Рішення

від 01.03.2017 по справі 908/3421/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/151/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.2017 справа № 908/3421/16

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області (69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 50)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Будтехсервіс Інвест» (69091, місто Запоріжжя, вул. Нижньодніпровська, б. 4, кв. 164)

про стягнення 27110,40 грн. заборгованості з орендної плати за договором № 3405/д від 08.06.2015 р., 7910,55 грн. пені, 2711,04 грн. штрафу, 49036,11 грн. неустойки

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 22/18 від 13.01.2017 р.;

від відповідача: не з'явився;

До господарського суду Запорізької області 22.12.2016 р. звернулось Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Будтехсервіс Інвест» про стягнення 27110,40 грн. заборгованості з орендної плати за договором № 3405/д від 08.06.2015 р., 7910,55 грн. пені, 2711,04 грн. штрафу, 33277,55 грн. неустойки.

Ухвалою суду від 26.12.2016 року порушено провадження у справі № 908/3421/16, присвоєно справі номер провадження 18/151/16, судове засідання призначене на 08 лютого 2017 року. Розгляд справи відкладався на 23.02.2017 р., 01.03.2017 р. Строк вирішення спору продовжувався. Вступну та резолютивну частини рішення оголошено в судовому засіданні 01.03.2017 р.

Позивачем 02.02.2017 р. заявлено про збільшення розміру позовних вимог в частині неустойки. Відповідно до ст. 22 ГПК України заява прийнята судом в судовому засіданні 08.02.2017 р.

Розглядаються позовні вимоги про стягнення 27110,40 грн. заборгованості з орендної плати за договором № 3405/д від 08.06.2015 р., 7910,55 грн. пені, 2711,04 грн. штрафу, 49036,11 грн. неустойки.

Позивач підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення їх розміру. В обґрунтування вимог вказував, що на виконання умов договору оренди № 3405/д, укладеного з відповідачем 08.06.2015 р., останньому передано в строкове платне користування державне нерухоме майно загальною площею 806,7 кв.м. за адресою м. Запоріжжя, вул. Сергія Тюленіна, 2-в. Рішенням господарського суду Запорізької області від 13.09.2016 р. у справі № 908/1222/16 договір № 3405/д розірвано, стягнуто з орендаря заборгованість з орендної плати та зобов'язано повернути балансоутримувачу орендоване майно. Листом від 27.09.2016 р. № 11-13-053045 орендодавцем повідомлено орендаря про припинення договору та необхідність підписання примірників акту приймання-передавання. Майно за договором повернуто балансоутримувачу державного майна, про що свідчить акт приймання-передачі від 18.01.2017 р. За період користування майном після закінчення терміну дії договору з 27.09.2016 р. по 18.01.2017 р. (по дату підписання акту приймання-передавання) відповідачу нарахована неустойка в розмірі 49036,11 грн. станом на 12.12.2016 р. відповідач має заборгованість з орендної плати за договором за квітень - вересень 2016 р. в сумі 27110,40 грн. Відповідно до розділу 3.7 договору орендарю нарахована пеня за період з 21.04.2016 р. по 26.09.2016 р. у розмірі 7910,55 грн. У зв'язку з наявністю заборгованості по договору за квітень-вересень 2016 р. орендарю нараховано штраф в розмірі 2711,04 грн. відповідно до п. 3.8 договору. З посиланням на ст.ст. 10, 28 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» , ст.ст. 526, 611, 629, 785 ЦК України, ст.ст. 193, 216 ГК України, умов договору оренди позивач просив стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати в сумі 27110,40 грн., пеню в сумі 7910,55 грн., штраф в сумі 2711,04 грн., неустойку в сумі 49036,11 грн.

Відповідач у судові засідання жодного разу не з'явився, свого представника до суду не направив, правом надати відзив не скористався. Ухвали суду направлялися на адресу відповідача, яка вказана в позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 20.02.2017 р., а саме: 69091, АДРЕСА_1.

Відповідно до підпунктів 3.9.1, 3.9.2 постанови пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвала суду від 26.12.2016 р. про порушення провадження у справі, яка направлялася на адресу відповідача рекомендованою кореспонденцією з повідомленням, повернулась до суду з відміткою пошти: за закінченням терміну , тому з урахуванням обставин справи, вважається належним виконанням господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій. Зазначене свідчить, що судом вжиті заходи повідомлення відповідача про порушення провадження у справі, призначення судового засідання, місце та час розгляду справи. Оскільки всі учасники судового процесу належним чином повідомлені про час та місце розгляду спору, суд дійшов висновку про можливість розгляду позовної заяви по суті в судовому засіданні 01.03.2017 року за відсутності представника відповідача.

Згідно до ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Регіональним відділенням Фонду державного майна України (орендодавець, позивач у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю «Будтехсервіс Інвест» (орендар, відповідач у справі) 08.06.2015 р. укладено договір оренди нерухомого майна № 3405/д, відповідно до якого орендодавець зобов'язався передати, а орендар зобов'язався прийняти в строкове платне користування державне нерухоме майно загальною площею 806,7 кв.м., розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сергія Тюленіна, буд. 2-в, а саме: адміністративну будівлю літ. АА 1 площею 129,8 кв м., сушарку літ. Б площею 8,2 кв.м., душ літ. В площею 3,4 кв.м., літній майданчик літ. Г площею 31, 7 кв м., склад літ. Д площею 102,7 кв.м., елінг літ. Е площею 28,1 кв.м., елінг літ. Ж площею 22,9 кв.м., елінг літ. З площею 21,1 кв. м., елінг літ. К площею 7,2 кв.м., елінг літ. Л площею 3,0 кв.м., елінг літ. М площею 6,4 кв.м., елінг літ. Н, площею 5.2 кв.м., елінг літ. О площею 5,1 кв.м., вбиральня літ. П площею 1,1 кв.м, паркан № 1 площею 188,7 кв.м., ворота № 2 площею 9,3 кв. м., замощення (ІІ, ІІІ) площею 232,8 кв.м.

Згідно п. 1.1 договору оренди, орендоване майно перебуває на балансі Запорізького державного підприємства Кремній полімер (балансоутримувач за договором).

Строк дії договору оренди визначений сторонами у пункті 10.1 і складає 2 роки 364 дні, а саме: з 08.06.2015 р. по 06.06.2018 р. включно.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 13.09.2016 р. у справі № 908/1222/16 договір оренди нерухомого майна № 4505/д від 08.06.2015 р. розірвано, зобов'язано ТОВ Будтехсервіс Інвест повернути державне нерухоме майно Запорізькому державному підприємству Кремнійполімер по акту приймання-передавання, з орендаря стягнуто суму заборгованості з орендної плати до державного бюджету за період з червня 2015 року по березень 2016 року., пеню, штраф, суму завдатку. Рішення набрало законної сили 27.09.2016 р.

Відповідно до ч. 4 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Регіональне відділення ФДМУ по Запорізькій області 22.12.2016 р. звернулося з позовом, за яким порушено провадження у даній справі, та, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить, зокрема, стягнути з відповідача 70% заборгованість з орендної плати до державного бюджету за квітень, травень, червень, липень, серпень та 26 днів вересня 2016 року та неустойку за період з 27.09.2016 р. по 18.01.2017 р. за несвоєчасне невиконання відповідачем обов'язку щодо повернення орендованого майна після припинення договору оренди.

Відповідно до п. 1 ст. 2 Закону України Про оренду державного та комунального майна орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Аналогічні приписи передбачені ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995р. № 786 і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - травень 2015р. суму 6455,71 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

За змістом п. 3.6 договору, орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні: 70% від розміру орендної плати за кожний місяць - до державного бюджету через органи державного казначейства; 30% розміру орендної плати за кожний місяць - балансоутримувачу на його розрахунковий рахунок, щомісячно не пізніше 15 числі місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж . Розрахунок орендної плати за вищевказаними відсотками здійснюється орендарем самостійно.

Тобто, за умовами договору орендна плата вноситься щомісячно до 15 числа поточного місяця.

Згідно до п. 5.3 договору орендар зобов'язався своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу.

Пунктом 3.3 договору встановлено, що орендна плата за кожний наступний місяць розраховується орендарем самостійно і визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Відповідно до п. 9 прикінцевих положень Закону України Про державний бюджет на 2016 рік зупинено на 2016 рік дію норми статті 10 Закону України Про оренду державного та комунального майна в частині індексації орендної плати.

Відповідач доказів сплати до державного бюджету заявленої до стягнення заборгованості з орендної плати за користування майном в період з квітня 2016 року по 26 вересня 2016 р. в розмірі 27110,40 грн. не надав.

Перевіривши розрахунок заборгованості з орендної плати, суд прийшов до висновку, що його здійснено вірно, з урахуванням приписів вищезазначених законодавчих актів, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 4 ст. 291 ГК України правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Відповідно до частини 1 статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» зобов'язання орендаря повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди, є правовим наслідком розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження.

Відповідно до п. 5.10 договору оренди №3405/д від 08.06.2015 р. орендар зобов'язався у разі припинення або розірвання договору повернути балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду з урахуванням нормального фізичного зносу.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Сплата неустойки є одним із правових наслідків порушення зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Тобто неустойка є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин та підлягає стягненню за весь час прострочення зобов'язання щодо повернення речі.

Згідно з п. 10.10 договору оренди у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів, з дати розірвання (припинення), повертається орендарем балансоутримувачу. Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами відповідного Акту приймання-передавання. Обов'язок по складанню Акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря.

Пунктом 10.11 договору оренди передбачено, якщо орендар не виконує обов'язку щодо повернення майна в термін, визначений в п.10.10 договору, орендар сплачує орендодавцю неустойку в розмірі подвійної орендної плати за останній повний місяць оренди за весь час, що відраховується від дати припинення або розірвання договору до підписання акта приймання-передавання, який підтверджує фактичне повернення орендованого майна.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Матеріали справи свідчать, що після розірвання договору за рішенням суду та набрання ним законної сили позивач листом № 11-13-05304 від 27.09.2016 р. направив на адресу відповідача акт приймання-передавання в трьох примірниках. Відповідач об'єкт оренди своєчасно не повернув, належних доказів відсутності своєї вини суду не надав. Орендоване майно фактично повернуто орендарем після порушення провадження у даній справі за Актом приймання-передавання, який підписаний з його боку 13.01.2017 р., балансоутримувач підписав цей Акт 16.01.2017 р., орендодавець - 18.01.2017 р.

Неустойка нарахована позивачем за період з 27.09.2016 р. по 18.01.2017 р., тобто з дати набрання рішенням по справі №908/1222/16 законної сили по дату підписання акту самим позивачем, як орендодавцем. Суд вважає таке нарахування неправомірним, оскільки відповідач зі свого боку підписав акт 13.01.2017 р., згідно з п. 10.10 договору оренди обов'язок по складанню акта про повернення майна покладається на орендаря. Зазначення балансоутримувачем та орендарем іншої (пізнішої) дати прийняття орендованого майна є безпідставним, такі дії порушують законні права і інтереси відповідача та п. 10.11 договору (щодо фактичного повернення майна).

За таких обставин, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в цій частині частково, стягнувши неустойку за період з 27.09.2016 р. по 13.01.2017 р. включно. Розмір орендної плати за повний останній місяць оренди - серпень 2016 року, склав 6601,56 грн. (100%). Таким чином, до стягнення підлягає неустойка за 4 дні вересня 2016 р. в розмірі 1760,42 грн. (6601,56 х 2) : 30 х 4, за жовтень - грудень 2016 року в розмірі подвійної орендної плати (6601,56 х 2) х 3 = 39609,36 грн. та за 13 днів січня 2017 року в розмірі 5536,79 грн. (6601,56 х 2) : 30 х 13, всього сума 46906,57 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача суму 2711,04 грн. штрафу на підставі п.3.8 договору.

Згідно з п. 3.8 договору у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Враховуючи доведений факт порушення відповідачем зобов'язання щодо внесення орендної плати понад три місяці, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми 2711,04 грн. штрафу є доведеними, тому задовольняються судом.

Крім тогою, позивачем заявлено до стягнення 7910,55 грн. пені, нарахованої за період з 21.04.2016 р. по 26.09.2016 р. за несвоєчасне виконання орендарем зобов'язання щодо внесення орендної плати на загальну суму 60061,92 грн.

В пункті 3.7 договору встановлено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до державного бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, на дату нарахування пені від суми заборгованості, за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.

Відповідно до приписів ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даним приписом передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане, законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду.

Розрахунок пені позивачем виконано без врахування передбаченого ст. 232 ГК України обмеження для нарахування штрафних санкцій при розрахунку пені за несвоєчасне внесення орендних платежів. В судовому засіданні представник позивача пояснив, що не вважає за необхідне застосувати строк нарахування пені, передбачений п. 6 ст. 232 ГК України, оскільки в умовах договору оренди відсутнє посилання на застосування вказаної норми закону. Суд вважає такі доводи помилковими та зазначає, що умовами договору про сплату пені не установлено іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Як вбачається, в розрахунку не вказано початкових дат нарахування пені з огляду на умови договору щодо строків сплати орендних платежів (п. 3.6. та п. 3.3 договору). Крім того, у розрахунку пені позивач вказав, що станом на 20.04.2016 р. заборгованість складала 44556,47 грн. та нарахував на зазначену суму пеню за один день прострочення в розмірі 53,57 грн., подальший розрахунок пені виконано з урахуванням суми заборгованості у вказаному розмірі (44556,47 грн.).

З даного розрахунку неможливо зробити висновки щодо того, за який період нарахована пеня, з урахуванням дати виникнення зобов'язання. В судовому засіданні представник позивача не надав обґрунтованих пояснень щодо дати виникнення зобов'язання зі сплати орендних платежів в розмірі 44556,47 грн.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За загальним правилом обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

З огляду на викладене, суд позбавлений можливості виконати/перевірити розрахунок пені самостійно у зв'язку з ненаданням позивачем обґрунтованих пояснень щодо строків виникнення відповідних зобов'язань.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, зокрема, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору.

Виявленні судом обставини стосовно розрахунку пені в розмірі 7910,55 грн., нарахованої за несвоєчасну сплату орендної плати, перешкоджають розглядові справи в цій частині, але можуть бути усунуті позивачем в майбутньому.

Оскільки позивачем без поважних причин не надано витребуваного судом обґрунтування позовних вимог в частині пені, суд залишає позов в частині вимоги про стягнення 7910,55 грн. пені без розгляду.

На підставі викладеного, позов задовольняється частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Сума судового збору в частині позовних вимог, які залишено без розгляду, може бути повернута позивачу у разі звернення з відповідним клопотанням в порядку ст. 7 Закону України Про судовий збір .

Керуючись ст.ст. 22, 33, ч. 4 ст. 35, ст.ст. 49, 75, п. 5 ч. 1 ст. 81, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Будтехсервіс Інвест» (69091, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 35718936) на користь Державного бюджету України 27110,40 грн. (двадцять сім тисяч сто десять грн. 40 коп.) заборгованості з орендної плати, 2711,04 грн. (дві тисячі сімсот одинадцять грн. 04 коп.) штрафу, 46906,57 грн. (сорок шість тисяч дев'ятсот шість грн. 57 коп.) неустойки за наступними реквізитами: р/рахунок 31110094700007, одержувач: державний бюджет Вознесенського (Орджонікідзевського) району, 22080300, код ЄДРПОУ 38025409, банк одержувача ГУДКСУ у Запорізькій області, МФО 813015). Стягувач - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області (69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 50, ідентифікаційний код 20495280. Видати наказ.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Будтехсервіс Інвест» (69091, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 35718936) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області (69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 50, ідентифікаційний код 20495280) 1218,55 грн. (одну тисячу двісті вісімнадцять грн. 55 коп.) судового збору. Видати наказ.

4. В частині вимог про стягнення 2129,54 грн. неустойки за несвоєчасне порушення майна відмовити.

5. Позовні вимоги в частині стягнення 7910,55 грн. пені залишити без розгляду.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 06 березня 2017 р.

Суддя В.В.Носівець