Рішення
від 27.02.2017 по справі 915/1596/15
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ



ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2017 року Справа № 915/1596/15

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом ОСОБА_1 спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю “Жемчужина”, пл. Заводська,1, м. Миколаїв, 54052,

адреса для листування: вул. Маршала Василевського, 40, м. Миколаїв, 54003 (код ЄДРПОУ 32282821)

поштова адреса: вул. Маршала Василевського,40, м. Миколаїв, 54003

до відповідача ОСОБА_2 підприємства “Бриз-Юг”, АДРЕСА_1, 54001 (код ЄДРПОУ 34607440)

до відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю “Перлина Чорномор‘я”, вул. Шевченко, 59, оф.14, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 34772381)

до відповідача ОСОБА_4 “Лардіана ОСОБА_4 Лімітед”, 69 Arc, Makarios III Avenue Tlais Tower suite 301, 1070 Nikosia, Cyprus,

поштова адреса: вул. Шевченка, 59, офіс 14, м. Миколаїв, 54001

третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_5 підприємство “Віброприбор”, 2001, Республіка Молдова, м. Кишинэу, пр. Гагаріна, 10, (фіскальний код 1002600030378, код НДС 0200481)

третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю “Дисконт”, пл. Заводська, 1, м. Миколаїв, 54051

про витребування майна з незаконного чужого володіння

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_6 - директор, паспорт ЕО228787 виданий 27.11.1996 року;

від позивача: ОСОБА_7, довіреність від 01.04.2015 року;

від відповідача ПП “Бриз-Юг”: представник не з'явився;

від відповідача ОСОБА_8 “Перлина Чорномор‘я”: ОСОБА_9, довіреність від 26.07.2016 року;

від відповідача ОСОБА_4 “Лардіана ОСОБА_4 Лімітед”: ОСОБА_9, довіреність від 26.07.2016 року;

від третьої особи ДП “Віброприбор”: ОСОБА_10 – директор;

від третьої особи ОСОБА_8 "Дісконт": ОСОБА_11, довіреність від 10.01.2017 року.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Миколаївської області звернулось Українсько-Молдавське спільне підприємство товариства з обмеженою відповідальністю “Жемчужина” з позовними вимогами до відповідачів ОСОБА_2 підприємства “Бриз-Юг”, ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю “Перлина Чорномор‘я” та ОСОБА_4 “Лардіана ОСОБА_4 Лімітед” про витребування з незаконного володіння ОСОБА_4 “Лардіана ОСОБА_4 Лімітед” на користь ОСОБА_1 спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю “Жемчужина” комплексу бази відпочинку “Магнолія”, яка розташована в зоні відпочинку “Коблево” Березанського району Миколаївської області по вул. Морська, 153/1 та складається з двох спальних корпусів, їдальні, відеозалу, вбиральні, душових.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 02.09.2015 року (суддя Коваль С. М.) прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі, розгляд справи призначено в судовому засіданні на 02.03.2016 року (том 1, арк. 1).

Ухвалами господарського суду Миколаївської області розгляд справи неодноразово відкладався.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 04.10.2016 року клопотання представника ОСОБА_1 спільного підприємства ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю “Жемчужина” від 03.10.2016 року про відвід судді Коваля С.М. задоволено (том 1, арк. 225).

Розпорядженням керівника апарату № 285 від 04.10.2016 року призначено повторний автоматизований розподіл справи № 915/1596/15. Підставою повторного автоматизованого розподілу справи № 915/1596/15 є ухвала суду від 04.10.2016 року про відвід головуючого судді Коваля С.М.

Справу передано на розгляд судді Васильєвій Л.І.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 05.10.2016 року справу № 915/1596/15 прийнято до провадження судді Васильєвої Л.І. Розгляд справи призначено в судовому засіданні на 01.11.2016 року (том 1, арк. 229).

Ухвалами господарського суду Миколаївської області розгляд справи неодноразово відкладався.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 01.11.2016 року частково задоволено заяву ОСОБА_1 спільного підприємства товариство з обмеженою відповідальністю “Жемчужина” про вжиття заходів забезпечення позову. Заборонено ОСОБА_4 “Лардіана ОСОБА_4 Лімітед” (69 Arc, Makarios III Avenue Tlais Tower suite 301, 1070 Nikosia, Cyprus) вчиняти дії направлені на відчуження цілісного майнового комплексу - бази відпочинку “Магнолія”, розташованої в Миколаївській області, Барезанський район, с. Коблево, вул. Морська, 153/1 (том 2, арк. 82).

Розпорядженням керівника апарату № 423 від 12.12.2016 року призначено повторний автоматизований розподіл справи № 915/1596/15. Підставою повторного автоматизованого розподілу справи № 915/1596/15 є неможливість здійснювати правосуддя головуючим суддею Васильєвою Л.І. (підстава – рішення Вищої ради юстиції від 08.12.2016 № 35 про звільнення судді у зв’язку з поданням заяви про відставку).

Справу передано на розгляд судді Олейняш Е. М.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 15.12.2016 року прийнято справу № 915/1596/15 до провадження судді Олейняш Е. М. (том 2, арк. 148).

20.12.2016 року на адресу господарського суду Миколаївської області від позивача УМСП ОСОБА_8 "Жемчужина" надійшла заява про відвід судді вх. № 21238/16, в якій представник позивача просив суд задовольнити заявлений відвід судді Олейняш Е. М. у господарській справі № 915/1596/15.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 20.12.2016 року відмовлено в задоволенні заяви представника позивача УМСП ОСОБА_8 "Жемчужина" про відвід судді вх. № 21238/16 від 20.12.2016 року (том 2, арк. 168-169).

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 20.12.2016 року розгляд справи відкладено на 26.01.2017 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 26.01.2017 року продовжено строк розгляду справи на 15 днів та відкладено розгляд справи на 16.02.2017 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 16.02.2017 року відкладено розгляд справи на 27.02.2017 року.

В судовому засіданні 27.02.2017 року судом відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві та письмових поясненнях (том 2, арк. 18-21; том 3, арк. 52-53), та просив суд позов задовольнити. В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив наступне.

23.10.2006 року між УМСП ОСОБА_8 “Жемчужина” (продавець) та ПП “Бриз-Юг” (покупець) було укладено договір купівлі-продажу бази відпочинку “Жемчужина”, що знаходиться за адресою: Миколаївська область, Березанський район, с. Коблево, вул. Морська, 155, 155-а.

В подальшому за договорами купівлі-продажу від 07.12.2006 року та від 29.01.2011 року спірне нерухоме майно було відчужене відповідачем 1 ПП «Бриз-Юг» відповідачу 2 ОСОБА_8 «Перлина Чорномор’я», а остання в свою чергу відчужила нерухоме майно відповідачу 3 ОСОБА_4 «Лардіана ОСОБА_4 Лімітед».

Позивач не визнає та заперечує дійсність договору купівлі-продажу від 23.10.2006 року та вважає, що він є недійсним, оскільки є нікчемним. Крім того, враховуючи, що правочин не пройшов державну реєстрацію, позивач вважає, що даний договір є неукладеним.

Враховуючи викладені обставини, позивач зазначає, що спірне нерухоме майно (база відпочинку) вибуло з його власності поза його волею. Зокрема, рішення про продаж бази відпочинку, яке приймалось загальними зборами УМСП ОСОБА_8 «Жемчужина», визнано недійсним в судовому порядку.

Таким чином, ОСОБА_4 «Лардіана ОСОБА_4 Лімітед» є недобросовісним набувачем майна, а, відтак, в силу ст. 387, 388 ЦК України майно підлягає витребуванню з чужого незаконного володіння.

Згідно рішення Коблівської сільської ради база відпочинку “Жемчужина” перейменована в базу відпочинку “Магнолія”.

Позовні вимоги обґрунтовані приписами ст. 92, 98, 203, 215, 216, 387, 388 ЦК України.

Представник відповідачів ОСОБА_8 «Перлина Чорномор’я» та ОСОБА_4 «Лардіана ОСОБА_4 Лімітед» в судовому засіданні проти позову заперечив. На виконання вимог ухвали суду відповідачем ОСОБА_8 «Перлина Чорномор’я» подано суду письмовий відзив на позов (том 1, арк. 188-193) та відповідачем ОСОБА_4 «Лардіана ОСОБА_4 Лімітед» подано суду письмовий відзив на позов (том 1, арк. 194-196).

В обґрунтування заперечень відповідачем ОСОБА_8 «Перлина Чорономор’я» зазначено наступне:

- позовні вимоги до ПП «Бриз-Юг» та ОСОБА_8 «Перлина Чорномор’я» не заявлені взагалі;

- рішеннями господарських судів по справах № 5/452/06, № 5/536/06, № 10/50/07, № 13/228/07, № 9/375/08, № 5016/3074/20 в якості преюдиціальних були встановлені наступні обставини: 1) рішенням суду по справі № 5/452/06 визнано дійсним договір купівлі-продажу від 23.10.2006 року; 2) рішенням суду по справі № 5/536/06 визнано дійсним договір купівлі-продажу від 07.12.2006 року; 3) рішенням суду по справі № 10/50/07 договір від 23.10.2006 року розірвано та відмовлено у визнанні права власності за УМСП ОСОБА_8 «Жемчужина».

- з моменту набрання законної сили рішенням суду від 15.11.2006 року у справі № 5/452/06 про визнання дійсним договору купівлі-продажу від 23.10.2006 року і державної реєстрації права власності на це майно 29.11.2006 року за загальними правилами ст. 210, 334, 657 ЦК України у ПП «Бриз-Юг» виникло право власності на цілісний майновий комплекс – базу відпочинку «Жемчужина». Одночасно з цим, право власності на це майно у його попереднього власника УМСП ОСОБА_8 «Жемчужина» було припинено, а ПП «Бриз-Юг» набуло всіх повноважень власника бази відпочинку, в тому числі й право вільно розпоряджатись ним та провести його відчуження на користь ОСОБА_8 «Перлина Чорономор’я»;

- в подальшому ОСОБА_8 «Перлина Чорномор’я» на законних підставах, діючи як власник зазначеного майна, провів його продаж за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 29.01.2011 року на користь ОСОБА_4 «Лардіана ОСОБА_4 Лімітед»;

- зі змісту ст. 330, 387, 388 ЦК України випливає, що власник, який пред’являє вимогу про повернення йому майна, яке належить йому на праві власності, повинен довести, що якраз це майно є об’єктом його права власності. Проте, з моменту відчуження бази відпочинку на користь ПП «Бриз-Юг» за договором купівлі-продажу від 23.10.2006 року у позивача УМСП ОСОБА_8 «Жемчужина» право власності на це майно було припинено. Тобто, у позивача відсутнє суб’єктивне право витребування цього майна у добросовісного набувача в порядку ст. 330, 387, 388 ЦК України;

- до спірних правовідносин не підлягають застосуванню ст. 1212 ЦК України;

- позивачем не доведено, що останній є законним власником витребуваного ним майна із чужого і незаконного володіння і що новий добросовісний власник цього майна набув його без достатніх підстав.

Заперечення обґрунтовані приписами ст. 328, 330, 334, 387, 388, 655, 657 ЦК України.

В обґрунтування заперечень відповідачем ОСОБА_4 «Лардіана ОСОБА_4 Лімітед» зазначено наступне:

- відповідач ОСОБА_4 «Лардіана ОСОБА_4 Лімітед» вже притягувалась до участі у справах № 13/228/07-НР, № 5016/3073/2012(20/83). Прийнятими за результатами розгляду цих справ судовими рішеннями встановлено преюдиціальні факти, що мають значення для вирішення спору, а саме, що на сьогодні ОСОБА_4 є титульним (зареєстрованим) власником спірної бази відпочинку «Магнолія» (попередня назва «Жемчужина») і в розумінні ст. 388 ЦК України є добросовісним набувачем майна;

- ОСОБА_4 «Лардіана ОСОБА_4 Лімітед» 29.01.2011 року придбала у ОСОБА_8 «Перлина Чорномор’я» за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу нерухоме майно (базу відпочинку), яке було вільне від обтяження (ч. 1 ст. 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»);

- добросовісність набувача презюмується (ст. 12 ЦК України);

- передбачені п. 1-3 ч. 1 ст. 388 ЦК України підстави для витребування з володіння ОСОБА_4 майна, яке придбано ним за відплатним договором, відсутні;

- належним чином і у передбаченому законом порядку (зокрема, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) позивач не може підтвердити свої речові права на нерухоме майно (спірну базу відпочинку). Права такої особи підлягають захисту шляхом пред’явлення позову про визнання права власності на нерухоме майно (ст. 392 ЦК України).

Заперечення обґрунтовані приписами ст. 12, 330, 387, 388, 392 ЦК України, ч. 1 ст. 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Відповідач ПП “Бриз-Юг” явку повноважного представника в жодне судове засідання не забезпечив.

На виконання вимог ухвали суду 27.09.2016 року до канцелярії господарського суду Миколаївської області відповідачем ПП «БРИЗ-ЮГ» подано письмовий відзив на позов вх. 1635/16 (том 1, арк. 198), у якому відповідач просив суд в позові відмовити. В обґрунтування заперечень зазначив наступне.

Відповідно до змісту ст. 330 та 388 ЦК України власник, що пред'являє вимогу про повернення йому майна, повинен належними та допустимими доказами довести, що це майно належить саме йому.

Між тим ніяких доказів стосовно наявності у позивача зареєстрованих речових прав на спірну базу відпочинку у справі немає.

Більш того, попередніми судовими рішеннями однозначно встановлено відсутність у УМСП ОСОБА_8 «Жемчужина» такого права.

Зокрема, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.09.2007 року у справі № 10/50/07 за позовом УМСП ОСОБА_8 «Жемчужина» до ПП «Бриз-Юг» та ОСОБА_8 «Перлина Чорномор'я» про розірвання договору купівлі продажу від 23.10.2006 року та визнання за позивачем права власності на спірну базу відпочинку в задоволенні цієї вимоги (про визнання права власності на спірну базу відпочинку) УМСП ОСОБА_8 «Жемчужина» було відмовлено. Вказані обставини в силу ст. 35 ГПК України не доказуються при розгляді інших справ.

За таких обставин відповідач ПП «Бриз-Юг» вважає, що в задоволенні позову слід відмовити в силу його безпідставності.

Також просить суд розглянути дану справу без участі представника ПП «Бриз-Юг».

Клопотання про розгляд справи без участі представника ПП «Бриз-Юг» судом розглянуто та задоволено.

Представник третьої особи ОСОБА_8 «Дисконт» в судовому засіданні 16.02.2016 року по суті позовних вимог усно зазначила наступне.

УМСП ОСОБА_8 «Жемчужина» відчужила за договором купівлі-продажу від 23.10.2006 року базу відпочинку «Жемчужина» відповідачу ПП «Бриз-Юг». Натомість, сторонами порушено всі умови даного договору, кошти не сплачено. В подальшому ПП «Бриз-Юг» відчужив за договором купівлі-продажу від 07.12.2006 року іншому відповідачу ОСОБА_8 «Перлина Чорномор’я» базу відпочинку «Жемчужина». Проте, вказаний договір від 07.12.2006 року, який є ідентичним вищевказаному договору від 23.10.2006 року, також не виконано, грошові кошти не сплачено, умови договору порушено. Проте, вищевказані юридичні особи неправомірно користувались вказаною базою та отримували дохід.

Враховуючи вищевикладене, представник третьої особи ОСОБА_8 «Дисконт» вважає, що дії по відчуженню бази є незаконними. Просила суд позов задовольнити.

Представник третьої особи ДП “Віброприбор” в судовому засіданні 16.02.2016 року по суті позовних вимог усно зазначив наступне. На підставі рішення Миколаївської міської ради ДП «Віброприбор» було виділено земельну ділянку, на якій останнім власними силами за власні кошти було здійснено будівництво об’єкта нерухомого майна (бази відпочинку «Жемчужина»).

В 2001 році ДП «Віброприбор» було оформлено право власності на вищевказане нерухоме майно, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 10.05.2001 року.

На підтвердження вищевикладених обставин ДП «Віброприбор» подано наступні документи (том , арк. 59-114):

- рішення виконкому районної ради депутатів трудящих Березанського району № 189 від 31.05.1968 року «Про відведення земельних ділянок», яким вирішено відвести земельну ділянку Кишинівському приборобудівельному заводу «Віброприбор» 1, 0 га.;

-          лист Економічного суду Республіки Молдова № 04-157 від 30.07.2002 року, відповідно до якого в статутний фонд ДП «Віброприбор» входить вартість бази відпочинку «Жемчужина», яка знаходиться в с. Коблеве (Україна), яка є власністю підприємства;

- Свідоцтво про право власності на базу відпочинку «Жемчужина» від 10.05.2001 року;

-          Положення про зону відпочинку Молдавської ССР в районі села Коблево, Миколаївської області Української ССР, затверджене постановою Ради Міністрів Молдовської ССР та молдавської республіканської ради профспілок від 30.04.1974 року № 158, протокол № 29 п. 13.

-          акт прийняття в експлуатацію державною приймальною комісією завершеного будівництвом об’єкта;

-          технічні паспорти на базу відпочинку «Жемчужина» від 20.09.2000 року, зведений акт вартості будівель та споруд.

Представники ДП «Віброприбор» вважають, що база «Жемчужина» повинна бути у власності ДП «Віброприбор».

Враховуючи, що договір купівлі-продажу бази відпочинку від 23.10.2006 року, укладений між УМСП ОСОБА_8 «Жемчужина» та ПП «Бриз-Юг», був укладений та зареєстрований раніше, ніж зареєстровано право власності на нерухоме майно за УМСП ОСОБА_8 «Жемчужина» (витяг про реєстрацію права власності на базу відпочинку за УМСП ОСОБА_8 «Жемчужина» 24.10.2006 року), представники третьої особи ДП «Віброприбор» вважають, що база відпочинку не передавалась останнім у власність УМСП ОСОБА_8 «Жемчужина», як наслідок єдиним власником вказаного майна є ДП «Віброприбор».

Таким чином, база відпочинку повинна бути передана не УМСП ОСОБА_8 «Жемчужина», а ДП «Віброприбор».

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

13.12.2002 року Реєстраційно-ліцензійною палатою Миколаївського виконкому за № 16363 було зареєстровано Статут ОСОБА_1 спільного підприємства ОСОБА_8 “Жемчужина”, засновниками якого є: ОСОБА_8 “Фірма Дісконт” - 5 % у статутному фонді, що складає 28 330 грн., та ДП “Віброприбор” - 95% у статутному фонді, що складає 538 297 грн. (том 1, арк. 12-18).

Відповідно до п. 1.2 Статуту УМСП ОСОБА_8 “Жемчужина” підприємство створюється в формі товариства з обмеженою відповідальністю, з правом найму робочої сили, відповідно до Закону України «Про господарські товариства», Закону України «Про підприємства України», є юридичною особою у відповідності до законодавства України. ОСОБА_3 зобов’язано дотримуватись діючого законодавства України, яке регулює господарську діяльність.

Відповідно до п. 1.3 Статуту товариство має право володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном у відповідності з цілями та завданнями своєї статутної діяльності.

Відповідно до п. 2.1 Статуту для забезпечення діяльності товариства створюється Статутний фонд за рахунок внесків учасників. Розмір Статутного фонду буде складати 566 627 (п’ятсот шістдесят шість тисяч шістсот двадцять сім) грн.

На момент реєстрації товариства кожен учасник формує свою частку майном повністю.

Внесок учасника у Статутний фонд складає:

-          ОСОБА_8 «Фірма «Дісконт» - 28 330 (двадцять вісім тисяч триста тридцять) грн., що складає 5 % в Статутному фонді;

          - ДП «Вібропрібор» - 538 297 (п’ятсот тридцять вісім тисяч двісті дев’яносто сім) грн., що складає 95 % в статутному фонді.

Внесками учасників товариства можуть бути також будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами.

Оцінка вартості внесків проводиться за згодою між учасниками. Конкретний перелік майна, який вноситься на момент реєстрації, а також його вартість вказується у відповідному акті, який підписується учасниками.

Відповідно до п. 2.3 Статуту всі внески, які внесені до статутного фонду у відповідності до цього статуту, будуть виключно власністю товариства.

Відповідно до Свідоцтва про право власності від 10.05.2001 року, виданого Березанською районною державною адміністрацією, на підставі розпорядження останньої від 18.04.2001 року № 101, база відпочинку «Жемчужина», розташована в зоні відпочинку в с. Коблеве належить заводу «Віброприбор» на праві колективної власності та складається з двох основних та чотирьох підсобних будинків (будівель) (том 3, арк. 57).

На виконання засновницького договору між юридичними особами (засновниками) та Статуту ОСОБА_8 «Фірма Дісконт» та ДП “Віброприбор” передали до статутного фонду УМСП ОСОБА_8 “Жемчужина” майно, в тому числі: базу відпочинку “Жемчужина”, що підтверджується наявними в справі Протоколом зборів засновників від 02.10.2002 року, ОСОБА_12 прийому-передачі майна, переданого учасниками до статутного фонду УМСП ОСОБА_8 «Жемчужина» від 03.01.2003 року, ОСОБА_12 розрахунку оціночної вартості видів основних засобів та нематеріальних активів та Списком майна ОСОБА_8 “Дісконт”, що передається в тимчасове користування УМСП ОСОБА_8 “Жемчужина” від 01.10.2002 року, який є додатком до вищевказаного ОСОБА_12 прийому-передачі майна (том 1, арк. 19-20; том 3, арк. 14).

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 02.10.2006 року по справі № 9/590/06 визнано за ОСОБА_1 спільним підприємством товариство з обмеженою відповідальністю „Жемчужина” (код ЄДРПОУ 32282821) право власності на базу відпочинку „Жемчужина”, яка складається з двох спальних корпусів, позначених в технічному паспорті літерою „А” і „А’”; столової – літ. „Б”; овочевого сховища – складів літ. „В” і „Г”; кафе „Ветерок” – відеозал –літ. „Д”; вбиральні –літ.”Ж”; душових –літ. „Е” та електричного котла, яка розташована за адресою: зона відпочинку „Коблево”, Березанського району Миколаївської області по вулиці Морська, 155; 155а.

На підставі вищевказаного рішення господарського суду Миколаївської області від 02.10.2006 року по справі № 9/590/06 Березанською філією Миколаївського МБТІ за УМСП ОСОБА_8 „Жемчужина” проведено реєстрацію права власності на нерухоме майно, що підтверджується Витягами про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 12268177 від 24.10.2006 року та № 12267868 від 24.10.2006 року (том 1, арк. 22-23), з яких вбачається проведення реєстрації двох об’єктів, а саме:

- нежитлової будівлі: спального корпусу літ. А’; їдальні літ. Б; овочесховища літ. В, складів Г, відеозалу літ. Д; вбиральні літ. Ж; душеві літ. Е; кафе «Ветерок» та електричний котел, які розташовані за адресою: вул. Морська, 155а, с. Коблеве, Березанський район, Миколаївська обл.

- нежитлової будівлі, спального корпусу літ. А бази відпочинку «Жемчужина» за адресою вул. Морська, 155, с. Коблеве, Березанський район, Миколаївська обл.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.05.2009 року рішення господарського суду Миколаївської області від 02.10.2006 року по справі № 9/590/06 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 24.04.2010 року по справі № 9/590/06-НР позов залишено без розгляду.

23.10.2006 року між УМСП ОСОБА_8 “Жемчужина” (продавець) та ПП “Бриз-Юг” (покупець) було укладено договір купівлі-продажу вищевказаної бази відпочинку “Жемчужина”, за умовами якого продавець передає (продає) у власність покупця цілісний майновий комплекс - базу відпочинку “Жемчужина”, що знаходиться за адресою: Миколаївська область, Березанський район, с. Коблево, вул. Морська, 155, 155-а і який складається з двох спальних корпусів, позначених в технічному паспорті літерою „А” і „А’”; столової – літ. „Б”; овочевого сховища – складів літ. „В” і „Г”; кафе „Ветерок” – відеозал –літ. „Д”; вбиральні – літ.”Ж”; душових – літ. „Е” та електричного котла (том 1, арк. 30).

Договір зі сторони УМСП ОСОБА_8 “Жемчужина” підписано його директором ОСОБА_13, діючим на підставі Статуту та Протоколу загальних зборів засновників від 23.10.2006 року, а зі сторони ПП “Бриз-Юг” - директором ОСОБА_14

Договір скріплено печатками юридичних осіб.

Відповідно до п. 1.3 договору майно належить продавцю УМСП ОСОБА_8 «Жемчужина» на праві власності, яке виникло у нього на підставі його Статуту та установчого договору, зареєстрованих 13.12.2002 року, та ОСОБА_12 прийому - передачі майна, переданого учасниками в статутний фонд УМСП ОСОБА_8 “Жемчужина” від 03.01.2003 року та додатків до нього.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що покупець сплачує продавцю гроші двома частинами: 4 900, 00 грн. - протягом двох банківських днів з дня підписання договору; 595 100, 00 грн. - протягом 10-ти банківських днів з часу виникнення права власності на майно у покупця.

Відповідно до п. 4.1 договору передача майна здійснюється шляхом підписання ОСОБА_12 прийому-передачі майна.

23.10.2006 року сторонами правочину було складено ОСОБА_12 прийому-передачі за договором купівлі-продажу від 23.10.2006 року, відповідно до якого ПП “Бриз-Юг” прийняло, а УМСП ОСОБА_8 “Жемчужина” передало цілісний майновий комплекс – базу відпочинку “Жемчужина” (том 1, арк. 31).

В подальшому, рішенням господарського суду Миколаївської області від 15.11.06 року у справі № 5/452/06 за позовом ПП “Бриз-Юг” до відповідача УМСП ОСОБА_8 “Жемчужина” про визнання дійсним договору купівлі-продажу від 23.10.06 року задоволено позовні вимоги та визнано дійсним договір купівлі-продажу від 23.10.06 року (том 3, арк. 18-19).

Рішення не оскаржувалось та набрало законної сили. Рішення суду мотивоване тим, що відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору, що в силу п. 2 ст. 220 ЦК України є підставою для визнання договору дійсним в судовому порядку.

29.11.2006 року право власності на вищевказане майно зареєстровано за ПП “Бриз-Юг”, що підтверджується Витягами Березанської філії Миколаївського МБТІ про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 12694636 від 29.11.2006 року та № 12695133 від 29.11.2006 року (том 3, арк. 20-21).

