Постанова

від 28.02.2017 по справі 805/339/17-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2017 р.                               Справа №805/339/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 12 год. 05 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Бабаш Г.П.,

при секретарі – Кочетові В.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Дитячої бібліотеки м. Світлодарська до Бахмутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання нечинним акту №2411/05-02-13-02/26287803 від 15.11.2016 року, скасування рішень №0010851302, №0010831302 від 15.11.2016 року, -

ВСТАНОВИВ:

Дитяча бібліотека м. Світлодарська звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання нечинним акту №2411/05-02-13-02/26287803 від 15.11.2016 року, скасування рішень №0010851302, №0010831302 від 15.11.2016 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року здійснено процесуальну заміну первинного відповідача у справі – Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області належним – Бахмутською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Донецькій області.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідачем 15.11.2016 року винесено рішення №0010851302 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким позивачу нараховано штраф за період з 18.03.2015 року по 28.10.2016 року у розмірі 9412,34грн. (20%) та пеню у розмірі 1100,96грн. (0,1%), та рішення №0010831302 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яким позивачу нараховано штраф у розмірі 170,00грн. Вважає, що при винесенні спірних рішень відповідачем не враховано приписи Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, який набрав чинності 15.10.2014 року, оскільки відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені за невиконання обов'язків платника єдиного внеску, в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції до платників єдиного внеску не застосовуються. Таким чином, вважає акт проведеної відповідачем перевірки нечинним, а спірні рішення податкового органу такими, що підлягають скасуванню, просили позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування своєї позиції відповідачем до суду надані заперечення на позовну заяву. Так, відповідач обґрунтовує правомірність винесеного рішення тим, що згідно ч. 12 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. Також зазначає, що заява та Сертифікат торгово-промислової палати до Артемівської ОДПІ позивачем не надавались. Посилання позивача на приписи Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» відповідач вважає необґрунтованими внаслідок виключення Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» відповідної норми, яка звільняла платників єдиного внеску від встановлених законом обов'язків. Таким чином, просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі..

Сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явились. Представник позивача просив здійснити розгляд справи без його участі, про що надав відповідну заяву.

У зв'язку з неприбуттям у судове засідання всіх осіб, що беруть участь у справі, відповідно до приписів ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Позивач – Дитяча бібліотека м. Світлодарська зареєстрований в якості юридичної особи 24.04.2002 року (код 26287803; 84792, Донецька обл., Бахмутський район, м. Світлодарськ, бульвар Молодіжний, б. 47г), перебуває на обліку в Бахмутській ОДПІ Головного управління ДФС у Донецькій області.

Відповідач – Бахмутська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області є суб'єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

З матеріалів справи вбачається, що проведеною Бахмутською ОДПІ камеральною перевіркою наявної в базах даних інформації, наданої Дитячою бібліотекою м. Світлодарська, встановлено порушення термінів надання платником податків звітності за січень 2015 року. За результатами даної перевірки складено Акт №2411/05-02-13-02/26287803 від 15.11.2016 року.

15.11.2016 року Бахмутською ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області винесено рішення №0010851302 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким позивачу нараховано штраф за період з 18.03.2015 року по 28.10.2016 року у розмірі 9412,34грн. (20%) та пеню у розмірі 1100,96грн. (0,1%), та рішення №0010831302 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яким позивачу нараховано штраф у розмірі 170,00грн.

За результатами адміністративного оскарження позивачем спірного рішення до Головного управління ДФС у Донецькій області вказане рішення залишено без змін.

Ст. 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Згідно ст. 4 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) № 2464 від 08.07.2010 (далі – Закон № 2464) платниками єдиного внеску, зокрема, є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Дитяча бібліотека м. Світлодарська в даних правовідносинах виступає в якості платника єдиного внеску, визначеного п.1 ч. 1 ст. 4 Закону №2464.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 на платника єдиного внеску покладений обов'язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно з ч.8 ст. 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

У відповідності до ч.12 ст. 9 Закону № 2464 єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Частиною 6 ст. 25 Закону передбачено, що за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Аналіз наведених норм доводить, що платник повинен своєчасно та у повному обсязі сплачувати єдиний внесок. При наявності недоїмки у платника контролюючі органи мають право зараховувати сплачений єдиний внесок у рахунок погашення недоїмки за попередні періоди.

Згідно ч. 1 ст. 25 Закону № 2464 рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Відповідно до п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Частиною 16 ст. 25 Закону № 2464 передбачено, що строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Указом Президента України від 14.04.2014 року № 405/2014 введене в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року “Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України” та розпочато проведення Антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” від 02.09.2014 року № 1669 (далі Закон №1669).

Законом України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” №1669 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) було внесено зміни в розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та доповнено пунктом 9-3 такого змісту:

Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу".

Законом України від 02.03.2015 №219-VIII “Про внесення змін до розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці, до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 2-3, ст. 11; 2014 р., № 44, ст. 2040) внесли такі зміни: пункт 9-3в редакції Закону України від 2 вересня 2014 року № 1669-VII вважати пунктом 9-4.

ЗакономУкраїни “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” №911-VIII від 24 грудня 2015 року були внесені зміни доЗаконуУкраїни від 02.09.2014 №1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", у відповідності до якого підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону №1669 виключено.

Таким чином, положення пп.8 п.4 ст.11 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”були реалізовані шляхом внесення відповідних змін до Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, тоді як змін безпосередньо до Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”щодо виключення (або викладення в новій редакції тощо) п.9-4 розділу VIII цього Закону внесено не було.

Тобто на теперішній час жодних рішень про виключення з чинної редакції закону "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" пункту 9-4 розділу VIII прийнято не було.

Закон України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” не містить у собі інформації щодо виключення з розділу “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”пункту 9-4.

Суд зазначає, що 30.10.2014року на виконання Закону №1669 Кабінетом Міністрів України було прийнято Розпорядження за №1053-р “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція”. Відповідно до Додатку до Розпорядження м. Дебальцеве, м. Костянтинівка (міста розташування контролюючих органів, на обліку у яких перебував позивач), м. Світлодарськ (місто державної реєстрації позивача), м. Бахмут (місто розташування контролюючого органу, на обліку у якому на даний час перебуває позивач) внесені до переліку населених пунктів, на які поширюється дія Закону №1669.

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.11.2014року за №1079-р “Про зупинення дії Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014року за №1053-р” було зупинено дію Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014року за №1053-р.

Проте, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.02.2015року по справі №826/18330/14, яка була залишена в силі ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2015року, визнано нечинним Розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.11.2014року за №1079-р “Про зупинення дії Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014року за №1053-р”.

За результатами касаційного оскарження ухвалою Вищого адміністративного суду України по справі № К/800/19984/15 від 30.09.2015 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 лютого 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року в частині задоволеного позову в цій справі скасовано, а справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Водночас, на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року №1275-р “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України” затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Пунктом 3 даного Розпорядження визнано такими, що втратили чинність розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053 “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція”; розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 р. № 1079 “Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053”.

Згідно з додатком до зазначеного Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року №1275-р до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція віднесено м. Дебальцеве, м. Костянтинівка (міста розташування контролюючих органів, на обліку у яких перебував позивач), м. Світлодарськ (місто державної реєстрації позивача), м. Бахмут (місто розташування контролюючого органу, на обліку у якому на даний час перебуває позивач).

Також, суд зауважує, що основною задачею Закону України №1669, є, зокрема, забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

При цьому, суд зазначає, що для звільнення від штрафу та/або пені подання окремих заяв про звільнення від штрафу та/або пені, сертифікатів Торгово-промислової палати, тощо – не потребується та п. 9.4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI не передбачено.

Станом на момент розгляду даної справи, антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, триває.

Таким чином, позивач є платником єдиного внеску, який визначений статтею 4 Закону № 2464-VI, та який перебуває на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону № 1669-VII, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року № 405/2014, яка на даний час триває.

Суд зазначає, що на момент прийняття оскаржуваного рішення, перелік територій, на яких здійснювалась антитерористична операція, був визначений.

Крім того, суд зауважує, що не потребує додаткового засвідчення форс-мажорних обставин, по яким чітко визначено критерій та встановлено звільнення від сплати Законом України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”.

Як наслідок, у відповідності до приписів Закону України №1669 позивач на період проведення антитерористичної операції звільнений від обов'язків платника єдиного внеску.

Стосовно застосування до спірних правовідносин положень Закону України №1669 суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

В п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року у справі №1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно правових актів зазначено, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

З огляду на положення ч. 1 ст. 58 Конституції України та рішення Конституційного Суду України від лютого 1999 року у справі №1-7/99, беручи до уваги той факт, що Законом України №1669 на момент його прийняття було встановлено звільнення платників єдиного внеску від виконання своїх обов'язків за певних умов безпосередньо на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, суд вважає що вказаний закон в даній частині не має зворотної дії.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що рішення №0010851302, №0010831302 від 15.11.2016 року винесені відповідачем всупереч вимогам діючого законодавства.

Щодо позовних вимог позивача про визнання нечинним акту №2411/05-02-13-02/26287803 від 15.11.2016 року суд зазначає наступне.

За змістом п.1 ч.1 ст.3 КАС України, справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дії чи бездіяльності

З аналізу наведених норм вбачається, що правовий акт індивідуальної дії- це виданий суб'єктом владних повнова жень документ, прийнятий з метою реалізації положень нормативно-правового акта (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, який не містить загальнообов'язко вих правил поведінки та стосується прав і обов'язків чітко визначеного суб'єкта (суб'єктів), на які він поширюється.

Згідно ч.3 ст.105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про:

1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень;

2) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії;

3) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій;

4) стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю;

5) виконання зупиненої чи невчиненої дії;

6) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;

7) примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.

З позовних вимог Дитячої бібліотеки м. Світлодарська вбачається, що підприємство оскаржує акт, складений за результатами проведеної податковим органом камеральної перевірки.

При цьому, суд зазначає, що прийняття контролюючим органом акту за результатами здійсненої перевірки є безпосереднім обов'язком, покладеним на нього Податковим кодексом України.

Суд підкреслює, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

З урахуванням цього держава несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Зважаючи на те, що акт №2411/05-02-13-02/26287803 від 15.11.2016 року не породжує для підприємства певних правових наслідків, не спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і не має зобов'язального характеру для суб'єктів цих відносин, суд вважає, що в даному випадку права позивача не порушені та не потребують судового захисту.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, враховуючи недоведеність відповідачем обґрунтованості прийняття спірного рішення, позовні вимоги Дитячої бібліотеки м. Світлодарська підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ч. 3 цієї статті якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 2-14, 17, 18, 24, 41, 71, 86, 94, 122, 158-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Дитячої бібліотеки м. Світлодарська до Бахмутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання нечинним акту №2411/05-02-13-02/26287803 від 15.11.2016 року, скасування рішень №0010851302, №0010831302 від 15.11.2016 року, – задовольнити частково.

Скасувати рішення Бахмутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 15.11.2015 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0010851302 та рішення від 15.11.2015 року про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №0010831302.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Бахмутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (за рахунок бюджетних асигнувань) на користь Дитячої бібліотеки м. Світлодарська судові витрати у сумі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 28.02.2017 року.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 06.03.2016 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                   Бабаш Г.П.