Постанова

від 06.03.2017 по справі 908/2683/16

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

06.03.2017р. справа №908/2683/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 секретар судового засідання ОСОБА_4 за участю представників сторін: від позивача: ОСОБА_5 (довіреність від 12.09.2016р.); від відповідача:не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю ТЕНТЕ Україна , м.Київ на рішення господарського суду Запорізької області від 19.12.2016р. (повний текст підписано 26.12.2016р.) по справі№908/2683/16 (суддя Корсун В.Л.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю ТЕНТЕ Україна , м.Київ до Приватного підприємства АГРО-КОМ , м. Запоріжжя простягнення 290124,59грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю ТЕНТЕ Україна , м. Київ (Позивач) звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Приватного підприємства АГРО-КОМ , м.Запоріжжя (Відповідач) про стягнення 290124,59грн. за договором поставки №1 від 07.08.2015р., з яких: основної заборгованості в розмірі 255730,00грн., 3% річних в розмірі 2907,00грн. та пені в розмірі 31487,59грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 19.12.2016р. (повний текст підписано 26.12.2016р.) по справі №908/2683/16 у задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕНТЕ Україна було відмовлено в повному обсязі з мотивів недоведеності наявними матеріалами справи здійснення Позивачем поставки в межах договору №1 від 07.08.2015р.

Товариство з обмеженою відповідальністю ТЕНТЕ Україна , не погодившись з прийнятим рішенням суду, звернулось з апеляційною скаргою до Донецького апеляційного господарського суду в якій просить рішення Господарського суду Запорізької області від 19.12.2016р. по справі №908/2683/16 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Підставою для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає залишення останнім поза увагою:

- рішення Господарського суду м. Києва у справі №910/19826/16 від 28.11.2016р., яким у задоволені позовних вимоги Приватного підприємства АГРО-КОМ до Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕНТЕ Україна про визнання договору поставки №1 від 07.08.2016р. недійсним було відмовлено в повному обсязі, що є преюдицією, на думка апелянта, у розумінні ст.35 Господарського процесуального кодексу України.

- наявної в матеріалах справи відповіді Приватного підприємства АГРО-КОМ від 20.07.2016р. на претензію Постачальника (апелянта) від 14.07.2016р. про стягнення заборгованості за договором поставки №1 від 07.08.2015р., що підтверджує схвалення ним такого правочину та укладення договору поставки №1 від 07.08.2015р., а також сам факт здійснення такої поставки.

- посилань Позивача на те, що у разі недостатності доказів поставки товару саме на підставі договору, судом потрібно врахувати спрощений спосіб такої поставки - на підставі двосторонніх підписаних видаткових (експрес) накладних №10019548034, 20400010404825 та декларації №1111143375, що також підтверджує факт отримання товару уповноваженими особами Відповідача на підставі документів, що посвідчують особу одержувача, тоді як надання довіреностей на таке отримання, як зазначалось судом, правилами поштових організацій не вимагалось.

- наданих Позивачем видаткових накладних №119 від 03.03.2016р., №567 від 13.05.2016р.та №684 від 07.06.2016р., підписаних уповноваженими особами Відповідача, що, в свою чергу, свідчать про існування господарських відносин між сторонами справи - обов'язку поставити товару з боку Позивача та обов'язку прийняття і оплати означений товару з боку Відповідача.

- службової записки від 26.09.2016р. головного бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕНТЕ Україна - ОСОБА_6, зі змісту якої вбачається допущення останньою технічної помилки: замість номера договору поставки №1 від 07.08.2015р. зазначено договір № - від 29.02.2016р.

За результатами автоматизованого розподілу справи сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий (суддя-доповідач) Попков Д.О., судді Марченко О.А., Радіонова О.О.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 25.01.2017р. (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 27.02.2017р.) було порушено апеляційне провадження у справі №908/2683/16 із призначенням розгляду скарги на 06.03.2017р. об 14.40.

Протоколом автоматичної зміни складу суддів від 27.02.2017р. у зв'язку з перебування судді Марченко О.А. у відпустці, її у складі колегії було замінено на суддю Зубченко І.В.

Фіксація судового засідання апеляційної інстанції здійснювалась за допомогою засобів аудиофіксації у порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Представник Скаржника у судовому засіданні 06.03.2017р. підтримав доводи і вимоги апеляційної скарги у повному обсягу, повідомивши на запитання суду, що письмові заявки на постачання товару, які згадувалися у наданих видаткових накладних, фактично не складались, а приналежність підпису на таких накладних саме керівникові Відповідача визначалося шляхом візуального співставлення із підписом на договорі.

Представник Відповідача у судове засідання 06.03.2017р. не з'явився, подавши клопотання (а.с.а.с.43-46 т.2) про відкладання судового засідання, вмотивоване участю представника у іншому судовому процесі з представництва іншої особи. Судова колегія дійшла висновку про відхилення означеного клопотання , оскільки явку представника не було визнано обов'язковою, а його особиста зайнятість у інших власних справах не є підставою для відкладання судового засідання.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

При цьому, додані до апеляційної скарги додаткові документи в силу ст.101 Господарського процесуального кодексу України не оцінюються апеляційним господарським судом через необґрунтованість неможливості їх своєчасного подання до суду першої інстанції.

Таким чином, розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне:

Як було встановлено місцевим судом та вбачається із матеріалів справи, 07.08.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю ТЕНТЕ Україна (Постачальник) та Приватним підприємством АГРО-КОМ (Покупець) було укладено договір поставки №1 (Договір - а.с.а.с.13-17 т.1), за умовами п.1.1 якого Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупцю, а Покупець прийняти й оплатити товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених договором. Предметом поставки є товар з найменуванням, зазначеним у Специфікації, складеній і затвердженій сторонами, яка є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п.1.2. договору, Постачальник зобов'язується поставляти товар окремими партіями в кількості і асортименті, визначених у заявках замовлення Покупця, що є невід'ємними частинами даного договору.

В п.1.3. договору сторони узгодили, що кількість, асортимент та ціна товару погоджуються сторонами відповідно до умов даного договору і відображаються у Специфікації, складеній і затвердженій сторонами, видаткових накладних на кожну партію товару. Видаткові накладні, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками, долучаються до цього договору та є його невід'ємною частиною Договору.

Згідно з п.2.1. договору, ціна одиниці товару і загальна вартість партії товару зазначаються в рахунку-фактурі та видатковій накладній.

В свою чергу, п.2.3. договору було встановлено, що оплата за товар здійснюється Покупцем у національній валюті України на підставі виставленого Постачальником рахунку-фактури на суму заявки на товар, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. Виставлений на підставі заявки Покупця рахунок-фактура направляється Постачальником у порядку, визначеному п.3.3 цього договору. При прийнятті Покупцем до сплати рахунку-фактури відповідно до п.2.4-2.6. цього договору вартість партії товару вважається погодженою.

Відповідно до п.2.4. договору, розрахунки за поставлений Постачальником товар здійснюються протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати виписки Постачальником видаткової накладної на партію товару. Постачальник повідомляє Покупця про відправку партії товару електронною поштою в день відправки.

Згідно із п.3.1. договору, поставка партії товару, за вибором Покупця, здійснюється: доставкою - Постачальником на умовах DDР , відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року (склад Покупця: м. Запоріжжя, вулиця - згідно кожної окремої Заявки). Пунктом поставки Товару Покупцю в даному випадку є склад Покупця, або поставкою на умовах FСА , відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати ІНКОТЕРМС… Умови поставки для кожної партії товару, обумовлені в даному пункті договору, вказуються Покупцем в заявці на поставку партії товару, яка оформляється у відповідності з п.3.2 даного договору.

Як передбачено п.3.2. договору, поставка товару здійснюється партіями у строки, встановлені за домовленістю сторін. Строк поставки партії товару обумовлюється сторонами електронним листом при виставленні Постачальником рахунку-фактури на оплату партії товару. Партії формуються на підставі попередньої заявки Покупця на поставку партії товару, підтвердженої Постачальником. Оформлення заявки здійснюється Покупцем в порядку, передбаченому даним договором.

Відповідно до п.3.3. договору, заявка Покупця на поставку партії товару вважається прийнятою Постачальником до виконання у випадку направлення Покупцю поштою, факсом, електронною поштою з електронної адреси відповідальної особи Постачальника, на електронну адресу відповідальної особи Покупця, або через представника Покупця рахунку-фактури, підписаного Постачальником та скріпленого його печаткою, на товар, вказаний у заявці.

У випадку, якщо Постачальник не може поставити товар, вказаний у заявці (в тому числі і по конкретній асортиментній позиції) він зобов'язаний протягом 3 робочих днів з дати отримання заявки повідомити про це Покупця. В такому випадку сторони мають право усно чи письмово погодити можливість поставки (за умови наявності даної одиниці Товару на складі Постачальника) певного Товару з метою складання Покупцем Заявки на поставку партії Товару на той асортимент та кількість Товару, що може бути, поставлений Постачальником у відповідності з умовами цього Договору.

Згідно із п.3.6. договору, товар вважається переданим Постачальником і прийнятим Покупцем за кількістю та якістю з моменту підписання уповноваженими представниками обох сторін обліково-видаткової документації (товарно-транспортна накладна, видаткова накладна).

Строк дії договору, відповідно до п.п.7.1.,7.2. цього договору, становить з моменту його підписання та до 31.12.2015, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. Якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору жодна сторона не заявить письмово іншій стороні про його припинення, дія договору автоматично продовжується на один рік на тих же умовах.

З матеріалів справи вбачається, що Позивачем на підтвердження факту здійснених між сторонами договору поставок було надано суду:

- видаткову накладну №119 від 03.03.2016р. (а.с.18 т.1) на суму 90082,00грн., рахунок на оплату по замовленню №128 від 29.02.2016р. на суму 90082,00грн. (а.с.19 т.1), експрес-накладну №10019548034 від 03.03.2016р. (а.с.а.с.91,151 т.1);

- видаткову накладну №567 від 13.05.2016р. на суму 86240,00грн (а.с.20а т.1), рахунок на оплату по замовленню №586 від 13.05.2016р. на суму 86240,00грн. (а.с.21 т.1), експрес-накладну №20400010404825 від 13.05.2016р. (а.с.а.с.95,150 т.1);

- видаткову накладну №684 від 07.06.2016р. на суму 79408,00грн. (а.с.23 т.1), рахунок на оплату по замовленню №705 від 07.06.2016р. на суму 79408,00грн. (а.с.24 т.1), декларація №9999-792682 (а.с.99 т.1), декларація про прийняття вантажу №1111143375 від 08.06.2016р. (а.с.149 т.1)

Між тим, в наданих видаткових накладних та рахунків на оплату міститься посилання на договір №- від 29.02.2016р. , замість укладеного договору №1 від 07.08.2015р., наданий Позивачем.

В свою чергу, з наданих Позивачем експрес-накладних №10019548034 від 03.03.2016р. та №20400010404825 від 13.05.2016р. Товариства з обмеженою відповідальністю Нова пошта , вбачається, що предметом відправлення є палети, а у декларація №9999-792682 Національної служби доставки ІнТайм - колеса.

Матеріали справи також містять довіреність №04/12 від 05.01.2016р. (а.с.192 т.1), що була видана Відповідачем ОСОБА_7 на представництво інтересів та приймання документів, кореспонденції, товарно-матеріальних цінностей, який в подальшому, відповідно декларації про прийняття вантажу №1111143375 від 08.06.2016р. перевізника Інтайм , прийняв 10.06.2016р. вантаж від Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕНТЕ Україна .

Також в матеріалах справи наявний лист №1474 вих-16 від 05.12.2016р. (а.с.193 т.1) Товариства з обмеженою відповідальністю Нова пошта , яким останнє повідомило, що за накладною №10019548034 вантаж було отримано 04.03.2015р. ОСОБА_8 (довіреність на якого не вимагалась, оскільки відповідно до п.12.7 Умов надання послуг Товариства з обмеженою відповідальністю Нова пошта , адресна доставка до 15000,00грн. здійснюється особі, яка перебуває за цією адресою), а за накладною №20400010404825 вантаж було отримано ОСОБА_7 - 16.05.2015р., зазначеного як контактну особу з отримання вантажу на підставі довіреності на представлення юридичної особи, копія якої не залишилась в Товариства з обмеженою відповідальністю Нова пошта .

В свою чергу, з листа №235/08 від 12.08.2015р. (а.с.113 т.1) вбачається, що директор Відповідача звертався до Позивача з заявкою на проведення поставки наступної партії коліс діаметром 200мм. (загальною кількістю 400шт.) в строк до 19.08.2015р.

Матеріалах справи також містять лист за вих.№14/07/16-1 від 14.07.2016р. (а.с.26 т.1), яким Позивач повідомив Відповідача про необхідність оплати товару до 21.07.2016р., поставленого за видатковою накладною №119 від 03.03.2016р. на суму 90082,00грн., за видатковою накладною №567 від 13.05.2016р. на суму 86240,00грн. та видатковою накладною №684 від 07.06.2016р. на суму 79408,00грн., у відповідь на який, листом за вих.510/07 від 20.07.2016р. (а.с.27 т.1) Відповідач просив продовжити термін сплати до 21.08.2016р.

