Рішення

від 01.03.2017 по справі 920/13/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.03.2017 Справа № 920/13/17

За позовом Публічного акціонерного товариства Сумиобленерго , м. Суми

до відповідачів : 1. Товариства з обмеженою відповідальністю Сумський завод гумотехнічних виробів , м. Суми;

2. Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об'єднання Гумотехніка , м. Суми

про стягнення 638 882 грн. 74 коп.

Суддя Джепа Ю.А.

За участю представників сторін:

від позивача - Брухно В.С. (довіреність № 10-19/17-Д/55 від 06.06.2016)

від 1-го відповідача - не прибув

від 2-го відповідача - не прибув

за участю секретаря судового засідання Галашан І.В.

Суть спору: позивач у позовній заяві просить суд стягнути в солідарному порядку з відповідачів 516418,49 грн. заборгованості за перевищення договірної величини споживання електричної енергії та 24780,36 грн. заборгованості з перевищення договірної величини потужності, 70952,49 грн. пені, 5212,44 грн. - суму 3% річних, 21518,96 грн. інфляційних нарахувань, 9583,24 грн. витрат по сплаті судового збору.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Перший відповідач відзиву на позов не подав, у судове засідання свого повноважного представника не направив, 13.02.2017 надіслав до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю подати відзив на позовну заяву через неотримання ним позову, однак на пропозицію суду стосовно можливості ознайомитись з матеріалами справи та зняття необхідних копій тощо перший відповідач не відреагував, правами, наданими йому статтею 22 ГПК України не скористався.

Другий відповідач також відзиву на позов не подав, у судове засідання свого повноважного представника не направив, 28.02.2017 надіслав до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю подати відзив на позовну заяву через неотримання ним позову.

Суд, розглянувши зазначене клопотання другого відповідача, не вбачає правових підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до частин 2, 3 статті 22 ГПК України сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Копія ухвали про порушення провадження у справі була отримана представником відповідача 11.01.2017, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, однак, другий відповідач не скористався наданим йому правом та не ознайомився з матеріалами справи.

Беручи до уваги сплив строку, встановленого статтею 69 ГПК України, суд зазначає, що відкладення розгляду справи призведе до порушення процесуальних строків, крім того, матеріали справи містять достатню кількість доказів, необхідних для вирішення спору у даному судовому засіданні.

Відтак, суд відмовляє у задоволенні клопотання другого відповідача про відкладення розгляду справи та розглядає справу за відсутності представників відповідачів у судовому засіданні за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

30.10.2014 між Публічним акціонерним товариством Сумиобленерго (позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Сумський завод гумотехнічних виробів (першим відповідачем) був укладений договір про постачання електричної енергії № 30100116, відповідно до умов якого позивач зобов'язався продавати електричну енергію споживачу (першому відповідачу) для забезпечення потреб електроустановок споживача, а відповідач зобов'язався оплачувати вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами даного договору та додатків до нього.

В договорі також вказано, що під час виконання умов цього договору, а також вирішення інших питань, що не обумовлені договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством, зокрема Правилами користування електричною енергією, затвердженими в установленому порядку.

Відповідно до п. 4.1. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996 № 28 постачання електричної енергії всім споживачам здійснюється відповідно до режимів, передбачених договорами.

Постачальник електричної енергії за регульованим тарифом (електропередавальна організація) забезпечує рівень надійності електропостачання відповідно до узгодженої в договорі категорії з надійності електропостачання.

Узгоджені обсяги споживання електричної енергії оформлені додатком № 1 до договору № 30100116 Обсяги постачання (договірні величини) електричної енергії споживачу та субспоживачу є договірними.

Матеріалами справи підтверджується, що починаючи з січня по червень 2016 року сторонами погоджені обсяги постачання договірної величини електричної енергії, а саме на січень - 150,0 тис. кВт год., на лютий - 200,0 тис. кВт год., березень - 200,0 тис. кВт год., квітень - 200,0 тис. кВт год., травень - 200,0 тис. кВт год., червень - 200,0 тис.кВт год.

Факт споживання відповідачем електричної енергії підтверджується актами про обсяги переданої споживачу (спожитої споживачем) електричної енергії. Відповідно до цих актів відповідач спожив: у лютому - 245,702 тис. кВт год., у березні - 258,269 тис. кВт год., у травні - 325,078 тис. кВт год., у червні - 312,959 тис. кВт год.

Таким чином споживач перевищив договірні величини споживання електричної енергії у розмірі 342,008 тис. кВт год.

Відповідно до п. 1.2 Правил користування електричною енергією договірна потужність - узгоджена із споживачем на розрахунковий період відповідно до нормативних актів та зазначена у договорі гранична величина сумарної споживаної електричної потужності в періоди максимального навантаження енергосистеми, яка встановлюється для об'єкта споживача з приєднаною потужністю 150 кВт і більше та середньомісячним споживанням 50000 кВт год. і більше.

Як вбачається із матеріалів справи, ПАТ Сумиобленерго повідомленнями № 24/16370 від 10.12.15 та № 24/485 від 15.01.2016 довело першому відповідачу наступні граничні величини споживання електричної потужності: на січень 2016 року - на вранішні години контролю 272,47 кВт, на вечірні - 242,92 кВт; на лютий 2016 року - на вранішні години контролю 358,32 кВт, на вечірні години - 331,46 кВт.

У пункті 5.5 договору № 30100116 передбачено, що визначення фактичного активного навантаження споживача виконується постачальником у години максимуму навантаження енергосистеми наступними способами: зокрема, за допомогою атестованої автоматизованої системи обліку електроенергії за умови наявності останньої.

Згідно п. 3.35 Правил користування електричною енергією об'єкт споживача з приєднаною потужністю електроустановок 150 кВт і більше та середньомісячним обсягом споживання за попередні 12 розрахункових періодів для діючих електроустановок і більше має бути забезпечений локальним устаткуванням збору та обробки обліку відповідно до договору.

Відповідно до п. 4.8. Правил контроль за дотриманням установлених режимів електроспоживання здійснюється постачальником електричної енергії за регульованим тарифом та Держенергонаглядом.

Методика проведення контрольних вимірів фактичної електричної потужності в споживачів у години максимуму навантаження об'єднаної енергетичної системи України, затверджена наказом Мінпаливенерго від 19.05.03 № 241 (далі - Методика), встановлює порядок контролю за показаннями розрахункових автоматизованих систем обліку електроенергії. Результати контрольних вимірів фактичної електричної потужності оформлюється актом.

Відповідно до п. 3.2. Методики акт складається електропередавальною організацією. Складання акту також передбачене п. 7.8. Договору.

Як встановлено судом, 19.01.2016 о 19:30 при перевірці дотримання споживачем договірних (граничних) величини електричної потужності в години вечірнього максимуму енергосистеми зафіксовано найбільшу фактичну величину потужності у розмірі 781,2 кВт, відповідно до акту з контролю електричної потужності № 5956 у січні 2016 року перевищення доведеної граничної величини електричної потужності склало 538,28 кВт; 17.02.2016 о 10:30 при перевірці дотримання споживачем договірних (граничних) величини електричної потужності у години ранкового максимуму енергосистеми зафіксовано найбільшу фактичну величину потужності в розмірі 735,12 кВт, відповідно до акту з контролю електричної потужності № 5639 у лютому 2016 року перевищення доведеної граничної величини електричної потужності склало 376,8 кВт.

Таким чином, перевищення першим відповідачем договірних (граничних) величин споживання електричної потужності за січень та лютий 2016 року становить 915,08 кВт.

Відповідно до п. 4.2.2. договору № 30100116 за перевищення договірної величини споживання електричної енергії та договірної величини потужності, визначених згідно із вимогами розділу 5 договору, споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величини. При цьому плата за перевищення договірної величини потужності стягується із споживачів з приєднаною потужністю 150 кВт і більше та середньомісячним (за підсумком минулого року) обсягу фактичного споживання електричної енергії 50 тис. кВт*год і більше. Оплата за перевищення договірних величин споживання електроенергії або договірної величини потужності здійснюється окремим платежем.

Відповідно до частин 6, 7 статті 26 Закону України Про електроенергетику споживачі (крім населення та навчальних закладів) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини; у випадку перевищення договірної величини потужності споживачі (крім населення та навчальних закладів) сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці між найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду, та договірною величиною потужності.