В подальшому 07.12.2006 року між ПП “Бриз-Юг” (продавець) та ОСОБА_8 «Перлина Чорномор’я» (покупець) було укладено договір № 1 купівлі-продажу вищевказаної бази відпочинку “Жемчужина”, за умовами якого продавець передає (продає) у власність покупця нерухоме майно - базу відпочинку “Жемчужина”, яка складається з: нежитлової будівлі спального корпусу літ. А, розташованого в Миколаївській області, Березанському районі, с. Коблеві, вул. Морська, 155; нежитлової будівлі спального корпусу літ. «А’», їдальні літ. «Б», овочевого сховища – складів літ. „В” і літ. „Г”; кафе „Ветерок” – відеозал –літ. „Д”; вбиральні – літ.”Ж”; душових – літ. „Е” та електричного котла, які розташовані в Миколаївській області, Березанському районі, с. Коблеві, вул. Морська, 155-а (том 1, арк. 32).

Договір зі сторони ПП “Бриз-Юг” підписано його директором ОСОБА_14, діючим на підставі Статуту, а зі сторони ОСОБА_8 «Перлина Чорномор’я» - директором ОСОБА_15

Договір скріплено печатками юридичних осіб.

Відповідно до п. 1.3 договору майно належить продавцю на праві власності, яке виникло у нього на підставі договору купівлі-продажу від 23 жовтня 2006 року та рішення господарського суду Миколаївської області від 15 листопада 2006 року по справі № 5/452/06.

Відповідно до 2.1 договору вартість майна за домовленістю сторін складає 610 000 (шістсот десять тисяч) грн. 00 копійок.

Відповідно до п. 4.1 договору передача майна здійснюється шляхом підписання ОСОБА_12 прийому-передачі майна.

07.12.2006 року сторонами правочину було складено ОСОБА_12 прийому-передачі за договором купівлі-продажу № 1 від 07.12.2006 року, відповідно до якого ОСОБА_8 «Перлина Чорномор’я» прийняло, а ПП “Бриз-Юг” передало нерухоме майно – базу відпочинку “Жемчужина” (том 1, арк. 33).

На підставі заяви ОСОБА_8 «Перлина Чорномор’я» вх. 1131 від 08.09.2010 року про зміну найменування бази відпочинку та присвоєння юридичної адреси (том 3, арк. 6) рішенням виконавчого комітету Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області № 82 від 08.09.2010 року перейменовано базу відпочинку «Жемчужина 1, 2» на базу відпочинку «Магнолія». Визнано право власності на об’єкт нерухомого майна на базу відпочинку «Магнолія» за адресою: з/в «Коблеве», с. Коблеве, вул. Морська, 153/1, Березанського району, Миколаївської області за ОСОБА_8 «Перлина Чорномор’я» (том 1, арк. 34).

На підставі заяв ОСОБА_8 «Перлина Чорномор’я» про привласнення юридичних адрес об’єктам нерухомого майна рішенням Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області № 8 від 18.10.2010 року привласнено юридичну адресу об’єкта нерухомого майна, перейменовано пансіонати «Жемчужина 1», «Жемчужина 2» на базу відпочинку «Магнолія», яка розташована в зоні відпочинку «Коблево», с. Коблеве, вул. Морська, 155 (том 3, арк. 23).

В подальшому 29.01.2011 року між ОСОБА_8 “Перлина Чорномор’я” (продавець) та ОСОБА_4 “Лардіана ОСОБА_4 Лімітед” (покупець) було укладено договір купівлі-продажу комплексу, за умовами якого продавець продав, а покупець купив належний продавцю на праві приватної власності комплекс, базу відпочинку «Магнолія», розташовану за адресою: Миколаївська область, Березанський район, село Коблеве, вулиця Морська, будинок 153/1 (сто п’ятдесят три дріб один) (том 2, арк. 229).

Договір зі сторони ОСОБА_8 «Перлина Чорномор’я» підписано його представником ОСОБА_16, діючою на підставі довіреності, а зі сторони ОСОБА_4 “Лардіана ОСОБА_4 Лімітед” – ОСОБА_17 та ОСОБА_18, які діють на підставі Статуту та Сертифікату компанії від 25.11.2011 року.

Договір скріплено печатками юридичних осіб та посвідчено нотаріально.

Відповідно до п. 2 Договору документом, що підтверджує право власності продавця на відчужене майно, є Свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САС № 982653, видане Виконавчим комітетом Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області 28 січня 2011 року, на підставі рішення Виконавчого комітету Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області 08 вересня 2010 року № 82.

Право власності на комплекс, базу відпочинку «Магнолія» зареєстроване Березанською філією Миколаївського міського бюро технічної інвентаризації 28 січня 2011 року за реєстраційним № 32752582, номер запису 1224 в книзі 25, що підтверджується Витягом про державну реєстрацію прав, виданим Березанською філією Миколаївського міського бюро технічної інвентаризації 28 січня 2011 року за № 28816077.

Відповідно до п. 3 Договору на земельній ділянці розташовані: спальний корпус, літ. А-4, камінь, ракушняк, площею 1825, 7 кв.м.; спальний корпус, літ. А’-4, камінь, ракушняк, площею 1674, 06; їдальня, літ. Б-1, камінь, площею 757,36 кв.м.; відеозал, літ. Д, дерево; душева, літ Е, канінь; вбиральня, літ. Ж, камінь; вод.колонка, №1, металева; вод. скважина, № 2, металева; огорожа, № 3, металева; замощення, № 1, цементоване, асфальт.

Відповідно до п. 4 Договору продаж зазначеної будівлі здійснюється за 614 850 (шістсот чотирнадцять тисяч вісімсот п’ятдесят) гривень 00 коп. (в тому числі ПДВ).

Продавець своїм підписом під цим договором підтверджує проведення зі сторони покупця повного розрахунку за проданий комплекс, базу відпочинку «Магнолія», отримання від покупця грошей в сумі 614 850 (шістсот чотирнадцять тисяч вісімсот п’ятдесят) гривень 00 копійок готівкою в процесі оформлення цього договору та відсутність щодо нього претензій фінансового та майнового характеру, в тому числі по платоспроможності грошових купюр.

Акт приймання - передачі адміністративної будівлі складається та підписується сторонами одразу після укладення та нотаріального посвідчення даного договору.

Договір купівлі-продажу від 29.01.2011 року зареєстровано в Державному реєстрі правочинів за № 4317710, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів № 9545813 від 29.01.2011 року (том 2, арк. 232).

Право власності на комплекс, базу відпочинку «Магнолія» за адресою: Миколаївська обл., Березанський район, с. Коблеве, вул. Морська, 153/1 зареєстровано на підставі договору купівлі-продажу від 29.01.2011 року за ОСОБА_4 «Лардіана ОСОБА_4 Лімітед», що підтверджується Витягом про ОСОБА_5 реєстрацію прав (том 2, арк. 232 на звороті).

В подальшому 06.05.2011 року між ОСОБА_8 “Перлина Чорномор’я” та ОСОБА_4 “Лардіана ОСОБА_4 Лімітед” було укладено Додатковий договір до договору купівлі-продажу комплексу, якою сторони змінили преамбулу договору, змінивши назву покупця замість ОСОБА_4 “Лардіана ОСОБА_4 Лімітед” вказали Приватна компанія “Лардіана ОСОБА_4 Лімітед” (том 2, арк. 233).

Додаткову угоду підписано, скріплено печатками сторін та посвідчено нотаріально.

Рішенням виконавчого комітету Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області № 20 від 10.03.2011 року визнано право власності на об'єкти нерухомого майна: на базу відпочинку «Магнолія» за адресою: зона відпочинку «Коблево», с. Коблеве, вул. Морська, 153/1, Березанського району, Миколаївської області за ОСОБА_4 «Лардіана ОСОБА_4 Лімітед» (том 3, арк. 17, 24).

Як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна в реєстрі зареєстровано базу відпочинку – «Жемчужина» (теперішня назва «Магнолія»), яка складається з двох спальних корпусів, позначених в технічному паспорті, літерою «А» і «А’»; столової, позначеної літерою «Б»; овочевого сховища – складів за літерою «В» і «Г»; кафе «Ветерок» - відео зал, позначений літерою «Д»; вбиральні, літерою «ж»; душових, літерою «Е», електричного котла.

Відповідно до відомостей з Реєстру прав власності на нерухоме майно на підставі свідоцтва про право власності б/н від 01.04.2011 року, виданим виконавчим комітетом Коблівської сільської ради, 01.04.2011 року проведено державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за ОСОБА_4 «ЛАРДІАНА КОМПАНІ ЛІМІТЕД» (республіка Кіпр, особа не є резидентом України), а саме зареєстровано нерухоме майно базу відпочинку «Магнолія» за адресою Миколаївська область, Березанський район, с. Коблеве, вул. Морська, будинок 153/1, яке складається з основні літ. А-4 заг. пл. – 1825, 7 м.кв., літ. А’ – 4 заг.пл. – 1674,06 м. кв., літ. Б-1 заг.пл.- 757, 36 м. кв., підсобні літ. Д, Е, Ж, та споруди (том 2, арк. 32-33).

Вищевикладені обставини і стали підставою для звернення позивача УМСП ОСОБА_8 «Жемчужина» до суду із даним позовом про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 «Лардіана ОСОБА_4 Лімітед» на підставі ст. 387, 388 ЦК України, оскільки, на думку позивача, нерухоме майно (база відпочинку «Жемчужина» - нова назва база відпочинку «Магнолія») на підставі договору купівлі-продажу від 23.10.2006 року вибуло з його володіння поза його волею.

