Постанова

від 09.02.2017 по справі 820/6707/16

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

09 лютого 2017 р. № 820/6707/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

при секретарі судового засідання - Самігулліній К.В.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом

Головного управління ДФС у Сумській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сєбо Плюс" про накладення арешту на кошти, що знаходяться на розрахункових рахунках та стягнення податкового боргу,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Головне управління ДФС у Сумській області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- накласти арешт на кошти, що знаходяться на рахунках №26002055011150, №26051055008567, №26043055002355, №26043055002355, №26000055008433, №26002055010924, №26001055013579, №26006055008750, відкритих ТОВ "Сєбо Плюс" у Сумській філії ПАТ КБ "ПриватБанк" м.Суми, МФО 337546; на рахунках №26000499748400,, відкритих в АТ "Укрсиббанк", МФО 351005; на рахунках №2600200014506, відкритих у філії АТ "Укрексімбанк" м.Суми, МФО 397003, на рахунках №26000455013774, відкритих а АТ "ОТП Банк", МФО 300528 та на рахунку №37511000170379, відкритому у Казначействі України, МФО 899998.

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сєбо Плюс" (код за ЄДРПОУ 38396889) за рахунок коштів на рахунках у банках, обслуговуючих такого платника податків та готівки, що належить такому платнику податків на користь держави податковий борг у сумі 10702156,62 грн., у тому числі:

1) податковий борг по податку на додану вартість з ввезених на територію України в сумі 8398222,79 грн. на користь Державного бюджету на р/р 31115031705002, одержувач : УДК у м.Сумах/м.Суми/14010100, код одержувача: 37970593, банк одержувача: ГУДКСУ у Сумській області, МФО банка одержувача: 837013;

2) податковий борг по миту на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності в сумі 1101664,90 грн. на користь Державного бюджету на р/р 31119060705002, одержувач: УДК у м.Сумах/м.Суми/14010100, код одержувача: 37970593, банк одержувача: ГУДКСУ у Сумській області, МФО банка одержувача: 837013;

3) податковий борг по додатковому імпортному збору в сумі 1202268,93 грн. на користь Державного бюджету на р/р 31115183705002, одержувач: УДК у м.Сумах/м.Суми/1410100, код одержувача: 37970593, банк одержувача: ГУДКСУ у Сумській області, МФО банка одержувача: 837013.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Сєбо Плюс" як платник окремих податків та зборів, перебуває на обліку в Головному управлінні ДФС у Харківській області (основне місце обліку - Східна ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області), та має податковий борг перед бюджетом у сумі 10702156,62 грн. Наведені обставини свідчать про невиконання відповідачем свого податкового обов'язку щодо сплати податків та зборів в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України, крім того у відповідача відсутнє майно, яке може бути джерелом погашення податкового боргу. Вказане слугувало підставою для звернення ДФС з даним позовом до суду.

Представник позивача - Головного управління ДФС у Сумській області, у судовому засіданні підтримав доводи позовної заяви, просив суд прийняти рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сєбо Плюс", у судове засідання повноважного представника не направив, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений судом належним чином, в порядку, передбаченому ст.ст. 33-35 КАС України. Конверт із судовою кореспонденцією повернувся на адресу суду з відміткою "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 72-76). Клопотань про відкладення розгляду справи суду не надсилав, правом надати письмові заперечення не скористався.

Відповідно до ч. 11 ст. 35 КАС України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Судом встановлено, що відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сєбо Плюс" (код ЄДРПОУ 38396889), пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації 22.11.2012 р. за №163210500110011090, набув правовий статус суб'єкта господарювання-юридичної особи (а.с.16).

Як платник податків/зборів відповідач за основним місцем обліку знаходиться в Східній об'єднаній державній податковій інспекції м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області з 23.11.2012 року, неосновне місце обліку: Головне управління ДФС у Сумській області. (а.с.15, 16).

Дослідивши наявні у справі документи, суд з'ясував, що до складу податкового боргу в загальній сумі 10702156,62 грн. структурно входить заборгованість з:

- податку на додану вартість з ввезених на територію України товарів, що виникла на підставі податкового повідомлення-рішення №0000632211 від 14.06.2016 року на суму 6892888,36 грн., за основним платежем - 4595252,24 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2297626,12 грн. (а.с.30);

- мита на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання, що виникла на підставі податкового повідомлення-рішення №0000612211 від 14.06.2016 року на суму 810190,22 грн., за основним платежем 540126,81 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 270063,41 грн. (а.с.29);

- додаткового імпортного збору на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання, який виник на підставі податкового повідомлення-рішення №0000622211 від 14.06.2016 року на суму 967680,12 грн., з яких 645120,08 грн. - основний платіж, 322560,04 грн. - штрафна (фінансова) санкція; (а.с.28).