Враховуючи наявний факт перевищення договірної величини споживання електричної енергії лютий, березень, травень та червень 2016 року, позивачем були виставлені відповідачу рахунки №13-40/12 від 14.03.2016, №13-40/1 від 04.05.2016, №13-40/14 від 01.07.2016, №13-40/2 від 01.08.2016 на оплату вартості двократної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини електричної енергії на загальну суму 516 418,49 грн. які на день розгляду справи у суді залишаються несплаченими.

Крім того, враховуючи наявний факт перевищення величини електричної потужності в січні та лютому 2016 року першому відповідачу також були виставлені рахунки №13-40/19 від 01.03.2016 та №13-40/23 від 14.03.2016 на оплату двократної вартості різниці між найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду, та договірною величиною потужності на загальну суму 24 780,36 грн., які також залишились несплаченими першим відповідачем.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в частині першій статті 193 Господарського кодексу України, яка також передбачає, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 629, 530 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак на даний час вищевказані рахунки на погашення двократної вартості різниці фактично спожитої електричної енергії та її договірної величини та рахунки оплату двократної вартості різниці між найбільшою величиною потужності відповідно до умов договору про постачання електричної енергії залишились відповідачем не сплачені, що порушило права позивача та змусило його звернутись за захистом своїх прав до господарського суду з даним позовом.

Відповідно до пункту 4.2.1 договору № 30100116 за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3-2.3.4 договору (вартість електричної енергії, оплата за перетікання реактивної електричної енергії) з порушенням термінів, визначених Додатком № 4 Порядок розрахунків до договору, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від розміру простроченого платежу за кожен день прострочення, враховуючи день фактичної оплати.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Внаслідок порушення грошових зобов'язань згідно п. 4.2.1. договору про постачання електричної енергії № 30100116 від 30.11.2014 за січень - червень 2016 року першому відповідачу була нарахована пеня, розмір якої відповідно до наданого позивачем розрахунку становить 70 952,49 грн.

На підставі положень ст. 625 ЦК України, першому відповідачу також були нараховані 3 % річних та інфляційні втрати, які згідно розрахунків позивача становлять 5 212,44 грн. та 21 518,96 грн. відповідно.

Позивачем відповідні рахунки на оплату вищезазначених сум були надані відповідачу для оплати, отримані останнім, однак залишились не оплаченими.

Відтак, за договором про постачання електричної енергії № 30100116 від 30.11.2014 відповідач має нараховану, але не сплачену заборгованість, яка складається з: 516 418,49 грн. - двократне перевищення договірної величини споживання електричної енергії (лютий, березень, травень, червень 2016 року); 24 780,36 грн. - двократне перевищення договірної величини потужності (січень лютий 2016 року); 70 952,49 грн. пені, нарахованої за неналежне виконання грошових зобов'язань; 21 518,96 грн. інфляційних нарахувань; 5 212,44 грн. - сума 3% річних.

Як встановлено судом у ході розгляду справи, для забезпечення виконання вищезазначених зобов'язань, 31.12.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю Виробниче об'єднання Гумотехніка (другий відповідач, поручитель), Товариством з обмеженою відповідальністю Сумський завод гумотехнічних виробів (перший відповідач, боржник) та Публічним акціонерним товариством Сумиобленерго (позивач, кредитор) був укладений договір поруки №3112/1.

Відповідно до п. 1.1 договору поруки ТОВ Виробниче об'єднання Гумотехніка поручилось перед позивачем, зокрема, за виконання першим відповідачем грошових зобов'язань за договором про постачання електричної енергії № 30100116 від 30.11.2014, укладеним між ПАТ Сумиобленерго та ТОВ Сумський завод гумотехнічних виробів , які виникнуть по сплаті активної електричної енергії з ПДВ, реактивної електричної енергії з ПДВ, перевищення договірних величин споживання та/або потужності, пені, інфляційних, 3% річних у січні 2016 року - червні 2016 року.

Відповідно до п. 3.1 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником зобов'язань по договору про постачання електричної енергії щодо своєчасної та повної сплати за січень 2016 року - червень 2016 року вартості спожитої активної електроенергії з ПДВ, реактивної електричної енергії з ПДВ, перевищення договірних величин споживання та/або потужності, пені, інфляційних та 3% річних згідно умов, порядку та строків сплати, встановлених Порядком розрахунків , який є додатком до основного договору.

За умовами пункту 6.1 договору поруки він вступає в силу з моменту його підписання і діє до 01.01.2017.

Відповідно до ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків. передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватись виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

В термін, передбачений умовами договору № 31000116, перший відповідач не перерахував позивачеві кошти за виставленими рахунками, тому останній як кредитор за договором поруки направив ТОВ Виробниче об'єднання Гумотехніка як поручителю вимогу № 40/9402 від 12.07.2016 стосовно погашення заборгованості за боржника.

Факт направлення вказаної вимоги підтверджується підписом уповноваженої особи на повідомлені про вручення поштового відправлення та поштовим чеком.

Відповідно до пункту 4.2 договору поруки у разі неналежного виконання боржником зобов'язань за основним договором, поручитель зобов'язується виконати за боржника зобов'язання останнього перед кредитором протягом 3-х календарних днів з моменту пред'явлення йому вимоги кредитора шляхом сплати грошових коштів на банківські рахунки, вказані у п. 7.3 договору.

Однак, поручитель, в порушення вищевказаної умови договору поруки, після отримання вимоги кредитора зобов'язання боржника у встановлений термін не виконав.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його виконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Таки чином, суд вважає вимогу позивача про стягнення заборгованості солідарно з першого та другого відповідачів у справі правомірною та такою, що ґрунтується на умовах договору та положеннях діючого цивільного законодавства.

Разом з тим суд зауважує, що порука - це строкове зобов'язання, підстави припинення якого наведені у статті 559 Цивільного кодексу України

Зокрема, частина 4 зазначеної статті визначає, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого у договорі поруки.

Тобто, припинення поруки спливом строку, встановленого договором поруки (а у даному випадку строк дії договору поруки встановлений до 01.01.2017), означає, що кредитор позбавляється можливості звернутись до поручителя з вимогою про виконання останнім свого обов'язку - нести відповідальність за порушення боржником забезпеченого порукою зобов'язання як у добровільному, так і у примусовому порядку. Отже, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позов до поручителя протягом строку, встановленого у договорі поруки.

Позивач звернувся з даною позовною заявою до господарського суду 29.12.2016, що підтверджується штемпелем відділення зв'язку на поштовому конверті, тобто у межах строку дії поруки, а відтак, суд вважає вимогу позивача про стягнення заборгованості солідарно з відповідачів обґрунтованою та правомірною ( у тому числі до другого відповідача як поручителя за договором поруки № 3112/1 від 31.12.2015).

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Статтею 43 названого Кодексу визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Суд, дослідивши всі обставини справи, проаналізувавши вимоги діючого законодавства, співставивши їх з умовами укладених між сторонами у справі договорів, враховуючи той факт, що відповідач на пропозицію суду не скористався наданими йому процесуальними правами щодо подання обґрунтованого відзиву на позов та надання аргументованих заперечень позовним вимогам у разі їх наявності, дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог та про їх задоволення у повному обсязі.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України позивачу за рахунок відповідачів підлягають відшкодуванню витрати по сплаті судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України , суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Сумський завод гумотехнічних виробів (40007, м. Суми, вул. Прикордонна, 47; код ЄДРПОУ 33813854) та Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об'єднання Гумотехніка (40007, м. Суми, вул. Прикордонна, 47; код ЄДРПОУ 37186640) на користь Публічного акціонерного товариства Сумиобленерго (40035, м. Суми, вул. І.Сірка, 7, р/р 260323010414 в Філії Сумське обласне управління ПАТ Державний ощадний банк України , МФО 337568; код ЄДРПОУ 23293513) заборгованість у сумі 516 418 грн. 49 коп. за перевищення договірної величини споживання електричної енергії та 24 780 грн. 36 коп. за перевищення договірної величини потужності.

3. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Сумський завод гумотехнічних виробів (40007, м. Суми, вул. Прикордонна, 47; код ЄДРПОУ 33813854) та Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об'єднання Гумотехніка (40007, м. Суми, вул. Прикордонна, 47; код ЄДРПОУ 37186640) на користь Публічного акціонерного товариства Сумиобленерго (40035, м. Суми, вул. І.Сірка, 7, р/р 260323010414 в Філії Сумське обласне управління ПАТ Державний ощадний банк України , МФО 337568; код ЄДРПОУ 23293513) 70 952 грн. 49 коп. пені, 5 212 грн. 44 коп. - суму 3% річних, 21 518 грн. 96 коп. інфляційних нарахувань, 9 583 грн. 24 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 06.03.2017.

Суддя Ю.А.Джепа