Рішення

від 02.03.2017 по справі 909/1176/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2017 р. Справа № 909/1176/16

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Матуляк П. Я. , секретар судового засідання Юрчак С. Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Крихівецької сільської ради, вул. Крихівецька, 79, с. Крихівці,76493

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Авто" вул.Автоливмашівська, 5, м. Івано-Франківськ,76018, вул. Промислова, будинок 2 Б., м. Івано-Франківськ, 76019.

про стягнення заборгованості у сумі 15 98104,52 грн.

за участю:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 03.01.17

від відповідача представники не з"явилися.

ВСТАНОВИВ:

Крихівецька сільська рада звернулася до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до приватного акціонерного товариства "Авто" про стягнення заборгованості у сумі 1598104,52 грн.

Позовні вимоги мотивовано невиконанням відповідачем умов договорів №№ 1-2015, 2-2015, 3-2015 про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села Крихівці в частині сплати пайового внеску та обгрунтовано приписами статей 526, 530, 610, 612, 625 Цивільного та 193, 216, 217, 218 Господарського кодексів України.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, та подав суду докази направлення відповідачеві позовної заяви з додатками за адресою, зазначеною у здійсненому судом витязі з ЄДРПОУ(вх.№3715/ від 02.03.17), а також заяву б/н від 02.03.17.

Відповідач своїм конституційним правом на захист прав і охоронюваних законом інтересів не скористався, відзиву на позов не подав, проти позову не заперечив, явки уповноваженого представника в судове засідання жодного разу не забезпечив, про дату, час та місце проведення судового засідання належним чином повідомлявся, про що свідчить відмітка відділу документального забезпечення суду на зворотньому боці ухвали про порушення провадження у справі від 28.12.16, ухвал про відкладення розгляду справи від 24.01.17 та 16.02.17.

Згідно з п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" з наступними змінами, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови. Згідно з п.3.9.1 зазначеної постанови, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвалу суду від 24.01.17, надіслана відповідачеві рекомендованою кореспонденцією за адресою, зазначеною у позовній заяві, повернуто відділенням поштового зв"язку, причина повернення - за зазначеною адресою не проживає ( вх. номер повідомлення 1327/17 від "02" лютого 2017 р. ).

Ухвала суду від 16.02.17, направлена рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу відповідача, зазначену у здійсненому судом витязі ЄДРПОУ, відповідачу вручена, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення (вх. номер повідомлення 2441/17 від "27" лютого 2017 р., вручено ухвалу від 16.02.17 Приватному акціонерному товариству "Авто", дата вручення 24.02.17).

Станом на 02.03.17 заяв та клопотань від відповідача не надходило.

Враховуючи ту обставину, що відповідача належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи, останнього не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів. У разі неможливості забезпечення явки представника в судове засідання, сторона у справі не позбавлена права надавати свої вимоги і заперечення у письмовому вигляді.

Разом з тим, у відповідності із ст.22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» , при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України» ).

Таким чином, незважаючи на те, що відповідач не з'явився в судове засідання, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

З огляду на викладене, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України без участі відповідача, якого належно повідомлено про час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи з врахуванням положень Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши представника позивача, суд встановив наступне.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 30.06.16 у справі №909/410/16, яке залишено без змін Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.10.16, визнано укладеними договори №1-2015 від 16.02.2015р. та №2-2015 про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села Крихівці від 16.02.2015 року в редакції, запропонованій Крихівецькою сільською радою.

У свою чергу, рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 23.02.16 у справі №909/1416/15, відмовлено в задоволенні позову Крихівецької сільської ради до Приватного акціонерного товариства "Авто" про визнання укладеним Договору №3-2015 про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села Крихівці від16.02.2016 р., в редакції позивача. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.06.16, яка залишена без змін Постановою Вищого господарського суду України, зазначене рішення скасовано та прийнято нове рішення, яким визнано укладеним договір №3-2015 від 16.02.15 про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села Крихівці. У цій же постанові зазначено, що договір є укладеним з 02.06.16.

Згідно розділу 1 даних договорів відповідач (по договору - замовник) в порядку та на умовах, визначених договором, бере участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села Крихівці.

У відповідності до пункту 3.1. та 3.2. договорів, розрахунок розміру пайового внеску здійснюється відповідно до додатку 1 до договору. Розмір пайового внеску розраховано у порядку, визначеному розділом 5 «Положення про пайову участь замовників будівництва у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села Крихівці» , затвердженого рішенням 50 сесії Крихівецької сільської ради від 29.11.13 і становить відповідно 696886,00грн. за договором №3-2015, 285648,20грн. за договором №1-2015 та 546939,45грн. за договором №2-2015.

Замовник сплачує пайову участь до прийняття об»єкта в експлуатацію (п.4.2 даних договорів).

Всупереч умов спірних договорів, замовник прийняті на себе договірні зобов"язання не виконав.

У зв"язку з порушенням відповідачем прийнятих на себе договірних зобов"язань, позивачем у відповідності до умов договорів та чинного законодавства нараховано 48526,18грн. пені, 12543,95грн. інфляційних втрат та 7560,74 грн. 3% річних.

Доказів погашення заборгованості відповідачем суду не подано.

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір та інші правочини.

Згідно ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Наведена правова норма кореспондується зі ст.509 Цивільного кодексу України: зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом ст.ст.526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином та у встановлений строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений момент пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Наведена правова норма кореспондується зі ст.193 Господарського кодексу України, якою встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з п.4.2 договорів, замовник сплачує пайову участь в повному обсязі до прийняття об"єкта в експлуатацію. Матеріалами справи, зокрема, копіями рішення господарського суду Івано-Франківської області від 30.06.16 у справі №909/410/16 та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 02.06.16 підтверджується, що будівництво є завершеним, а об'єкти - багатоквартирні житлові будинки з приміщеннями громадського призначення площею відповідно 1016 кв.м, 2581,40кв.м та 3386,9 кв.м, що знаходяться за адресою с. Крихівці, вул. Довженка, 29 Г- введено в експлуатацію.

За приписами ст.35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. З огляду на наведене, строк сплати пайових внесків за спірними договорами настав.

В силу ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов"язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 ст.614 Цивільного кодексу України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов"язання.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов"язань не надав, доводи позивача не спростував.

З огляду на встановлення судом факту порушення відповідачем договірних зобов"язань щодо сплати пайового внеску, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 1529473,65грн. основного боргу за договорами №1-2015, №2-2015 та №3-2015 обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Приписами ст.611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов"язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Пункт 6 ст.231 ГК України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов"язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

В силу п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В силу ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов"язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 Цивільного кодексу України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов"язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

П.6.3 спірних договорів сторони погодили, що у разі порушення умов договору замовник сплачує суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 3% річних від простроченої суми та пеню у розмірі 120% річних облікової ставки НБУ, що діє у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожний прострочений день.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вимоги частини 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом, на підставі ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи положення п.6 ст.232 Господарського кодексу України, перевірено правильність нарахування позивачем пені, яка згідно арифметичного розрахунку, проведеного судом за допомогою ІПС "Законодавство", є більшою, ніж сума, заявлена позивачем до стягнення, однак, з огляду на вимоги позивача у цій частині позовних вимог, суд задовольняє їх у розмірі, заявленому позивачем.

Щодо 3% річних, то в розрахунку суду їх розмір менший, ніж у розрахунку позивача, однак у розрахунку позивача сума 3% річних становить 9622,75грн., а у прохальній частині позовної заяви та у судовому засіданні позивач просив стягнути з відповідача 7560,74грн., відтак суд задовольняє вимоги щодо стягнення 3% річних у розмірі 7560,74грн.

Розрахунок інфляційних втрат є арифметично вірним, відтак підлягає до задоволення у розмірі, визначеному позивачем.

За таких обставин, позов підлягає до задоволення.

Відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, судові витрати слід покласти на відповідача.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст.124, 129, 129-1 Конституції України, ст. 11, 509, 526, 530, 546, 547, 610, 612, 614, 625, 629 ЦК України, ст. 173, 193, 216, 230, 231,232, 343 ГК України, керуючись ст. 4-7, 43, 49, 55, 75, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

задовольнити позов Крихівецької сільської ради до приватного акціонерного товариства "Авто" про стягнення заборгованості у сумі 1598104,52 грн.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "Авто"(м.Івано-Франківськ, вул.Промислова, 2Б, код ЄДРПОУ 13656222) на користь Крихівецької сільської ради (м.Івано-Франківськ, с.Крихівці, вул.Крихівецька, 79, код ЄДРПОУ 04356248) 1529473,65(один мільйон п"ятсот двадцять дев"ять тисяч чотириста сімдесят три гривні шістдесят п"ять копійок) основного боргу, 48526,18(сорок вісім тисяч п"ятсот двадцять шість гривень вісімнадцять копійок) пені, 12543,95(дванадцять тисяч п"ятсот сорок три гривні дев"яносто п"ять копійок) інфляційних втрат та 7560,74 (сім тисяч п"ятсот шістдесят гривень сімдесят чотири копійки) 3% річних та 23971,57(двадцять три тисячі дев"ятсот сімдесят одну гривню п"ятдесят сім копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.03.17

Суддя Матуляк П. Я.