- пені на суму 234588,81 грн., нарахованої на підставі ст129 Податкового кодексу України. (а.с.19-21).

Відповідно до ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України, платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи, що повністю узгоджується з приписами ст.19 Конституції України щодо обов'язку кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Пунктом 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI передбачено, що у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до п.59.1 ст. 59 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Розглядаючи справу, суд відзначає, що процедура примусового виконання податковими органами за платника податків податкового обов'язку врегульована, зокрема, положеннями ст.95 Податкового кодексу України.

Визначений ст.57 Податкового кодексу України строк виконання податкового обов'язку у спірних правовідносинах скінчився. Управлінська функція з направлення податкової вимоги відповідно до ст.59 Податкового кодексу України суб'єктом владних повноважень виконана, 60 календарних днів з дати направлення ДФС на адресу платника податків - боржника податкової вимоги форми №10-17 від 01.08.2016 року (а.с.37) минули, обов'язком по надісланню повторно нової вимоги на новостворену заборгованість податковий орган законом не обтяжений, адже згідно з п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Доказів припинення податкового обов'язку щодо заявленої до стягнення суми боргу відповідно до положень ст.ст.37, 38 Податкового кодексу України шляхом виконання або у інші способи сторони до суду не подали, а судом самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України в частині офіційного з'ясування всіх обставин по справі таких доказів не виявлено.

Відповідно до п.п. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно п. 95.1, п. 95.3 ст. 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач має відкриті рахунки в національній валюті в банківських установах, а саме: №26002055011150, №26051055008567, №26043055002355, №26043055002355, №26000055008433, №26002055010924, №26001055013579, №26006055008750, відкритих ТОВ "Сєбо Плюс" у Сумській філії ПАТ КБ "ПриватБанк" м.Суми, МФО 337546; на рахунках №26000499748400,, відкритих в АТ "Укрсиббанк", МФО 351005; на рахунках №2600200014506, відкритих у філії АТ "Укрексімбанк" м.Суми, МФО 397003, на рахунках №26000455013774, відкритих а АТ "ОТП Банк", МФО 300528 та на рахунку №37511000170379, відкритому у Казначействі України, МФО 899998. ( а.с.18).

Відповідно до пп. 20.1.33 п. 20.1 ст.20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту органами державної податкової служби визначені статтею 94 Податкового кодексу України.

Визначення адміністративного арешту як виняткового способу забезпечення виконання обов'язків платника податків, наведене в пункті 94.1 статті 94 Податкового кодексу України, за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.

Отже, норми статті 94 Податкового кодексу України регулюють застосування будь-якого адміністративного арешту незалежно від предмета такого арешту.

Водночас чинне законодавство послідовно розмежовує порядок накладення адміністративного арешту на майно платника податків, відмінне від коштів, та арешту коштів платника податків.

Арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду. Жодного рішення податковий орган в такому разі не приймає.

Наведені норми кореспондуються з приписом пункту 94.4 статті 94 Податкового кодексу України, згідно з якою арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків. Зі змісту цієї норми випливає, що компетенція щодо накладення арешту майна належить органу державної податкової служби, але така компетенція не поширюється на арешт коштів платника податку, який накладається за рішенням лише суду на підставі звернення податкового органу.

При цьому підстави для застосування арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.

Наведене підтверджується також Порядком застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 7 листопада 2011 року № 1398.

Розділ VII цього Порядку визначає саме особливості застосування арешту коштів на рахунках платника податків як різновиду адміністративного арешту майна.

При цьому згідно з пунктом 7.3 цього Порядку для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Правило, передбачене нормою розглядуваного підзаконного нормативно-правового акта, застосовується в тому разі, якщо податковим органом визнано за необхідне застосувати адміністративний арешт як майна платника податків, відмінного від коштів, так і коштів на рахунку такого платника податків. Арешт майна та арешт коштів на рахунках платника податку за процедурою, визначеною пунктом 7.3 вказаного Порядку, накладається з підстав, передбачених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.

Водночас Податковим кодексом України передбачені також інші, додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94 цього Кодексу.

Серед таких підстав є такі, що передбачені пп. 20.1.33 п. 20.1 ст.20 Податкового кодексу України.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Відсутність підстав для застосування арешту коштів платника податків, передбачених законом серед підстав для застосування адміністративного арешту, що входять до переліку, встановленого пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України (сформульованого як вичерпний), не є перешкодою для застосування арешту коштів на рахунках платника податків у відповідних випадках.

Так, норми пункту 94.2 Податкового кодексу України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Водночас норми пп. 20.1.33 п. 20.1 ст.20 Податкового кодексу України встановлюють спеціальні підстави.

За таких обставин звернення податкового органу до суду з вимогою про накладення арешту на кошти з підстав, передбачених підпунктом пп. 20.1.33 п. 20.1 ст.20 Податкового кодексу України може відбуватися не лише в день прийняття рішення про накладення адміністративного арешту на майно платника податків.

Умовою застосування адміністративного арешту майна є відсутність у платника податків майна, яке може бути використане для погашення податкового боргу.

Контролюючим органом, відповідно до 89 ПК України, року було прийнято рішення №3 від 01.08.2016 року про опис майна відповідача у податкову заставу ( а.с.34).

Водночас в ході розгляду справи знайшов підтвердження той факт, що у відповідача відсутнє майно, яке може бути джерелом погашення податкового боргу, що вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №65832777 від 15.08.2016 року. ( а.с.14).

Розглядаючи справу, суд бере до уваги, що в силу ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оскільки в ході розгляду справи було доведено наявність у відповідача податкового боргу в розмірі 10702156,62 грн., який ТОВ "Сєбо Плюс" не погашено, а тому останній підлягає стягненню як законний та обґрунтований.

Також суд задовольняє позовну вимогу про накладення арешту на кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Сєбо Плюс" з огляду на наявність у відповідача податкового боргу та відсутності майна, яке може бути джерелом погашення такого боргу.

Керуючись ст.ст. 11, 12, 51, 71, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161ст. 162, ст. 163, ст. 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Головного управління ДФС у Сумській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сєбо Плюс" про накладення арешту на кошти, що знаходяться на розрахункових рахунках та стягнення податкового боргу, - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сєбо Плюс" (код за ЄДРПОУ 38396889) за рахунок коштів на рахунках у банках, обслуговуючих такого платника податків та готівки, що належить такому платнику податків на користь держави податковий борг у сумі 10702156 (десять мільйонів сімсот дві тисячі сто п'ятдесят шість) грн.62 коп., у тому числі:

1) податковий борг по податку на додану вартість з ввезених на територію України в сумі 8398222 (вісім мільйонів триста дев'яносто вісім тисяч двісті двадцять дві) грн. 79 коп. на користь Державного бюджету на р/р 31115031705002, одержувач : УДК у м.Сумах/м.Суми/14010100, код одержувача: 37970593, банк одержувача: ГУДКСУ у Сумській області, МФО банка одержувача: 837013;

2) податковий борг по миту на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності в сумі 1101664 (один мільйон сто одна тисяча шістсот шістдесят чотири) грн. 90 коп. на користь Державного бюджету на р/р 31119060705002, одержувач: УДК у м.Сумах/м.Суми/14010100, код одержувача: 37970593, банк одержувача: ГУДКСУ у Сумській області, МФО банка одержувача: 837013;

3) податковий борг по додатковому імпортному збору в сумі 1202268 (один мільйон двісті дві тисячі двісті шістдесят вісім) грн. 93 коп. на користь Державного бюджету на р/р 31115183705002, одержувач: УДК у м.Сумах/м.Суми/1410100, код одержувача: 37970593, банк одержувача: ГУДКСУ у Сумській області, МФО банка одержувача: 837013.

Накласти арешт на кошти, що знаходяться на рахунках №26002055011150, №26051055008567, №26043055002355, №26043055002355, №26000055008433, №26002055010924, №26001055013579, №26006055008750, відкритих Товариством з обмеженою відповідальністю "Сєбо Плюс" у Сумській філії ПАТ КБ "ПриватБанк" м.Суми, МФО 337546; на рахунках №26000499748400, відкритих в АТ "Укрсиббанк", МФО 351005; на рахунках №2600200014506, відкритих у філії АТ "Укрексімбанк" м.Суми, МФО 397003, на рахунках №26000455013774, відкритих а АТ "ОТП Банк", МФО 300528 та на рахунку №37511000170379, відкритому у Казначействі України, МФО 899998.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений 14 лютого 2016 року.

Суддя Панченко О.В.