Ухвала

від 01.03.2017 по справі 317/3196/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Є.У. № 317/3196/16-ц Головуючий у 1-й інстанції . ОСОБА_1

Провадження № 22-ц/778/5157/16 Суддя-доповідач: ОСОБА_2

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 березня 2017 року місто Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого, суддіОСОБА_2 суддів:ОСОБА_3 ОСОБА_4 секретарОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Керівника Запорізької місцевої прокуратури №2 Запорізької області в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 12 серпня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Територіальної громади в особі Лукашівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, третя особа без самостійних вимог: Приватний нотаріус ОСОБА_7 про визнання права власності в порядку спадкування за законом на спадкове майно,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_6 звернулася до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 29.09.2014 року помер її чоловік - ОСОБА_8. Після його смерті відкрилась спадщина на цілісний майновий комплекс селянського (фермерського господарства) Парус та права постійного користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства. Позивачка являється єдиною спадкоємицею за законом першої черги, прийняла спадщину, відкриту після смерті чоловіка, звернувшись з відповідною заявою до приватного нотаріуса ОСОБА_7, однак, на спадкове майно, що складається з права на цілісний майновий комплекс Селянського (Фермерського) Господарства Парус , ідентифікаційний код юридичної особи 25480372, місцезнаходження: Запорізька область, Запорізький район, с. Привільне вул. Привільна, 44 (нова адреса) (стара адреса: с. Радянське вул. Радянська, 44) позивачка не може отримати, тому що у неї відсутні правовстановлюючі документи на це спадкове майно, тому приватним нотаріусом ОСОБА_7 була видана Постанова про відмову в вчинені нотаріальної дії, у зв'язку з отриманням якої позивачка повинна була звернутися до суду за захистом своїх прав.

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 12 серпня 2016 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_6, право власності на цілісний майновий комплекс Селянського (Фермерського) Господарства ПАРУС , місцезнаходження: с. Привільне вул. Привільна, 44 (нова адреса) (стара адреса: с. Радянське вул. Радянська, 44) Запорізького району Запорізької області в порядку спадкування за законом.

Визнано за ОСОБА_6, право на постійне користування земельною ділянкою для створення селянського (фермерського) господарства ПАРУС площею 12,0 га., яка розташована на території Лукашівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, що належало ОСОБА_8, померлому 29.09.2014 року на підставі Державного акту на право постійного користування землею серія ЗП 07-501378.

Визнано за ОСОБА_6, право засновника Селянського (Фермерського) Господарства ПАРУС , місцезнаходження: с. Привільне вул. Привільна, 44 (нова адреса) (стара адреса: с. Радянське вул. Радянська, 44) Запорізького району Запорізької області.

В апеляційній скарзі Керівник Запорізької місцевої прокуратури №2 Запорізької області в інтрересах Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

В силу ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Судом встановлено, що ОСОБА_8 був засновником та головою СФГ "Парус".

СФГ "Парус" було користувачем земельної ділянки площею 12,0 га., яка розташована на території Лукашівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, що належало ОСОБА_8, померлому 29.09.2014 року на підставі Державного акту на право постійного користування землею серія ЗП 07-501378 (а.с. 10).

Голова СФГ "Парус" ОСОБА_8 помер 29 вересня 2014 року (а.с. 5).

Судом встановлено, що дружина померлого ОСОБА_6 звернулась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_8

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, виходив з того, що ОСОБА_6, як спадкоємиці першої черги після смерті чоловіка ОСОБА_8 перейшло право на все належне йому майно, зокрема на цілісний майновий комплекс фермерського господарства, право засновника товариства, а також право користування земельною ділянкою, яким було наділено фермерське господарство, а тому право на спадкування за законом підлягає визнанню за позивачкою.

Проте з такими висновками суду попередньої інстанції погодитись не можна.

Згідно з частиною 1 статті 92 ЗК України (у редакції чинній на час виникнення спірних відносин) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановленого строку.

Зі змісту частини другої статті 92 ЗК України вбачається, що передача земельної ділянки у постійне користування громадянам не передбачена.