Позов за своєю правовою природою є віндикаційним позовом.

Віндикаційний позов – це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Інакше – позов неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном невласника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння. Спосіб захисту «віндикація» застосовується в тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти й користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває з його володіння.

Позивачем за віндикаційним позовом може бути неволодіючий власник та інші особи, у яких майно власника перебувало у законному володінні за відповідною правовою підставою ("титулом").

Відповідачем за віндикаційним позовом має бути незаконний володілець майна власника, який може і не знати про неправомірність свого володіння та утримання такого майна. При цьому незаконними володільцями вважаються як особи, які безпосередньо неправомірно заволоділи чужим майном, так і особи, які придбали майно не у власника, тобто у особи, яка не мала права ним розпоряджатися.

Незаконним володільцем може бути добросовісний і недобросовісний набувач.

Добросовісним набувачем є особа, яка не знала та не могла за обставин, які складалися, знати про те, що вона придбала річ у особи, яка не мала права її відчужувати, тобто не знала, що не стала власником речі.

Недобросовісним набувачем є особа, яка, навпаки, знала, або за тих обставин, які мали місце при придбанні речі, як розумна людина повинна була це знати, зважаючи на різні аспекти.

Першою умовою звернення з віндикаційним позовом є відсутність між позивачем і відповідачем зобов'язально-правових відносин. Тобто, норми цивільного законодавства про витребування майна з чужого незаконного володіння за своєю метою є такими, що спрямовані на вирішення спору між особами, які не перебувають між собою у договірних відносинах з приводу витребуваного майна.

Другою умовою, яка ставить у залежність можливість витребування майна власником з чужого незаконного володіння, є відплатність або безвідплатність угоди, за якою річ було набуто.

Від недобросовісного набувача майно може бути витребуване власником в усіх випадках, тобто й тоді, коли воно вибуло з володіння власника за його волею, та незалежно від оплатності (безоплатності) придбання такого майна.

Витребування майна від добросовісного набувача залежить від обставин вибуття майна з володіння власника та оплатності (безоплатності) придбання цього майна набувачем. При цьому, якщо майно набуто безоплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати майно в усіх випадках. Це правило стосується як недобросовісних, так і добросовісних набувачів.

Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння (це факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та ін.). З позицій процесуального права ці та інші обставини становлять предмет доказування.

Від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку. Добросовісний набувач зобов’язаний повернути набуте ним майно лише в передбачених законом випадках.

Відповідно до закріпленого в ст. 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати своє майно із чужого володіння будь-якої особи, яка незаконно без відповідної правової підстави заволоділа ним. Разом з тим, якщо майно вибуло з володіння власника поза його волею та перебуває в особи, яка набула його добросовісно, витребування такого майна відбувається згідно зі ст. 388 ЦК України.

За диспозицією ч. 1 ст. 388 ЦК України можливість віндикації майна від добросовісного набувача пов’язана з дотриманням таких умов:

- позов про витребування майна може бути заявлено тільки власником;

- майно набуте добросовісним набувачем за відплатним договором;

- відчужувач майна повинен бути неуправомоченим на його відчуження;

- набувач повинен бути добросовісним.

Відповідно до ч. 1 ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Щодо встановлення обставин належності права власності на спірне нерухоме майно, то слід зазначити наступне.

Позивач зазначає, що він є власником спірного нерухомого майна (бази відпочинку «Жемчужина»), оскільки останнє було внесено до статутного фонду УМСП ОСОБА_8 «Жемчужина».

Відповідачі заперечують проти того, що УМСП ОСОБА_8 «Жемчужина» є власником нерухомого майна (бази відпочинку «Жемчужина»), вказуючи, що з моменту набрання законної сили рішення суду від 15.11.2006 року у справі № 5/452/06 про визнання дійсним договору купівлі-продажу від 23.10.2006 року і державної реєстрації права власності на це майно 29.11.2006 року за загальними правилами ст. 210, 334, 657 ЦК України у ПП «Бриз-Юг» виникло право власності на цілісний майновий комплекс – базу відпочинку «Жемчужина». Одночасно з цим, право власності на це майно у його попереднього власника УМСП ОСОБА_8 «Жемчужина» було припинено.

Третя особа ДП «Віброприбор» вважає, що право власності на спірне нерухоме майно належить їй, оскільки остання здійснила його будівництво та не передавала до статутного фонду.

При цьому, судом встановлено наступне.

За приписами ст. 25, 26 ЦК УРСР юридична особа діє на підставі статуту (положення). Якщо статут підлягає реєстрації, правоздатність юридичної особи виникає в момент реєстрації.

Як вказано вище, 13.12.2002 року Реєстраційно-ліцензійною палатою Миколаївського виконкому за № 16363 було зареєстровано Статут ОСОБА_1 спільного підприємства ОСОБА_8 “Жемчужина”, засновниками якого є: ОСОБА_8 “Фірма Дісконт” та ДП “Віброприбор” (том 1, арк. 12-18).

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції від 04.04.2002 року) товариство є власником, зокрема, майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 13 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції від 04.04.2002 року) вкладами учасників та засновників товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, в тому числі в іноземній валюті.

Вклад, оцінений у карбованцях, становить частку учасника та засновника у статутному фонді. Порядок оцінки вкладів визначається в установчих документах товариства, якщо інше не передбачено законодавством України.

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції від 04.04.2002 року) у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється статутний фонд, розмір якого повинен становити не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення товариства з обмеженою відповідальністю.

До моменту реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю кожен з учасників зобов'язаний внести до статутного фонду не менше 30 відсотків вказаного в установчих документах вкладу. Внесення до статутного фонду грошей підтверджується документами, виданими банківською установою.

Учасник зобов'язаний повністю внести свій вклад не пізніше року після реєстрації товариства. У разі невиконання цього зобов'язання у визначений строк учасник, якщо інше не передбачено установчими документами, сплачує за час прострочки 10 відсотків річних з недовнесеної суми.

Учаснику товариства з обмеженою відповідальністю, який повністю вніс свій вклад, видається свідоцтво товариства.

Як вже зазначалось, на виконання засновницького договору між юридичними особами (засновниками) та Статуту ОСОБА_8 «Фірма Дісконт» та ДП “Віброприбор” передали до статутного фонду УМСП ОСОБА_8 “Жемчужина” майно, в тому числі: базу відпочинку “Жемчужина”, що підтверджується наявними в справі Протоколом зборів засновників від 02.10.2002 року, ОСОБА_12 прийому-передачі майна, переданого учасниками до статутного фонду УМСП ОСОБА_8 «Жемчужина» від 03.01.2003 року, ОСОБА_12 розрахунку оціночної вартості видів основних засобів та нематеріальних активів та Списком майна ОСОБА_8 “Дісконт”, що передається в тимчасове користування УМСП ОСОБА_8 “Жемчужина” від 01.10.2002 року, який є додатком до вищевказаного ОСОБА_12 прийому-передачі майна (том 1, арк.19-20; том 3, арк. 14).

24.10.2006 року Березанською філією Миколаївського МБТІ за УМСП ОСОБА_8 „Жемчужина” проведено реєстрацію права власності на нерухоме майно, що підтверджується Витягами про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 12268177 від 24.10.2006 року та № 12267868 від 24.10.2006 року (том 1, арк. 22-23).

Таким чином, УМСП ОСОБА_8 “Жемчужина” є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками.

Суд вважає за необхідне зазначити, що у випадку, якщо ДП «Віброприбор» вважає свої права порушеними, він не позбавлений можливості звернутися до суду в самостійному порядку за захистом своїх порушених або оспорюваних прав, в тому числі як учасника товариства (за захистом корпоративних прав).

Судом також встановлено наступне. Рішенням господарського суду Миколаївської області від 18.04.07 року у справі № 10/50/07 за позовом УМСП ОСОБА_8 “Жемчужина ” до відповідача ПП “Бриз-Юг” про розірвання договору купівлі-продажу нерухомого майна від 23.10.2006 року та визнання права власності за позивачем на базу відпочинку «Жемчужина» позов задоволено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.09.2007 року частково скасовано вищевказане рішення в частині задоволення позову про визнання за ОСОБА_8 „Жемчужина” права власності на цілісний майновий комплекс – базу відпочинку „Жемчужина”. В цій частині в позові відмовлено. В решті рішення (в частині розірвання договору купівлі-продажу) залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції в частині задоволення позову про розірвання договору купівлі-продажу мотивована порушенням стороною умов договору щодо проведення оплати. В іншій частині постанова про відмову у визнанні права власності за УМСП ОСОБА_8 «Жемчужина» мотивована тим, що на підставі договору купівлі-продажу від 07.12.2006 року ПП «Бриз-Юг» здійснив відчуження бази відпочинку ОСОБА_8 «Перлина Чорномор’я», а остання набула право власності на нерухоме майно. В постанові також зазначено, що на момент розгляду цієї справи у суді першої інстанції правовстановлюючі документи не визнані недійсними в судовому порядку, а зазначене судове рішення (№ 5/536/06) набуло законної сили і не скасоване.

