну частку ОСОБА_5

Отже, якщо заповідач розпорядився конкретним належним йому правом на земельну частку (пай), а після відкриття спадщини з'ясувалося, що він набув право власності на земельну ділянку, заповіт в частині розпорядження правом на земельну частку (пай) за ч. 4 ст. 1236 ЦК є не чинним і нотаріус не має права оформляти на користь спадкоємця свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку.

Крім того, її мати була людиною без будь-якої освіти, не вміла писати та читати. Все життя вона зі спадкодавцем прожили разом і для вчинення будь-яких дій, остання уповноважувала її або ж вчиняла все за її присутності.

Позивач та її представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити з підстав наведених у позовній заяві. Додатково позивач пояснила, що вважає заповіт недійсним, оскільки відповідач не має жодних родинних відносин між спадкоємцем і спадкодавцем. Вважає, що спадкодавець не могла за станом здоров'я пересуватись немає освіти, не розуміла своїх дій та не могла підписувати заповіт. Крім того право на земельну ділянку (пай) належало ОСОБА_6, а тому якби її матір ОСОБА_4 мала намір складати заповіт то б зазначила відповідне свідоцтво на спадщину яке отримала, а не сертифікат. Відповідач є не рідною дочкою ОСОБА_5.

Відповідач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнали. Відповідач пояснила, що 40 років проживала з ОСОБА_5, яка є її мачухою. Її батько проживав у шлюбі з ОСОБА_5, тому заповіт ОСОБА_4 і склала на неї, оскільки ОСОБА_5 є рідною сестрою останньої та ОСОБА_4 оспорювану земельну ділянку успадкувала від ОСОБА_5. Коли оформляли заповіт, приїхали за спадкодавцем, взяли її та поїхали в селищну раду. Там ОСОБА_4 підписала заповіт добровільно, розуміючи все, заповіт склали на неї. Коли посвідчували заповіт то у ОСОБА_4 був лише сертифікат.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що на той час працювала секретарем Сальківської селищної ради. Приїхала ОСОБА_4 з ОСОБА_3 для оформлення заповіту. ОСОБА_4 сказала їй, що хоче зробити заповіт на ОСОБА_3 Перед цим вона спитала, чи дійсно вона так хоче, адже в неї є рідна дочка. ОСОБА_4 відповіла, що на дочку вона зробила раніше заповіт, а на цю земельну ділянку хоче зробити заповіт на ОСОБА_3 Вона зробила заповіт та зачитала його вголос. ОСОБА_4 його підписала. Волевиявлення було вільним ніхто останню ні до чого не змушував, крім ОСОБА_4 була ще присутня ОСОБА_3 Це було незадовго після першого заповіту на дочку ОСОБА_4 Свідок бачила, що на землю було свідоцтво на спадщину та сертифікат.

Заслухавши пояснення позивача та її представника, відповідача та її представника, свідка, дослідивши та перевіривши наявні у справі докази, матеріали спадкової справи до майна померлої 09.08.2015 року ОСОБА_4, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ч.ч. 3-4 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджає про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених ЦПК України.

В судовому засіданні встановлено, що 09.08.2015 року в м. Гайворон померла ОСОБА_4, підтвердженням чого є копія свідоцтва про смерть, виданого виконавчим комітетом Сальківської селищної ради 11.08.2015 року (а.с. 9). Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на все майно, що їй належало.

Позивач являється донькою ОСОБА_4, що стверджується копією свідоцтва про народження та копєю свідоцтва про шлюб (а.с. 10, 11).

З оглянутої в судовому засіданні спадкової справи встановлено, що позивач прийняла спадщину відповідно до ч.1 ст. 1269 ЦК України шляхом подачі заяви до нотаріальної контори протягом шестимісячного строку з моменту відкриття спадщини.

Спадщина складається з двох земельних ділянок розміром 3,3297 га., з кадастровим номером 3521182800:02:000:0184 та розміром 3,4343 га., з кадастровим номером 3521182800:02:000:0405, що розташовані на території Котовської сільської ради Гайворонського району та іншого (а.с. 15-16).

18.05.2000 року ОСОБА_4 склала заповіт на ім'я позивача, яким заповіла останній все своє майно де б воно не було з чого не складалося, і взагалі все те, що їй буде належати на день смерті і на що вона матиме право за законом, який посвідчений секретарем виконавчого комітету Сальківської селищної ради народних депутатів Гайворонського району Кіровоградської області (а.с. 14).

08.06.2000 року ОСОБА_4 склала заповіт на ім'я відповідача, яким їй заповіла земельну частку (пай) на підставі сертифікату серія КР №0091682.

З оглянутої в судовому засіданні спадкової справи встановлено, що відповідач прийняла спадщину відповідно до ч.1 ст. 1269 ЦК України шляхом подачі заяви до нотаріальної контори протягом шестимісячного строку з моменту відкриття спадщини.

Оспорюваний заповіт був посвідчений до введення в дію Цивільного кодексу України, а тому на спірні правовідносини поширюються положення Цивільного кодексу Української РСР.

Статтею 37 Закону України Про нотаріат (в редакції, яка діяла на момент складання оспорюваного заповіту) передбачено, що в населених пунктах, де немає нотаріусів, посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів, окрім дій, передбачених у частині першій цієї статті, вчиняють також такі нотаріальні дії: посвідчують заповіти; посвідчують доручення; засвідчують вірність копій документів і виписок з них; засвідчують справжність підпису на документах.

Наказом Міністерства юстиції України від 25 серпня 1994 року № 22/5 затверджено Інструкцію про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України.

Пунктом 33 названої вище Інструкції передбачено, що посадова особа виконавчого комітету посвідчує заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог статей 541, 543 ЦК УРСР і особисто подані ними посадовій особі виконавчого комітету.

Відповідно до частини першої статті 47 ЦК УРСР нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 48 ЦК УРСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

При цьому, стаття 48 ЦК УРСР застосовується при порушенні встановленого порядку вчинення громадянами й організаціями дій, спрямованих на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав і обов'язків, при ущемленні угодою особистих або майнових прав неповнолітніх дітей також в інших випадках їх невідповідності вимогам чинного законодавства, якщо для них не встановлені особливі правила визнання угод недійсними.

Вимоги до заповіту та порядку його укладання встановлені статтею 541 ЦК УРСР. Зокрема, заповіт повинен бути укладений у письмовій формі з зазначенням місця і часу його укладення, підписаний особисто заповідачем і нотаріально посвідчений.

Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України (в редакції від 10 червня 1999 року), яка діяла на момент складання оспорюваного заповіту, не передбачала реєстрацію заповітів у Спадковому реєстрі.

Що стосується доводів позовної заяви про невідповідність оспорюваного заповіту вимогам законодавства, то з даного приводу слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 541 ЦК УРСР (яка діяла на момент складання оспорюваного заповіту) заповіт повинен бути укладений у письмовій формі з зазначенням місця і часу його укладення, підписаний особисто заповідачем і нотаріально посвідчений.

Згідност. 45 Закону України Про нотаріат , при посвідченні правочинів і вчиненні інших нотаріальних дій у випадках, передбачених законодавством, нотаріусом перевіряється справжність підписів учасників правочинів та інших осіб, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії. Нотаріально посвідчувані правочини, а також заяви та інші документи підписуються у присутності нотаріуса.

На час посвідчення заповіту була чинна Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 18.06.1994 року № 18\5 (далі по тексту Інструкція), пунктом 82 якої було визначено, що заповіт повинен бути укладений у письмовій формі з зазначенням місця і часу його укладання, підписаний особисто заповідачем (стаття 541 Цивільного кодексу ).

Як вбачається із тексту спірного заповіту, він складений з дотриманням вищевказаних вимог діючого на той час законодавства, а саме складений у письмовій формі із зазначенням часу, місця його укладення, підписаний ОСОБА_4, посвідчений секретарем Сальківської селищної ради. Зазначення дати і місця народження заповідача у заповіті на час його посвідчення Інструкцією передбачено не було.

З врахуванням вищенаведеного, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, а також те, що позивач в свою чергу не надав достатніх доказів, які б підтвердили позовні вимоги, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання недійсним заповіту, а тому із врахуванням наведеного вище позов не підлягає задоволенню в цілому.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 213-215 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

В задоволені позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним - відмовити повністю.

Судові витрати залишити за ОСОБА_2 по фактично понесеним.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Кіровоградської області через суд першої інстанції (Гайворонський районний суд), шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя: І. В. Панасюк

Дата документу 03.03.2017