Пунктом 6 Перехідних положень ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Отже, земельні ділянки, надані громадянам або юридичним особам у постійне користування, перебувають у власності держави або у власності територіальної громади до переоформлення у встановленому порядку та отримання у власність чи користування.

Відповідно до статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі статтями 116, 118 ЗК України є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до частини першої статті 125 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Згідно із частиною першою статті 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Відповідно до статті 131 ЗК України громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до ЦK України з урахуванням вимог цього Кодексу .

Відповідно до статті 1225 ЦK України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Згідно із частиною першою статті 407 ЦK України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Відповідно до частини другої статті 407 ЦК України (у редакції, що діяла на час відкриття спадщини), та частини другої статті 102-1 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Разом з тим, статтею 23 Закону України "Про фермерське господарство" передбачено, що успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про фермерське господарство" до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Згідно із частиною першою статті 20 зазначеного Закону майно фермерського господарства належить йому на праві власності. Член фермерського господарства має право на отримання частки майна фермерського господарства при його ліквідації або у разі припинення членства у фермерському господарстві. Розмір частки та порядок її отримання визначаються статутом фермерського господарства.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що право користування земельною ділянкою, що виникло в особи на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право.

При цьому, між власником спірних земельних ділянок (орган місцевого самоврядування) та головою СФГ "Парус" не укладались договори, положеннями яких передбачалась можливість передачі в порядку спадкування права користування чужими земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), а тому згідно вимог частин першої, другої статті 407 ЦК України, відсутні правові підстави для визнання за спадкоємицею права користування чужими земельними ділянками.

Разом з тим, СФГ "Парус" не позбавлено можливості звернутися до власника земельної ділянки (орган місцевого самоврядування) для оформлення своїх прав на користування нею.

За таких обставин, у справі, яка переглядається, неправильно застосовано положення частини другої статті 407 ЦК України й частини другої статті 102-1 ЗК України та суд дійшов помилкових висновків про те, що право користування земельною ділянкою, що виникло в особи на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою, входить до складу спадщини і передається спадкоємцям у порядку спадкування за законом без укладення відповідного договору.

На підставі викладеного, ухвалене у справі судове рішення в частині визнання за позивачкою в порядку спадкування за законом права користування земельною ділянкою підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового судового рішення про відмову в позові з зазначених підстав.

Разом з тим, в іншій частині щодо позовних вимог про визнання за позивачкою в порядку спадкування за законом права власності на цілісний майновий комплекс СФГ "Парус" та на право засновника фермерського господарства, суд вирішив питання без залучення у справу самого СФГ "Парус", інтересів якого безпосередньо стосується спір.

Як зазначено у п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції", у разі, якщо норма матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинна нести інша особа, а не та, до якої пред'явлено позов, і позивач не погоджується на її заміну, суд залучає до участі в справі іншу особу як співвідповідача з власної ініціативи. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Діючим Цивільно-процесуальним кодексом України не передбачено право апеляційного суду залучати до участі у розгляді справи в порядку ст. 33 ЦПК України належних відповідачів.

Зважаючи на те, що спір про спадщину фактично виник між позивачем і СФГ "Парус", яке відповідно до запиту з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не є ліквідованим, і яке не було залучене до участі у справі, а Лукашівська сільська рада Запорізького району Запорізької області являється неналежним відповідачем, оскільки права позивача на зазначене спадкове майно не оспорює, оскаржуване рішення в іншій частині відповідно до ст. 309 ЦПК України теж підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у позові.

Вказане судове рішення не позбавляє ОСОБА_6 права пред'явити позов до належного відповідача, окрім вимог про визнання права користування земельною ділянкою в порядку спадкування.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Керівника Запорізької місцевої прокуратури №2 Запорізької області в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області задовольнити.

Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 12 серпня 2016 року по даній справі скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_6 до Територіальної громади в особі Лукашівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, третя особа без самостійних вимог: Приватний нотаріус ОСОБА_7 про визнання права власності та користування в порядку спадкування - залишити без задоволення.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: