Постанова

від 01.03.2017 по справі 914/1450/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" березня 2017 р. Справа № 914/1450/15

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Данко Л.С.

розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_2, б/н, від 05.01.2017

на рішення Господарського суду Львівської області від 22.12.2016

у справі № 914/1450/15

за позовом ОСОБА_2, м. Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Інвест Житло Плюс , м. Трускавець

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача державного реєстратора Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Реєстраційної служби Бориславського міського управління юстиції Львівської області, м. Борислав

за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державного реєстратора юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Реєстраційної служби Трускавецького міського управління юстиції Львівської області, м. Трускавець Львівської області

за участю третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державного реєстратора Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, м. Львів

за участю третьої особи-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державного реєстратора юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Реєстраційної служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Львівської області, м. Дрогобич, Львівська область

за участю третьої особи-5, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватного нотаріуса Трускавецького міського нотаріального округу Львівської області Скрипченко Анджели Дмитрівни, м. Трускавець Львівської області

про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників господарського товариства та визнання недійсним статуту,

представники сторін:

- від позивача - не з'явився,

- від відповідача - Нечаєва Н.М., Коврижних В.І.,

- від третьої особи-1 - не з'явився,

- від третьої особи-2 - не з'явився,

- від третьої особи-3 - не з'явився,

- від третьої особи-4 - не з'явився,

- від третьої особи-5 - не з'явився.

Права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України сторонам роз'яснено. Заяв про відвід складу суду не поступало.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 22.12.2016 у справі № 914/1450/15 (головуючий суддя Петрашко М.М., судді Сухович Ю.О., Щигельська О.І.) відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - ТзОВ) Інвест Житло Плюс про визнання недійсним рішень загальних зборів учасників ТзОВ Захід-Сервіс , оформлених протоколом №9 від 07.10.2008 та визнання недійсним статуту ТзОВ Захід-Сервіс в новій редакції, що зареєстрована державним реєстратором 27.10.2008, реєстраційний номер запису 14131050016000017 (із врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 22.07.2015, а.с. 174-178, том 1 ).

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд встановив, що ОСОБА_2 звернувся до загальних зборів учасників товариства із нотаріально посвідченою заявою від 14.08.2008 про вихід з товариства, відповідно до якої заявив про свій вихід та передав належну йому частку самому товариству з моменту підписання заяви. Зважаючи на наведене, а також на факт подання цієї заяви товариству (який підтверджується тим, що заява знаходилась в товаристві, у зв'язку з чим були скликані загальні збори та вирішено питання, пов'язані з виходом позивача з товариства), місцевий господарський суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 вийшов з товариства 14.08.2008.

У своєму рішенні Господарський суд Львівської області зазначив, що:

1) матеріали справи не містять доказів наявності психічного розладу у позивача, встановленого на підставах та в порядку, передбачених законом чи рішенням суду, внаслідок чого можна було б допустити, що у момент підписання заяви про вихід з товариства позивач не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними;

2) вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства і має наслідком припинення корпоративних прав. Таким чином, оспорюваними рішеннями загальних зборів учасників товариства позивача не було виключено з товариства, а надано згоду на його вихід на підставі поданої заяви, у такий спосіб реалізовуючи право позивача на вихід з товариства, передбачене ст. 10 Закону України Про господарські товариства та, у зв'язку з цим, приведено у відповідність установчі документи товариства;

3) позивач не довів, що оспорювані рішення загальних зборів учасників порушують його права та охоронювані законом інтереси як особи, яка на момент прийняття вказаних рішень вже не була учасником товариства;

4) після 14.08.2008 у відповідача був відсутній обов'язок повідомляти позивача про проведення чергових чи позачергових загальних зборів учасників ТзОВ Захід-Сервіс , як і в позивача - право брати участь у цих зборах, а отже відповідачем не було порушено порядок повідомлення позивача про скликання та проведення загальних зборів.

Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду, ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку. Підставами для скасування рішення скаржник вважає наступне:

1) суд, на його думку, безпідставно відхилив заяву про уточнення позовних вимог від 14.06.2016; вважає, що вказана заява була подана до початку розгляду справи по суті;

2) суд безпідставно відхилив його доводи про те, що на момент підписання заяви від 14.08.2008 він не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними, зважаючи на це позивач зазначає, що його заяву про вихід з товариства слід вважати недійсною;

3) при призначенні судових експертиз у даній справі та вирішенні питань, пов'язаних з їх проведенням, судом першої інстанції було допущено низку порушень, зокрема: доручено проведення експертизи неналежній експертній установі; не забезпечено від учасників судового процесу та експертної установи виконання вимог ухвал суду, які стосувалися проведення судових експертиз;

4) судом безпідставно відхилено клопотання позивача від 21.12.2016 про проведення амбулаторної комплексної судової психологічно-психіатричної експертизи у даній справі.

Зважаючи на наведене, позивач просив прийняти нове рішення, яким задоволити його позовні вимоги із врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 14.06.2016.

Також, в резолютивній частині апеляційної скарги позивач клопотав про призначення у даній справі амбулаторної комплексної судової психологічно-психіатричної експертизи, проведення якої просив доручити Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз та на вирішення якої поставити питання, що стосуються визначення індивідуально-психологічних особливостей ОСОБА_2 та стану, в якому він перебував під час підписання заяви від 14.08.2008 про вихід з товариства, його здатності в цей час приймати рішення, усвідомлювати значення своїх дій та прогнозувати їх наслідки.

ТзОВ Інвест Житло Плюс подало до суду відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечило доводи та вимоги апеляційної скарги, просило відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін. Відповідач, зокрема, наголосив на тому, що: заява позивача про уточнення позовних вимог від 14.06.2016 спрямована на одночасну зміну предмета та підстав позову, а також подана після початку розгляду справи по суті; з наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що протягом 2008 року ОСОБА_2 вчинив низку правочинів, а також виконував повноваження депутата обласної ради, що свідчить про його дієздатність, що, зокрема, підтверджується і актом комплексної амбулаторної судово-психолого-психіатричної експертизи №262 від 05-26.03.2008; за відсутності інших доказів, в силу положень ст.3 Закону України Про психіатричну допомогу слід вважати, що ОСОБА_2 є психічно здоровою особою.

Відповідач заперечив проти клопотання про призначення амбулаторної комплексної судово психологічно-психіатричної експертизи та зазначив, що: немає підстав для проведення експертизи, оскільки з матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_2 у 2008 році не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними; через бездіяльність ОСОБА_2 обидві судові психолого-психіатричні експертизи, які призначалися Господарським судом Львівської області, не були проведені; вимога ОСОБА_2 про проведення експертизи у м. Львові є безпідставною зважаючи на лист Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 07.06.2016 №3417 про неможливість проведення такої експертизи, а також може свідчити про намір ОСОБА_2 вплинути на результати такої експертизи.

В судовому засіданні 23.02.2017 колегією суддів було розглянуто клопотання скаржника про призначення у даній справі амбулаторної комплексної судової психологічно-психіатричної експертизи, яке відхилено у зв'язку з його безпідставністю.

Відповідно до п. 1.6 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, експертизи та дослідження проводяться експертними установами за зонами регіонального обслуговування згідно з Переліком регіональних зон обслуговування науково-дослідними установами судових експертиз Міністерства юстиції України, наведеним у додатку 1 до цієї Інструкції. За наявності обставин, що зумовлюють неможливість або недоцільність проведення експертизи в експертній установі за зоною регіонального обслуговування, орган (особа), який (яка) призначає експертизу (залучає експерта), зазначивши відповідні мотиви, доручає її виконання експертам іншої експертної установи .

Відповідно до листа Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 07.06.2016 №3417 (а.с. 269, том 2 ), проведення комплексної психолого-психіатричної експертизи у цій установі можливе тільки шляхом залучення ухвалою суду експерта-психіатра; для вирішення проведення психіатричної частини експертизи без освідчення підекспертного необхідно звернутись в установу, яка проводить судово-психіатричні експертизи.

Додатково колегія суддів бере до уваги заперечення відповідача щодо можливості проведення експертизи в спеціалізованих установах у Львівській області та відсутність його заперечень щодо проведення експертизи будь-якими іншими спеціалізованими установами України.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалами Господарського суду Львівської області від 23.09.2015 (з урахуванням ухвали від 08.02.2016) та від 04.07.2016 двічі за клопотанням позивача призначалась судова психолого-психіатрична експертиза, проведення якої доручалось Київському міському центру судово-психіатричної експертизи (а.с. 14-18, 155-158, 272-276, том 2 ), на вирішення якої було поставлено питання про емоційний стан, в якому перебував ОСОБА_2 під час підписання заяви від 14.08.2008 та його здатність в цей час вільно та усвідомлено приймати рішення, усвідомлювати зміст своїх дій та прогнозувати їх наслідки.

Вперше матеріали справи були повернуті експертною установою до суду без проведення експертизи у зв'язку з несплатою позивачем її вартості (а.с. 169, 171, том 2 ), вдруге (після сплати її вартості відповідачем ) - у зв'язку з двома неявками позивача на судово-психіатричну експертну комісію (а.с. 22, 30, 34, том 3 ).

При цьому, колегія суддів наголошує на тому, що:

1) позивач втретє заявляє аналогічне клопотання, яке двічі частково задовольнялось судом першої інстанції, а призначена експертиза не була проведена через бездіяльність позивача, хоча, відповідно до ст.22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи;

2) в матеріалах справи наявна достатня кількість доказів для розгляду справи по суті, в тому числі тих, які дають можливість суду оцінити доводи позивача про те, що ОСОБА_2 на момент підписання заяви від 14.08.2008 не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними, а відповідно до положень ст. 42 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом на рівні з іншими доказами.

Скаржник та треті особи не забезпечили явку своїх представників в судове засідання, хоча належним чином були повідомлені про час і місце судового розгляду.

Усні пояснення по суті апеляційної скарги позивачем та відповідачем були надані в судових засіданнях 16.02.2017 та 23.02.2017.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи наявно достатньо доказів для розгляду апеляційної скарги по суті та на відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе завершити розгляд апеляційної скарги без представників скаржника та третіх осіб.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 24.04.2015 №20484685 (а.с. 23-25, том 1 ), станом на 26.10.2008 учасниками ТзОВ Захід-Сервіс були ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_2 кожен із внеском до статутного капіталу підприємства у розмірі 5125,00 грн.

14.08.2008 ОСОБА_2 було вчинено письмову заяву адресовану загальним зборам ТзОВ Захід-Сервіс , що посвідчена приватним нотаріусом Трускавецього міського нотаріального округу Скрипченко А.Д. та зареєстрована в реєстрі за № 2163 (а.с. 147, том 1 ), в якій ОСОБА_2 заявив про свій вихід з учасників (засновників) ТзОВ Захід-Сервіс та зазначив про передачу належної йому частки у статутному капіталі ТзОВ Захід-Сервіс в розмірі 5125,00 грн., що становить 25% від загального розміру статутного капіталу товариства, самому ТзОВ Захід-Сервіс . Заявник вказав, що належна йому частка передається з моменту підписання цієї заяви.

07.10.2008 відбулись загальні збори учасників ТзОВ Захід-Сервіс , рішення яких оформлені протоколом № 9 від 07.10.2008 (а.с. 148, том 1 ).

До порядку денного загальних зборів було включено наступні питання: 1) вихід ОСОБА_2 з учасників товариства та передача товариству його частки; 2) продаж товариством частки ОСОБА_2 ОСОБА_8; 3) затвердження змін до статуту товариства шляхом його викладення в новій редакції; 4) призначення уповноваженого представника на підписання установчих документів товариства від імені ОСОБА_9.; 5) державна реєстрація змін до установчих документів товариства.

У протоколі зборів вказано про присутність на них двох учасників товариства - ОСОБА_8 та ОСОБА_9. та відсутність одного учасника - ОСОБА_10

В результаті проведення вказаних зборів було вирішено: 1) надати згоду на вихід зі складу учасників товариства ОСОБА_2 та передати його частку товариству в розмірі 5125,00 грн., що становить 25% статутного капіталу товариства; 2) продати частку товариства в розмірі 5125,00 грн., що становить 25% статутного капіталу товариства ОСОБА_8 за ціною в розмірі 5125,00 грн. та уповноважити директора товариства від імені товариства укласти договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТзОВ Захід-Сервіс ; 3) затвердити зміни до статуту товариства шляхом викладення його в новій редакції; 4) надати право підпису ОСОБА_9. нової редакції статуту ТзОВ Захід-Сервіс ОСОБА_8; 5) зобов'язати директора товариства підготувати документи та вчинити всі необхідні дії, пов'язані з державною реєстрацією статуту товариства в новій редакції.

