Рішення

від 01.03.2017 по справі 910/22639/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.2017Справа №910/22639/15 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В. , при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства Київенерго до про Житлово - будівельного кооперативу Геолог - 1 стягнення заборгованості у розмірі 425 431 грн. 38 коп. Представники:

від Позивача: Кирищук В.П. (представник за Довіреністю);

від Відповідача: Кобилецький В.В. (представник за договором);

Луценко Н.В. (голова правління);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Публічне акціонерне товариство Київенерго (надалі також - Позивач ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово - будівельного кооперативу Геолог - 1 (надалі також - Відповідач ) про стягнення заборгованості у розмірі 425 431 грн. 38 коп.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 17.04.2000 року між Акціонерною енергопостачальною компанією Київенерго , правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство Київенерго , (Енергопостачальна організація) та Житлово - будівельним кооперативом Геолог - 1 (Абонент) був укладений Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №103-0055, предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених цим Договором. Як зазначає Позивач, Відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання по оплаті за надані послуги, внаслідок чого утворилась заборгованість за період з 01.11.2012 р. по 01.08.2015 р. в розмірі 220 406 грн. 04 коп. Таким чином, заборгованість Житлово - будівельного кооперативу Геолог - 1 перед Публічним акціонерним товариством Київенерго становить 220 406 грн. 04 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Житлово - будівельного кооперативу Геолог - 1 3% річних у розмірі 13 133 грн. 31 коп., інфляційні у розмірі 150 314 грн. 21 коп. та пеню у розмірі 40 694 грн. 24 коп.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.01.2016 року (суддя Зеленіна Мельник В.І.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 року рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2016р. у справі №910/22639/15 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу "Геолог-1" на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" основний борг в сумі 162392 грн. 61 коп., пеню в сумі 40694 грн. 24 коп., інфляційних втрат в сумі 144174 грн. 17 коп., 3% річних в сумі 13133 грн. 31 коп. та судовий збір в сумі 7207 грн. 88 коп. Повернуто Публічному акціонерному товариству "Київенерго" з Державного бюджету України судовий збір в сумі 1160 грн. 27 коп., перерахованого платіжним дорученням №2116302528 від 06.08.2015р. Стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу "Геолог-1" на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" судовий збір за розгляд апеляційної скарги в сумі 8064 грн. 74 коп.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.12.2016 року рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 року у справі № 910/22639/15 скасовано і справу передано на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

Розпорядженням Керівника апарату Господарського суду міста Києва від 22.12.2016 року призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/22639/15.

Відповідно до автоматичного розподілу справ Господарського суду міста Києва, справу № 910/22639/15 передано до розгляду судді Чинчин О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2016 року справу №910/22639/15 прийнято до провадження суддею Чинчин О.В., судове засідання призначено на 01.02.2017 року.

30.01.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли письмові пояснення на виконання вимог ухвали суду від 23.12.2016 року.

01.02.2017 року в судове засідання з'явились представники сторін. В судовому засіданні представник відповідача подав письмові пояснення на виконання вимог ухвали суду від 23.12.2016 року.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати:

1) сторін надати інформацію щодо наявності чи відсутності зведених тристоронніх актів, в яких сторонами підтверджується різниця у тарифах, що повинна бути відшкодована Позивачу у вигляді субвенцій, та в разі наявності надати належним чином завірені копії цих актів.

2) Позивача надати інформацію з посланням на належні докази щодо розгляду листа Житлово - будівельного кооперативу "Геолог - 1" від 25.03.2015 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2017 року відкладено розгляд справи на 15.02.2017 року, у зв'язку з витребуванням додаткових доказів по справі.

10.02.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшли додаткові пояснення, якими просив Суд відкласти розгляд справи для надання можливості скласти та підписати зведений тристоронній акт з травня 2014 року по квітень 2015 року.

10.02.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи для долучення до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду від 01.02.2017 року.

14.02.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог.

