Рішення

від 28.02.2017 по справі 903/450/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 лютого 2017 р. Справа № 903/450/16

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Лютіка"

третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору: Волинська обласна спілка споживчих товариств

про витребування майна з чужого незаконного володіння

Суддя Слободян О.Г.

Представники :

від позивача: ОСОБА_3, довіреність від 15.03.2016 року

від відповідача: Сорока В.Г., довіреність від 11.07.2016 року

від третьої особи: Данилік Ф.Я., довіреність від 10.01.2017 року

В судовому засіданні 31.01.2017р. за згодою представників сторін відповідно до ст.77 ГПК України була оголошена перерва до 28.02.2017р.

Суть спору: позивач - ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про витребування з незаконного володіння ТОВ "Лютіка" майна - магазину промислових товарів (літера Б-1), загальною площею 200,00 кв.м, який розташований за адресою АДРЕСА_1.

В обґрунтування заявленої вимоги зазначає, що є власником магазину на підставі рішення виконавчого комітету Луцької міської ради №322-19 від 17.05.2007р. та свідоцтва про право власності від 21.05.2007р. Дане рішення виконкому є чиним та не скасовано, хоча було предметом судових спорів у справах №1/140-11А, №4/71-11А, №9/76/28-11, №5004/758/12.

Проте, 16.06.2011р. виконком Луцької міської ради прийняв рішення №440-2 про оформлення права власності на даний магазин за Волинською облспоживспілкою та видав їй свідоцтво про право власності.

Підставою для оформлення права власності на магазин за облспоживспілкою стало рішення суду у справі №6/32-71 про повернення майна, переданого за недійсним правочином.

Також вказує, що судовим рішенням від 07.09.2010 року у справі №6/32-71, зобов'язано підприємця ОСОБА_1 повернути Волинській облспоживспілці приміщення надбудови, а не магазин промислових товарів, оскільки за недійсним правочином було передано у власність лише надбудову даху - об'єкт незавершеного будівництва - громадської вбиральні на ринку "Завокзальний" балансовою вартістю 54 557 грн., а не прийнятий в експлуатацію окремий об'єкт нерухомого майна - магазин промислових товарів значно вищою вартістю. Оскільки надбудови над вбиральнею на момент прийняття судового рішення вже не існувало, облспоживспілка на підставі рішення Луцької міської ради оформила право власності на магазин промислових товарів загальною площею 200,00 кв.м.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 07.12.2015 року у справі №876/6117/15 скасував рішення виконкому від 16.06.2011 року, зазначивчи, що свідоцтво про право власності від 21.06.2011р., видане облспоживспілці не може виступати предметом спору, оскільки не має статусу акту державного чи іншого органу. Також суд дійшов висновку, що до правовідносин між ФОП ОСОБА_1 та Волинською обласною спілкою споживчих товариств щодо магазину промислових товарів слід застосувати ч.1 ст.331 ЦК України, якою врегульовано відносини по новоствореному майну.

26.07.2012 року Волинська облспоживспілка по договору купівлі-продажу №1941 продала магазин ремонтно-монтажному комбінату Волинської облспоживспілки, який 17.10.2012 року по договору купівлі-продажу №2724 продав магазин Луцькому міському споживчому товариству (є членом / засновником ВОССТ), яке, в свою чергу, 24.12.2015 року по договору купівлі-продажу приміщення магазину передало ТОВ Лютіка", що підтверджується довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №6666215 від 05.04.2016р.

Позивач вказує, що всі сторони за договорами купівлі-продажу є пов'язаними особами, тому відповідач знав про відсутність у продавця достатніх правових підстав для відчуження майна (приміщення магазину) та існування судового спору щодо цього магазину.

Дане майно вибуло з володіння позивача поза його волею, а тому в силу ст.ст. 387, 388 ЦК України позивач має право витребувати майно як у добросовісного володільця, так і у недобросовісного набувача.

Відповідач вимогу позивача вважає безпідставною та просить в позові відмовити.