Вказаний протокол підписаний головою зборів ОСОБА_8 та секретарем зборів ОСОБА_9 та містить печатку підприємства.

Державну реєстрацію змін до установчих документів товариства на підставі протоколу №9 від 07.10.2008 було проведено 27.10.2008, про що свідчить відповідна відмітка державного реєстратора виконавчого комітету Бориславської міської ради Гриневича Б.В. на новій редакції статуту товариства із номером реєстраційної дії №14131050016000017 (а.с. 149-167, том 1 ).

Водночас, ОСОБА_2 стверджує, що 13.03.2015 він дізнався із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що з невідомих для нього причин він не перебуває у складі учасників ТзОВ Захід-Сервіс . У зв'язку з цим, він звернувся до відповідача з заявою, в якій просив повідомити підстави його виключення з числа учасників товариства (а.с. 35, том 1 ), яка була залишена ТзОВ Захід-Сервіс без відповіді.

В подальшому, ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду Львівської області із позовом у даній справі про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників ТзОВ Захід-Сервіс в частині припинення корпоративних прав ОСОБА_2 у цьому товаристві та визнання недійсним статуту товариства, яким припинено його корпоративні права, без зазначення дат, номерів та інших реквізитів протоколу загальних зборів та статуту товариства із вказівкою, що такі йому невідомі.

У зв'язку із зміною найменування ТзОВ Захід-Сервіс на ТзОВ Інвест Житло Плюс , ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.05.2015 (а.с. 58-59, том 1 ), змінено найменування відповідача на нове.

У своїй позовній заяві ОСОБА_2 послався на наступне:

1) він як учасник товариства не відчужував і жодним іншим чином не передавав свою частку у товаристві, не виходив з товариства, не вчиняв жодних дій, котрі могли б призвести до виключення його з товариства в примусовому порядку, відтак припинення його корпоративних прав у тій чи іншій формі у товаристві є незаконним;

2) починаючи з 2008 року він не брав участі у жодних зборах учасників товариства, у встановленому законом порядку його не було повідомлено про проведення чергових чи позачергових загальних зборів учасників ТзОВ Захід-Сервіс , а на його поштову адресу не надходило жодних повідомлень про скликання зборів учасників товариства;

3) в лютому 2008 року мав місце нещасний випадок, в ході якого ОСОБА_2 через необережне поводження зі зброєю заподіяв іншому учаснику товариства ОСОБА_8 тілесні ушкодження, після чого у позивача через постійні переживання, психологічні навантаження та нервові зриви, різко погіршився стан здоров'я.

В період з 15.02.2008 по 19.02.2008 ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні у Нейрохірургічному відділенні Комунальної міської лікарні швидкої медичної допомоги із діагнозом: Закрита черепно-мозкова травма. Струс головного мозку. Забій м'яких тканин потиличної ділянки , що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) лікування хворого №3936 від 19.02.2008 (а.с. 49-50, том 2 ).

В період з 19.02.2008 по 25.02.2008 ОСОБА_2 знаходився на стаціонарному лікуванні в Медичному центрі Богдан із діагнозом: Основний: стан після закритої черепно-мозкової травми; струс головного мозку; забій м'яких тканин потиличної ділянки. Супутній: хронічний гастродуоденіт поза загостренням , що підтверджується епікризом - випискою з історії хвороби №123, виданої ПП Медичний центр Богдан (а.с. 51, том 2 ).

В період з 18.06.2008 по 14.08.2008 ОСОБА_2 знаходився на амбулаторному лікуванні у Львівському психоневрологічному диспансері з діагнозом: Розлад адаптації, змішана тривожно-депресивна реакція , що підтверджується довідкою Львівського психоневрологічного диспансеру від 26.03.2013 №912д (а.с. 47, том 2 ). Як стверджує позивач, після лікування в цьому закладі він залишився перебувати на медичному обліку, а стан здоров'я не дозволяв йому займатись активною трудовою та підприємницькою діяльністю.

Відповідно до листа Львівського державного онкологічного регіонального лікувально-діагностичного центру від 18.02.2015 №139 (а.с. 30, том 1 ) після біопсії пухлини щоки, яка була виконана 26.03.2010, у ОСОБА_2 гістологічно підтверджено діагноз плоскоклітинного роговіючого раку щоки.

В періоди з 18.05.2010 по 27.05.2010, з 21.06.2011 по 24.06.2011, з 06.02.2014 по 07.02.2014 пацієнт перебував на лікуванні в Університетській клініці для вуха, горла і носа міста Інсбрук, Австрія (а.с. 31, 32, том 1 ).

У період з 02.08.2011 по 15.09.2011 ОСОБА_2 проводили амбулаторну післяопераційну променеву терапію у Польщі (а.с. 33, 34, том 1 ).

В ході розгляду даної справи позивач подав до суду заяву про уточнення позовних вимог від 22.07.2015 (а.с. 174-178, том 1 ), у якій просив визнати недійсними рішення загальних зборів учасників ТзОВ Захід-Сервіс , оформлені протоколом №9 від 07.10.2008 та визнати недійсним статут ТзОВ Захід-Сервіс в новій редакції, що зареєстрована державним реєстратором 27.10.2008, реєстраційний номер запису 14131050016000017, яка була прийнята до розгляду Господарським судом Львівської області.

У заяві про уточнення позовних вимог позивач зазначив, що його заява про вихід з товариства датована 14.08.2008, тобто днем, коли він проходив амбулаторне лікування у Львівському психоневрологічному диспансері та перебував під впливом наслідків відвідування лікуючого лікаря, що свідчить, на його думку, про те, що в момент підписання заяви про вихід з товариства він перебував у стані, при якому не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними. Крім того, звернув увагу на те, що він особисто не подавав товариству заяву від 14.08.2008 про вихід.

Позивачем також була подана ще одна заява про уточнення позовних вимог від 14.06.2016 (а.с. 185-192, том 2 ), у якій він поряд з попередньо заявленими позовними вимогами, просив визнати недійсним свій вихід з ТзОВ Захід-Сервіс , реалізований шляхом вчинення заяви від 14.08.2008.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.06.2015 (а.с. 250-252, том 2 ) вказана заява залишена без розгляду, оскільки суд розцінив таку заяву як подання ще одного позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача (наданих в попередніх судових засіданнях) та відповідача, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та, відповідно, скасування оскаржуваного рішення - відсутні, з огляду на наступне:

Доводи ОСОБА_2 в обґрунтування своїх позовних вимог зводяться до двох основних тез: 1) його вихід з ТзОВ Захід-Сервіс , реалізований шляхом вчинення заяви від 14.08.2008, є недійсним, оскільки в цей момент він перебував у стані, при якому не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними; 2) його не було повідомлено у встановленому законом порядку про скликання загальних зборів учасників товариства від 07.10.2008, чим порушено його корпоративне право на участь в управлінні товариством.

Згідно з ч. 1 ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до ст. 10 Закону України Про господарські товариства учасники товариства мають право: брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом; брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди); вийти в установленому порядку з товариства; одержувати інформацію про діяльність товариства; здійснювати відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом. Учасники можуть мати також інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства. Право учасника товариства на управління товариством передбачене також ст.116 ЦК України та ст.88 ГК України.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України Про господарські товариства , учасники товариства мають право вийти в установленому порядку з товариства.

Відповідно до ч. 1 ст. 148 ЦК України, учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.

Згідно п. 28 постанови пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.10.2008 Про практику розгляду судами корпоративних спорів при вирішенні спорів, пов'язаних із виходом учасника з товариства, господарські суди повинні керуватися тим, що відповідно до ЦК України та Закону України Про господарські товариства учасник ТзОВ чи ТзДВ вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є незаконними.

Пунктом 4.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 25.02.2016 Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин визначено, що під час вирішення спорів, пов'язаних з виходом учасника з товариства, господарські суди повинні керуватися тим, що відповідно до статті 148 ЦК України та статті 10 Закону України Про господарські товариства учасник ТОВ (ТДВ) має право у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням загальних зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є такими, що суперечать чинному законодавству.

Вихід учасника з товариства породжує певні правові наслідки, зокрема, припинення корпоративних правовідносин між учасником і товариством. З моменту виходу учасник втрачає право брати участь в управлінні товариством (право голосу на зборах) і право отримувати частину прибутку від діяльності товариства. Оскільки вихід з товариства призводить до фактичних змін складу учасників, виконавчий орган повинен скликати збори учасників для затвердження змін до установчих документів.

Як зазначено у заяві позивача про вихід з товариства від 14.08.2008, належна йому частка передається товариству з моменту підписання цієї заяви. Іншого строку, зі спливом якого пов'язується момент виходу з товариства, у заяві не зазначено. Доказів відкликання позивачем заяви про вихід з товариства матеріали справи не містять.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає вірними наступні висновки місцевого господарського суду: 1) момент виходу ОСОБА_2 з товариства визначається не датою прийняття спірних рішень загальних зборів учасників товариства, а залежить від звернення позивача до товариства із заявою про свій вихід; 2) факт подання ОСОБА_2 товариству своєї заяви про вихід підтверджується тим, що вказана заява стала підставою для скликання загальних зборів учасників 07.10.2008 та перебувала в товаристві станом на момент проведення зборів, оскільки зі змісту протоколу №9 від 07.10.2008 вбачається, що вона зачитувалась на загальних зборах учасників. Крім того, вказана заява була долучена до матеріалів справи саме відповідачем - ТзОВ Захід-Сервіс ; 3) датою виходу ОСОБА_2 з товариства є дата вчинення ним заяви, а саме - 14.08.2008; 4) після цієї дати позивач перестав володіти правом на участь у загальних зборах учасників ТзОВ Захід-Сервіс , а відповідач не мав обов'язку повідомляти позивача про проведення чергових чи позачергових загальних зборів.

Стосовно тверджень ОСОБА_2 про те, що на момент вчинення заяви від 14.08.2008 про вихід з ТзОВ Захід-Сервіс , він перебував у стані, при якому не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними, колегія суддів вважає їх надуманими, безпідставними та такими, що не знаходять навіть опосередкованого підтвердження матеріалами справи.

Статтею 3 Закону України Про психіатричну допомогу визначено презумпцію психічного здоров'я, відповідно до якої, кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Як вже зазначалось вище, заява ОСОБА_2 від 14.08.2008 була посвідчена приватним нотаріусом Трускавецього міського нотаріального округу Скрипченко А.Д. та зареєстрована в реєстрі за № 2163. У вказаній заяві зазначено про те, що особу ОСОБА_2 нотаріусом було встановлено.

У письмових поясненнях приватного нотаріуса Скрипченко А.Д., що містяться в матеріалах справи (а.с. 229, том 1 ), зазначено що 14.08.2008 громадянин ОСОБА_2, який був засновником і учасником ТзОВ Захід-Сервіс звернувся до нотаріуса з проханням посвідчити його підпис на заяві про вихід з учасників (засновників) ТзОВ Захід-Сервіс . Заява про вихід громадянина з складу учасників (засновників) товариства не суперечить закону, не має характеру угоди та не містить у собі відомостей, що порочать честь і гідність людини. Відомості щодо обмеження цивільної дієздатності ОСОБА_2 не надходили. З огляду на це підстави для відмови в посвідченні відповідної заяви у нотаріуса були відсутні. Особа ОСОБА_2 була встановлена на підставі паспорта.

Сам факт перебування ОСОБА_2 на амбулаторному лікуванні у Львівському психоневрологічному диспансері не свідчить про наявність у відповідача стану, при якому він не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними, оскільки в матеріалах справи відсутні докази про надання позивачу амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку, без його усвідомленої згоди або без згоди його законного представника чи про надання такої допомоги за рішенням суду.

Більш того, відповідно до довідки Львівського психоневрологічного диспансеру від 26.03.2013 №912д, датою завершення амбулаторного лікування є 14.08.2008, яка збігається з датою вчинення позивачем заяви про вихід з товариства від 14.08.2008.