Суд по даній справі дійшов висновку, що вказані судові рішення не спростовують права власності позивача УМСП ОСОБА_8 «Жемчужина» на момент укладення договору купівлі-продажу від 23.10.2006 року.

Щодо обставин вибуття нерухомого майна з володіння власника поза його волею.

23.10.2006 року відбулись загальні збори засновників УМСП ОСОБА_8 „Жемчужина” за участю ОСОБА_8 „Фірма „Дісконт” в особі директора ОСОБА_13 та ДП „Віброприбор” в особі представника ОСОБА_19, який діяв на підставі доручення від 30.12.2003 року. На цих зборах були прийняті рішення про затвердження фінансового звіту за 1-3 квартал 2006 року і про продаж ПП „Бриз-Юг” бази відпочинку „Жемчужина”, що розташована за адресою: с. Коблево, Березанського району Миколаївської області, вул. Морська, 155, 155-а.

Так, відповідно до Протоколу загальних зборів засновників УМСП ОСОБА_8 „Жемчужина” від 23.10.2006 року (том 1, арк. 21) загальні збори засновників УМСП ОСОБА_8 „Жемчужина” по другому питанню порядку денного вирішили:

1. Продати ОСОБА_2 підприємству «Бриз-Юг» базу відпочинку «Жемчужина», яка складається з двох спальних корпусів, які позначені в технічному паспорті літерами «А» та «А’»; столової, яка позначена в технічному паспорті літерою «Б»; овочесховища, яке позначене в технічному паспорті літерою «В» та «Г»; кафе «Ветерок» - відеозал, позначені в технічному паспорті літерою «Д»; вбиральні, які позначені в технічному паспорті літерою «Ж»; душевих, які позначені в технічному паспорті літерою «Е»; електротехнічного котла, які знаходяться в зоні відпочинку «Коблево» Березанського району Миколаївської області по вул. Морська, 155, 155-а.

2. Затвердити договір купівлі-продажу, що додається до протоколу.

В 2008 році ОСОБА_8 фірми "Дісконт" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників УМСП ОСОБА_8 "Жемчужина", оформлене протоколом від 23.10.2006 року, з огляду на те, що зазначені загальні збори відбулися з порушенням положень ст. ст. 10, 60 Закону України "Про господарські товариства", а саме: з боку відповідача не дотримано порядку повідомлення учасників про час скликання загальних зборів товариства, що порушило корпоративні права позивача на участь в управлінні товариством; представники засновників ОСОБА_8 фірма "Дісконт" і ДП "Виброприбор" не були присутні на загальних зборах товариства та не приймали участь у голосуванні за порядком денним.

Рішенням господарського суд Миколаївської області від 01.08.2008 року у справі № 9/375/08 у задоволенні позову ОСОБА_8 фірми "Дісконт" до УМСП ОСОБА_8 "Жемчужина", третя особа без самостійних вимог на предмет спору - ДП "Виброприбор" відмовлено повністю.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.09.2008 року у справі № 9/375/08 рішення господарського суду Миколаївської області від 01.08.2008 року у справі № 9/375/08 скасовано, позов задоволено. Визнано недійсним рішення загальних зборів УМСП ОСОБА_8 "Жемчужина", оформлене протоколом від 23.10.2006 року.

Постанова Одеського апеляційного господарського суду від 18.09.2008 року мотивована порушенням положень ст. ст. 60, 61 Закону України "Про господарські товариства", у зв’язку з неповідомленням учасників ОСОБА_8 „Жемчужина” про проведення зборів. Так, судом апеляційної інстанції, зокрема, встановлено відсутність фізичної можливості приймати участь у загальних зборах учасників товариства 23.10.2006 року представника від ОСОБА_8 „Фірма „Дісконт” директора ОСОБА_13, який одночасно був директором ОСОБА_8 „Жемчужина” і як голова зборів підписав протокол, оскільки останній в період з 19.10.2006 року по 26.10.2006 року знаходився у службовому відрядженні від ОСОБА_8 „Жемчужина” в м. Гомель, Республіка Бєларусь.

Стосовно участі у зборах представника молдавського ДП „Віброприбор” гр. ОСОБА_19, який діяв на підставі довіреності, виданої 30.12.2003 року і підписаної директором ДП „Віброприбор” ОСОБА_20, то судом апеляційної інстанції встановлено, що ДП „Віброприбор” в 2003 році не приймало наказ про надання гр. ОСОБА_19 довіреності на представлення корпоративних інтересів підприємства в діяльності УМСП ОСОБА_8 „Жемчужина”, а також не видавало гр. ОСОБА_19 довіреності.

Судом апеляційної інстанції також враховано, що за заявою директора УМСП ОСОБА_8 „Жемчужина” ОСОБА_13 порушена кримінальна справа про заволодіння базою відпочинку „Жемчужина” зі сторони ОСОБА_15, який був представником вказаного підприємства у судовому засіданні під час розгляду позову ОСОБА_8 „Фірма „Дісконт” про визнання права власності на нерухоме майно і за його клопотанням під час складення усної угоди представництва були передані ОСОБА_13 чисті аркуші з відбитками печатки та підпису посадової особи ОСОБА_8 „Жемчужина”. Дані аркуші, виходячи з заяви ОСОБА_13, після оформлення права власності на базу відпочинку за УМСП ОСОБА_8 „Жемчужина” ОСОБА_15 разом з своїм братом ОСОБА_12 в подальшому використовували для виготовлення протоколу загальних зборів засновників ОСОБА_8 „Жемчужина” від 23.10.2006 року про прийняття рішення по відчуженню бази відпочинку та договору купівлі-продажу бази відпочинку ПП „Бриз-Юг” (том 1, арк. 24-29).

Постанова Одеського апеляційного господарського суду від 18.09.2008 року у справі № 9/375/08 залишена без змін постановами Вищого господарського суду України від 21.01.2009 року та від 27.05.2009 року.

Договір купівлі-продажу від 23.10.2006 року між УМСП ОСОБА_8 «Жемчужина» та ПП «Бриз-Юг» щодо відчуження бази відпочинку «Жемчужина» укладено на підставі вищевказаного Протоколу загальних зборів засновників УМСП ОСОБА_8 «Жемчужина» від 23.10.2006 року, який визнано в судовому порядку недійсним.

Таким чином, воля позивача УМСП ОСОБА_8 «Жемчужина» на вибуття спірного майна з її власності була оформлена у рішенні загальних зборів засновників УМСП ОСОБА_8 «Жемчужина» від 23.10.2006 року (протокол загальних зборів), яке визнано судом недійсним, отже, за таких обставин воля власника майна щодо відчуження спірного майна у встановленому законом порядку не виражена жодним чинним та законним рішенням.

Щодо обставин на підтвердження недійсності договору купівлі-продажу, за яких нерухоме майно вибуло з володіння власника.

Як вказано вище, рішенням господарського суду Миколаївської області від 15.11.06 року у справі № 5/452/06 за позовом ПП “Бриз-Юг” до відповідача УМСП ОСОБА_8 “Жемчужина” про визнання дійсним договору купівлі-продажу від 23.10.06 року задоволено позовні вимоги та визнано дійсним договір купівлі-продажу від 23.10.06 року (том 3, арк. 18-19).

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору, що в силу п. 2 ст. 220 ЦК України є підставою для визнання договору дійсним в судовому порядку. При цьому, судом не надавалась оцінка відповідності вищевказаного договору купівлі-продажу від 23.10.06 року вимогам законодавства, зокрема ст. 203 ЦК України.

Рішення не оскаржувалось та набрало законної сили.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 11.06.2015 року по справі № 5016/3073/2012(20/83) (про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна бази відпочинку “Жемчужина”, укладеного 23.10.2006 року між УМСП ОСОБА_8 “Жемчужина” та ПП “Бриз - Юг”) в позові відмовлено (том 1, арк. 37-42).

Рішення суду мотивоване тим, що позивач, звернувшись з даним позовом до суду, обґрунтовує порушення відповідачами своїх корпоративних прав та законних інтересів при укладанні оспорюваної угоди тим фактом, що рішення загальних зборів УМСП ОСОБА_8 “Жемчужина” від 23.10.2006 року, на підставі якого й була укладена ця угода, були визнані недійсними в судовому порядку, отже його право на участь в реалізації майна товариства було порушено. Суд погодився з цими твердженнями позивача, оскільки цей факт пов'язаний безпосередньо з охоронюваними законом інтересами позивача.

Встановивши з постанови Одеського апеляційного господарського суду по справі № 9/375/08 обставини, які полягають в тому, що учасники у зборах 23.10.2006 року участі не приймали та не направляли своїх представників, суд по справі № 5016/3073/2012(20/83) визнав обґрунтованими висновки позивача про те, що оскаржуваним договором купівлі-продажу нерухомого майна фактично здійснено реалізацію функції розпорядження майном товариства (грошовими коштами в розмірі 600 000.00 грн.) без належного погодження зборами учасників. Визнано, що директор УМСП ОСОБА_8 “Жемчужина”, укладаючи від імені товариства договір купівлі-продажу бази відпочинку від 23.10.2006 року, діяв з перевищенням повноважень, наданих йому Статутом та чинним законодавством України, що відповідно є підставою визнання і правочину недійсним.

