Рішення

від 27.02.2017 по справі 910/22828/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2017Справа №910/22828/16

За позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" доОбслуговуючого кооперативу житлово-будівельний кооператив "Взуттєвик-4" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаКомунальне підприємство Головний інформаційно-обчислюваний центр простягнення заборгованості за послуг водопостачання та водовідведення в розмірі 52082,75 грн. Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Таргонська В.В. - представник за довіреністю;

від відповідача: Ковальова О.О. - представник за довіреністю;

від третьої особи: Науменко С.В. - представник за довіреністю;

СУТЬ СПОРУ:

Публічним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" (надалі - позивач) заявлено позов про стягнення з Обслуговуючого кооперативу житлово-будівельний кооператив "Взуттєвик-4" (надалі - відповідач) 52082,75 грн. заборгованості, з якої: 28714,22 грн. - основний борг; 16627,25 грн. - інфляційні втрати; 3316,54 грн. - 3% річних; 553,32 грн. - пеня та 2871,42 грн. - штраф.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором на послуги водопостачання та водовідведення №8952/4-13 від 30.01.2001, в частині оплати за надані послуги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2016 порушено провадження у справі №910/22828/16, розгляд справи призначено на 16.01.2017.

13.01.2017 відповідач через відділ діловодства суду подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, а також клопотання про відкладення розгляду справи.

16.01.2017 позивач через відділ діловодства суду подав додаткові документи до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва за клопотанням відповідача розгляд справи відкладено до 06.02.2017.

01.02.2017 позивач через відділ діловодства суду подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив з тих підстав, що позивачем не доведено обов'язку Обслуговуючого кооперативу житлово-будівельний кооператив "Взуттєвик-4" щодо оплати холодної води, яка використовується для потреб гарячого водопостачання, а також не доведено заявлений обсяг стоків гарячої води.

Відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 06.02.2017 оголошено перерву до 13.02.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2017 за клопотанням представників сторін продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Комунальне підприємство Головний інформаційно-обчислюваний центр ; розгляд справи відкладено до 27.02.2017.

15.02.2017 від відповідача через відділ діловодства суду надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 13.02.2017.

Представник позивача в судовому засіданні 27.02.2017 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, а також подав додаткові документи до матеріалів справи.

У свою чергу представник відповідача в засіданні суду проти позову заперечив та просив відмовити в його задоволенні.

Представник третьої особи в судовому засіданні 27.02.2017 надав усні та письмові пояснення у справі, вирішення спору залишив на розсуд суду.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судового засідання, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 27.02.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

30.01.2001 Державне комунальне об'єднання "Київводоканал", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (постачальник) та Житлово-будівельний кооператив "Взуттєвик-4", нова назва якого Обслуговуючий кооператив житлово-будівельний кооператив "Взуттєвик-4" (абонент) уклали Договір на послуги водопостачання та водовідведення №8952/4-13, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язався надавати абоненту послуги з постачання питної води та прийняття від абонента каналізаційних стоків, а абонент зобов'язався розраховуватися за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 №65 (надалі Правила №65).

За умовами п. 2.1. договору постачальник забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 "Вода питна" та приймає каналізаційні стоки, які не перевищують гранично допустимих концентрацій шкідливих речовин.

Згідно з п. 2.2. договору абонент зокрема сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новими тарифами з часу їх введення в дію без внесення змін до цього договору.

Кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників з водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника. Кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника (п.п. 3.1., 3.4. договору).

Відповідно до п. 3.6. договору абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи.

Пунктом 3.7. договору сторони погодили, що у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом.

Цей договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами (п. 7.1. договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За умовами ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір є договором надання послуг водопостачання та водовідведення, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання глави 63 Цивільного кодексу України, Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Закону України "Про питну воду та питне водопостачання".

Згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положенням ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України закріплено обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлених у договорі, якщо останнім передбачено надання такої послуги за плату.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом (ч. 2 ст. 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Частиною 1 статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

При цьому, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах (ч. 1 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

За приписами ст. 1 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" централізоване питне водопостачання - це господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води. Централізоване водовідведення - господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об'єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов'язаних єдиним технологічним процесом.

З прийняттям Міністерством з питань житлово-комунального господарства України наказу №190 від 27.06.2008, яким затверджено Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (далі - Правила №190) Правила №65 втратили чинність.

Так, згідно пунктами 3.1., 5.2. Правил №190 розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на підставі показів приладів обліку; вузли обліку повинні розташовуватися на мережі споживача, як правило, на межі балансової належності мереж виробника та споживача, або за згодою виробника в приміщеннях, розташованих безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу.

Розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору (п. 3.7. Правил №190).

За приписами ч. 2 ст. 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" та пп. 5 п. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення.

Як зазначає позивач, у період з 01.12.2013 по 30.09.2016, ПАТ "АК "Київводоканал" надало відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення на загальну суму 209230,05 грн., з яких:

- 167828,85 грн. за послуги за постачання питної холодної води та прийняття стоків холодної води (код 3-497);

- 41401,20 грн. за послуги з постачання питної води, яка використовується для приготування гарячої води та прийняття стоків гарячої води (код 3-50497).

На підтвердження факту виконання договору за вказаний період позивачем було надано акти про зняття показників з приладів обліку з 01.12.2013 по 30.09.2016, акти обстеження водопостачання та водовідведення об'єкту, акти опломбування, а також платіжні вимоги-доручення на оплату послуг з водопостачання.

За твердженням позивача, відповідачем сплачено лише 151898,43 грн., у зв'язку з чим виникла заборгованість у загальному розмірі 28714,22 грн., з якої:

- 10403,67 грн. за послуги за постачання питної холодної води та прийняття стоків холодної води (код 3-497);

- 6456,00 грн. за послуги з постачання питної води, яка використовується для приготування гарячої води (код 3-50497);

- 11854,55 грн. за послуги з прийняття стоків гарячої води (код 3-50497).

Щодо позовних вимог в частині стягнення заборгованості за постачання питної води, яка використовується для приготування гарячої води, суд зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 2.1., 2.2. та 3.13. Правил №190 договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги".

Істотні умови договору між виробником та споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення визначаються відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів, фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Отже, за змістом наведених пунктів Правил №190 розрахунок за спожиту гарячу воду повинен проводитися з балансоутримувачем бойлеру, а тому вартість спожитої води, що іде на підігрів має оплачувати балансоутримувач теплових пунктів.

Крім того, відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується; відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається; предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Таким чином, обрахунок обсягів спожитої води має здійснюватися на підставі показів приладів обліку, встановлених на межі балансової належності теплового пункту, та сплачуватись балансоутримувачем теплових пунктів на підставі укладеного договору.

Пунктами 2, 6 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630 встановлено, що централізоване постачання гарячої води - це послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем гарячого водопостачання. Послуги повинні відповідати з централізованого постачання гарячої води - вимогам щодо якості і тиску води, температури гарячої води, а також розрахунковим нормам витрати води у точці відбору.

Чинне законодавство України не розділяє послугу з постачання споживачам гарячої води (гарячого водопостачання) на окремі частини з постачання окремо теплової енергії та окремо холодної води, а встановлює, що енерговиробник та/або енергопостачальник виробляє та постачає гарячу воду; тобто, саме гаряча вода є товаром, продуктом енерговиробника та/або енергопостачальника, яку отримує споживач; при цьому, саме енерговиробник та/або енергопостачальник споживає холодну воду для вироблення гарячої води, а споживач оплачує холодну воду, яка йде на підігрів, лише у тому випадку, якщо він отримує від водопостачальника холодну воду та самостійно підігріває її до стану гарячої води.

Позивачем під час розгляду справи не надано доказів того, що теплові пункти, з яких здійснено постачання гарячої води, перебувають на балансі відповідача, тоді як судом встановлено, що між Житлово-будівельним кооперативом "Взуттєвик-4" як споживачем та Акціонерною енергопостачальною компанією Київенерго як постачальником було укладено Договір №1630496 від 01.05.2001 на постачання теплової енергії у гарячій воді, за умовами якого постачальник зобов'язався виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання , а споживач зобов'язався отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в договорі.

З огляду на те, що умови укладеного між позивачем та відповідачем договору передбачають постачання Публічним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" Обслуговуючому кооперативу житлово-будівельний кооператив "Взуттєвик-4" питної води, і не містять зобов'язань відповідача оплачувати вартість води, яка буде постачатись йому з теплових пунктів, які не знаходяться на його обліку, у вигляді гарячої води, а матеріали справи не містять належних доказів наявності на балансі відповідача теплових пунктів або котелень, з яких здійснюється постачання гарячої води, правові підстави для стягнення з відповідача вартості холодної води, яка іде на підігрів на загальну суму 6456,00 грн. (код 3-50497) відсутні.

Щодо стягнення заборгованості за послуги приймання стічних вод, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1.4. Правил №190 приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 №37, зареєстрованих у Мінюсті 26.04.2002 за №403/6691 (далі - Правила №37), а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.

Правила №37, згідно п. 1.2., поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації (далі - Водоканали), та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів (далі - Підприємства).

Абонент водоканалу, згідно з п. 1.4. Правил №37, - це юридична особа, яка уклала договір з Водоканалом на надання послуг водопостачання та (або) каналізації.

Стічні води підприємств - усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території Підприємства (з урахуванням субабонентів).

Згідно з п. 2.4. Правил №37 підприємства зобов'язані виконувати в повному обсязі вимоги цих Правил, місцевих Правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки Водоканалу за надані послуги.

Отже, надання послуг із приймання стічних вод (у тому числі, гарячого водопостачання) регулюється умовами укладеного сторонами договору, а вартість таких послуг підлягає оплаті абонентом (яким є відповідач) на користь водоканалу (позивача).

З урахуванням вищенаведеного судом встановлено, що на виконання умов Договору на послуги водопостачання та водовідведення №8952/4-13 від 30.01.2001 ПАТ "АК "Київводоканал" у період з 01.12.2013 по 30.09.2016 надало Обслуговуючому кооперативу житлово-будівельний кооператив "Взуттєвик-4" послуги з постачання питної холодної води та водовідведення гарячої та холодної води на загальну суму 202774,05 грн.

Наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями та виписками з рахунку позивача підтверджується факт оплати відповідачем 131338,50 грн. за послуги за постачання питної холодної води та прийняття стоків холодної води (за кодом 3-634) та 20559,93 грн. за послуги з прийняття стоків гарячої води (код 3-50497).

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ПАТ "АК "Київводоканал" в частині стягнення 22258,22 грн. основного боргу, з якого: 10403,67 грн. за послуги за постачання питної холодної води та прийняття стоків холодної води (код 3-497); 11854,55 грн. за послуги з прийняття стоків гарячої води (код 3-50497).

Також позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 16627,25 грн. інфляційних втрат; 3316,54 грн. 3% річних; 553,32 грн. пені та 2871,42 грн. штрафу.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

При цьому частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з пунктами 4.1., 4.2. договору за відмову від оплати наданих послуг абонент сплачує штраф у розмірі 10% від несплаченої суми, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Оскільки відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем за надані послуги з постачання питної холодної води та прийняття стоків холодної та гарячої води, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню за період з 25.04.2016 по 30.09.2016 в сумі 553,32 грн. та штраф в сумі 2916,33 грн.

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності і в межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду України від 28.02.2011 у справі №23/225 та від 27.04.2012 у справі №06/5026/1052/2011.

Отже, оскільки сторони самостійно передбачили додатково крім сплати пені ще й штраф та враховуючи те, що положення пункту 4.1. договору не суперечить нормам чинного законодавства, так як його зміст встановлює механізм одноразового обчислення розміру штрафу на визначену договором суму, і є правовим наслідком прострочення оплати товару з вини відповідача, що не має нічого спільного із постійним нарахуванням пені за весь період неналежного виконання грошового зобов'язання, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення пені та штрафу, які підлягають стягненню у заявленому розмірі, так як їх розрахунок є обґрунтованим, вірним та відповідає фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені суд зазначає, що ПАТ "АК "Київводоканал" невірно визначено період заборгованості та не враховано положення частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

За розрахунком суду з відповідача підлягає до стягнення 448,66 грн. пені, а в решті позовних вимог в цій частині позивачу належить відмовити.

Крім того, за результатом перевірки наданого позивачем розрахунку штрафу, суд дійшов висновку, що він також є невірним, а з відповідача належить до стягнення штраф у розмірі 2225,82 грн. (22258,22 грн. х 10% = 2225,82 грн.).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає, що вимоги в цій частині також підлягають частковому задоволенню, в сумі 2840,60 грн. та 11474,60 грн. відповідно, оскільки ПАТ "АК "Київводоканал" не враховано положення частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, про що зазначалося вище, а також безпідставно нараховано 3% річних та інфляційні втрати на заборгованість за послуги з постачання питної води, яка використовується для приготування гарячої води.

Згідно зі ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

Доводи Обслуговуючого кооперативу житлово-будівельний кооператив "Взуттєвик-4" щодо відсутності його підпису на актах про зняття показників з приладів обліку, розташованих у тепловому пункті, суд вважає безпідставними, оскільки пункт 3.1. договору передбачає, що показники водолічильників знімаються постачальником, тобто позивачем.

Більше того, пунктом 3.7. договору встановлено обов'язок абонента (відповідача) у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту в цей же термін, а при невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом.

Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про направлення Обслуговуючим кооперативом ЖБК "Взуттєвик-4" свого представника для проведення звірки, а тому в силу п. 3.7. договору, дані позивача, що зазначені в актах вважаються прийнятими відповідачем.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в сумі 22258,22 грн. основного боргу, 448,66 грн. пені, 2225,82 грн. штрафу, 2840,60 грн. 3% річних та 11474,60 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 4 3 , 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Обслуговуючого кооперативу житлово-будівельний кооператив "Взуттєвик-4" (02222, м. Київ, вулиця Закревського, будинок 49-А; ідентифікаційний код 22865048) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал (01015, м. Київ, вулиця Лейпцизька; будинок 1-А, ідентифікаційний код 03327664) 22258 (двадцять дві тисячі двісті п'ятдесят вісім) грн. 22 коп. основного боргу, 448 (чотириста сорок вісім) грн. 66 коп. пені, 2225 (дві тисячі двісті двадцять п'ять) грн. 82 коп. штрафу, 2840 (дві тисячі вісімсот сорок) грн. 60 коп. 3% річних, 11474 (одинадцять тисяч чотириста сімдесят чотири) грн. 60 коп. інфляційних втрат та (одну тисячу тридцять вісім) грн. 42 коп. судового збору.

3. В решті позову - відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Повне рішення складено 03.03.2017.

Суддя О.А. Грєхова