Рішення

від 31.07.2006 по справі 17/244-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

17/244-А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

№  17/244-А                                      м. Київ 31.07.06

16 год. 30 хв.

За позовом     Закритого акціонерного товариства "Вента"

До                    Департаменту у справах захисту прав споживачів у місті Києві Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики  

Предмет         визнання нечинною постанови про накладення стягнень №001775 від11.04.2006

адміністративного

позову

Суддя  Кролевець О.А.

                                                                       Секретар судового засідання Повалій О.О.

Представники:

Від позивача:       Гудков А.В. (довіреність від 06.02.2006)

Від відповідача:  Хохленко Л.М. (доручення №01-05/4343 від 04.05.2006)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про визнання нечинною постанови Департаменту у справах захисту прав споживачів у місті Києві Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11 квітня 2006 року №001775 про накладення стягнень, передбачених ст.23 Закону України “Про захист прав споживачів” по відношенню до закритого акціонерного товариства “Вента”.

Ухвалою суду від 19.05.2006 провадження у справі №17/244-А було відкрито.

Ухвалою суду від 19.07.2006 підготовче провадження у справі закінчено та призначено справу до судового розгляду.

Позивач вважає постанову відповідача такою, що суперечить чинному законодавству України та порушує права  і охоронювані законом інтереси позивача з підстав, викладених у позовній заяві, правовому обґрунтуванні та додатковому правовому обгрунтуванні. Оспорювана постанова була видана на підставі акту перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів від 18.02.2006 №001886, який було складено поза межами кафе “Реприза” (об'єкту перевірки) та без присутності представників позивача. В цьому акті зазначається, що перевіряючим було відмовлено у проведенні перевірки, але це не відповідає дійсним обставинам справи. А статті 5, 23 Закону України “Про захист прав споживачів”, на яких ґрунтується оспорювана постанова, на думку позивача, не можуть бути застосовані в цьому випадку, оскільки ст.5 Закону лише визначає органи виконавчої влади, які здійснюють захист прав споживачів, а ст.23 встановлює відповідальність, зокрема, за створення перешкод службовим особам спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та структурного підрозділу з питань захисту прав споживачів органу місцевого самоврядування у проведенні перевірки якості продукції, а також правил торговельного та інших видів обслуговування. Але порушення законодавства про захист прав споживачів, за твердженням позивача, не було. Також позивач просить суд звернути увагу на той факт, що порядок проведення перевірок суб'єктів підприємницької діяльності державними органами у сфері захисту прав споживачів законодавством не встановлений. На підставі викладеного, позивач просить визнати постанову відповідача нечинною.

Відповідач позовні вимоги не визнає та просить в задоволенні позову відмовити з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зокрема, відповідач зазначає, що працівники Департаменту діяли в межах наданих повноважень та на підставі ст.26 Закону України “Про захист прав споживачів”, Положення про Головне управління у справах захисту прав споживачів в АРКрим, головні обласні, обласні, Севастопольське міське управління у справах захисту прав споживачів та Департамент у справах захисту прав споживачів у м. Києві, а також на підставі письмового розпорядження (направлення на перевірку) від 18.02.2006. Оскільки представниками позивача були створені перешкоди фахівцям департаменту під час здійснення ними своїх службових повноважень, на позивача було накладено штраф на підставі ст.23 Закону України “Про захист прав споживачів”.      

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18 лютого 2006 року о 14 год 17 хв. службовими особами державного органу у справах захисту прав споживачів –начальником відділу Потапенко О.В. та головним спеціалістом   Гірявенко С.О. на підставі направлення на перевірку №002147 від 18.02.2006 та відповідно до повноважень наданих ст.26 Закону України “Про захист прав споживачів” у присутності працівників господарюючого суб'єкту (адміністратора, кухаря та бармена кафе “Реприза” ЗАТ “Вента” по вул. Сагайдачного,10/5) –позивача по справі було проведено перевірку дотримання законодавства про захист прав споживачів, в ході якої було встановлено наступне.

При контрольному перемірюванні гостованим мірним посудом, представленим позивачем, встановлено недолив коньяку в кількості 10 мл на суму 3,94 грн. При контрольному переважуванні замовлених страв встановити фактичну вагу страв не представлялось можливим з причин ненадання нормативно-технологічної документації. На початку перевірки було зроблено запис у журналі реєстрації перевірок у кафе про дату та початок перевірки. Після чого відповідачем було запропоновано поставити до відома керівництво кафе “Реприза”. Після години очікування керівництва, останніми було прийнято рішення про відмову у проведенні перевірки мотивуючи тим, що перевірка проводиться безпідставно, а саме відсутні законні нормативні документи, на підставі яких здійснюється перевірка.

На підставі результатів перевірки відповідачем було винесено припис керівнику господарюючого суб'єкта, яким позивача зобов'язано пред'явити Департаменту у справах захисту прав споживачів інформацію про усунення порушень, зазначених в акті перевірки.

Крім того, на підставі складеного акту перевірки від 18.02.2006, відповідачем було винесено постанову №001775 від 11.04.2006  (далі по тексту –Постанова) про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України “Про захист прав споживачів”, якою за створення перешкод службовим особам Департаменту до позивача застосовано штраф у розмірі 15962,83 грн.

При накладенні штрафу відповідач керувався статтями 5, 23 Закону України “Про захист прав споживачів” та Положенням про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 №1177.

Зазначену Постанову позивач просить визнати нечинною з підстав, зазначених вище.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заявлені ЗАТ “Вента” позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст.26 Закону України “Про захист прав споживачів” спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право: давати суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів; перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів. Порядок проведення таких перевірок визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів; відбирати у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, зразки товарів, сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів для перевірки їх якості на місці або проведення незалежної експертизи у відповідних лабораторіях та інших установах, акредитованих на право проведення таких робіт згідно із законодавством, з оплатою вартості зразків і проведених досліджень (експертизи) за рахунок коштів державного бюджету; проводити контрольні перевірки правильності розрахунків із споживачами за реалізовану продукцію. Порядок проведення таких перевірок визначається Кабінетом Міністрів України;  одержувати безоплатно від суб'єктів господарювання, що перевіряються, копії необхідних документів, які характеризують якість продукції, сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, що використовуються для виробництва цієї продукції; припиняти відвантаження і реалізацію товарів, що не відповідають вимогам нормативних документів, до усунення суб'єктами господарювання виявлених недоліків; забороняти суб'єктам господарювання реалізацію споживачам продукції; приймати рішення про припинення суб'єктами господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, реалізації та виробництва продукції, що не відповідає вимогам нормативно-правових актів та нормативних документів, - до усунення виявлених недоліків; накладати на суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Результати перевірок суб'єктів господарювання службовими особами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальних органів оформлюються відповідними актами.

Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 9.10.2003 № 169, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.10.2003  за № 972/8293, було затверджено Положення про Головне управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, головні обласні, обласні, Севастопольське міське управління у справах захисту прав споживачів та Департамент у справах захисту прав споживачів у місті Києві, які забезпечують реалізацію державної політики у сфері захисту прав споживачів на території відповідного регіону.

Відповідно до цього Положення Департамент у справах захисту прав споживачів у місті Києві має повноваження, які кореспондуються з повноваженнями, зазначеними в ст.26 Закону України “Про захист прав споживачів”, в тому числі має право здійснювати контроль за відповідністю вимогам нормативно-правових актів та нормативних документів продуктів харчування, що виробляються та реалізуються підприємствами торгівлі і громадського харчування незалежно від форми власності (п.5 Положення); безперешкодно входити до будь-яких виробничих, складських, торговельних та інших приміщень суб'єктів господарської діяльності сфери торгівлі, громадського харчування і послуг для перевірки якості товарів (робіт, послуг), дотримання обов'язкових вимог щодо їх безпеки, а також дотримання правил торгівлі та надання послуг, а також накладати стягнення (п.6 Положення).   

          Як вже зазначалось вище, представниками кафе “Реприза” ЗАТ “Вента” було відмовлено службовим особам відповідача в проведенні перевірки, що зафіксовано в акті №001886 перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів від 18.02.2006.

Позивач з цією обставиною не згоден, посилаючись на те, що ніяких перешкод його робітниками не створювалось, а оскільки перевірка здійснювалась у суботу (18.02.2006) –вихідний день, тому адміністративний персонал кафе був відсутній і перевірючим було запропоновано дочекатися адміністрації для визначення всіх неврегульованих питань.

Суд не погоджується з такими посиланнями позивача, оскільки Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23.12.2005 №562-р “Про перенесення робочих днів у січні 2006 року”  робочий день з четверга 5 січня було перенесено на суботу 18 лютого, тобто день, коли проводилась перевірка був робочим днем.

Відповідно до ст.23 Закону України “Про захист прав споживачів” у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за створення перешкод службовим особам спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та структурного підрозділу з питань захисту прав споживачів органу місцевого самоврядування у проведенні перевірки якості продукції, а також правил торговельного та інших видів обслуговування - у розмірі від одного до десяти відсотків вартості реалізованої продукції за попередній календарний місяць, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При розрахунку штрафу відповідач керувався листом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 16.03.2006 №2269/10/23-403, в якому зазначається, що згідно наданого звіту про використання реєстраторів розрахункових операцій ЗАТ “Вента” у січні 2006 року (який є попереднім місяцю перевірки) сума розрахункових операцій, проведених через РРО, складає 1596282,71 грн. На підставі цього листа, відповідачем був зроблений розрахунок штрафу в розмірі 15962,83 грн., що складає 1 % від вартості реалізованої позивачем продукції за попередній місяць – січень 2006 року.

З огляду на вищевикладене, суд вважає дії позивача щодо відмови у проведенні перевірки такими, що суперечать чинному законодавству, а тому прийнята відповідачем постанова про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України “Про захист прав споживачів”,  №001775 від 11.04.2006 законною та обґрунтованою.   

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Статтею 104 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Отже, обов'язковою умовою визнання акта недійсним є порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та інтересів, зокрема, юридичної особи, у сфері публічно-правових відносин –позивача у справі.

Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у суду немає правових підстав для задоволення позову.

Позивачем не доведено, що Постанова Департаменту у справах захисту прав споживачів у м. Києві Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №001775 від 11.04.2006 “Про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України “Про захист прав споживачів” суперечить вимогам чинного законодавства та порушує права та охоронювані законом інтереси позивача.

З огляду на вищевикладене, а також проаналізувавши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що вимоги позивача необґрунтовані та не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 17, 158, 161, 162, 163 та п.6 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Господарський суд міста Києва, –

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на Закрите акціонерне товариство “Вента”.

3. Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України. Дана постанова може бути оскаржена в  апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.        

Суддя                                                                                О.А.Кролевець