Відтак, Позивачем було направлено листа за вих.№31/08/16-1 від 31.08.2016р. (а.с.28 т.1), яким останній визначив кінцевий термін оплати до 05.09.2016р.

В свою чергу, Позивачем до матеріалів справи було залучено службову записку від 26.09.2016р. (а.с.148 т.1) головного бухгалтера Позивача - ОСОБА_6, в якій остання зазначила, що у видаткових накладних №119 від 03.03.2016р., №567 від 13.05.2016р., №684 від 07.06.2016р. та акту звірки взаємних розрахунків (а.с.109 т.1) було допущену технічну помилку, через що невірно вказаний номер та дату договору поставки.

Між тим, Господарським судом Запорізької області, з підстав недоведеності матеріалами справи належними засобами доказами у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України, факту здійснення Позивачем поставки в межах договору №1 від 07.08.2015р., було відмовлено у задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Виходячи із приписів ст.1 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у Позивача певного захищуваного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку Відповідача та належність (передбаченість законодавством та адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.ст.173, 174 Господарського кодексу України та ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України укладений між сторонами договір поставки №1 від 07.08.2015р. є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов'язків.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки, які (приписи), в свою чергу, згідно ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України передбачають можливість застосування загальних положень про купівлю-продаж.

Як встановлено ч.1 ст.265 Господарського кодексу України, ст.655, ч.1ст.691 Цивільного кодексу України, Покупець зобов'язаний сплатити товар за ціною, встановленою в договорі купівлі-продажу. Означений обов'язок ч.1 ст.712 цього Кодексу безпосередньо закріплений і для договору поставки. Наразі, отримання цих коштів в межах таких зобов'язань і є приналежним і захищуваним у розглядуваній справі у розумінні ст.1 Господарського процесуального кодексу України та ст.15 Цивільного кодексу України правом Позивача, примушення Відповідача до виконання обов'язку, щодо якого - є належним способом судового захисту у разі наявності порушення такого з боку останнього.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, обов'язок з оплати отриманого товару в світлі п.2.4 укладеного договору, виникає у Відповідача протягом 14 днів з дати виписки відповідною видатковою накладною на партію товару, яка, в свою чергу, має визначатися заявками (замовленням) Відповідача згідно п. 3.2. договору, яких за згадуваними у рахунках-фактурах і видаткових накладаних ревізитами до матеріалів справи не надано.

Відповідно до ст.202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином, що, в розглядуваній справі, стосується не тільки грошового зобов'язання Відповідача, але й обов'язку Позивача з поставки товару, виконання якого місцевий суд визнав недоведеним.

Розглянувши наявні матеріали справи та доводи викладені в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції з приводу висновку про недоведеність факту поставки зазначає наступне.

Посилання апелянта на рішення Господарського суду м. Києва у справі №910/19826/16 від 28.11.2016р.(а.с.а.с.186-191 т.1), яким у задоволені позовних вимоги Приватного підприємства АГРО-КОМ до Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕНТЕ Україна про визнання договору поставки №1 від 07.08.2016р. недійсним було відмовлено в повному обсязі, не спростовує висновок суду першої інстанції щодо недоведеності факту здійснення такої поставки відповідно до наданих Позивачем документів (накладних, рахунків та ін.) в межах договору поставки №1 від 07.08.2015р., тоді як встановленою обставиною, яка має преюдиційне значення, у даному випадку, є лише факт схвалення укладеного договору уповноваженою особою. В свою чергу, Господарським судом м. Києва не вивчались та не встановлювались обставини виконання цього договору в контексті віднесення наданих в підтвердження своїх позовних вимог документів (накладних, рахунків та ін.) к доказам такого виконання з боку Постачальника.

Апеляційний суд також не вбачає підстав з наданих Позивачем документах задовольнити вимоги про стягненні заборгованості в межах фактичних (укладених спрощеним способом) правовідносин поставки, так як наявні матеріали справи не дозволяють встановити факт отримання вказаного Позивачем товару на підставі накладних, підписаних невідомою особою без надання повноважень на таке підписання від Відповідача (а.с.а.с.18,20,23 т.1), а декларація (а.с.149 т.1) та експрес-накладні (а.с.а.с.160,161 т.1) не дозволяють ідентифікувати отримання товару в такої кількості та асортименту, ціна якого формує заявлені позовні вимоги щодо виниклої заборгованості. Крім того, декларація підтверджує тільки приймання товару перевізником, а не Відповідачем, тоді як ототожнення цих моментів виконання зобов'язання з поставки, у розумінні п.п.3.1,3.2 договору поставки №1 від 07.08.2015р., не тільки вимагає встановлення обставин виконання саме цього договору (а не договору поставки спрощеним способом), але й наявність заявок Відповідача, які представлені не були.

