Рішення

від 02.03.2017 по справі 910/1291/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.03.2017Справа №910/1291/17

За позовом Приватного підприємства ПМ-20

до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фангарант

Груп

про стягнення 11 884,79 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Дишлюк О.О. - по дов. № б/н від 01.02.2017

від відповідача Лозенко В.І. - по дов. № 86 від 20.01.2017

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Приватного підприємства ПМ-20 до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фангарант Груп про стягнення 11 884,79 грн., з яких: 9 337,21 грн. боргу з компенсації вартості експлуатаційних витрат та витрат на електроенергію за жовтень 2016 року, 614,32 грн. пені, 1 867,44 грн. штрафу, 65,82 грн. - 3% річних за неналежне виконання взятих на себе зобов'язань останнім згідно договору оренди нерухомого майна № 68-с/о-14 від 13.06.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2017 порушено провадження у справі № 910/1291/17 та призначено її до розгляду на 16.02.2017.

Відповідач у поданому 15.02.2017 до відділу діловодства суду відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечує посилаючись на те, що наразі у позивача без належних підстав залишаються 51 000,00 грн., з яких 25 500,00 грн. - орендний платіж за жовтень 2016 року, що був перерахований відповідачем у вересні 2016 року наперед та 25 500,00 грн. - гарантійний (авансовий) платіж за останній місяць оренди, які позивач повертати відмовляється. Зазначає, що позивач самовільно зайняв частину орендованого відповідачем приміщення, про що відповідачем складено відповідні акти від 05.09.2016, від 26.09.2016, від 07.10.2016. Відповідач двічі письмово 04.10.2016 та 11.10.2016 звертався до позивача з вимогою розірвати договір, проте позивач відмовив в їх задоволенні. Вказує на те, що повністю звільнив приміщення 10.10.2016 вивізши все майно. Відповідачем 10.10.2016 було направлено позивачу вимогу про прийняття приміщення з оренди та підписання акту приймання-передачі, які позивач залишив без відповіді. Тільки 17.10.2016 між сторонами було укладено додаткову угоду про розірвання договору та 31.10.2016 підписано акт приймання-передачі приміщення. Вважає, що позивач затягував процес прийняття приміщення з оренди щоб не повертати оплачену відповідачем за оренду наперед суму. Фактично у жовтні 2016 року послуги по оренді відповідачу надавались 10 днів. З 11.10.2016 відповідач не мав доступу до приміщення та не експлуатував його та не міг використовувати електроенергію. Вважає, що борг перед позивачем, з урахуванням сплаченого ним наперед платежу за оренду за останній місяць оренди, відсутній, а тому відсутні підстави нарахування штрафних санкцій та 3% річних.

Позивач в судовому засіданні 02.03.2017 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судовому засіданні 02.03.2017 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.

В судовому засіданні 16.02.2017 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 02.03.2017.

Позивачем 02.03.2017 до відділу діловодства суду подано пояснення на відзив відповідача, в яких зазначає наступне. За умовами п. 6.4 договору оплата здійснюється не пізніше 20 числа місяця, який передує оплачувальному, а отже сплачені відповідачем в вересні 2016 року кошти в сумі 25 500,00 грн. зараховані за оренду за жовтень 2016 року. зазначає, що за умовами п. 7.3 договору у разі дострокового розірвання договору з ініціативи орендаря забезпечувальний (авансовий) платіж за останній місяць оренди не зараховується до орендної плати та використовується орендодавцем в якості компенсації збитків внаслідок дострокового розірвання договору. Акти на які посилається відповідач не є належними доказами в підтвердження зайняття позивачем частини орендованих відповідачем приміщень, оскільки складені в односторонньому порядку. Звертає увагу, що сторони дійшли згоди розірвати договір з 31.10.2016 та на виконання цього сторонами 31.10.2016 підписані акт приймання-передачі приміщення та акти здачі-прийняття виконаних робіт.

В судовому засіданні 02.03.2017, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

13.06.2014 між Приватним підприємством ПМ-20 (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ФК Фангарант Груп (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна № 68-с/о-14 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування (оренду) протягом строку оренди нежиле приміщення, загальною площею 87 кв. м., яке знаходиться на другому поверсі офісної частини комплексу, розташованого за адресою: м. Київ, пр. Московський, 20-Б (літера Б)(далі - комплекс).

Спір виник в зв'язку з тим, що відповідачем в порушення умов договору не виконано основного обов'язку орендаря щодо своєчасної сплати платежів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Згідно з п. 2.1 договору приймання-передача приміщення від орендодавця орендарю буде підтверджуватись шляхом підписання сторонами акту приймання-передачі не пізніше 23.06.2014.

Згідно акту приймання-передачі від 23.06.2014, підписаного та скріпленого печатками обох сторін договору, орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду нежиле приміщення площею 87 кв. м., що розташовано на другому поверсі торгово-адміністративного комплексу за адресою: м. Київ, пр. Московський, 20-Б.

Додатковою угодою від 17.09.2015 внесено зміни до п. 1.1 договору та збільшено розмір орендованої площі до 102 кв. м.

Згідно акту приймання-передачі від 01.10.2015, підписаного та скріпленого печатками обох сторін договору, орендодавець додатково передав, а орендар прийняв в оренду нежиле приміщення площею 15 кв. м., що розташовано на другому поверсі торгово-адміністративного комплексу за адресою: м. Київ, пр. Московський, 20-Б.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з п. 4.1 договору строк оренди починається в день підписання сторонами акту приймання-передачі і закінчується 30.06.2015 або у день дострокового розірвання.

Додатковою угодою від 17.09.2015 внесено зміни до п. 4.1 договору та визначено строк оренди до 30.06.2016, або у день дострокового розірвання договору.

Додатковою угодою від 30.06.2016 внесено зміни до п. 4.1 договору та визначено строк оренди до 31.05.2017, або у день дострокового розірвання договору.

Відповідач звернувся до позивача з листом № 2438 від 11.10.2016 про розірвання договору оренди № 68-с/о-14 від 13.06.2014.

17.10.2016 сторонами укладено угоду, відповідно до якої дійшли згоди про розірвання договору 31.10.2016.

Відповідно до п. 22.1 договору орендар зобов'язаний повернути приміщення орендодавцю в день закінчення строку оренди, незалежно від існування будь-яких претензій або спорів фінансового характеру з орендодавцем. Одночасно сторони складають та підписують акт приймання-передачі.

Згідно акту приймання-передачі від 31.10.2016, підписаного та скріпленого печатками обох сторін договору, орендар передав, а орендодавець прийняв з оренди нежиле приміщення площею 102 кв. м., що розташовано на другому поверсі торгово-адміністративного комплексу за адресою: м. Київ, пр. Московський, 20-Б.

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Відповідно до п. 8.1 договору орендар зобов'язаний щомісяця компенсувати орендодавцю витрати, понесені ним у зв'язку з утриманням та експлуатацією комплексу та приміщення.

Згідно з п. 8.2 договору щомісячна компенсація витрат орендодавця у зв'язку з утриманням та експлуатацією комплексу та приміщення визначається за ставкою 98,52 грн. включаючи ПДВ, на 1 кв. м. приміщення, що еквівалентно 8,40 дол. США за курсом НБУ на дату укладання цього договору. На день виставлення рахунку-фактури ставка компенсації витрат орендодавця у зв'язку з утриманням та експлуатацією Комплексу та Приміщення піддягає збільшенню прямо пропорційно збільшенню курсу долара США, встановленому НБУ на день виставлення рахунку-фактури. У випадку зменшення курсу долара США до гривні, ставка компенсації витрат орендодавця у зв'язку з утриманням та експлуатацією комплексу таприміщення розраховується виходячи з курсу НБУ на дату укладення цього договору.

Додатковою угодою від 17.09.2015 внесено зміни до п. 8.2 договору та встановлено щомісячну компенсацію витрат орендодавця у зв'язку з утриманням та експлуатацією комплексу та приміщення за ставкою 50,00 грн. включаючи ПДВ, на 1 кв. м. приміщення.

Додатковою угодою від 17.09.2015 внесено зміни до п. 8.2 договору та встановлено щомісячну компенсацію витрат орендодавця у зв'язку з утриманням та експлуатацією комплексу та приміщення за ставкою 80,00 грн. включаючи ПДВ, на 1 кв. м. приміщення.

Відповідно до п. 8.4 договору відшкодування вартості спожитої у приміщенні електроенергії розраховується орендодавцем та здійсняється орендарем за показниками лічильників, встановлених в приміщенні, за тарифами, що встановлені в м. Києві для нежитлових приміщень юридичних осіб. Показники лічильників на електроенергію фіксуються до 28 числа поточного місяця в присутності уповноважених представників обох сторін, та підтверджується актом звірки в двох примірниках, по одному для кожної зі сторін.

Згідно з п. 8.5 договору орендар зобов'язаний компенсувати витрати орендодавця не пізніше 5-го числа місяця, наступного за поточним. У випадку, якщо вказаний термін сплати компенсації витрат орендодавця у зв'язку з утриманням та експлуатацією комплексу та приміщення випадає на вихідний чи святковий день, орендар зобов'язаний компенсувати витрати орендодавця у зв'язку з утриманням, та експлуатацією комплексу та приміщення не пізніше останнього банківського дня до настання вказаного календарного числа місяця.

В матеріалах справи наявний акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), що підписаний та скріплений печатками обох сторін, № ОУ-0000410 від 31.10.2016 на суму 9 337,21 грн. (відшкодування вартості експлуатаційних витрат та витрат на активну електроенергію).

Отже, підписавши акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000410 від 31.10.2016 відповідач тим самим погодився із розміром та сумою наданих послуг.

Пункт 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Всупереч вищеназваному договірному зобов'язанню відповідач не виконав своїх обов'язків в частинні внесення компенсації витрат вартості експлуатаційних витрат та витрат на електроенергію за жовтень 2016 року, внаслідок чого виникла заборгованість, яка становить 9 337,21 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 9 337,21 грн. основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату платежів не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України, штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Отже, пеня і штраф є різновидами неустойки, які не можна ототожнювати.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, пені та штрафу не суперечить статті 61 Конституції України.

Пунктом 18.1 договору передбачено, що у разі прострочення орендарем виконання зобов'язання, яке передбачене здійснення платежів на користь орендодавця відповідно до цього договору, орендар зобов'язаний сплатити орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен календарний день прострочення.

Згідно з п. 18.2 договору у випадку прострочення орендарем внесення платежів по договору більше ніж на 10 календарних днів. орендодавець має право нарахувати на прострочену суму штраф у розмірі 20% від суми прострочення.

При укладанні договору сторони визначили розмір відповідальності за порушення зобов'язання щодо внесення платежів за договором.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті платежів відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню розмір якої становить 614,32 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 614,32 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Оскільки, матеріали справи свідчать, що прострочення оплати мало місце понад 10 днів, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача суми штрафу в розмірі 1 867,44 грн.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті платежів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 65,82 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 65,82 грн. - 3% річних (за обґрунтованими розрахунками).

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем не надав.

Посилання відповідача на те, що ним сплачено забезпечувальний (авансовий) платіж за останній місяць оренди, а тому борг перед позивачем відсутній не приймаються судом до уваги, оскільки

по-перше орендна плата не є предметом даного спору;

по-друге згідно з п. 7.3 договору у разі дострокового розірвання договору у зв'язку з порушеннями орендарем умов договору або з ініціативи орендаря: забезпечувальний (авансовий) платіж за останній місяць строку оренди не зараховується до орендної плати, а використовується орендодавцем в якості компенсації збитків понесених в наслідок дострокового розірвання договору.

Посилання відповідача на те, що частина орендованих відповідачем приміщень було зайнято сторонніми особами, у зв'язку з чим відповідач звільнив орендовані приміщення ще 10.10.2016 не підтверджуються належними доказами.

За умовами договору підтвердженням повернення приміщення з оренди є акт приймання-передачі, який відповідачем підписаний 31.10.2016.

Таким чином, позовні вимоги Приватного підприємства ПМ-20 обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фангарант Груп (04073, м. Київ, просп. С.Бандери, 21, корпус В, офіс 1, код ЄДРПОУ 38922870) на користь Приватного підприємства ПМ-20 (04073, м. Київ, просп. Московський, 20-Б, код ЄДРПОУ 36885319) 9 337 (дев'ять тисяч триста тридцять сім) грн. 21 коп. основного боргу, 614 (шістсот чотирнадцять) грн. 32 коп. пені, 1 867 (одна тисяча вісімсот шістдесят сім) грн. 44 коп. штрафу, 65 (шістдесят п'ять) грн.82 коп. - 3% річних, 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 06.03.2017.

Суддя В.В.Сівакова