При цьому вказує, що ТОВ "Лютіка" набуло у власність будівлю магазину промислових товарів за адресою АДРЕСА_1 згідно договору купівлі-продажу від 24.12.2015 року, на підставі якого здійснено державну реєстрацію права власності на дану будівлю (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24.12.2015 року, індексний номер 27489276); на момент прийняття даного рішення не існувало судового рішення про скасування реєстрації права власності за продавцем по договору, а саме Луцьким міським споживчим товариством, тому ТОВ "Лютіка" є добросовісним набувачем майна.

Вважає, що позивач не довів належними та допустимими доказами те, що саме він є власником спірного майна.

При цьому вказує, що право на пред'явлення позову про витребування майна з незаконного володіння унормовано ст.387 ЦК України, за приписами якої власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Позивачем за віндикаційним позовом є неволодіючий власник. При цьому, позивач повинен довести належність йому майна на праві власності чи іншому речовому праві та підтвердити це документально. Відповідачем за віндикаційним позовом виступає незаконний володілець майна, який може і не знати про неправомірність і незаконність свого володіння та утримання такого майна. Незаконним володільцем визнається та особа, яка здійснює володіння майном без належних правових підстав.

Статтею 388 ЦК України передбачена можливість витребування майна власником від добросовісного набувача, однак необхідною умовою для цього є те, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він його передав, поза їх волею.

Заявлений позивачем позов є віндикаційним, однак позивачем не доведено недобросовісність набувача майна, що є підставою для відмови в позові.

Також вказує, що рішенням господарського суду Волинської області від 07.09.2010 року у справі №6/32-71 зобовязано підприємця ОСОБА_1 повернути Волинській облспоживспілці спірне майно, як таке, що передано за недійсним правочином; дане рішення залишено без змін апеляційною та касаційною інстанцією.

Рішенням господарського суду Волинської області від 04.08.2014 року у справі №903/1481/13 підприємцю ОСОБА_1 відмовлено в позові до облспоживспілки про стягнення вартості будівництва спірного приміщення. Даним рішенням встановлено незаконність будівництва приміщення по вул.К.Карого підприємцем ОСОБА_1 Рішення залишено без змін апеляційною інстанцією.

Тобто, даними судовими рішеннями встановлено, що підприємець ОСОБА_1 не є власником спірного приміщення.

3-я особа - Волинська обласна спілка споживчих товариств також вказує, що позов є безпідставним та не підлягає задоволенню.

При цьому зазначає, що 23.02.2002 між Луцьким госпрозрахунковим ринком (Орендодавцем), правонаступником якого є Волинська облспоживспілка, та ФОП ОСОБА_1 (Орендар) було укладено договір оренди з викупом терміном на 12 років 9 місяців; по договору Орендодавець передав в тимчасове користування об'єкт нерухомості-приміщення громадської вбиральні на території ринку "Завокзальний" за адресою АДРЕСА_1 ; Орендар зобов'язався провести капремонт даного приміщення, вартість якого врахувалась в орендну плату за користування майном.

Додатковою угодою до договору від 11.03.2003 року змінено та погоджено кошторисну вартість ремонту в розмірі 319 125,00 грн., що відповідало вартості виконаних робіт.

За позовом Орендодавця - Волинської облспоживспілки до Орендаря - ФОП ОСОБА_1 у справі №8/77-92 господарським судом було визнано недійсними договір оренди та додаткову угоду до нього; рішення суду залишено без змін апеляційною та касаційною інстанціями.

Рішенням господарського суду від 07.09.2010 року у справі №6/32-71, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.11.2010 року та постановою Вищого господарського суду України від 14.03.2011 року, за позовом Волинської облспоживспілки зобов'язано ФОП ОСОБА_1 повернути облспоживспілці майно передане за недійсним правочином, а саме приміщення надбудови загальною площею 209,9 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 (ринок "Завокзальний").

Судовими рішеннями у справах №8/77-92 та №6/32-71 доведено, що підприємець ОСОБА_1 без згоди Орендодавця здійснив поліпшення орендованого майна, тому не набув права власності на дане майно. Предметом спору у справі №6/32-71 було повернення майна, переданого за недійсним правочином, а саме спірної надбудови, в подальшому магазину промислових товарів, згідно рішення господарського суду позов облспоживспілки задоволено.

Твердження позивача, що надбудова та магазин промислових товарів різні споруди спростовується Постановою господарського суду у справі №1/104-11А від 12.09.2007 року, яка залишена без змін апеляційною та касаційною інстанціями в резолютивній частині якої, зокрема, зазначено, що "позивач сам визнав за орендарем - підприємцем ОСОБА_1 право власності на надбудову громадської вбиральні, що на даний період називається магазином промислових товарів", в подальшому дана угода визнана недійсною.

Згідно ст.ст.19,27 Закону України від 01.07.2004 року №1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" рішення суду про задоволення позову про повернення майна переданого за недійсним правочином, є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації, тому Волинська облспоживспілка законно набула право власності на магазин промислових товарів.

Рішенням господарського суду від 10.08.2016р. у даній справі, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.10.2016р., у позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.12.2016р. рішення господарського суду від 10.08.2016р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.10.2016р. скасовано, справу передано на новий розгляд.

Як зазначено в даній постанові ВГСУ, поза увагою, дослідженням та оцінкою попередніх судових інстанцій залишилися доводи позивача і пов'язані з такими доводами обставини та докази стосовно того, що:

- рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 17.05.2007 № 322-19 "Про оформлення права власності на нерухоме майно" оформлено право власності Підприємця на Магазин загальною площею 209,9 кв.м, яке (рішення) у подальшому незаконним (нечинним, недійсним) не визнавалося;

- у рішенні господарського суду Волинської області від 07.09.2010 у справі № 6/32-71, яким задоволено позов Спілки до Підприємця про повернення майна, переданого за недійсним правочином, зазначалося про повернення Підприємцем Спілці приміщення надбудови (а не Магазину) загальною площею 209,9 кв.м. за актом приймання-передачі, причому відповідний акт не підписувався через відсутність надбудови як такої;

- постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2015 зі справи № 876/611/15 визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 16.06.2011 № 440-2 про оформлення права власності на Магазин за Спілкою;

- постановою господарського суду Волинської області у справі № 1/140-11-А встановлено, що згадане рішення виконавчого комітету Волинської міської ради від 17.05.2007 № 322-19 відповідає частині першій статті 331 ЦК України, і жодним судовим рішенням не встановлювалася незаконність набуття Підприємцем права власності на Магазин та відповідне право з визначених законом підстав не припинялося;

- надбудова над вбиральнею та Магазин є різними об'єктами нерухомості. Як обґрунтовано зазначалося скаржником, той факт, що на момент розгляду судом певних справ Магазин вже існував, сам по собі не підтверджує тотожності цих об'єктів. З метою з'ясування такої тотожності або нетотожності суд не позбавлений був права і можливості призначити, за необхідності, відповідну судову експертизу (яка, в разі відсутності надбудови, могла бути проведена й за наявними документами);

- відповідач зі справи (Товариство) не міг вважатися добросовісним набувачем спірного майна, оскільки йому було відомо про незаконність відчуження майна та відсутність у продавця майна (відчужувача) достатніх підстав для такого відчуження;

- дії бюро технічної інвентаризації щодо скасування реєстрації права власності на Магазин за Підприємцем суперечили положенням статей 26, 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" - у редакції, чинній на час скасування такої державної реєстрації.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, господарський суд встановив наступне.

23 лютого 2002 року між Луцьким госпрозрахунковим ринком (орендодавцем) та ОСОБА_1 (орендарем) був укладений договір оренди з викупом, згідно якого орендар бере в тимчасове користування споруду туалету загальною площею 216 кв.м., яка розташована на території ринку Завокзальний , по АДРЕСА_1.

Відповідно до п.4.1.2. Договору оренди від 23.02.2002 року, орендар взяв на себе зобов'язання провести капітальний ремонт орендованого приміщення. Вартість проведеного капремонту зараховується в орендну плату за користування майном (п.3.1 Договору).

Під час проведення ремонтних робіт, над орендованим приміщенням, на підставі затвердженого орендодавцем плану криші туалету, підприємцем за власні кошти було зведено надбудову та 11.01.2003 року укладено додаткову угоду до договору, за умовами якої дана надбудова передавалась у власність орендаря. Згідно акту прийомки-передачі від 11.01.2003 року ОСОБА_1 передавався об'єкт незавершеного будівництва - надбудова над орендованим приміщенням туалету на ринку Завокзальний (а.с. 113-114, т.1).

В подальшому на місці надбудови підприємцем ОСОБА_1 було збудовано магазин промислових товарів.

Рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 17.05.2007 року №322-19 Про оформлення права власності на нерухоме майно було вирішено оформити громадянину ОСОБА_1 право власності на магазин промислових товарів загальною площею 209,9 кв.м. на АДРЕСА_1.

Дане рішення було прийнято на підставі розгляду матеріалів про оформлення права власності на магазин промислових товарів на АДРЕСА_1 на підставі ст.ст. 325, 328, 331 ЦК України, ст.ст. 30, 52, 59 ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні , п.6.1. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/5 (а.с.12, т.1).

Волинська обласна спілка споживчих товариств (далі - ВОССТ), як правонаступник Луцького госпрозрахункового ринку, вважаючи, що рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 17.05.2007 року №322-19 Про оформлення права власності на нерухоме майно порушено її права та законні інтереси неодноразово зверталася до суду про визнання нечинним даного рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та 3-ю особою по спірному майну існує ряд судових рішень, якими встановлено відповідні факти, що в силу ст.35 ГПК України не потребують повторного доведення.

Так, згідно з резолютивною частиною постанови господарського суду Волинської області від 12.09.2007 у справі № 1/104-11а угодою від 11.01.2003р. позивач (Спілка) визнав за орендарем - Підприємцем право власності на надбудову громадської вбиральні, що на даний час називається магазином промислових товарів.

У подальшому рішенням господарського суду Волинської області від 15.11.2007 у справі № 8/77-92 (залишеним без змін апеляційною і касаційною інстанціями) було визнано недійсним договір оренди з викупом від 23.02.2002 з додатковою угодою від 11.03.2003, які було укладено Луцьким госпрозрахунковим ринком (орендодавцем), правонаступником якого є Спілка, та Підприємцем. Як вбачається з даного рішення, Магазин, який було введено в експлуатацію згідно з актом приймальної комісії від 05.02.2007 (затвердженим рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 01.03.2007 №144-2), Підприємець побудував на місці надбудови над орендованим ним приміщенням вбиральні.

В жовтні 2010 року ВОССТ звернулась до господарського суду Волинської області про повернення майна, переданого за недійсним правочином, а саме надбудови, загальною площею 209,9 м 2 , яка розташована в АДРЕСА_1 (ринок Завокзальний ).

Рішенням господарського суду Волинської області від 07.09.2010 у справі № 6/32-71 (залишено без змін апеляційною і касаційною інстанціями) за позовом Волинської обласної спілки споживчих товариств до підприємця ОСОБА_1, третя особа - КП "Волинська ОБТІ", зобов'язано Підприємця повернути Спілці приміщення надбудови загальною площею 209,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (ринок Завокзальний) по акту прийому-передачі. У тому ж рішенні констатовано, що Підприємець побудував надбудову, зробивши при цьому поліпшення, які неможливо відокремити без шкоди для об'єкта оренди.

Рішенням господарського суду Волинської області від 04.08.2014 у справі № 903/1481/13 Підприємцю відмовлено в позові до Спілки про стягнення вартості покращення майна, отриманого за недійсним правочином.

Висновки у зазначених судових рішеннях підтверджують той факт, що магазин був побудований підприємцем на місці надбудови (об'єкта незавершеного будівництва), оскільки на час розгляду зазначених справ магазин вже було введено в експлуатацію.

Як вбачається із довідки Комунального підприємства "Волинське обласне Бюро технічної інвентаризації" від 19.10.2016р. №1395, підставою для скасування права власності на магазин промислових товарів, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 було рішення господарського суду від 07.09.2010р. по справі № 6/32-71 та наказ №1 про примусове виконання рішення господарського суду Волинської області у справі №6/32-71 від 08.04.2011р. Реєстрація права власності була скасована 30.06.2011р. Рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації (статті 19, 27 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-ІУ " Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"). На вказане майно на підставі рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 16.06.2011р., №440-2, видане свідоцтво про право власності Волинській обласній спілці споживчих товариств.

В подальшому, 26.07.2012 року Волинська облспоживспілка по договору купівлі-продажу №1941 продала магазин ремонтно-монтажному комбінату Волинської облспоживспілки, який 17.10.2012 року по договору купівлі-продажу №2724 продав магазин Луцькому міському споживчому товариству, яке, в свою чергу, 24.12.2015 року по договору купівлі-продажу приміщення магазину загальною площею 200 кв.м передало ТОВ Лютіка", що підтверджується довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №6666215 від 05.04.2016р.

Причиною спору в даній справі стало питання про наявність або відсутність підстав для витребування спірного майна на користь позивача з володіння відповідача, яке (володіння) позивач вважає незаконним.

В силу ч.ч.1, 2 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 330 ЦК України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього кодексу майно не може бути витребуване в нього.

Згідно ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Можливість витребування майна, придбаного за відплатним договором, з чужого незаконного володіння закон ставить у залежність насамперед від того, є володілець майна добросовісним чи недобросовісним його набувачем.

Згідно із частиною 1 статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

- було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

- було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

- вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Таким чином, статтею 388 ЦК України передбачено можливість витребування майна власником від добросовісного набувача, такі випадки обмежені та можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він його передав, поза їх волею.

У разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного (нікчемного) правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного чи нікчемного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною 1 статті 388 ЦК України.

За результатами розгляду справи судом встановлено наступне:

- рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 17.05.2007 № 322-19 "Про оформлення права власності на нерухоме майно" оформлено право власності Підприємця на Магазин загальною площею 209,9 кв.м, яке (рішення) у подальшому незаконним (нечинним, недійсним) не визнавалося;

- підставою набуття права власності на магазин є акт введення в експлуатацію та рішення виконкому №322-19 "Про оформлення права власності".

- постановою господарського суду Волинської області у справі № 1/140-11-А встановлено, що згадане рішення виконавчого комітету Волинської міської ради від 17.05.2007 № 322-19 відповідає частині першій статті 331 ЦК України;

- до правовідносин між ФОП ОСОБА_1 та Волинською обласною спілкою споживчих товариств щодо магазину промислових товарів слід застосувати ч.1 ст.331 ЦК України, якою врегульовано відносини по новоствореному майну;

- жодним судовим рішенням не встановлювалася незаконність набуття Підприємцем права власності на Магазин та відповідне право з визначених законом підстав не припинялося;

- постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2015 у справі № 876/611/15 визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 16.06.2011 № 440-2 про оформлення права власності на Магазин за Спілкою;

- у рішенні господарського суду Волинської області від 07.09.2010 у справі № 6/32-71, яким задоволено позов Спілки до Підприємця про повернення майна, переданого за недійсним правочином, зазначалося про повернення Підприємцем Спілці приміщення надбудови загальною площею 209,9 кв.м. (а не Магазину) за актом приймання-передачі, оскільки за недійсним правочином було передано у власність лише надбудову (об'єкт незавершеного будівництва) над громадською вбиральнею на ринку "Завокзальний" балансовою вартістю 54 557 грн., а не прийнятий в експлуатацію окремий об'єкт нерухомого майна - магазин промислових товарів значно вищою вартістю. Причому відповідний акт не підписувався через відсутність надбудови як такої на момент прийняття судового рішення;

- надбудова даху (об'єкт незавершеного будівництва) та магазин промислових товарів не є тотожним поняттям, оскільки магазин - це нове будівництво. Той факт, що на момент розгляду судом певних справ магазин вже існував, сам по собі не підтверджує тотожності цих об'єктів;

- рішення суду у справі №6/32-71 не стосується новоствореного майна до якого застосовується норма ч.1 ст.331 ЦК України, а стосується лише майна отриманого за недійсним правочином. Згідно вимог ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

- всупереч вимог закону, 30.06.2011р. бюро технічної інвентаризації без достатньої правової підстави скасувало реєстрацію права власності на магазин промислових товарів, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 за ОСОБА_1, та зареєструвало право власності на даний магазин за Волинською облспоживспілкою, посилаючись на рішення суду у справі №6/32-71 від 07.09.2010р., відповідно до якого (рішення) поверненню підлягала надбудова (об'єкт незавершеного будівництва), а не прийнятий в експлуатацію та зареєстрований на праві власності за ОСОБА_1 магазин промислових товарів.

Дії бюро технічної інвентаризації щодо скасування реєстрації права власності на Магазин за Підприємцем суперечили положенням статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" - у редакції, чинній на час скасування такої державної реєстрації, відповідно до якої записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Записи скасовуються, якщо підстави, за яких вони були внесені, визнані судом недійсними. Записи про обтяження погашаються на підставі актів (рішень) уповноважених на це органів або посадових осіб.

- сторони за договорами купівлі-продажу спірного майна (магазину) є пов'язаними особами, що підтверджується витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що містяться в матеріалах справи (а.с.35-40, т.1). З даних витягів вбачається, що засновником (учасником) Волинської ОССТ є Луцьке міське споживче товариство, директором якого є ОСОБА_7, яка в свою чергу є засновником (учасником) ТОВ Лютіка . Тому відповідач - ТОВ Лютіка знав про відсутність у продавця достатніх правових підстав для відчуження майна (приміщення магазину) та існування судового спору щодо цього магазину.

- відповідач зі справи не міг вважатися добросовісним набувачем спірного майна, оскільки йому було відомо про незаконність відчуження майна, враховуючи те, що 24.12.2015р., на момент укладення договору купівлі-продажу об'єкта нерухомого майна (магазину промислових товарів) між Луцьким міським споживчим товариством та ТОВ Лютіка , рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 16.06.2011р. №440-2 про оформлення права власності на даний магазин за Волинською облспоживспілкою, було скасовано постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2015р. у справі №876/611/15.

З вищезазначеного вбачається, що майно (магазин промислових товарів), що належить підприємцю ОСОБА_1 на праві власності, вибуло з його володіння поза його волею. А тому, в силу ст.ст. 387, 388 ЦК України, позивач має право витребувати майно як у добросовісного володільця, так і у недобросовісного набувача.

З огляду на викладене, вимоги позивача - підприємця ОСОБА_1 щодо витребування з незаконного володіння ТОВ "Лютіка" майна - магазину промислових товарів (літера Б-1), загальною площею 200,00кв.м, який розташований за адресою АДРЕСА_1, є підставними та підлягають до задоволення.

При новому розгляді справи судом були враховані висновки ВГСУ, що містяться у постанові від 27.12.2016р. по даній справі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається при задоволенні позову на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити.

2. Витребувати з незаконного володіння товариства з обмеженою відповідальністю "Лютіка" (Волинська область, м.Луцьк, вул..Ковельська, 13, код ЄДРПОУ 40181019) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ід. номер НОМЕР_1) магазин промислових товарів (літера Б-1), загальною площею 200,00кв.м, який розташований в АДРЕСА_1.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Лютіка" (Волинська область, м.Луцьк, вул..Ковельська, 13, код ЄДРПОУ 40181019) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ід. номер НОМЕР_1) 3210грн. витрат по сплаті судового збору.

Повний текст рішення складено

06.03.2017

Суддя О. Г. Слободян