Рішення

від 02.03.2017 по справі 910/21054/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.03.2017 р. Справа № 910/21054/16

За позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Українська залізнична швидкісна компанія" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", вул. Привокзальна, 3, м. Київ 96, 02096

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Констракшен ТМ", вул. Кагамлика, 37-а, м. Полтава,36008

про стягнення грошових коштів у сумі 415 561,87 грн.

Суддя Мацко О.С.

Представники у судовому засіданні:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 05.01.2017р.

від відповідача: відсутні

02.03.2017 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про дату складання повного рішення.

СУТЬ СПРАВИ : Розглядається позовна заява Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Українська залізнична швидкісна компанія" Публічного акціонерного товариства Українська залізниця до Товариства з обмеженою відповідальністю Енерджі Констракшен ТМ про стягнення грошових коштів у сумі 415 561,87 грн., з яких 301 276,92 грн. пені та 109 591,71 грн. штраф за п. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, 4 693,24 грн. штраф згідно п. 7.2 договору.

У листопаді 2016 року Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Українська залізнична швидкісна компанія" Публічного акціонерного товариства Українська залізниця звернулось з даним позовом до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.12.2016р. справа передана за встановленою підсудністю до господарського суду Полтавської області.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.12.2016р. справу передано судді Мацко О.С. та за ухвалою господарського суду Полтавської області від 23.12.2016 року справа прийнята до провадження.

В судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерджі Констракшен ТМ" зареєстрований як юридична особа за адресою: вул. Кагамлика, 37-а, м. Полтава, 36008. На дану адресу надсилалися судові ухвали від 23.12.2016 року та від 09.02.2017 року в цій справі, однак вони повернуті поштовим відділенням із відміткою за зазначеною адресою не значиться та залучені до матеріалів справи.

Судом враховується, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, про час та місце проведення судового засідання відповідач повідомлений належним чином (див. ч. 3 п. 3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 року № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції ).

Відповідно до пп. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України» ).

В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи достатньо; господарський суд двічі повідомляв належним чином сторони про дату, час і місце судового розгляду; строк розгляду спору, визначений ст.69 ГПК України, закінчується, а сторонами не подано клопотання про його продовження, справа розглядається без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, заслухавши представника позивача, суд встановив:

Між Державним підприємством Українська залізнична швидкісна компанія (далі - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Енерджі Констракшен ТМ (далі - Відповідач) укладено договір підряду від 17.10.2014 №02/09 ХЖ 39-УЗШК на будівництво твердопаливної котельні потужністю 2МВт (копія залучена до матеріалів справи, том 1, а.с. 17-26).

До договору підряду від 17.10.2014 №02/09 ХЖ 39-УЗШК сторони уклали додаткові угоди: №1 від 16.12.2014 року, №2 від 28.07.2015 року, №3 від 28.09.2015 року, №4 від 22.12.2015 року, №5 від 28.12.2015 року (копії залучені до матеріалів справи, том 1, а.с. 92-93, 94-96, 124-125, 129-131, 132-133).

У зв'язку із реорганізацією замовника та зміною його назви за додатковою угодою № 4 від 22.12.2015 року сторони внесли зміни в перший абзац та розділ 13 договору підряду в частині зміни назви замовника (Державне підприємство "Українська залізнична швидкісна компанія" змінило назву на Філія "Українська залізнична швидкісна компанія" Публічного акціонерного товариства Українська залізниця ).

Відповідно п. 2.1. цього Договору Виконавець зобов'язується виконати по будівництву, монтажу та пусконаладці нової котельної, а Замовник зобов'язується здійснити оплату виконаних Робіт згідно з умовами передбаченими цим Договором.

Відповідно до п. 5.1 договору, в редакції додаткової угоди №3 до нього, загальна вартість цього Договору складається із вартості робіт та обладнання (без вартості проектних робіт, вартості проходження експертизи та вартості робіт із здійснення авторського нагляду), яка погоджена сторонами та визначена кошторисною частиною проектної документації Будівництво прибудови відокремленого твердопаливного комплексу-котельні потужністю 2 МВт до існуючої газової котельні на території комплексу технічної пасажирської станції Київського залізничного вузла в районі станція Дарниця Південно-Західної залізниці за адресою: м. Київ, вул. Приколійна, 1 та складає 9 164 584,93 грн., у тому числі ПДВ 20% - 1 527 430,82 грн., згідно експертного звіту № 45/15 від 15.07.15p .

Згідно п. 4.1. (в редакції додаткової угоди №5 до Договору) загальний строк виконання робіт по цьому договору продовжується сторонами до 01.03.2016р.

Як зазначає в позовній заяві позивач, відповідач прийняті на себе зобов'язання по виконанні робіт по будівництву, монтажу та пусконаладці нової котельної не виконав.

Згідно п 5.1.3 Договору вартість робіт, які будуть виконуватись Виконавцем згідно 3-5 етапу, визначається згідно кошторису та фактичних витрат понесених Виконавцем і може збільшуватись в залежності від ринкової вартості матеріалів на день виконання робіт, та фактичного підтвердження понесених Виконавцем витрат згідно кошторисної документації.

Відповідно до п 5.1.4 Договору вартість робіт які будуть виконуватися Виконавцем згідно 6-го етапу визначається згідно кошторису та фактичних витрат понесених виконавцем, і може збільшуватись в залежності від ринкової вартості матеріалів на день виконання робіт, та фактичного підтвердження понесених Виконавцем витрат згідно кошторисної документації.

Згідно кошторису вартість 3, 4, 5, 6 етапу будівництва становить 4 693 242,50 грн. (інформація щодо етапів виконання робіт залучена до матеріалів справи, том 2, а.с. 3-4) та підтверджується актами форми КБ-2в приймання виконаних підрядних робіт на цю суму (копії залучені до матеріалів справи, том 2, а.с. 10-198), зокрема:

- акт б/н від 31.08.2015 на суму 437 735,45 грн.,

- акт б/н від 18.09.2015 на суму 598 793,92 грн.,

- акт б/н від 30.09.2015 на суму 301 203,70 грн.,

- акт б/н від 27.10.2015 на суму 66 573,42 грн.,

- акт б/н від 11.11.2015на суму 60 216,38 грн.,

- акт б/н від 24.11.2015 на суму 2 506,21 грн.,

- акт б/н від 24.11.2015 на суму 331 735,72 грн.,

- акт б/н від 24.11.2015 на суму 39 793,72 грн.,

- акт б/н від 24.11.2015 на суму 7265,59 грн.,

- акт б/н від 31.12.2015 на суму 30 804,73 грн.,

- акт б/н від 31.12.2015 на суму 170 481,80 грн.,

- акт № 5 від 28.01.2016 на суму 239 993,09 грн.,

- акт б/н від 29.01.2016 на суму 131 056,38 грн.,

- акт б/н від 29.01.2016 на суму 34 945,86 грн.,

- акт б/н від 24.02.2016 на суму 164 223,30 грн.,

- акт б/н від 29.02.2016 на суму 4 010,40 грн.,

- акт б/н від 29.02.2016 на суму 4 592,35 грн.,

- акт б/н від 29.02.2016 на суму 23 433,35 грн.,

- акт б/н від 18.03.2016 на суму 69 967,17 грн.,

- акт б/н від 18.03.2016 на суму 126 778,50 грн.

- акт б/н від 23.03.2016 на суму 7 120,63 грн.,

- акт б/н від 24.03.2016 на суму 16 615,37 грн.,

- акт б/н від 28.03.2016 на суму 151 128,04 грн.,

- акт б/н від 31.03.2016 на суму 6535,36 грн.,

- акт б/н від 31.03.2016 на суму 22 757,62 грн.,

- акт б/н від 31.03.2016 на суму 890,65 грн.,

- акт б/н від 31.03.2016 на суму 5 985,47 грн.,

- акт б/н від 31.03.2016 на суму 11 973,32 грн.,

- акт б/н від 31.03.2016 на суму 1614,08 грн.,

- акт б/н від 31.03.2016 на суму 3148,24 грн.,

- акт б/н від 31.03.2016 на суму 2084,56 грн.,

- акт б/н від 24.05.2016 на суму 4184,05 грн.,

- акт б/н від 27.05.2016 на суму 22 349,71 грн.,

- акт б/н від 31.05.2016 на суму 10 210,72 грн.,

- акт б/н від 31.05.2016 на суму 3169,07 грн.,

- акт б/н від 17.06.2016 на суму 4504,27 грн.,

- акт б/н від 23.06.2016 на суму 7271,92 грн.

Як посилається позивач в позовній заяві, станом на 25.10.2016 року відповідач роботи по будівництву, монтажу та пусконаладці Нової котельної не проводить. Враховуючи порушення відповідачем строків виконання робіт, позивач заявив до стягнення з відповідача 301 276,92 грн. пені та 109 591,71 грн. штраф за п. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, 4 693,24 грн. штраф згідно п. 7.2 договору (розрахунок залучений до матеріалів справи, том 1, а.с. 4-5).

При прийнятті рішення суд входив з наступного:

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами виникли правовідносини з договору будівельного підряду.

Статтею 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст. 875 Цивільного кодексу України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи, відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

Статтею 587 Цивільного кодексу України передбачено, що робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи, в межах розумного строку, має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.

Відповідно до частини четвертої статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Господарським судом Полтавської області розглядалась справа № 917/ 2087/ 16 за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Українська залізнична швидкісна компанія" Публічного акціонерного товариства Українська залізниця до Товариства з обмеженою відповідальністю Енерджі Констракшен ТМ про стягнення 547 352,88 грн. зайво сплачених коштів за договором підряду від 17.10.2014 №02/09 ХЖ 39-УЗШК, рішення від 09.02.2016 року в якій набрало законної сили. В межах згаданої справи судом встановлено, що (1) позивач перерахував відповідачу 814 6342,43 грн., а відповідач виконав роботи на загальну суму 7 598 989,55 грн. (вартість усіх етапів будівництва), стягнення різниці зайво сплачених відповідачу коштів у розмірі 547 352,88 грн. було предметом позову в справі № 917/2087/16; (2) відповідачем порушені строки виконання робіт щодо 3,4,5,6, етапів будівництва (на загальну суму робіт 4 693 242,50 грн.).

Як вбачається з матеріалів господарської справи № 917/2087/16, договір підряду від 17.10.2014 №02/09 ХЖ 39-УЗШК виконано повністю як зі сторони позивача, так і зі сторони відповідача, тобто роботи на загальну суму 7 598 989,55 грн. (усіх етапів будівництва) виконані (з простроченням декількох етапів робіт підрядником), прийняті та оплачені позивачем в повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдинг" проти України", а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою №28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує встановлена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Оскільки в силу частини 3 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду, суд приймає до уваги рішення господарського суду у справі №917/2087/16 та встановлені у ньому факти, при цьому ці факти не можуть ставитися судом під сумнів.

Спір у даній справі виник у зв'язку з тим, що, за твердженням позивача, відповідачем всупереч умов договору порушені строки виконання зобов'язань за договором підряду.

Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

За приписами статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Пунктом 7.2 договору підряду від 17.10.2014 №02/09 ХЖ 39-УЗШК сторонами погоджено, що у разі прострочення з вини виконавця строку виконання робіт, передбаченого п. 4.1 цього договору більше ніж на 10 календарних днів, виконавець сплачує замовнику штраф в розмірі 0,1 % від ціни робіт, що вказана в п. 5.1.3-5.1.4 цього договору (3, 4, 5, 6 етапів будівництва).

Як зазначалось вище, вартість 3, 4, 5, 6 етапів будівництва становить 4 693 242,50 грн. За наведеної вище умови договору позивач правомірно нарахував відповідачу 4 639,24 грн. штрафу, передбаченого п. 7.2 договору підряду, який підлягає задоволенню.

Крім того, відповідно до статті частини 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За наведеної норми позивачем заявлено до стягнення 301 276,92 грн. пені за порушення строків виконання зобов'язання, нарахованої за період з 11.03.2016 року по 10.09.2016 року, та 109 591,71 грн. штрафу за прострочення понад 30 днів.

Відповідно до абзацу 4 пункту 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 р. № 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів" застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції, передбаченої абзацом третім частини другої статті 231 ГК, допускається за сукупності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом: якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу. Штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій (підпункт 2.2 пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

За наведеного, враховуючи те, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (том 2, а.с. 234-242) позивач - Публічне акціонерне товариство Українська залізниця належить до державного сектора економіки, підставою нарахування штрафних санкцій стало прострочення виконання негрошового зобов'язання, наявні підстави для стягнення 301 276,92 грн. пені та 109 591,71 грн. штрафу у відповідності до ст. 231 ГК України.

Вказане узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду України, викладеними, зокрема, у постановах від 06.12.2010р. у справі №42/563; від 20.12.2010р. у справі №06/113-38, які враховуються судом першої інстанції при виборі та застосуванні правової норми. Підстав для відступу від правових позицій Верховного Суду України у даній справі суд не вбачає.

Судом враховано викладене у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме те, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст. 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Відповідач жодних заперечень проти позову не надав.

За викладеного, суд задовольняє позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Українська залізнична швидкісна компанія" Публічного акціонерного товариства Українська залізниця до Товариства з обмеженою відповідальністю Енерджі Констракшен ТМ про стягнення грошових коштів у сумі 415 561,87 грн., з яких 301 276,92 грн. пені та 109 591,71 грн. штрафу за п. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, 4693,24 грн. штрафу згідно п. 7.2 договору.

Судові витрати, понесені позивачем, покладаються на відповідача в силу приписів ст.49 ГПК України.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 33, 35, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Констракшен ТМ" (вул. Кагамлика, 37-а, м. Полтава,36008, ідентифікаційний номер юридичної особи 37859646) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Українська залізнична швидкісна компанія "Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Привокзальна, 3, м. Київ 96, 02096, ідентифікаційний номер юридичної особи 40123444) 415 561,87 грн., з яких: 301 276,92 грн. пені, 4 693,24 грн. штрафу, 109 591,71 грн. штрафу; 6 233,43 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 06.03.2017р.

Суддя О.С.Мацко