15.02.2017 року в судове засідання з'явились представники сторін. Представник позивача вимоги ухвали суду від 01.02.2017 виконав не в повному обсязі, а саме, не надав інформацію з посланням на належні докази щодо розгляду листа Житлово-будівельного кооперативу "Геолог-1" від 25.03.2015 року, однак, в судовому засіданні зазначив, що таких доків немає.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2017 року заяву Позивача про збільшення розміру позовних вимог повернуто без розгляду на підставі п.6 ч.1 ст.63 Господарського процесуального кодексу України.

Суд прийшов до висновку про задоволення клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи.

Також, Суд, ознайомившись з матеріалами справи, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати:

1) сторін:

- скласти Акт звірки взаємних розрахунків за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №103-0055 від 17.04.2000 року станом на день подання позову;

- надати письмові пояснення з посиланням на належні докази щодо здійснення часткової оплати Житлово-будівельним кооперативом "Геолог-1" за надані послуги із зазначенням призначення платежу: "згідно договору №1 від 01.01.2015 року", в той час як підставою позову визначено Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №103-0055 від 17.04.2000 року.

2) Позивача здійснити обґрунтований розрахунок пені, 3% річних та інфляційних за кожен місяць окремо із зазначенням періоду початку прострочки Житлово-будівельного кооперативу "Геолог-1" та закінчення такого нарахування, відповідно до вимог ч. 5 ст. 254, ст. 530 Цивільного кодексу України та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України з урахуванням здійснення часткової оплати.

Крім того, в судовому засіданні представник позивача подав клопотання про продовження строків розгляду спору на 15 днів.

Суд, відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України вважає за можливе задовольнити заявлене клопотання представника позивача про продовження строків розгляду спору, виходячи з того, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви, а у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2017 року продовжено строк розгляду спору на 15 днів, відкладено розгляд справи на 01.03.2017 року, у зв'язку з невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі.

27.02.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, якою просив суд стягнути з Житлово - будівельного кооперативу Геолог - 1 заборгованість у розмірі 129 401 грн. 53 коп., 3% річних у розмірі 19 567 грн. 30 коп., інфляційні у розмірі 188 528 грн. 41 коп. та пеню у розмірі 67 927 грн. 35 коп.

27.02.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи реєстру надходжень грошових коштів.

28.02.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшли додаткові пояснення до позовної заяви.

В судовому засіданні 01 березня 2017 року представник Позивача подав клопотання про долучення до матеріалів справи виписки по рахунку Позивача, надав усні пояснення по суті спору, якими підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. В судовому засіданні представники Відповідача заперечили проти позову з підстав, викладених у відзиві та письмових поясненнях на позовну заяву, просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд, розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства Київенерго про зменшення розміру позовних вимог, зазначає.

Відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Суд зазначає, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. (п.3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції")

Враховуючи вищевикладене, Суд приймає Заяву Публічного акціонерного товариства Київенерго до розгляду.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 01 березня 2017 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

17.04.2000 року між Акціонерною енергопостачальною компанією Київенерго , правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство Київенерго , (Енергопостачальна організація) та Житлово - будівельним кооперативом Геолог - 1 (Абонент) був укладений Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №103-0055, предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених цим Договором.

Енергопостачальна організація зобов'язалась, зокрема, постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з Додатком №1 до цього Договору. (пп.2.2.1 Договору)

Відповідно до п.2.3.1.-2.3.2 Договору Абонент зобов'язався дотримуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку №4.

Згідно з п.5.5 Договору при відсутності приладів обліку або виходу його з ладу - кількість теплової енергії, що відпущена Абоненту, визначається Позивачем як виняток - розрахунковим способом.

У п.8.1 Договору визначено, що цей Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2000 р.

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із Сторін. (п.8.4 Договору)

Додатком №4 до Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №103-0055 від 17.04.2000 року Сторони визначили порядок розрахунків за теплову енергію. Так, Абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у Районному відділі теплозбуту №3 за адресою: вул. Щекавицька, 37/48 табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник акту звірки Абонент повертає в РВТ), та платіжну вимогу - доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду. Сплату за вказаними в п.2 даного Додатку документами, Абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця. при цьому в разі якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку, йому пред'являється до сплати заявлена кількість теплової енергії на поточний місяць. У випадку перевищення фактичного використання теплової енергії понад заявленого, ця кількість перевищення самостійно сплачується Відповідачем не пізніше 28 числа поточного місяця. У випадку якщо фактичне використання нижче від заявленого, сплата проводиться за фактичними показниками.

Пунктом 3.5 Додатку передбачено, що у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду Енергопостачальна організація нараховує Абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання по оплаті за надані послуги, внаслідок чого утворилась заборгованість за період з 01.11.2012 р. по 01.08.2015 р. в розмірі 129 401 грн. 53 коп. Таким чином, заборгованість Житлово - будівельного кооперативу Геолог - 1 перед Публічним акціонерним товариством Київенерго становить 129 401 грн. 53 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Житлово - будівельного кооперативу Геолог - 1 3% річних у розмірі 19 567 грн. 30 коп., інфляційні у розмірі 188 528 грн. 41 коп. та пеню у розмірі 67 927 грн. 35 коп. з урахуванням Заяви про зменшення розміру позовних вимог від 27.02.2017 року, яка прийнята Судом до розгляду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Київенерго підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №103-0055 від 17.04.2000 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

За приписами ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №103-0055 від 17.04.2000 року к період з 01.11.2012 року по 01.08.2015 року Позивач передав, а Відповідач в свою чергу прийняв теплову енергію, що підтверджується обліковими картками, відомостями обліку теплової енергії, проте Відповідач неналежним чином виконував свої зобов'язання в частині своєчасної оплати за надані послуги за період з 01.11.2012 р. по 01.08.2015 р., внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 129 401 грн. 53 коп.

В обґрунтування заперечень на позовну заяву Відповідач зазначав, що причиною виникнення заборгованості по теплу є різниця між можливими фактичними витратами на теплову енергію (виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, послуги з централізованого теплопостачання та гарячого водопостачання) та фактичними нарахуваннями згідно із затвердженими для населення тарифами (тобто різниця в тарифах). Крім того, зазначав, що у зв'язку з наявністю такої різниці в тарифах Кабінет Міністрів України щорічно затверджує порядок надання субвенції на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію та інші види комунальних послуг, на підставі якого Позивач та Відповідач щорічно складають зведені тристоронні акти, в яких сторонами підтверджується різниця в тарифах, яка повинна бути відшкодована Позивачу у вигляді субвенцій.

Згідно зі ст.8 Закону України "Про теплопостачання" державна підтримка у сфері теплопостачання надається відповідно до обсягів коштів, передбачених законом про Державний бюджет України та місцевими бюджетами на відповідний рік, а також коштів на проведення науково-дослідних робіт з удосконалення систем теплопостачання та енергозбереження.

Відповідно до ст.20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством. Тарифи повинні враховувати повну собівартість теплової енергії і забезпечувати рівень рентабельності не нижче граничного рівня рентабельності, встановленого Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері теплопостачання. У разі якщо тимчасово тариф на теплову енергію встановлено нижче її собівартості з урахуванням граничного рівня рентабельності, то орган, яким установлено цей тариф, повинен передбачити механізми компенсації цієї різниці в порядку, встановленому законодавством. Збитки теплоенергогенеруючих та теплопостачальних організацій внаслідок надання пільг з оплати за спожиту теплову енергію окремим категоріям споживачів повністю відшкодовуються за рахунок джерел фінансування, визначених законами України, які передбачають відповідні пільги.

Так, у період постачання теплової енергії Позивачем, при визначенні вартості спожитої Відповідачем теплової енергії за період з 01.11.2012 р. по 01.08.2015 р., застосовано постанову Національної комісії регулювання електроенергетики України №1729 від 14.12.2010р. згідно з якою затверджено Позивачу тарифи на теплову енергію для населення 169,38 грн. за 1 Гкал (без ПДВ), постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №465 від 23.04.2014р. відповідно до якої установлено Позивачу тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення на рівні тариф на теплову енергію 295,17 грн./Гкал (без ПДВ), постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №613 від 03.03.2015р. якою установлено Позивачу тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення на рівні 531,10 грн/Гкал (без ПДВ).

На виконання вимог Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова №30 від 29.01.2014 року про Порядок та умови надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, яка визначає механізм надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.

У п.1 Порядку зазначено, що субвенція надається з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (далі - заборгованість), у тому числі на компенсацію різниці в тарифах на виробництво теплової енергії для населення на теплогенеруючих установках (крім теплоелектроцентралей, теплоелектростанцій і атомних електростанцій) з використанням будь-яких видів палива та енергії, крім природного газу (далі - компенсація), за рахунок джерел, зазначених у пунктах 14-17 і 20 статті 11, пункті 5 статті 12 і пункті 10 статті 13 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", згідно з розподілом, наведеним у додатку 1.

Перерахування субвенції здійснюється на суму заборгованості, що утворилася (компенсації, що розрахована) на початок місяця, в якому проводяться розрахунки, і не погашена (не відшкодована) на дату складення довідки про суму заборгованості (розрахунку компенсації). (п.3 Порядку)

Пунктом 4 Порядку передбачено, що підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості є договір про організацію взаєморозрахунків , який укладається підприємствами, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію населенню або надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення (далі - надавачі послуг), та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості (далі - учасники розрахунків), у тому числі у разі заміни сторони у зобов'язанні під час здійснення розрахунків за придбану/реалізовану на оптовому ринку електричну енергію та відступлення прав вимоги щодо заборгованості за природний газ на користь Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", згідно з довідкою, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості на дату підписання такого договору. Примірний договір про організацію взаєморозрахунків наведений у додатках 2 і 3 (у разі проведення взаєморозрахунків за рахунок джерел, визначених пунктом 5 статті 12 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", залучених до спеціального фонду державного бюджету відповідно до пункту 2 статті 16 даного Закону). Кількість сторін зазначеного договору є необмеженою та визначається такою кількістю учасників розрахунків, виконання договору якими забезпечить погашення заборгованості та проведення розрахунків у повному обсязі.Учасниками розрахунків є:

територіальні органи Казначейства;

Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, обласні, міські у мм. Києві та Севастополі фінансові управління, фінансові управління районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій або структурні підрозділи з питань фінансів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад (далі - місцеві фінансові органи);

надавачі послуг;

газодобувні підприємства, Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", її філії, дочірні підприємства і компанії;

суб'єкти господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом;

підприємства, що здійснюють передачу та постачання електричної енергії (далі - енергопостачальники);

державне підприємство "Енергоринок";

державне підприємство "НЕК "Укренерго";

енергогенеруючі компанії та їх кредитори - постачальники вугільної продукції;

державне підприємство "Вугілля України";

вугледобувні підприємства;

Держрезерв.

Учасниками розрахунків можуть бути суб'єкти господарювання незалежно від форми власності.

У постанові Вищого господарського суду України від 13.12.2016 року зазначено, що посилаючись на вимоги вказаної постанови КМУ від 29.01.14 №30 та вказуючи на складання зведених тристоронніх актів, в яких сторонами підтверджується різниця у тарифах, що повинна бути відшкодована позивачу у вигляді субвенцій, місцевим судом не досліджувалося взагалі питання складання, витребовування та наявності у сторін цих актів. Задовольняючи частково позовні вимоги ПАТ "Київенерго" і стверджуючи про категоричну відсутність доказів укладення відповідного договору (тристороннього акту) про організацію взаєморозрахунків або звернення з метою його укладення та отримання субвенцій з державного бюджету, суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив лист ЖБК "Геолог-1" про намір і дозвіл укласти договір реструктуризації заборгованості за вказаний оспорюваний період, датований 25.03.15 та отриманий нарочно позивачем, про що міститься відповідний штамп ПАТ "Київенерго" (а.с.129 т.1). При цьому, залишаючи поза увагою відповідні погоджувальні, ігноруючи або категоричні дії/бездіяльність з боку позивача щодо реагування на вказаний лист про намір укласти тристоронній договір про реструктуризації боргу відповідно до положень вказаної постанови КМУ від 29.01.14 №30.

Згідно з частиною першою статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Судом встановлено, що за спірний період виникнення заборгованості з 01.11.2012 року по 01.08.2015 року між Публічним акціонерним товариством Київенерго та Житлово - будівельним кооперативом Геолог - 1 були складені зведені тристоронні акти за спожитий обсяг холодної води на підігрів та теплової енергії для потреб гарячого водопостачання по договору №628.14 (103-00-55) по житловому будинку пров. Квітневий, 5, а саме: за розрахунковий опалювальний період 2012-2013 р.р. фактична різниця в нарахуваннях склала 45 580 грн. 82 коп.; за розрахунковий опалювальний період 2013-2014 р.р. фактична різниця в нарахуваннях склала 49 483 грн. 33 коп., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.

Відповідачем також був поданий на адресу суду зведений тристоронній акт за розрахунковий опалювальний період 2014 - 2015 р.р., проте він не оформлений належним чином, не скріплений печатками сторін, не підписаний з боку теплопостачальної та водопостачальної організації, а також відсутні докази направлення вказаного акту на підпис іншим сторонам, а тому Суд не приймає вказаний акт в якості належного та допустимого доказу в розумінні ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України.

Проте, зведені тристоронні акти за спожитий обсяг холодної води на підігрів та теплової енергії для потреб гарячого водопостачання по договору №628.14 (103-00-55) по житловому будинку пров. Квітневий, 5 не є підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості між Сторонами за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №103-0055 від 17.04.2000 року відповідно до Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.

Так, Додатками №2 та №3 до Порядку та умов затверджені примірні договори про організацію взаєморозрахунків, які мають містити пункти, що включають в себе предмет договору, порядок проведення взаєморозрахунків, зобов'язання сторін, відповідальність сторін, інші умови, реквізити сторін.

Зведені тристоронні акти за спожитий обсяг холодної води на підігрів та теплової енергії для потреб гарячого водопостачання по договору №628.14 (103-00-55) по житловому будинку пров. Квітневий, 5 не відповідають примірному договору про організацію взаєморозрахунків, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України №30 від 29.01.2014 року про порядок та умови надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, а тому не є договором про організацію взаєморозрахунків в розумінні вказаного Порядку.

Відповідно до п.4 Порядку та умов підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості є договір про організацію взаєморозрахунків , який укладається підприємствами, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію населенню або надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення (далі - надавачі послуг), та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості (далі - учасники розрахунків).

Проте, матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження укладення між Публічним акціонерним товариством Київенерго та Житлово - будівельним кооперативом Геолог - 1 договору про організацію взаєморозрахунків відповідно до Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.

Як вбачається з матеріалів справи, Житлово - будівельний кооператив Геолог - 1 листом №17 від 25.03.2015 року просив Публічне акціонерне товариство Київенерго дозволити укласти договір реструктуризації заборгованості, який був отриманий останнім 25.03.2015 року за вх. №14/9468, що підтверджується відповідним штампом.

Відповідно до п.8 Порядку та Умов Державне підприємство "Енергоринок", Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", її філії, дочірні підприємства і компанії, Держрезерв укладають протягом 10 робочих днів з учасниками розрахунків договори про організацію взаєморозрахунків або надсилають їм письмову відмову з обґрунтуванням причини.

Проте, Суд звертає увагу, що листом №17 від 25.03.2015 року Житлово - будівельний кооператив Геолог - 1 не просило Публічне акціонерне товариство Київенерго укласти саме договір про організацію взаєморозрахунків, а просило укласти договір реструктуризації заборгованості, що не є свідченням наявності бездіяльності з боку Позивача щодо реагування на вказаний лист про намір укласти тристоронній договір про реструктуризації боргу відповідно до положень вказаної постанови КМУ від 29.01.14 №30.

Крім того, Суд зазначає, що укладення договорів про проведення взаєморозрахунків за рахунок субвенцій з державного бюджету в силу вимог чинного законодавства України є диспозитивним правом його учасників, а не обов'язком.

За таких підстав, враховуючи Порядок та Умови, Суд приходить до висновку, що Публічне акціонерне товариство Київенерго не отримало субвенцію для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію у відносинах з Житлово - будівельним кооперативом Геолог - 1 на підставі Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №103-0055 від 17.04.2000 року, оскільки договір про організацію взаєморозрахунків відповідно до Порядку та умов між Сторонами укладений не був.

Враховуючи вищевикладене, Суд не приймає до уваги заперечення Відповідача, викладені у відзиві та письмових поясненнях на позовну заяву, щодо відшкодування Публічному акціонерному товариству Київенерго витрат з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, у вигляді субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.04.2013 року між Позивачем та Відповідачем підписаний узагальнений розрахунок заборгованості перед Позивачем за теплову енергію, згідно з яким за період з 2002р. по 2010р. наявна заборгованість в сумі 73 377 грн. 72 коп. Відповідно до виписки з рахунку з урахуванням КЕКВ за 27.09.2013 р. була перерахована дотація для погашення заборгованості за теплову енергію перед Позивачем згідно узагальненого реєстру в сумі 73377,72 грн. Зазначені кошти були перераховані Позивачеві в погашення заборгованості за теплову енергію згідно з узагальненим реєстром в сумі 73377 грн. 72 коп.

Судом розглянуті та відхилені доводи Житлово - будівельного кооперативу Геолог - 1 щодо неврахування Публічним акціонерним товариством Київенерго суми у розмірі 73 377 грн. 72 коп. при здійсненні розрахунку заборгованості, оскільки зазначені кошти були перераховані Позивачу в рахунок погашення заборгованості за теплову енергію згідно з узагальненим реєстром в сумі 73 377 грн. 72 коп. за період з 2002 р. по 2010 р.

Житлово - будівельний кооператив Геолог - 1 листом №17 від 25.03.2015 року визнав наявність заборгованості перед Публічним акціонерним товариством Київенерго у розмірі 326 382 грн. 77 коп., який був отриманий останнім 25.03.2015 року за вх. №14/9468, що підтверджується відповідним штампом.

Таким чином, заборгованість Житлово - будівельного кооперативу Геолог - 1 перед Публічним акціонерним товариством Київенерго за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №103-0055 від 17.04.2000 року за період з 01.11.2012 року по 01.08.2015 року становить 129 401 грн. 53 коп., що підтверджується детальним розрахунком заборгованості Відповідача, наданим Позивачем, довідкою про стан розрахунків за спожиту від ПАТ Київенерго теплоенергію, випискою по рахунку Позивача, які наявні в матеріалах справи.

Проте, Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Публічному акціонерному товариству Київенерго в розмірі 129 401 грн. 53 коп.

Отже, Суд приходить до висновку, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату вартості наданих та прийнятих послуг в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 129 401 грн. 53 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду з урахуванням Заяви про зменшення розміру позовних вимог від 27.02.2017 року, яка прийнята Судом до розгляду, Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 26.11.2012 р. по 25.02.2017 р. у розмірі 19 567 грн. 30 коп. та інфляційні у розмірі 188 528 грн. 41 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем оплати за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №103-0055 від 17.04.2000 року вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача. Так, Позивачем не враховано, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України). Таким чином, до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає 3% річних за загальний період прострочення з 27.11.2012 р. по 25.02.2017 р. у розмірі 19 560 грн. 48 коп., як плати за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання Відповідачем його грошового зобов'язання.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013 року)

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов язання в зв язку з девальвацією грошової одиниці України, наданий Позивачем, вважає, що позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних за загальний період прострочення з 25.11.2012 р. по 01.08.2015 р. у розмірі 188 528 грн. 41 коп. підлягають частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача з огляду на наступне.

Листом Верховного Суду України від 03.04.97 р. № 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" зазначено, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; сума, що внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Суд зазначає, що інфляція є девальвацією грошової одиниці України протягом місяця і визначається державою як середньомісячний індекс, що збільшує суму основного боргу, який повинен існувати протягом місячного періоду прострочки виконання відповідачем його грошового зобов язання, проте, Позивачем нараховані інфляційні поденно у зв'язку із здійсненням Відповідачем часткової оплати за отриманий товар, що є неправильним, з огляду на те, що інфляційні за своєю правовою природою є збільшенням суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов язання з причини девальвації грошової одиниці України, яка визначається офіційними державними органами за результатами економічних процесів в конкретний місяць, тобто є помісячним індексом. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, причому може мати місце як інфляція грошових коштів, так і дефляція, і коли строк виконання зобов язання настає до 15 числа місяця, то застосовується індекс інфляції за поточний місяць, а коли строк виконання зобов язання - після 15 числа місяця, то застосовується індекс інфляції за наступний місяць, але не розраховується поденний індекс інфляції, що зроблено позивачем. Також, Позивач не врахував, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань. Також, Позивачем не враховано, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України).

Таким чином, розрахунок інфляційних, наданий Позивачем є необґрунтованим, оскільки можна в даному випадку застосовувати цей вид виключної відповідальності до Відповідача тільки у випадку наявності його прострочки виконання грошового зобов язання за період, коли офіційно державою визначено про наявність інфляції за місячний термін (28 днів також є такою прострочкою), а періоди прострочки, вказані позивачем, складають менше 15 днів в одному місяці зі зміною відповідно сум боргу протягом одного місяця.

Враховуючи вищевикладене, з Відповідача на користь Позивача підлягають стягненню інфляційні лише у розмірі 149 814 грн. 24 коп. за загальний період прострочки з 27.11.2012 р. по 25.02.2017 р.

Крім того, Позивач з урахуванням Заяви про зменшення розміру позовних вимог від 27.02.2017 року, яка прийнята Судом до розгляду, просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 26.03.2016 р. по 25.09.2015 р. у розмірі 67 927 грн. 35 коп.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов язань №14 від 17.12.2013 року)

Пунктом 3.5 Додатку передбачено, що у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду Енергопостачальна організація нараховує Абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання з 26.03.2015 р. по 25.09.2105 р. у розмірі 67 927 грн. 35 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до норм статті 83 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений можливості самостійно виходити за межі заявлених позовних вимог. При усьому, Суд зазначає, що при розрахунку пені Позивачем не враховано, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

За таких підстав, Суд, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, приходить до висновку про стягнення з Житлово - будівельного кооперативу Геолог - 1 на користь Публічного акціонерного товариства Київенерго заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 129 401 грн. 53 коп., 3% річних у розмірі 19 560 грн. 48 коп., інфляційних у розмірі 149 814 грн. 24 коп. та пені у розмірі 67 927 грн. 35 коп.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Публічного акціонерного товариства Київенерго - задовольнити частково.

2. Стягнути з Житлово - будівельного кооперативу Геолог - 1 (04108, м.Київ, ПРОВУЛОК КВІТНЕВИЙ, будинок 5, Ідентифікаційний код юридичної особи 22872692) на користь Публічного акціонерного товариства Київенерго (01001, м.Київ, ПЛОЩА ІВАНА ФРАНКА, будинок 5, Ідентифікаційний код юридичної особи 00131305, поточний рахунок №260323000201 у ГУ по м. Києву та Київській області ВАТ Державний ощадний банк України, МФО 322669, одержувач - ПАТ Київенерго ) заборгованість у розмірі 129 401 (сто двадцять дев'ять тисяч чотириста одна) грн. 53 (п'ятдесят три) коп.

3. Стягнути з Житлово - будівельного кооперативу Геолог - 1 (04108, м.Київ, ПРОВУЛОК КВІТНЕВИЙ, будинок 5, Ідентифікаційний код юридичної особи 22872692) на користь Публічного акціонерного товариства Київенерго (01001, м.Київ, ПЛОЩА ІВАНА ФРАНКА, будинок 5, Ідентифікаційний код юридичної особи 00131305, поточний рахунок №26000306201 у ГУ по м. Києву та Київській області ВАТ Державний ощадний банк України, МФО 322669, одержувач - ПАТ Київенерго ) 3% річних у розмірі 19 560 (дев'ятнадцять тисяч п'ятсот шістдесят) грн. 48 (сорок вісім) коп., інфляційні у розмірі 149 814 (сто сорок дев'ять тисяч вісімсот чотирнадцять) грн. 24 (двадцять чотири) коп., пеню у розмірі 67 927 (шістдесят сім тисяч дев'ятсот двадцять сім) грн. 35 (тридцять п'ять) коп. та судовий збір у розмірі 5 550 (п'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят) грн. 55 (п'ятдесят п'ять) коп.

4. В іншій частині позову - відмовити.

5. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 06 березня 2017 року.

Суддя О.В. Чинчин