По справі № 5016/3073/2012(20/83) суд дійшов висновків про пропуск позивачем у спірних відносинах строку позовної давності за зверненням до суду за захистом своїх порушених прав, що і стало підставою для відмови ОСОБА_8 фірмі “Дисконт” (позивач у справі, учасник, співзасновник УМСП ОСОБА_8 «Жемчужина») в задоволенні позовних вимог.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 11.06.2015 року по справі № 5016/3073/2012(20/83) з тих же мотивів і з тих же підстав залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.11.2015 року та постановою Вищого господарського суду України від 16.03.2016 року.

В рамках даної справи суд вважає за необхідне зазначити, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 203 ЦК України). Відповідно до ч. 2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Всі судові інстанції по справі № 5016/3073/2012(20/83) встановили порушення, допущені при укладенні договору купівлі-продажу від 23.10.2006 року, передбачені ч. 2 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 ЦК України, якими встановлено обов"язок особи, що вчиняє правочин, мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Право на звернення до суду із позовом є процесуальною гарантією особи на звернення до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів. При цьому, відмова в позові ОСОБА_8 фірмі “Дисконт” (позивач у справі № 5016/3073/2012(20/83), учасник, співзасновник УМСП ОСОБА_8 «Жемчужина») з підстав пропуску строку позовної давності не спростовує встановлення судами усіх інстанцій недійсності договору купівлі-продажу від 23.10.2006 року на момент його укладення, у зв’язку з недодержанням вимог закону.

Щодо тверджень представника позивача про те, що договір купівлі-продажу від 23.10.2006 року є нікчемним, оскільки не дотримано нотаріального посвідчення, а також неукладеним, оскільки не проведено державну реєстрацію, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Відповідно до п. 2.6 постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29.05.2013 року № 11 визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 15.11.06 року у справі № 5/452/06 договір купівлі-продажу від 23.10.06 року визнано дійсним. Зокрема, в рамках справи № 5/452/06 судом встановлено як факт передачі майна, так і факт часткової оплати.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що твердження представника позивача відносно того, що договір купівлі-продажу від 23.10.2006 року є нікчемним, неукладеним, є неправильними.

Щодо добросовісності/недобросовісності набувача ОСОБА_4 "Лардіана ОСОБА_4 Лімітед", то слід зазначити наступне.

Позивач вказує на те, що ОСОБА_4 "Лардіана ОСОБА_4 Лімітед" є недобросовісним набувачем, оскільки:

- ОСОБА_17 (підписант за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 29.01.2011 року) одночасно є директором ОСОБА_8 "Пердина Чорномор'я" та засновником ОСОБА_4 "Лардіана ОСОБА_4 Лімітед";

- діями відповідача незаконно в 2011 році знято арешт з бази відпочинку, проведено перейменування бази відпочинку, змінено адресу нерухомого майна тощо.

Так, Вироком Деснянського районного суду м. Києва від 02.04.2012 року по справі № 1-208/12 (2011 рік) визнано винним ОСОБА_21 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України (том 2, арк. 22-30).

Вироком встановлено, що ОСОБА_21, займаючи посаду старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у місті Києві, здійснюючи у своїй діяльності функції представника влади, будучи службовою особою, вчинив службову недбалість.

Так, державним виконавцем Сидоренко Є. Ю. було внесено до Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна дані про вилучення записів про арешт бази відпочинку «Жемчужина», що потягло протиправне відчуження вказаної бази відпочинку.

Відповідач ОСОБА_4 "Лардіана ОСОБА_4 Лімітед" вказує на те, що він є добросовісним набувачем нерухомого майна.

При визначенні недобросовісності набувача чужого майна необхідно враховувати те, що цивільне законодавство у зобов'язальних правовідносинах не ставить у залежність обсяг відповідальності порушника зобов'язання від форми його вини (незалежно від того була у випадку, коли набувач не міг знати, вина у формі простої чи грубої необережності чи ні). Тому ступінь вини має визначатися в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин укладення угоди, її умов, а також юридичної обізнаності набувача.

Взагалі ж під поняттям "знав" слід розуміти не лише безпосередню обізнаність особи в тому, що вона набуває майно у суб'єкта, який не наділений правом на його відчуження, а й водночас усвідомлення факту порушення своїми діями прав іншої особи.

Що до поняття "міг знати", то воно характеризує недобросовісність того володільця (набувача), який хоч і не був безпосередньо інформований про відсутність у відчужувача права на відчуження майна, але за обставинами його набуття міг і зобов'язаний був про це знати.

Тому недобросовісними мають вважатися особи, які заволоділи майном або одержали майно в результаті скоєння злочину (наприклад, крадіжки, грабежу, розбою, шахрайства), що встановлено в порядку, передбаченому законом. Причому ці особи завжди мають вважатися такими, що знали про незаконність свого володіння.

Суд дійшов висновку, що відповідач ОСОБА_4 «Лардіана ОСОБА_4 Лімітед» є добросовісним набувачем майна, оскільки: 1) позивачем не доведено обставин, що керівні особи як ОСОБА_8 «Перлина Чорномор’я», так і ОСОБА_4 «Лардіана ОСОБА_4 Лімітед» винні (не подано доказів притягнення до кримінальної відповідальності) у незаконному знятті арешту з бази відпочинку «Жемчужина» (на час укладення договору купівлі-продажу від 29.01.2011 року); 2) на час укладення договору купівлі-продажу від 29.01.2011 року були прийняті судові рішення про визнання дійсними договорів купівлі-продажу від 23.10.2006 року та від 07.12.2006 року, що давало набувачу ОСОБА_4 «Лардіана ОСОБА_4 Лімітед» підстави вважати правочин з відчуження бази відпочинку таким, що відповідає закону.

          Щодо посилань відповідача на судові рішення, якими встановлено відповідні обставини, то слід зазначити наступне.

- рішенням господарського суду Миколаївської області від 13.12.06 року у справі № 5/536/06 визнано дійсним договір купівлі-продажу № 1 від 07.12.2006 року, укладений між ОСОБА_8 “Перлина Чорномор’я” та ПП “Бриз-Юг”.

Рішення набрало законної сили. Рішення суду мотивоване тим, що відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору, що в силу п. 2 ст. 220 ЦК України є підставою для визнання договору дійсним в судовому порядку. При цьому, судом не надавалась оцінка відповідності вищевказаного договору купівлі-продажу від 23.10.06 року вимогам законодавства, зокрема ст. 203 ЦК України.

- рішенням господарського суду Миколаївської області від 29.09.11 року у справі № 13/228/07-НР відмовлено в позові УМСП ОСОБА_8 «Жемчужина» до ПП “Бриз-Юг” та ОСОБА_8 “Перлина Чорномор'я” про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна бази відпочинку “Жемчужина”, укладеного 07.12.2006 року. Рішення суду мотивоване тим, що позивачем не доведено обставин, що спірний договір від 07.12.06 року суперечить ч. 1, 5 ст. 203, ч. 1 ст.215, ст. 234 ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та був укладений без наміру створити правові наслідки, які обумовлювалися цим договором.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 29.09.11 року у справі № 13/228/07-НР залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.02.2013 року та постановою Вищого господарського суду України від 21.05.2013 року. При цьому, суди вищих інстанцій додатково зазначили, що права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, передбаченого ст.ст. 215, 216 ЦК України. У разі встановлення наявності речово-правових відносин до таких відносин не застосовується зобов'язальний спосіб захисту. У зобов'язальних відносинах захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені ст.388 ЦК України

Відповідно до п. 2.15 постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29.05.2013 року № 11 наслідки недійсності правочину підлягають застосуванню лише стосовно сторін даного правочину, тому на особу, яка не брала участі в правочині, не може бути покладено обов'язок повернення майна за цим правочином. У зв'язку з цим не підлягають задоволенню позови власників (володільців) майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження майна, які були вчинені після правочину, визнаного недійсним. У відповідних випадках майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, позовів відповідно до статей 387 - 390 або глави 83 ЦК України, зокрема, від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. При цьому необхідно мати на увазі, що добросовісність набувача майна в силу частини п'ятої статті 12 названого Кодексу презюмується.

Враховуючи, що спори про задоволення/відмову у задоволенні віндикаційного позову пов'язуються з недійсністю першого договору у "ланцюгу договорів" по відчуженню майна, а також з обставинами вибуття майна з володіння власника, суд дійшов висновку, що вищевказані судові рішення не спростовують тверджень щодо недійсності договору купівлі-продажу від 23.10.2006 року, укладеному між УМСП ОСОБА_8 "Жемчужина" та ПП "Бриз-Юг", а також не спростовують обставин вибуття з володіння УМСП ОСОБА_8 "Жемчужина" нерухомого майна поза його волею.

Щодо посилань відповідачів на те, що після продажу бази відпочинку за договором купівлі-продажу від 23.10.2006 року припинено право власності за УМСП ОСОБА_8 “Жемчужина”, натомість право власності набуто на законних підставах за ПП «Бриз-Юг», то слід зазначити наступне.

В постанові Верховного Суду України від 25.01.2017 року по справі № 3-1533гс(16) Судова палата у господарських справах Верховного Суду України зазначила наступне.

У разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, від добросовісного набувача на підставі частини 1 статті 388 ЦК.

У такому випадку діюче законодавство не пов’язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності у відчужувача за останнім у ланцюгу договорів договором, (по даній справі це договір купівлі-продажу від 29.01.2011 року), права відчужувати це майно.

Витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна – відчужувача за першим договором у ланцюгу договорів.

Норма ч. 1 ст. 388 ЦК України передбачає необхідність встановлення обставин вибуття майна із володіння власника, який вважає своє право власності порушеним та вимагає повернення майна, а не особи, яка в подальшому перепродала це майно відповідачу (постанова Верховного Суду України від 21.11.2012 року по справі № 6-13цс12).

У разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного (нікчемного) правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного чи нікчемного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача з підстав, передбачених частиною 1 статті 388 ЦК України. У такому випадку діюче законодавство не пов'язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності у відчужувача за останнім (у ланцюгу договорів) договором права відчужувати це майно (постанова Верховного Суду України від 17.10.2011 року по справі № 3-103гс11).

Щодо посилань відповідача на те, що до спірних правовідносин не застосовуються положення ст. 1212 ЦК України, то слід зазначити, що позивач на вказану норму закону в обґрунтування позову не посилається.

Відповідно до правової позиції судової колегії з розгляду господарських справ Верховного Суду України, викладеної в інформаційних листах Вищого господарського суду України від 15.03.2011 року № 01-06/249 «Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів» та від 22.01.2013 року № 01-06/85/2013 «Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 року № 01-06/249 «Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів»:

- якщо майно відчужено за відплатним договором, то відповідно до частини першої статті 388 Цивільного кодексу України власник має право витребувати це майно від добросовісного набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею (було загублене, викрадене, вибуло з їхнього володіння іншим шляхом). Наявність у діях власника майна волі на передачу цього майна виключає можливість його витребування від добросовісного набувача (постанова від 06.12.2010 року N 18-03-11-05/2306).

- оскільки добросовісне набуття у розумінні статті 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком правочину, укладеного з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна із незаконного володіння.

Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, передбаченого статтями 215, 216 ЦК України. У разі встановлення наявності речово-правових відносин до таких відносин не застосовується зобов'язальний спосіб захисту. У зобов'язальних відносинах захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку. Нерухоме майно (база відпочинку «Жемчужина» - нове найменування база відпочинку «Магнолія») вибуло з володіння власника УМСП ОСОБА_8 «Жемчужина» на підставі договорів купівлі-продажу, які за своєю правовою природою належать до оплатних договорів (ст. 655 ЦК України). Майно набуте добросовісним набувачем ОСОБА_4 «Лардіана ОСОБА_4 Лімітед» за відплатним договором. Відчужувач майна є неуправомоченим, оскільки договір купівлі-продажу від 23.10.2006 року, як встановлено судовими рішеннями по справі № 5016/3073/2012(20/83), є недійсним. Воля позивача УМСП ОСОБА_8 «Жемчужина» на вибуття спірного майна з її власності була оформлена у рішенні загальних зборів засновників УМСП ОСОБА_8 «Жемчужина» від 23.10.2006 року (протокол загальних зборів), яке також визнано судом недійсним, отже, за таких обставин воля власника майна щодо відчуження спірного майна у встановленому законом порядку не виражена жодним чинним та законним актом, що дає підстави для витребування його у відповідача ОСОБА_4 «Лардіана ОСОБА_4 Лімітед» на підставі ст. 388 ЦК України.

Враховуючи викладене, є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню вимога позивача про витребування з незаконного володіння відповідача ОСОБА_4 “Лардіана ОСОБА_4 Лімітед” на користь позивача УМСП ОСОБА_8 “Жемчужина” комплексу бази відпочинку “Магнолія”, яка розташована в зоні відпочинку “Коблево” Березанського району Миколаївської області по вул. Морська, 153/1 та складається з двох спальних корпусів, їдальні, відео залу, вбиральні, душових.

Судом також враховано наступне.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 21 ГПК України позивачами є підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим Кодексом, - фізичні особи, яким пред’явлено позовну вимогу.

Юридична заінтересованість позивача в судовому процесі зобов’язує його довести як наявність спірних матеріально-правових відносин, так і ту обставину, що саме на даного відповідача (відповідачів) має бути покладено відповідальність за порушення матеріального права.

Позивачем до відповідачів ОСОБА_2 підприємства “Бриз-Юг” та ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю “Перлина Чорномор‘я” не пред’явлено жодних позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в позові до відповідача ОСОБА_2 підприємства “Бриз-Юг” та до відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю “Перлина Чорномор‘я”, оскільки до останніх не заявлено жодних позовних вимог та вищевказані юридичні особи не є зобов’язаними особами в контексті заявлених позовних вимог (за вимогою про витребування майна з незаконного володіння).

Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судом також встановлено наступне. Як вказано вище, ухвалою господарського суду Миколаївської області від 01.11.2016 року частково задоволено заяву ОСОБА_1 спільного підприємства товариство з обмеженою відповідальністю “Жемчужина” про вжиття заходів забезпечення позову. Заборонено ОСОБА_4 “Лардіана ОСОБА_4 Лімітед” (69 Arc, Makarios III Avenue Tlais Tower suite 301, 1070 Nikosia, Cyprus) вчиняти дії направлені на відчуження цілісного майнового комплексу - бази відпочинку “Магнолія”, розташованої в Миколаївській області, Барезанський район, с. Коблево, вул. Морська, 153/1 (том 2, арк. 82).

Відповідно до ст. 68 ГПК України питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» від 26.12.2011 року № 16 враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, підстави для вжиття заходів забезпечення позову, суд дійшов про відсутність правових підстав для скасування заходів забезпечення позову одночасно з прийняттям рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір слід відшкодувати позивачу відповідача ОСОБА_4 “Лардіана ОСОБА_4 Лімітед”.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 22, 33, 34, 43, 49, ст. 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

позов задовольнити частково.

Витребувати з незаконного володіння відповідача ОСОБА_4 “Лардіана ОСОБА_4 Лімітед”, 69 Arc, Makarios III Avenue Tlais Tower suite 301, 1070 Nikosia, Cyprus; поштова адреса: вул. Шевченка, 59, офіс 14, м. Миколаїв, 54001 на користь позивача ОСОБА_1 спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю “Жемчужина”, пл. Заводська,1, м. Миколаїв, 54052; адреса для листування: вул. Маршала Василевського,40, м. Миколаїв, 54003 (код ЄДРПОУ 32282821); поштова адреса: вул. Маршала Василевського,40, м. Миколаїв, 54003 комплекс бази відпочинку “Магнолія”, яка розташована в зоні відпочинку “Коблево” Березанського району Миколаївської області по вул. Морська, 153/1 та складається з двох спальних корпусів, їдальні, відео залу, вбиральні, душових.

Відмовити в позові до відповідача ОСОБА_2 підприємства “Бриз-Юг”, АДРЕСА_1, 54001 (код ЄДРПОУ 34607440) та до відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю “Перлина Чорномор‘я”, вул. Шевченко, 59, оф.14, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 34772381).

          Стягнути з відповідача ОСОБА_4 “Лардіана ОСОБА_4 Лімітед”, 69 Arc, Makarios III Avenue Tlais Tower suite 301, 1070 Nikosia, Cyprus; поштова адреса: вул. Шевченка, 59, офіс 14, м. Миколаїв, 54001 на користь позивача ОСОБА_1 спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю “Жемчужина”, пл. Заводська, 1, м. Миколаїв, 54052; адреса для листування: вул. Маршала Василевського,40, м. Миколаїв, 54003 (код ЄДРПОУ 32282821); поштова адреса: вул. Маршала Василевського,40, м. Миколаїв, 54003:

          - 10 765, 95 грн. (десять тисяч сімсот шістдесят п'ять грн. 95 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

          Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повне рішення складено та підписано 06.03.2017 року.

          Суддя                                                              Е.М. Олейняш

СудГосподарський суд Миколаївської області
Дата ухвалення рішення27.02.2017
Оприлюднено10.03.2017
Номер документу65164266
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —915/1596/15

Ухвала від 14.05.2018

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Смородінова О.Г.

Ухвала від 14.05.2018

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Смородінова О.Г.

Ухвала від 08.05.2018

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Смородінова О.Г.

Ухвала від 03.05.2018

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Коваль Ю. М.

Постанова від 27.02.2018

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Чумак Ю.Я.

Ухвала від 31.01.2018

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Чумак Ю.Я.

Ухвала від 14.12.2017

Господарське

Вищий господарський суд України

Вовк І.В.

Ухвала від 21.11.2017

Господарське

Вищий господарський суд України

Вовк І.В.

Ухвала від 25.10.2017

Господарське

Вищий господарський суд України

Студенець B.I.

Ухвала від 26.09.2017

Господарське

Вищий господарський суд України

Студенець B.I.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні