Постанова

від 02.03.2017 по справі 916/2613/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" березня 2017 р. Справа№ 916/2613/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

За участю представників:

Від позивача : Зязюн І.В. - представник;

Від відповідача: Зозуля О.Б. - представник;

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна академія управління персоналом"

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2016

у справі 916/2613/16 (суддя Ковтун С.А.)

за позовом Комунального підприємства "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго"

до Приватного акціонерного товариства "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна академія управління персоналом" в особі відокремленого підрозділу Придунайської філії приватного акціонерного товариства "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна академія управління персоналом"

про стягнення 207472,48 грн.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Одеської області звернулося з позовом Комунальне підприємство "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" до Приватного акціонерного товариства "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна академія управління персоналом" в особі відокремленого підрозділу Придунайської філії Приватного акціонерного товариства "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна академія управління персоналом" про стягнення за договором № І-21 від 15.10.2012 про постачання теплової енергії 218 181,48 грн., з яких: 88 706,41 грн. боргу, 123 320,84 грн. пені, 1 966,71 грн. 3% річних, 4 187,52 грн. інфляційних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за поставлену позивачем теплову енергію.

Ухвалою від 19.10.2016 Господарський суд Одеської області передав справу за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.12.2016 позов задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Приватного акціонерного товариства "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна академія управління персоналом" на користь Комунального підприємства "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" 123 320,84 грн. пені, 1 966,71 грн. 3% річних, 4 187,52 грн. інфляційних, 3 272,72 грн. судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна академія управління персоналом" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва у справі № 916/2613/16 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна Академія управління персоналом" у справі № 916/2613/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: Головуючого судді Отрюха Б.В., суддів Михальської Ю.Б. та Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2017 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна академія управління персоналом" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2016 у справі № 916/2613/16 було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 02.03.2017.

21.02.2017 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому позивач заперечува проти доводів апеляційної скарги та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін, який колегією суддів був оглянутий та долучений до матеріалів справи.

В судовому засіданні 02.03.2017 представник відповідача надав свої пояснення по суті спору, підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив її задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції повністю і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Представник позивача 02.03.2017 у судовому засіданні надав свої пояснення по суті спору та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.10.2012 між Комунальним підприємством "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" (теплопостачальна організація) та Приватне акціонерне товариство "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна академія управління персоналом" в особі відокремленого підрозділу Придунайської філії приватного акціонерного товариства "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна академія управління персоналом" (споживач) було укладено договір № І-21 про постачання теплової енергії (далі - Договір), за умовами якого теплопостачальна організація зобов'язується продавати (постачати) споживачеві теплову енергію, а споживач - своєчасно проводити оплату за спожиту теплову енергію за затвердженими тарифами в строки, передбачені цим Договором.

Відповідно до пункту 3.1 Договору розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності) на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. Вартість спожитої теплової енергії визначається на підставі акту про обсяги споживання теплової енергії.

Пунктом 3.4 Договору визначено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Розрахунки проводяться у грошовій формі відповідно до встановлених тарифів у такому порядку: до 20 числа розрахункового місяця 80% очікуваної вартості споживання теплової енергії в поточному розрахунковому періоді; кінцевий розрахунок за спожиту теплову енергію здійснюється споживачем згідно з виставленим рахунком протягом 5 (п'яти) банківських днів з дня отримання рахунку, за мінусом оплаченої вартості в розрахунковому періоді. При непогодженні з сумою, зазначеною в платіжному документі, споживач зобов'язується впродовж терміну оплати повідомити про свої зауваження в письмовому вигляді і підтвердити їх документально.

На момент звернення до суду першої інстанції з позовом у відповідача існувала заборгованість у розмірі 88 706,41 грн. за спожиту теплову енергію у листопаді, грудні 2015 року, січні, лютому, березні 2016 року, що не заперечується сторонами.

Згідно із статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено статтею 525 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт порушення відповідачем зобов'язання на суму 88 706,41 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

В процесі розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем було погашено 88 706,41 грн. боргу, у зв'язку з чим в цій частині вимог суд першої інстанції дійшов вірного висновку, та керуючись п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України припинив провадження.

Згідно із статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків, сплата неустойки.

Пунктом 3.5 Договору визначено, що у випадку несвоєчасної оплати нараховується пеня в розмірі 1,0% за кожний день порушення строку платежу.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. При цьому даний шестимісячний строк визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції.

З наявних в матеріалах справи рахунків вбачається, що відповідач повинен остаточно розрахуватися за спожиту енергію протягом 5 (п'яти) банківських днів з дня отримання рахунку по рахунку від 30.11.2015 на суму 16613,41 грн., від 29.12.2015 на суму 27562,28 грн., від 29.01.2016 на суму 39784,33 грн., від 24.02.2016 на суму 5230,30 грн., від 29.02.2016 на суму 16786,80 грн. та від 31.03.2016 на суму 17343,72 грн..

Проте, відповідач лише з червня 2016 року почав розраховуватися за рахунками від 30.11.2015 та від 29.12.2015.

Тоді як станом на 31.08.2016 не сплачував за рахунками від 29.01.2016, від 24.02.2016, від 29.02.2016 та від 31.03.2016, таким чином, зобов'язання відповідача є простроченими відповідно з 11.12.2016, 15.01.2016, 13.02.2016, 15.03.2016 та 13.04.2016.

Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з розрахунком пені, за яким до стягнення з відповідача підлягає 123 320,84 грн. пені.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов'язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми.

Колегія суддів погоджується з розрахунком інфляційних в сумі 4 187,52 грн. та 1966,71 грн. 3% процентів річних вважає їх арифметично вірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги позивача до відповідача підлягають задоволенню в частині стягнення 123 320,84 грн. пені, 1 966,71 грн. 3% річних, 4 187,52 грн. інфляційних.

Заперечення, наведені скаржником в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, а заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймає до уваги, оскільки останні не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Керуючись статтями 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна Академія управління персоналом" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2016 у справі № 916/2613/16 залишити без змін.

Матеріали справи № 916/2613/16 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко