Постанова

від 28.02.2017 по справі 910/9462/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2017 року Справа № 910/9462/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Поляк О.І. (доповідач), суддів:Бакуліної С.В., Данилової М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕМЛОГІСТИКА" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 30.11.2016 у справі№ 910/9462/16 Господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕМЛОГІСТИКА" до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар ФайненшлУкраїна", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Кома-Рент" пропро визнання поруки припиненою,

за участю представників

від позивача: Мажара О.Є.;

від відповідача-1: Дудар Є.В.;

від відповідача-2: не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.07.2016 у справі № 910/9462/16 (суддя Турчин С.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2016 (головуючий суддя - Агрикова О.В., судді - Чорногуз М.Г., Калатай Н.Ф.), в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗЕМЛОГІСТИКА" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2016 у справі № 910/9462/16 і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Касаційна скарга мотивована порушенням та неправильним застосуванням господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме: ст. 559 Цивільного кодексу України.

14.02.2017 до Вищого господарського суду України від відповідача-1 надійшов відзив на касаційну скаргу в якому ТОВ "Катерпіллар ФайненшлУкраїна" просило відмовити в задоволенні касаційної скарги ТОВ "ЗЕМЛОГІСТИКА" та залишити в силі рішення і постанову у справі № 910/9462/16.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.02.2017 у справі № 910/9462/16 продовжено строк розгляду касаційної скарги ТОВ "ЗЕМЛОГІСТИКА" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2016 у цій справі на 15 днів та відкладено її розгляд на 28.02.2017.

У призначене судове засідання з'явилися представники позивача та відповідача-1. Представник відповідача-2 своїм правом на участь в судовому засіданні не скористався.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 15.05.2013 між ТОВ "Катерпіллар Файненшл Україна" (лізингодавець) та ТОВ "Кома-Рент" (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № UA068L-13-17 відповідно до п. 2.1 якого лізингодавець зобов'язується придбати у продавця у власність предмет лізингу, зазначений у додатку № 1 до цього договору, і надати його лізингоодержувачу в тимчасове володіння й користування для підприємницьких цілей, за плату, на строк і на інших умовах, зазначених у цьому договорі й загальних умовах, з переходом права власності на предмет лізингу до лізингоодержувача за умови дотримання відповідних вимог, встановлених загальними умовами.

Згідно з п. 3.1 договору характеристики й дані, які дозволяють визначити предмет лізингу, що передається лізингодавцем у лізинг лізингоодержувачу за цим договором, зазначені в специфікації, що є додатком № 1 до цього договору.

Пунктом 4.1 договору сторони погодили, що загальна сума лізингових платежів за договором складається з: А) відшкодування вартості предмета лізингу (основного боргу лізингоодержувача); Б) процентів, збільшених відповідно до пункту 4.3 цього договору.

Відповідно до п. 4.4 договору лізингоодержувач сплачує лізингові платежі в розмірі, передбаченому додатком № 3 до цього договору, збільшеному відповідно до пункту 4.4 цього договору, не пізніше кінцевої дати сплати лізингових платежів.

Згідно із п. 5.1.1 договору лізингоодержувач передає лізингодавцю договір поруки із ТОВ "ЗЕМЛОГІСТИКА".

Пунктом 6.1 договору сторони обумовили, що строк лізингу становить 48 місяців.

Відповідно до додатку № 3 до договору лізингу "Загальний Графік Лізингових Платежів" загальна сума лізингових платежів (з урахуванням відсотків) складає 78 826,29 дол. США (642 591,92 грн).

15.05.2013 між ТОВ "Катерпіллар Файненшл Україна" (кредитор) та ТОВ "ЗЕМЛОГІСТИКА" (поручитель) було укладено договір поруки № UA06L-13-17S, відповідно до умов якого:

А) кредитор і ТОВ "Кома-Рент" (боржник) уклали договір фінансового лізингу № UA06L-13-17 від 15.05.2013, за яким кредитор, на умовах зазначеного договору лізингу, в якості лізингодавця зобов'язується набути у власність ТОВ з ІІ "Цепелін Україна ТОВ", і передати у користування боржнику, який виступає в якості лізингоодержувача, наступний предмет лізингу згідно з погодженою специфікацією, а саме: один новий екскаватор навантажувач Caterpillar модель 428F, загальною вартістю, що становить гривневий еквівалент 82 901,00 доларів США, що з максимальним курсом продажу долара США на Міжбанківській валютній біржі на час закриття торгів, станом на дату, яка передує даті укладення цього договору складає 675 808,95 грн, в тому числі ПДВ - 112 634,83 грн, зі сплатою боржником на користь кредитора лізингових платежів на загальну суму, що складає еквівалент 78 826,29 доларів США та 29 центи, що за максимальним курсом продажу долара США на Міжбанківській валютній біржі на час закриття торгів, станом на дату, яка передує даті укладення цього договору становить 642 591,92 грн, які включають: відшкодування вартості предмета лізингу (основний борг лізингоодержувача) у розмірі 66 320,80 доларів США та 80 центи, що за максимальним курсом продажу долара США на Міжбанківській валютній біржі на час закриття торгів, станом на дату, яка передує даті укладення цього договору становить 540 647,16 грн, в тому числі ПДВ - 90 107,86 грн; проценти у розмірі 12 509,49 доларів США та 49 центи, що за максимальним курсом продажу долара США на Міжбанківській валютній біржі на час закриття торгів, станом на дату, яка передує даті укладення цього договору становить 101 944,75 грн.

В) Обов'язковою умовою передачі зазначеного у пункті (А) предмета лізингу боржнику є укладення кредитором і поручителем цього договору поруки.

Згідно з п. 2 договору поруки він є забезпеченням поручителем виконання зобов'язань боржником за договором лізингу зі сплати на користь кредитора лізингових платежів на загальну суму, що складає 78 826,29 доларів США та 29 центи, що за максимальним курсом продажу долара США на Міжбанківській валютній біржі на час закриття торгів, станом на дату, яка передує даті укладення цього договору становить 642 591,92 грн, а також штрафних санкцій за порушення зобов'язань боржником, передбачених умовами договору лізингу.

Поручитель цим у безумовному і безвідкличному порядку зобов'язується як поручитель сплатити кредиторові на першу вимогу кредитора у разі невиконання або неналежного виконання боржником своїх зобов'язань у терміни і на умовах, передбачених договором лізингу, суму основного боргу (лізингові платежі та викупна ціна), і всі інші грошові суми та всі інші зобов'язання, які належать до сплати і підлягають виконанню на користь кредитора з боку боржника в даний момент або будуть належати до сплати і підлягати виконанню в будь-який час у майбутньому відповідно до умов договору лізингу, з урахуванням змін і доповнень до нього.

Пунктом 2.2 договору поруки сторони узгодили, що не обмежуючи положень статтею 2.1, поручитель у безумовному і безвідкличному порядку зобов'язується, розглядаючи це зобов'язання як окреме, додаткове і безперервне зобов'язання, відшкодувати кредиторові на його вимогу всі збитки, грошові зобов'язання, вимоги відшкодування, витрати і видатки будь-якого характеру, що виникли через будь-яку несплату або несвоєчасну сплату поручителем сум, що підлягають сплаті за цим договором поруки, протягом 3 робочих днів з моменту, коли кредитор пред'явив поручителеві вимогу про виплату відповідних сум, що підлягають сплаті на його користь та документарних підтверджень таких збитків. Це зобов'язання про відшкодування збитків залишається в силі, навіть якщо порука, передбачена статтею 2.1, з будь-якої причини втрачає чинність або можливість примусового виконання стосовно поручителя.

Відповідно до п. 3.4 договору поруки будь-які та всі платежі поручителя на користь кредитора відповідно до цього договору поруки здійснюються поручителем без будь-якого опротестування, заперечення, вимоги, зустрічної вимоги, умови, зарахування, запиту про надання пояснень або про надання будь-яких доказів невиконання або неналежного виконання зобов'язань, і базуються виключно на письмовій вимозі кредитора про здійснення такого платежу. Задля уникнення неодноразового тлумачення, до проведення оплати поручитель не має права проводити розслідування, робити свої власні визначення, або вступати у будь-які дебати чи судові спори з кредитором, з приводу того чи мало місце і триває невиконання або неналежне виконання зобов'язань. Вищенаведене не вважається таким, що ставить під сумнів права поручителя, надані йому відповідно до обов'язкових положень чинного законодавства України.

Поручитель сплачує всі платежі, зазначені в цьому договорі поруки, у національній валюті України. Сума, що підлягає до сплати, визначатиметься за максимальним курсом продажу долара США на Міжбанківській валютній біржі на час закриття торгів, станом на дату, яка передує даті укладення цього договору (п. 3.5 договору поруки).

Згідно з п. 5 договору поруки порука за цим договором є безперервним забезпеченням, яке охоплює залишок коштів, що періодично підлягають сплаті боржником кредитору в будь-якому порядку у зв'язку з договором. Порука за цим договором поруки є доповненням до будь-якої іншої поруки, гарантії, забезпечення або інших засобів захисту прав, які тепер має або в майбутньому матиме кредитор, і не залежить від них.

Пунктом 16.1 договору поруки сторони обумовили, що цей договір набирає чинності у дату його укладення і діє до дати надання кредитором поручителеві письмового підтвердження про виконання всіх зобов'язань боржника за договором.

Господарськими судами також встановлено, що, 30.04.2014 між ТОВ "Катерпіллар Файненшл Україна" та ТОВ "Кома-Рент" було укладено додаткову угоду № 2 до договору лізингу від 15.05.2013 відповідно до якої сторони домовилися про встановлення уточненого загального графіку платежів до вказаного договору лізингу за яким загальна сума лізингових платежів (з урахуванням відсотків) складає 79 671,58 дол. США (649 482,70 грн).

15.08.2014 між ТОВ "Катерпіллар Файненшл Україна" та ТОВ "Кома-Рент" було укладено додаткову угоду № 3 до договору лізингу від 15.05.2013 відповідно до якої сторони домовилися про встановлення уточненого загального графіку платежів до вказаного договору лізингу за яким загальна сума лізингових платежів (з урахуванням відсотків) складає 80 900,97 дол. США (659 504,72 грн).

У зв'язку з внесенням змін та доповнення до договору фінансового лізингу № UA068L-13-17 від 15.05.2013 шляхом укладенням між ТОВ "Катерпіллар Файненшл Україна" та ТОВ "Кома-Рент" додаткових угод № 2 від 30.04.2014 та № 3 від 15.08.2014 відбулося збільшення обсягу відповідальності поручителя, що, за відсутністю згоди останнього, є підставою для припинення договору поруки, ТОВ "ЗЕМЛОГІСТИКА" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Катерпіллар Файненшл Україна" та ТОВ "Кома-Рент" про визнання припиненою поруки ТОВ "ЗЕМЛОГІСТИКА" за ТОВ "Кома-Рент", яка виникла на підставі договору поруки № UA06L-13-17S, що був укладений 15.05.2013 між ТОВ "Катерпіллар Файненшл Україна" та ТОВ "ЗЕМЛОГІСТИКА".

Відмовляючи у задоволенні позову, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що норми ст. 559 Цивільного кодексу України пов'язують припинення договору поруки у зв'язку зі зміною основного зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну лише за умови, що вказана зміна призвела до збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому внесення змін до договору фінансового лізингу шляхом укладання додаткових угод № 2 від 30.04.2014 та № 3 від 15.08.2014 не призвело до збільшення обсягу відповідальності позивача, як поручителя, оскільки, враховуючи умови договору лізингу та договору поруки від 15.05.2013, внесення цих змін не поклало на останнього відповідальність у більшому обсязі за невиконання або неналежне виконання боржником своїх зобов'язань перед кредитором, ніж це було передбачено зазначеними договорами фінансового лізингу та поруки. Зокрема, за умовами договору поруки від 15.05.2013 позивач, як поручитель, взяв на себе весь обсяг зобов'язань, що виник у боржника перед кредитором за договором фінансово лізингу та будь-якими додатковими угодами до нього, що будуть укладені (у т.ч., які збільшують розмір/змінюють порядок виконання зобов'язання). Тобто, позивач, при підписанні зазначеного договору поруки, свідомо надав згоду на забезпечення порукою зобов'язань боржника за існуючим договором фінансового лізингу та зобов'язань, які можуть виникнути в майбутньому при укладенні додаткових угод до нього.

Суд касаційної інстанції не погоджується з вказаними висновками, вважає їх передчасними та такими, що зроблені з неповним з'ясуванням обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору по суті, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Статтею 554 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Отже, обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

При цьому зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 651 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання, які призвели до збільшення обсягу відповідальності поручителя. Таке збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає, зокрема, у разі підвищення розміру відсотків; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються відсотки; установлення (збільшення розміру) неустойки тощо. При цьому вказані зміни повинні відбутися без згоди поручителя, зафіксованої в окремій угоді або передбаченої в договорі поруки.

Таким чином, для встановлення факту припинення поруки на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України, перш за все, необхідним є встановлення обставин, які стали підставою для зміни основного зобов'язання та дослідження чи спричинили зазначені зміни збільшення відповідальності поручителя.

Як встановлено господарськими судами та вбачається з матеріалів справи, між відповідачем-1 та відбовідачем-2 було укладено декілька додаткових угод до договору фінансового лізингу від 15.05.2013 внаслідок чого було уточнено загальний графік лізингових платежів до вказаного договору та змінено їх загальний розмір до 80 900,97 дол. США (659 504,72 грн).

Однак, встановивши укладення вказаних угод, господарські суди попередніх інстанцій не дослідили обставини, які стали причиною їх укладення, тобто не дослідили підстави зміни зобов'язання за договором фінансового лізингу від 15.05.2013.

Так, відповідно до п. 4.1 вказаного договору загальна сума лізингових платежів за договором складається з: А) відшкодування вартості предмета лізингу (основного боргу лізингоодержувача); Б) процентів, збільшених відповідно до пункту 4.3 цього договору.

Разом з тим, ні місцевий, ні апеляційний господарські суди не встановили внаслідок зміни яких складових лізингового платежу (вартості предмета лізингу чи процентів) змінився його загальний розмір та з урахуванням зміни яких показників (кількості платежів, зміни періодів їх сплати тощо) відповідач-1 визначив новий розмір лізингових платежів, враховуючи, що вартість предмета лізингу та відсотки у складі лізингових платежів були обумовлені сторонами у гривневому еквіваленті до дол. США. При цьому господарські суди попередніх інстанцій не встановили внаслідок яких обставин відбулася зміна розміру лізингових платежів в дол. еквіваленті.

Крім того, зазначивши, що укладення додаткових угод не призводить до збільшення обсягу відповідальності поручителя, оскільки сума лізингових платежів підлягає збільшенню у порядку визначеному договором лізингу від 15.05.2013, місцевий та апеляційний господарські суди залишили поза увагою, що загальна сума лізингових платежів, на яку дав згоду позивач, як поручитель, уклавши договір поруки від 15.05.2013, відповідно до п. 2 вказаного договору складає 78 826,29 доларів США.

Як зазначалося вище, у разі зміни основного зобов'язання, що призводить до збільшення відповідальності поручителя порука припиняється за відсутності згоди останнього на таку зміну.

За своєю правовою природою надання поручителем згоди на внесення до основного зобов'язання змін є одностороннім правочином, який за змістом і формою має відповідати вимогам ЦК України та відображати волевиявлення особи (у даному випадку - поручителя).

При цьому згода поручителя на збільшення обсягу своєї відповідальності має бути очевидною та наданою у спосіб, передбачений договором поруки. Випадкова поінформованість поручителя про внесення змін до основного зобов'язання і навіть відсутність з його боку заперечень про збільшення обсягу його відповідальності не може розглядатись як надання ним згоди на такі зміни, що відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові Верховного Суду України від 05.06.2013 у справі № 6-43цс13.

Отже, для встановлення підстав для визнання поруки припиненою у зв'язку з наявністю чи відсутністю згоди поручителя на зміну основного зобов'язання, яка призвела до збільшення його відповідальності необхідним є дослідження чи передбачає таку зміну та надання згоди договір поруки. При цьому в разі наявності відповідних положень, однією з істотних умов договору поруки має бути встановлення ознак, за якими можна ідентифікувати і конкретизувати майбутнє зобов'язання поручителя, що виникає у зв'язку зі зміною забезпеченого договору. Якщо ж в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, то згода поручителя на збільшення обсягу його відповідальності, враховуючи вимоги ст. 547 ЦК України, має надаватись у письмовій формі шляхом укладення окремої угоди. Тобто у будь-якому випадку згода поручителя на вказану зміну повинна бути однозначною та очевидною.

Однак, господарські суди попередніх інстанцій вказаного не врахували та дійшли висновку про наявність згоди позивача на зміну розміру лізингових платежів за договором лізингу від 15.05.2013 лише на підставі абзацу 2 п. 2.1 договору поруки, який має загальний характер, взагалі не дослідивши інші його умови, зокрема чи конкретизовано зобов'язання поручителя у разі зміни забезпеченого договору, а відтак не встановили дійсну волю сторін щодо погодження збільшення відповідальності останнього.

Викладене свідчить про передчасність висновків господарських судів попередніх інстанцій, зроблених з неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення.

Оскільки в силу ст.ст. 111-5, 111-7 ГПК України у суду касаційної інстанції відсутні повноваження самостійно встановлювати обставини справи, так само як і оцінювати докази, колегія суддів зазначає про наявність підстав для скасування оскаржуваних рішення та постанови у даній справі з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ст. 111-9 ГПК України.

При цьому, під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати вищевикладені обставини, які стали підставою для скасування судових актів та передачі справи на новий розгляд.

За таких обставин колегія суддів вважає, що касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕМЛОГІСТИКА" підлягає частковому задоволенню, а постанова Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2016 та рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2016 у справі № 910/9462/16 - скасуванню з передачею справи на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕМЛОГІСТИКА" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2016 у справі № 910/9462/16 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2016 у справі № 910/9462/16 та рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2016 у справі № 910/9462/16 скасувати. Справу направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.І. Поляк

Судді С.В. Бакуліна

М.В. Данилова