В свою чергу, дослідження недоведених у відповідності до вимог ст.4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України належними доказами припущень, стосовно повноважень у ОСОБА_8 та ОСОБА_7 діяти від імені Відповідача в силу гіпотетичного їх родинного зв'язку з ОСОБА_9 (власником підприємства) не є обов'язком суду першої інстанції. При цьому, сама по собі можливість перебування означених осіб у родинному зв'язку не звільняє їх від необхідності доведення факту отримання вказаного Позивачем товару повноважними представниками Відповідача.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що у відношенні недостатнього доказового значення експрес-накладних та декларації для підтвердження факту поставки Відповідачу товару на суму 255730,00грн., як вище було зазначено в постанові, матеріали справи не дозволяють встановити факт отримання вказаного Позивачем товару на підставі цих експрес-накладних та декларації. В свою чергу, з приводу наявних в матеріалах справи накладних апеляційний суд додатково зауважує, що окрім відсутності відомостей про їх підписання уповноваженим представником Відповідача, в порушення ст.36 Господарського процесуального кодексу України, матеріали справи не містять як оригіналів, так і належним чином завірених копій цих накладних у розумінні п.2.2 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України №18 від 26.12.2011р., оскілки останні засвідченні підписом та печаткою не Позивача, який їх видав, а Товариства з обмеженою відповідальністю Лоєр (договір про надання правових послуг від 12.09.2016р. - а.с.64 т.1)

Також Скаржник в порушення ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України покладає на суд обов'язок доказування його позиції, тоді як останній відповідно до ст.43 цього Кодексу здійснює адекватну оцінку доведеності заявлених позовних вимог про спонукання до виконання прострочених грошових зобов'язань за договором поставки №1 від 07.08.2015р.

Окрім того, правила надання послуг Товариства з обмеженою відповідальністю Нова пошта та Національної служби доставки ІнТайм , на які посилався апелянт, не мають нормативно-правового значення в розумінні ст.4 Господарського процесуального кодексу України, відповідно яких суд вирішує спір, та які не можуть встановлювати виключення з приписів ст.ст.526,527 Цивільного кодексу України відносно виконання зобов'язань належними сторонами та підтвердження факту наявності повноважень у відповідного представника юридичної особи на підставах, встановлених ст.237 цього Кодексу, а не облікових відомостей кур'єрських служб.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірністю висновку місцевого господарського суду щодо недоведеності Позивачем здійснення поставки Відповідачу в межах договору поставки №1 від 07.08.2015р., та взагалі поставки товару Відповідачеві на суму заявлених позовних вимог, що виключає обов'язок у останнього з оплати у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України та ст.218 Господарського кодексу України та зумовлює правомірність відхилення позовних вимог в частині стягнення 3% річних в розмірі 2907,00грн. і пені.

При цьому, ймовірність фактичного отримання певними особами приналежного Позивачеві товару не позбавляє останнього висувати до таких осіб відповідні позовні вимоги в межах окремого провадження, але недотримання самим Позивачем узгоджених з Відповідачем та визнаних діючим законодавством вимог щодо оформлення факту поставки товару і його отримання на визначену у позові суму саме Відповідачем, унеможливлює задоволення заявлених вимог щодо останнього за наявними матеріалами.

Таким чином, оскільки будь-яких інших підстав, передбачених ст.104 Господарського процесуального кодексу України для зміни чи скасування оскаржуваного рішення апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга Позивача залишається без задоволення, а переглядуване рішення без змін, що за змістом ст.49 вказаного Кодексу має наслідком віднесення на рахунок Скаржника витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕНТЕ Україна , м. Київ на рішення Господарського суду Запорізької області від 19.12.2016р. (повний текст підписано 26.12.2016р.) по справі №908/2683/16 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Запорізької області від 19.12.2016р. (повний текст підписано 26.12.2016р.) по справі №908/2683/16 залишити без змін.

3.Постанова апеляційної інстанції набирає сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Д.О. Попков

Судді: І.В. Зубченко

ОСОБА_3

Надрук.5 примір.: 1-Позивачу, 2-Відповідачу, 3-у справу, 4-ДАГС, 5-ГСЗО