Рішення

від 02.03.2017 по справі 915/42/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2017 року Справа № 915/42/17

Позовач: Приватне сільськогосподарське підприємство «Аграрник» , 56517, Миколаївська область, Вознесенський район, с.Дорошівка, вул. Леніна, буд. 98; поштова адреса: 54034, м.Миколаїв, вул.Авангардна, 8

відповідач: Фермерське господарство «Жемчужина» , 57210, Миколаївська область, Вітовський район, смт.Воскресенське, вул.Горького, 119

про: визнання договору про сумісне вирощування сільськогосподарських культур від 05.01.2015 року чинним.

Суддя О.Г. Смородінова

Представники сторін:

від позивача: 1) ОСОБА_1, за довіреністю,

2) ОСОБА_2, за довіреністю,

від відповідача: представник не з'явився.

Суть спору:

20.01.2017 року Приватне сільськогосподарське підприємство «Аграрник» звернулось до господарського суду з позовом визнати чинним договір про вирощування сільськогосподарських культур, укладений 05.01.2015 року між ПСП «Аграрник» та ОСОБА_3

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі умов пунктів 5.2, 5.4 договору про сумісне вирощування вирощування сільськогосподарських культур від 05.01.2015 року; претензії від відповідача від 16.09.2016 року про відмову від подальшої участі у спільній діяльності та розірвання договору; норм ст.ст. 16, 525, 526, 629 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що відповідач відмовою від договору порушує права позивача щодо виконання умов цього договору. ПСП «Аграрник» сумлінно виконує свої обов'язки за договором, забезпечуючи організацію робіт по вирощуванню, обробітку, збиранню та наступною реалізацією сільськогосподарської продукції. Крім того, позивач зазначає, що на прохання ОСОБА_3 було видано наперед орендну плату за 2017, 2018, 2019 роки, а це в свою чергу складає 63600,00 грн. Також після збору врожаю 2015 року ПСГІ Аграрник було здійснено осінньо-польові роботи щодо обробітку земельної ділянки площею 21,2 га, а саме дискування на суму 6 722,00 грн.

Відповідач у відзиві не погоджується з вимогами позивача, вважає, їх безпідставними та такими що задоволенню не підлягають.

Мотивація заперечень наступна:

1) Виходячи з суб'єктивного складу сторін, даний спір не підвідомчий господарським судам, у зв'язку з тим, що сторонами спірного договору є ПСП Аграрник та фізична особа - ОСОБА_3, у зв'язку з чим відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України провадження у справі підлягає припиненню.

2) Позивачем неправильно обрано спосіб захисту прав, визнання договору чинним є по суті встановленням юридичного факту, а це не відповідає передбаченим ст.ст. 15,16 ЦК України та ст. 20 ГК України способам захисту порушеного права.

3) Право на відмову від договору про спільну діяльність передбачена п. 4.ч. 1 ст. 1141 ЦК України;

4) Відповідач не надає жодних доказів сумлінного виконання ним умов договору.

Також відповідач у відзиві просить суд стягнути з позивача витрати на адвоката.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представників сторін, суд -

встановив:

05 січня 2015 року між ОСОБА_3 (надалі - господарство) та ПСП Аграрник (надалі - підприємство) було укладено договір про сумісне вирощування сільськогосподарських культур , згідно з предметом якого виступає сумісне вирощування сільськогосподарських культур на землях господарства . Площа обробляємої земельної ділянки -21,2 га.

Пунктом 1.3 договору сторонами визначено, що земельна ділянка, що передається для спільного вирощування сільськогосподарських культур належить господарству на праві користування згідно державного акту на право постійного користування землею в межах Пересадівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області.

Згідно з пунктом 2.1 договору господарство надає підприємству на підставі акту прийому - передачі землю в кількості 21,2 га на якій підприємство вирощує зернові та технічні культури, які являються основними засобами виробництва підприємства .

Пунктами 2.3 та 2.4 договору на підприємство покладено обов'язок виконувати всі роботи по обробці ґрунту (посів, обробка, збір) своєю технікою. Добросовісно виконувати роботи по вирощуванню продукції, дотримуючись техніки безпеки.

У пунктах 5.1 та 5.2 сторони погодили, що термін дії договору складає сім років. Всі зміни та доповнення договору укладаються в письмовій формі і діють після підписання обома сторонами.

05.01.2015 року сторонами був складений акт прийому-передачі підприємству від господарства земельної ділянки в кількості 21.2 га, яка належить останньому на праві користування згідно державного акту на право постійного користування землею в межах Пересадівсьвої сільської ради Жовтневого району Миколаївської області.

Матеріали справи свідчать, що позивач отримав претензію вих. № 3 від 16.09.2016р. підписану головою фермерського господарства Жемчужина ОСОБА_3 в якій останній зазначав, що договір про сумісне вирощування сільськогосподарських культур від 05.01.2015 року є неукладеним, оскільки не була здійснена його державна реєстрація, земельні ділянки площею 2,7 га та 18,3 га належать ОСОБА_3 на підставі Державних актів на право довічного успадкованого володіння землею, але є майном Фермерського господарства Жемчужина . Позивачеві було запропоновано звільнити вищевказані земельні ділянки.

Позивач направив відповідачеві відповідь на вищевказану претензію № вих. № 10/10-16 від 10.10.2016 року в якій вказав про відсутність порушень щодо укладання та виконання договору та відсутність підстав та намірів щодо звільнення земельної ділянки.

На підставі викладеної відповідачем у претензії відмови від договору ПСП «Аграрник» звернулось до господарського суду з позовом визнати чинним договір про вирощування сільськогосподарських культур, укладений 05.01.2015 року між ПСП «Аграрник» та ОСОБА_3, оскільки відповідач відмовою від договору порушує права позивача щодо виконання умов цього договору, а позивач в свою чергу сумлінно виконує свої обов'язки за договором, забезпечуючи організацію робіт по вирощуванню, обробітку, збиранню та наступною реалізацією сільськогосподарської продукції.

Отже, предметом даного позову є вимога про визнання договору про сумісне вирощування сільськогосподарських культур чинним у зв'язку зі зверненням відповідача з претензією в якій ставляться вимоги про звільнення земельних ділянок які були надані для вирощування сільськогосподарських культур за договором про сумісне вирощування сільськогосподарських культур .

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, оцінивши відповідно до вимог ст. 43 ГПК України надані сторонами докази, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

На виконання вимог суду відповідачем був наданий державний акт на право довічного успадковуваного володіння землею, яким на підставі рішення Виконавчого комітету Жовтневої районної ради народних депутатів Миколаївської області від 07.04.1992 року ОСОБА_3 надається у довічне успадковуване володіння 18,3 га гектарів землі. Вказані землі надаються у довічне успадковуване володіння для ведення фермерського господарства.

Позовна заява про визнання чинним договору подана ПСП Аграрник до ФГ Жемчужина , головою якого виступає ОСОБА_3

З наведеного вбачається, що спірні правовідносини у даній справі є господарськими, а отже підвідомчі господарським судам України.

Вказане спростовує посилання відповідача на припинення провадження у справі з підстав непідвідомчості спору господарському суду.

Як передбачено ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Під захистом розуміються дії уповноваженої особи, діяльність юрисдикційних органів та осіб, які у передбаченому законом порядку зобов'язані вжити заходів до поновлення порушеного, оспорюваного чи невизнаного цивільного права.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів може бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, їхніх посадових і службових осіб.

Законодавством і спірним договором не передбачено такого способу захисту цивільних прав та інтересів, як визнання договору чинним або діючим, а така вимога за своєю суттю є вимогою про встановлення факту, що має юридичне значення, який може встановлюватись господарськими судами лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне, його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог, та не направлена на захист прав позивача за первісним позовом.

Отже, з урахуванням положень ст.ст. 15, 16 ЦК України, 20 ГК України, вимога позивача за первісним позовом про визнання спірного договору чинним не відповідає встановленим законом способам захисту цивільних прав.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що позивачем при зверненні до суду з даною позовною заявою обраний невірний спосіб захисту його порушених прав, а тому вимоги позивача про визнання чинним договору про сумісне вирощування сільськогосподарських культур , укладеного 05.01.2015 року між ПСП «Аграрник» та ОСОБА_3 задоволенню не підлягають.

У відзиві на позовну заяву відповідач, серед іншого, просить суд стягнути з позивача на користь відповідача понесені ним витрати пов'язані з оплатою послуг адвоката по даній справі, в підтвердження оплати послуг адвоката, відповідачем надані: договір № 2/02-2017 від 09.02.2017 року "про надання правової допомоги", копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 533 від 16.03.2009 року та оригінал квитанції № 2 від 13.02.2017 року про сплату гонорару в сумі 2500,00 грн. по договору № 2/02-2017 від 09.02.2017 року.

У відповідності до вимог ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно вимог ч. 6 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при відмові в позові - на позивача.

Враховуючи, що у задоволенні позовних вимог судом відмовлено, то витрати понесені відповідачем на оплату послуг адвоката, пов'язаних з розглядом даної справи, на підставі ст. 49 ГПК України підлягають стягненню з позивача на користь відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

2. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «Аграрник» (56517, Миколаївська область, Вознесенський район, с.Дорошівка, вул. Леніна, буд. 98; поштова адреса: 54034, м.Миколаїв, вул.Авангардна, 8, р/р 26006455002206 в АТ ОТП Банк , МФО 300528, код ЄДРПОУ 31600766) на користь Фермерського господарства «Жемчужина» (57210, Миколаївська область, Вітовський район, смт.Воскресенське, вул.Горького, 119, код 23612734) 2500,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його оголошення.

Повний текст рішення складено та підписано 07.03.2017 року.

Суддя О.Г.Смородінова