Ухвала

від 01.03.2017 по справі 804/3794/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2017 року м. Київ К/800/29351/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Веденяпіна О.А. (судді-доповідача), Загороднього А.Ф., Маринчак Н.Є.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Лівобережної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2013 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2015 року

у справі №804/3794/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Придніпровська транспортно-експедиційна компанія

до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю Придніпровська транспортно-експедиційна компанія (далі - Товариство) звернулось в суд з адміністративним позовом до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - Інспекція) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19 грудня 2012 року №0008171501.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2013 року, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2015 року, позов задоволений: визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення від 19 грудня 2012 року №0008171501.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та прийняти рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Письмові заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає розгляду касаційної скарги.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відхилення касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено перевірку Товариства, за результатами якої складено акт від 03 грудня 2012 року № 5601/15-2/35495905, згідно з яким позивачем порушено вимоги пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

Висновки відповідача про порушення позивачем названої норми ґрунтуються на тому що Товариством до складу податкового кредиту за січень 2011 року включено суму податку на додану вартість за грудень 2009 року в розмірі 120 274, 20 грн. за податкові періоди, по яких минуло 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної, що призвело до заниження суми податкових зобов'язань за грудень 2011 року на 120 274, 20 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 19 грудня 2012 року № 0008171501, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 150 342,50 грн., з яких: за основним платежем - 120 274,00 грн. та 30 068,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Роблячи висновок про обґрунтованість позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили із того, що дії Товариства щодо включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у січні 2011 року на підставі податкових накладних, вписаних у грудні 2009 року, ґрунтувались на вимогах законодавства, чинного на час виписки податкових накладних.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

З урахуванням положень пункту 7.5 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість , пункту 5.1 статті 5, статті 15 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами позивач мав право самостійно, виявивши помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, надати уточнюючий розрахунок з використанням податкових накладних виписаних у періоді до спливу строків давності - 1095 днів.

З 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, пунктом 198.6 статті 198 якого визначено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно зміст суб'єктивного права особи, у тому числі права платника, що виникло за фактом складення податкової накладної, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент виникнення відповідного права.

На час складення податкових накладних, за якими Інспекція визнала незаконним здійснення позивачем уточнення податкових зобов'язань, строк правової дії податкових накладних визначено не було; право платника самостійно уточнити податкове зобов'язання на підставі складених ним податковим накладних обмежувалось 1095-денним строком.

А відтак суди попередніх інстанцій дійшли юридично правильного висновку про відсутність у діях позивача, що полягали в уточненні податкових зобов'язань за минулі звітні періоди за спірними податковими накладними, ознак складу податкового правопорушення

Вищий адміністративний суд України акцентує увагу на тому, що пунктом 1 частини статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що одним із принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є верховенство права.

В Рішенні Конституційного Суду України від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010 зазначено, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Одним із аспектів правової визначеності за змістом судової практики Європейського суду з прав людини є захист законних сподівань. Принцип законного очікування спрямований на те, щоб у випадках, коли особа переконана, що досягне певного результату, якщо буде діяти відповідно до норм правової системи, забезпечити захист цих очікувань.

Суд звертає увагу на те, що право позивача самостійно, виявивши помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, надати уточнюючий розрахунок з використанням податкових накладних виписаних у попередньому періоді до спливу строків давності (1095 днів) базувалась на спеціальних та чинних на період виписки податкових накладних положеннях національного законодавства.

Разом з тим, обмеження права позивача щодо включення у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної, застосовується з січня 2011 року, тобто з моменту набрання чинності Податковим кодексом України.

За таких обставин, з урахуванням того, що у позивача були обґрунтовані очікування включати до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість протягом 1095 днів з дати виписки податкових накладних шляхом подання уточнюючих розрахунків, законним та обґрунтованим є висновок судів першої та апеляційної інстанцій про невідповідність вимогам чинного законодавства податкового повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За наведених обставин підстави для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

Касаційну скаргу Лівобережної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області відхилити, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, що передбачені статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді О.А. Веденяпін А.Ф.Загородній

Н.Є. Маринчак