Рішення

від 02.03.2017 по справі 913/21/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 березня 2017 року                                                   Справа № 913/21/17

                                                                                Провадження №15/913/21/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Ровенькиантрацит”, м.Сєвєродонецьк Луганської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Екоінвестгруп”, м.Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 26250 грн 00 коп.

Суддя Смола С.В.

Секретар судового засідання Дмітрієва К.С.

У засіданні брали участь:

від позивача – представник не прибув;

від відповідача – представник не прибув.

С У Т Ь С П О Р У:

Товариство з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Ровенькиантрацит” звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Екоінвестгруп” про стягнення попередньої оплати у сумі 26250 грн 00 коп.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 10.01.2017 було порушено провадження у справі та її розгляд призначений на 23.01.2017.

Позивач у письмових поясненнях №24 від 19.01.2017 зазначив, що 07.12.2016 за вихідним номером 441 на адресу відповідача було направлено претензію про повернення попередньої оплати у сумі 26250 грн 00 коп., на яку Товариством з обмеженою відповідальністю “Екоінвестгруп” відповіді надано не було; що у зв'язку з припиненням дії договору зобов'язання сторін припинилися, а підстави збереження відповідачем коштів, що сплачені за послуги, які фактично не виконані, відпали, і у позивача існує наявність правових підстав для повернення йому сплаченої попередньої оплати.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 23.01.2017 розгляд справи відкладений на 06.02.2017, а потім відповідною ухвалою - на 20.02.2017.

Від позивача на адресу електронної пошти суду надійшли письмові пояснення №64 від 16.02.2017, в яких зазначено, що у відповідності до умов п.6.4 договору позивач листом №426 від 22.07.2014 повідомив відповідача про відмову (розірвання) договору у зв'язку з порушенням строків надання послуг, а також просив відповідача повернути суму попередньої оплати у розмірі 26250 грн 00 коп.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 20.02.2017 розгляд справи відкладений на 02.03.2017.

Позивач заявою №65 від 16.02.2017 про зміну предмету позову просив стягнути з відповідача завдані збитки в сумі 26250 грн 00 коп.

Відповідно до приписів ст.22 Господарського процесуального кодексу України вказана заява приймається судом до розгляду. Розгляд справи здійснюється з її урахуванням.

Сторони не скористалися своїм правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечили участі повноважних представників у судовому засіданні, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Згідно до пп.пп.3.9.1, 3.9.2 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, явку представника у судове засідання не забезпечив. Не надання відзиву на позовну заяву та не прибуття у судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті.

Згідно положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 02.03.2017 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

27.12.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Ровенькиантрацит” (замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Екоінвестгруп” (виконавець, відповідач) був укладений договір №ЕІГ-203ДРА/27/27-12-2013, за умовами якого замовник доручає та оплачує, а виконавець надає послуги із збирання, перевезення, зберігання, для подальшої передачі, видалення, захоронення відходів 1-4 клас небезпеки. Вивіз відпрацьованих відходів для подальшої утилізації, визначається при наявності листа-заявки від замовника (п.1.1 договору).

Відповідно до п.1.2 договору місце тимчасового зберігання відходів: відокремлені підрозділи ТОВ “ДТЕК Ровенькиантрацит”.

Згідно з п.2.1 договору виконавець зобов'язаний виконати роботи, обумовлені у договорі, протягом 20 робочих днів після отримання попередньої оплати на свій рахунок.

Вартість послуг по утилізації відходів одного виду за одиницю встановлена додатком №1 до договору та визначається у загальній сумі “виконавцем” після одержання заявки “замовника” на виконання послуг (п.3.1 договору).

Відповідно до п.3.4 договору замовник повинен сплати вартість робіт у безготівковій формі попередньою оплатою в розмірі 100% вартості робіт упродовж 5 робочих днів з дня отримання рахунку шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця.

Кожна із сторін в односторонньому порядку має право розірвати цей договір з письмовим повідомленням про це іншої сторони не менш ніж за 30 календарних днів (п.6.4 договору).

У відповідності до п.7.1 договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2016.

Позивачем було перераховано відповідачі попередню оплату в сумі 52500 грн 00 коп., роботи Товариством з обмеженою відповідальністю “Екоінвестгруп” виконані на суму 26250 грн 00 коп.

Листом №426 від 22.07.2014 позивач повідомив відповідача про відмову (розірвання) договору та просив повернути суду попередньої оплати.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Згідно з ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Суд виходить з того, що укладений між сторонами договір №ЕІГ-203ДРА/27/27-12-2013 від 27.12.2013 є договором підряду.

Відповідно до ч.1 ст.853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Частиною 1 ст.854 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до п.3.4 договору замовник повинен сплати вартість робіт у безготівковій формі попередньою оплатою в розмірі 100% вартості робіт упродовж 5 робочих днів з дня отримання рахунку шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця.

Відповідачем був виставлений позивачу рахунок-фактура №00059 від 10.04.2014, який останнім оплачений на суму 52500 грн 00 коп., що підтверджується копією платіжного доручення №801435221 від 20.05.2014, з огляду на що, в силу умов п.2.1 договору виконавець повинен був виконати роботи до 19.06.2014.

17.06.2014 між сторонами було підписано акт виконаних робіт за договором №ЕІГ-203ДРА/27/27-12-2013 від 27.12.2013 на суму 26250 грн 00 коп.

Пунктом 1 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно ч.3 ст.612 Цивільного кодексу України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ч.2 ст.849 Цивільного кодексу України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

В п.6.4 договору сторони передбачили, що кожна із сторін в односторонньому порядку має право розірвати цей договір з письмовим повідомленням про це іншої сторони не менш ніж за 30 календарних днів.

Листом №426 від 22.07.2014 позивач повідомив відповідача про відмову від договору №ЕІГ-203ДРА/27/27-12-2013 від 27.12.2013 та просив повернути суду попередньої оплати у розмірі 25250 грн 00 коп.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про те, що внаслідок відмови позивача від договору №ЕІГ-203ДРА/27/27-12-2013 від 27.12.2013 вказаний договір відповідно до приписів ч.2 ст.849 Цивільного кодексу України на момент розгляду справи є припинений.

Статтею 16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України передбачені способи захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно із ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст. 614 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з приписами ч.1 ст.225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст.177 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

З огляду на викладене гроші є майном в розумінні викладених приписів законодавства.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність наступного юридичного складу: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода - наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.

Застосовуючи викладене до правовідносин, що склалися між сторонами у даній справі, суд констатує, що внаслідок порушення відповідачем умов договору – несвоєчасного виконання виконавцем свого обов'язку щодо виконання робіт (протиправна поведінка) позивач був позбавлений свого майна у вигляді грошових коштів у сумі 26250 грн 00 коп., які були сплачені в якості передплати за договором №ЕІГ-203ДРА/27/27-12-2013 від 27.12.2013, за роботи, які не були виконані відповідачем. При цьому останнє перебуває у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням відповідачем умов договору. Бездіяльність виконавця щодо своєчасного виконання робіт за договором є винною в силу положень ч.1 ст.614 Цивільного кодексу України, оскільки відповідачем не доведено, що ним вжито всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Таким чином, судом встановлена наявність всіх елементів юридичного складу, необхідного для відшкодування позивачеві відповідачем збитків, завданих порушенням договірного обов'язку з виконання умов договору в частині своєчасного виконання робіт.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість та задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків у сумі 26250 грн 00 коп.

З огляду на викладене позов підлягає задоволенню повністю.

Судовий збір покладається на відповідача згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Ровенькиантрацит” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Екоінвестгруп” задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Екоінвестгруп”, вул.Новікова, б.23, м.Сєвєродонецьк Луганської області, ідентифікаційний код 38681459, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Ровенькиантрацит”, проспект Гвардійський, б.30/1, м.Сєвєродонецьк Луганської області, ідентифікаційний код 37713861, збитки в сумі 26250 грн 00 коп., судовий збір у сумі 1378 грн 00 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.03.2017.

Суддя С.В. Смола