Рішення

від 01.03.2017 по справі 914/269/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.2017р. Справа№ 914/269/17

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

За позовом: до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Кімак» , м.Трускавець Львівської області Ekonomy society Bereketly, Ashgabad sity, Turkmenistan (Господарського товариства «Берекетлі» Ашгабат, Туркменістан) про: стягнення 20221,30 доларів США (що станом на 01.03.2017р. за офіційним курсом НБУ еквівалентно 549285,61 грн.). Суддя Кітаєва С.Б.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник (довіреність в матеріалах справи);

від відповідача: ОСОБА_2 - представник (довіреність в матеріалах справи).

Права та обов'язки згідно ст. ст. 20, 22 ГПК України суд роз'яснив представникам позивача і відповідача. Заяви про відвід судді не надходили. Клопотань про технічну фіксацію від сторін не надходило.

Суть спору : На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кімак» , м.Трускавець Львівської області до відповідача Ekonomy society Bereketly, Ashgabad sity, Turkmenistan (Господарського товариства «Берекетлі» Ашгабат, Туркменістан) про стягнення 22 405,86 доларів США( що станом на 06.02.2017р. за офіційним курсом НБУ еквівалентно 606705,32 грн.).

Ухвалою суду від 13.02.2017р. за даним позовом порушено провадження справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 01.03.2017р. Вимоги до сторін по підготовці справи до розгляду в судовому засіданні висвітлені в ухвалі.

01.03.2017р. за вх. №947/17 позивач подав заяву про зменшення позовних вимог у якій просить стягнути з відповідача на користь позивача 20221,30 доларів США основного боргу, що станом на 01.03.2017р. за офіційним курсом НБУ еквівалентно 549285,61 грн., у зв'язку з частковим погашенням відповідачем суми заборгованості 03.02.2017р. у розмірі 1120,29 доларів США та 15.02.2017р. у розмірі 1064,27 доларів США, яку судом прийнято і приєднано до матеріалів справи.

01.03.2017р. за вх..№8284/17 від відповідача поступила заява про визнання позову, яку судом прийнято і приєднано до матеріалів справи.

Позивач явку повноважного представника в судове засідання забезпечив, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та заяві про зменшення позовних вимог підтримав.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання забезпечив, позовні вимоги у розмірі 20221,30 доларів США визнав, про що зазначив у заяві про визнання позову в повному обсязі, яка зареєстрована за вхідним №8284/17 від 01.03.2017р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах докази судом встановлено таке.

20 вересня 2006 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Кімак (згідно умов Договору Продавець, далі - позивач) та Economy society Bereketly (згідно умов Договору Покупець, далі - відповідач) було укладено договір № 460 (далі - Договір) відповідно до умов якого Продавець зобов'язується передати Покупцю в обумовлений даним Договором строк продукцію власного виробництва - пряно-ароматичні суміші та функціональні добавки для м'ясопереробної промисловості, які зареєстровані в Туркменії, а також, іншу сировину, матеріали та обладнання, надалі - Товар, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар.

У п. 1.2. Договору сторони погодили, що найменування, кількість та ціна Товару визначається в рахунку-фактурі, який є невід'ємною частиною даного Договору.

Згідно з п. 1.4. Договору Загальна сума Договору складає 80 000,00 доларів США.

Відповідно до п. 2.3. Договору Товар поставляється від Продавця (м. Дрогобич, Україна) до Покупця (м. Гіпджак, Туркменістан) на умовах СІП м. Гіпджак, Туркменістан у відповідності з правилами ІНКОТЕРМС 2010.

На виконання згаданого Договору Продавець здійснив поставку Покупцю Товару на загальну суму 35 785,28 доларів США (копія митної декларації форми МД-2 додається).

У п. 3.1. та п. 3.2. Сторони погодили порядок розрахунків. Згідно з даними пунктами Покупець здійснює оплату рахунку-проформи після поставки Товару Покупцю, не пізніше 80 днів. Оплата Товару здійснюється Покупцем в доларах США шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця.

Однак, у порушення вимог Договору, Відповідач лише частково виконав зобов'язання по оплаті поставленого Товару. Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків станом на 30 січня 2017 р. заборгованість Economy society Bereketly становить 22 405,86 доларів США.

Наведене на думку позивача свідчить про порушення Покупцем взятого на себе згідно умов Договору зобов'язання.

Відповідно до ч. 1. ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

У відповідності до ст. 123 ГПК України, іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно ст. 124 ГПК України, підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст.8 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність , спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

У відповідності до ст. 39 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність , будь-які спори щодо застосування положень цього Закону та законів, прийнятих на виконання цього Закону, можуть бути предметом розгляду: - в суді України, якщо одна із сторін у справі - фізична особа та/або держава; - в господарських судах, якщо сторонами у справі виступають юридичні особи

Статтею 32 Закону України Про міжнародне приватне право передбачено, зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом. У разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв'язок із правочином. Якщо інше не передбачено або не випливає з умов, суті правочину або сукупності обставин справи, то правочин більш тісно пов'язаний з правом держави, у якій сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, має своє місце проживання або місцезнаходження.

Згідно ст.76 Закону України Про міжнародне приватне право , суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадку якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України.

Таким чином, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків виключної підсудності (пункт 1 частини 1 статті 77 Закону України Про міжнародне приватне право ) спір підлягає вирішенню в господарських судах України з урахуванням вимог розділу III ГПК України (абз. 6 п.1 Роз'яснень Президії ВГСУ Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій №04-5/608 від 31.05.2002р.)

У п. 7.2. Договору передбачено, що у випадку, якщо Сторони не досягнуть згоди щодо спірних питань шляхом переговорів, то спір передається зацікавленою Стороною в Господарський суд сторони Продавця (Товариство з обмеженою відповідальністю Кімак ).

Крім того, відповідно до п. 9.1 Договору у всьому іншому, що не передбачено даним Договором, Сторони керуються діючим законодавством України.

Будь-яких підстав, передбачених ст. 77 Закону Про міжнародне приватне право , при яких господарський суд Львівської області не може приймати до свого провадження і розглядати дану справу - немає.

Враховуючи вищезазначені норми матеріального права та положення договору, даний спір підлягає вирішенню господарським судом Львівської області з застосуванням законодавства України.

Спір виник внаслідок того, що відповідач не виконав договірних зобов'язань щодо своєчасної сплати вартості поставленого товару, ТзОВ Кімак звернулося до господарського суду Львівської області із позовною заявою, з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, про стягнення з відповідача заборгованості основної заборгованості у сумі 20221,30 доларів США.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. У ст. 174 ГК України передбачено, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами ЦК України, іншими актами цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 382 ГК України суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які зовнішньоекономічні договори (контракти), крім тих, укладення яких заборонено законодавством України.

Укладений між сторонами договору № 460 від 20 вересня 2006 р. за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України та ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

За умовами ст.663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Частиною 2 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином.

У відповідності до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1. ст. 613 ЦК України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 192 ЦК України, іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частиною 3 ст. 533 ЦК України передбачено використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Згідно положень ч. 2. ст. 198 ГК України, грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Як підтверджується матеріалами справи, між позивачем і відповідачем було укладено договір № 460 відповідно до умов якого Продавець зобов'язується передати Покупцю в обумовлений даним Договором строк продукцію власного виробництва - пряно-ароматичні суміші та функціональні добавки для м'ясопереробної промисловості, які зареєстровані в Туркменії, а також, іншу сировину, матеріали та обладнання, надалі - Товар, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар.

За договором поставки, відповідно до вимог п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Позивач свої зобов'язання щодо передачі товару за спірним договором виконав повністю, відповідач оплату за поставлений товар не здійснив, в результаті чого утворилась заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 20221,30 доларів США.

Відповідач про дійсність поставки та проти наявності заборгованості не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду. При цьому, подавши заяву 01.03.2017р., відповідач визнав, в порядку ст.22 ГПК України, наявність заборгованості в розмірі 20221,30 доларів США.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Відповідач як юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями та відсутність коштів не виправдовує бездіяльність відповідача і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання відповідачем не подано.

Отже, відповідач своїх зобов'язань не виконав у строки встановлені договором, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в судовому засіданні позивачем доведено факт несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язань за спірним договором щодо оплати отриманого товару в сумі 20221,30 доларів США.

Оскільки спір виник з вини відповідача, у відповідності до ст. 49 ГПК України судовий збір слід покласти на нього в розмірі 8239,28 грн. Оскільки позивачем подана заява про зменшення розміру позовних вимог, то відповідно до ст.7 Закону України «Про судовий збір» сума зайво сплаченого судового збору у розмірі 861,30 грн. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету України ухвалою, після набрання рішенням суду у справі законної сили.

Керуючись ст.ст.1,2, 4-3, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82,84, 85, 116 ГПК України, ст.7 Закону України «Про судовий збір» , суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги, з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 01.03.2017р. вх..№947/17, задоволити.

2. Стягнути з Economy society Bereketly (Turkmenistan, 745220, Ashgabad city, Abadan etrap, Bayram Han st., 23 Sanaw belgisi: 24265482; Taxpayer identification no. 101301000829) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Кімак (адреса: 82200, Львівська обл., м. Трускавець, вул. Стебницька 74/30; ідентифікаційний код юридичної особи: 30028507) 20 221,30 доларів США основного боргу, що станом на 01.03.2017 р. за офіційним курсом Національного банку України еквівалентно 549285.61 грн., а також 8239,28 грн. судового збору.

3.Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

4. В порядку ст.7 Закону України «Про судовий збір» , після набрання рішенням у даній справі законної сили, вирішити питання про повернення позивачу (ТзОВ Кімак ) з державного бюджету України зайво сплаченого судовогоо збору , у зв»язку із поданням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Повний текст складено 06.03.2017р.

Суддя Кітаєва С.Б.