Постанова

від 10.10.2017 по справі 910/22639/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2017 року Справа № 910/22639/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі), суддів :Вовка І.В., Могил С.К. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуЖитлово-будівельного кооперативу "Геолог-1" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 12.06.17 у справі№910/22639/15 господарського судуміста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго" доЖитлово-будівельного кооперативу "Геолог-1" простягнення суми за участю представників від: позивачаГаркавенка С.В. (дов. від 20.07.17), Жекової Г.І. (дов. від 20.07.17), відповідачаКобилецького В.В. (дов. від 24.11.15), Луценко Н.В. (виписка з протоколу з/з від 28.10.92)

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Геолог-1", з урахуванням заяви про зменшення суми позовних вимог від 24.02.17 (а.с.86 т.2), про стягнення основного боргу на суму 129 401,53 грн., пені на суму 67 927,35 грн., інфляційних на суму 188 528,41 грн. та 3% річних на суму 19 567,30 грн., на загальну суму заборгованості 405 424,59 грн. за невиконання умов договору на постачання теплоенергії у гарячій воді від 17.04.00 №1030055 за період з 01.11.12 по 01.08.15.

Справа розглядалася неодноразово. За результатом останнього судового розгляду, рішенням Господарського суду міста Києва від 01.03.17 у справі №910/22639/15 (суддя Чинчин О.В), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.06.17 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді: Чорна Л.В., Гаврилюк О.М.) позов задоволений частково. Стягнуто борг у розмірі 129 401,53 грн., 3% річних у розмірі 19 560,48 грн., інфляційні у розмірі 149 814,24 грн., пеню у розмірі 67 927,35 грн. В іншій частині позову - відмовлено.

Судові акти мотивовані доведенням позивачем належними доказами боргу за спожиті послуги теплоенергії у гарячій воді. За неналежне виконання зобов'язань позивачем нараховані штрафні (фінансові) санкції. При цьому, вартість послуг вирахувана відповідно до узгодженої сторонами одиниці вимірювання обсягу спожитої теплоенергії - Гкал/год., що підтверджується звертанням-дорученням про укладання договору від 17.04.00 (а.с.21 т.1), а також вимогами законодавства - ст.1 ЗУ "Про теплопостачання", яким визначено, що вартість (тариф) за послуги вказується за одну Гігакалорію.

Не погоджуючись із судовими актами, відповідач просив касаційний суд їх скасувати, у позові відмовити повністю. Скарга мотивована тим, що судами визнаючи наявність у вказаних правовідносинах різниці у тарифах, проте все одно неправомірно задоволено позовні вимоги, через відсутність договору між сторонами про порядок погашення заборгованості, яка виникла у наслідок цієї різниці.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 17.04.00 сторони уклали договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №103-0055, предметом якого за п.1.1. є постачання, користування та своєчасна сплата у повному обсязі спожитої теплоенергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п.2.2.1 договору позивач зобов'язався постачати теплоенергію у вигляді гарячої води на потреби опалення та вентиляції - у період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; у кількості та в обсягах згідно з додатком №1 до договору.

Відповідно до п.п.2.3.1.-2.3.2. вказаного договору відповідач зобов'язався дотримуватися кількості споживання теплоенергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплоенергії у терміни та за тарифами, зазначеними у додатку №4.

Згідно з п.5.5. договору при відсутності приладів обліку або виходу його з ладу - кількість теплоенергії, що відпущена відповідачу, визначається позивачем як виняток - розрахунковим способом.

Згідно з п.1 додатку №4 до вказаного договору відповідач щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримує у районному відділі теплозбуту №3 табуляграму фактичного споживання теплоенергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Відповідно до п.3 додатку №4 сплату відповідач виконує не пізніше 25 числа поточного місяця, при цьому у разі якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку, йому пред'являється до сплати заявлена кількість теплоенергії на поточний місяць. У випадку перевищення фактичного використання теплоенергії понад заявленого, ця кількість перевищення самостійно сплачується відповідачем не пізніше 28 числа поточного місяця. У випадку якщо фактичне використання нижче від заявленого, сплата проводиться за фактичними показниками.

На виконання умов вказаного договору позивач передав, а відповідач приймав теплоенергію, що підтверджується обліковими картками, відомостями обліку теплоенергії, проте відповідач належним чином свої зобов'язання не виконував, не здійснював вчасно оплату отриманої теплоенергії.

26.04.13 між позивачем та відповідачем підписаний узагальнений розрахунок заборгованості перед позивачем за теплоенергію, згідно з яким за період з 2002 по 2010 роки наявна заборгованість на суму 73 377,72 грн.

Відповідно до виписки з рахунку враховуючи КЕКВ за 27.09.13 перерахована дотація для погашення заборгованості за теплоенергію перед позивачем згідно узагальненого реєстру на суму 73 377,72 грн. Зазначені кошти перераховані у погашення заборгованості за теплоенергію згідно узагальненого реєстру на суму 73 377,72 грн.

25.03.15 відповідач направив на адресу позивача лист, в якому визнав наявність заборгованості на сумі 326 382,77 грн. та просив дозволити укласти договір реструктуризації заборгованості.

Таким чином, оскільки відповідач належним чином свої зобов'язання не виконував, не здійснював вчасно оплату отриманої теплоенергії, за період поставки з 01.11.12 по 01.08.15 у нього виникла заборгованість на суму 129 401,53 грн. Крім того нараховані штрафні (фінансові) санкції за неналежне (невчасне і неповне) виконання зобов'язань за договором поставки по сплаті боргу, що і стало предметом розгляду даної справи.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи частково позовні вимоги зазначили, що підставою для організації взаєморозрахунків або для отримання субвенцій з державного бюджету на покриття різниці по тарифах за договорами на постачання теплоенергії у гарячій воді можуть бути відповідні докази укладення договору (тристороннього акту) за спожитий обсяг холодної води на підігрів та теплоенергії для потреб гарячого водопостачання.

Наразі, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів таких правочинів для подальших субвенцій чи організації взаєморозрахунків іншим чином.

У зв'язку із зазначеним, доведений позивачем факт споживання відповідачем зазначеної послуги за оскаржуваний період та відповідна не проплата абонентом отриманої теплоенергії у гарячій воді створює для останнього наслідки у вигляді виникнення зобов'язань по погашенню боргу, включаючи відповідні штрафні (фінансові) санкції за неналежне виконання обов'язків, зважаючи на узгоджену сторонами одиницю вимірювання обсягу спожитої теплоенергії - Гкал/год.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки попередніх інстанцій вірними, зважаючи на наступне.

За змістом загальних положень щодо виконання зобов'язань, встановлених ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України ).

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Наразі, як вірно встановлено судами і не заперечується сторонами, за період з 01.11.12 по 01.08.15 у відповідача рахується борг на загальну суму 129 401,53 грн. за договором від 17.04.00 №1030055.

При цьому, вказана заборгованість виникла через різницю у тарифах, визначених Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг за тарифами, затвердженими сторонами спору у договорі від 17.04.00.

При цьому, колегія суддів касаційної інстанції має зазначити, що борг виник на підставі вказаного договору, а отже, постанова КМУ від 21.07.05 №630 вказані відносини сторін не регулює, оскільки вони врегульовані угодою від 17.04.00.

Така заборгованість може бути погашена позивачеві, шляхом виділення субвенцій із державного бюджету, за умови укладення договору про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляли, транспортували та постачали теплоенергію та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості, що вбачається із диспозитивності положень п.п.2, 3 постанови КМУ від 04.06.15 №375.

Наразі, судами попередніх інстанцій після повторного перегляду справи встановлено, що відповідних угод сторонами не укладалося.

Щодо вимог про стягнення штрафних (фінансових) санкції, зважаючи на їх часткове задоволення судами попередніх інстанцій, колегія суддів касаційної інстанції має зазначити наступне.

Частиною 2 ст.625 ЦК України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов'язання, яка полягає у тому, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи зі змісту ч.1 ст.598, ст.ст.599, 600, 604-609 ЦК України, саме по собі судове рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України.

При цьому, зважаючи на вимоги вказаних норм і те, що суд касаційної інстанції не вдається до арифметичного перерахунку розміру фінансових нарахувань, оскільки це суперечило б ст.111 7 ГПК України, за змістом якої, суд касаційної інстанції не переоцінює ні докази, ні обставини справи, ні арифметичну вірність розрахунків; він лише здійснює перевірку правильності застосування норм права, які у даному випадку застосовані вірно, колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій вірно застосовані положення вимог ст.625 ЦК України і задоволено вимоги про стягнення інфляційних і 3% річних частково.

Щодо стягнення пені, то її стягнення у повному обсязі є правомірним, зважаючи на наступне.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання зобов'язань.

Згідно з ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 3.5 додатку до договору від 17.04.00 №1030055 передбачено, що у випадку несплати теплоенергії до кінця розрахункового періоду енергопостачальна організація нараховує абоненту пеню на суму фактичного боргу у розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Перевіривши розрахунок пені, наведений позивачем, суди стягнули її розмір у повному обсязі, що є правомірним, на думку колегії суддів касаційної інстанції, зважаючи на зазначені вище вимоги законодавства та договору, а його арифметичний перерахунок касаційна інстанція не здійснює у силу приписів ст.111 7 ГПК України

Отже, колегія суддів вважає, що судові акти підлягають залишенню без змін, оскільки вони прийняті при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Геолог-1" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.06.17 та рішення господарського суду міста Києва від 06.03.17 у справі №910/22639/15 залишити без змін.

Головуючий - суддя Б. М. Грек

Судді І. В. Вовк

С. К. Могил