Позивачем не наведено жодного прямого доказу, який би вказував на те, що станом на 14.08.2008 його дієздатність була обмежена чи його було визнано недієздатним у встановленому законом порядку.

Крім того, в матеріалах справи містяться докази, які свідчать про те, що протягом 2008 року, в тому числі і в період часу, наближений до 14.08.2008, ОСОБА_2 самостійно вчиняв низку юридично значимих дій:

1) 31.07.2008 (тобто в період перебування на амбулаторному лікуванні у Львівському психоневрологічному диспансері) ОСОБА_2 звернувся до Бориславського міського суду Львівської області з клопотанням про звільнення його від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням з потерпілим ОСОБА_8, що підтверджується постановою Бориславського міського суду Львівської області від 31.07.2008 (а.с. 59, том 2 );

2) виконував обов'язки депутата Львівської обласної ради V та VI скликання, тобто з 2006 по 2015 роки, що підтверджується листом Львівської обласної ради від 13.07.2015 № вих-13-75 (а.с. 245-248, том 1 );

3) вчиняв заяви про вихід із складу учасників ряду інших товариств датовані 04.03.2008 та 14.08.2008, які також були нотаріально посвідчені (а.с. 237-243, том 1 );

4) виступав стороною при укладенні нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу квартири від 10.12.2008 та здійснював реєстрацію нерухомого майна (а.с. 249-254, том 1 ).

Вищенаведене в сукупності свідчить про відсутність підстав вважати, що станом на 14.08.2008 позивач страждав психічним розладом, який унеможливлював усвідомлення ним значення своїх дій та керування ними.

Судова колегія відхиляє твердження скаржника про те, що Господарський суд Львівської області безпідставно не прийняв до розгляду заяву про уточнення позовних вимог від 14.06.2016.

Вказана заява містить додаткову позовну вимогу, яка не заявлялась при поданні позову (а саме - про визнання недійсним виходу ОСОБА_2 з ТзОВ Захід-Сервіс , реалізованого шляхом вчинення заяви від 14.08.2008) та була подана позивачем після початку розгляду справи по суті, що вбачається зі змісту протоколів судових засідань та ухвал Господарського суду Львівської області від 26.01.2016 та 08.02.2016 у даній справі, у яких зазначено, що суд перейшов до заслуховування пояснень сторін по суті позовних вимог, а сторони - почали надавати такі пояснення.

Судова колегія відхиляє твердження скаржника по те, що при призначенні судових експертиз у даній справі Господарський суд Львівської області невірно визначив експертну установу, якій доручено проведення таких експертиз.

Необхідність залучення Київського міського центру судово-психіатричної експертизи в порядку п. 1.6 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, була обґрунтована судом першої інстанції із покликанням, в тому числі, і на лист Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 07.06.2016 №3417, відповідно до якого проведення комплексної психолого-психіатричної експертизи у цій установі можливе тільки шляхом залучення ухвалою суду експерта-психіатра; для вирішення проведення психіатричної частини експертизи без освідчення підекспертного необхідно звернутись в установу, яка проводить судово-психіатричні експертизи. При цьому, місцевий господарський суд відхилив пропозиції обох сторін щодо експертних установ та з метою неупередженості та безсторонності самостійно обрав експертну установу.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що саме через бездіяльність ОСОБА_2 обидві судові психолого-психіатричні експертизи, які призначалися Господарським судом Львівської області, не були проведені; вперше матеріали справи були повернуті експертною установою до суду без проведення експертизи у зв'язку з несплатою позивачем її вартості, а вдруге (після сплати її вартості відповідачем) - у зв'язку неявкою позивача (двічі) на судово-психіатричну експертну комісію.

Таким чином, на думку, колегії суддів, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача від 21.12.2016 про проведення амбулаторної комплексної судової психологічно-психіатричної експертизи у даній справі та втретє призначати у даній справі експертизу.

Інші доводи скаржника є документально необґрунтованими та не беруться колегією суддів до уваги.

Відповідно до ст.ст. 33, 43 ГПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, судова колегія прийшла до висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення, як такого, що прийнято відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст.49 ГПК України, слід покласти на скаржника.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Львівської області від 22.12.2016 у справі №914/1450/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу повернути в Господарський суд Львівської області.

Головуючий суддя Г.В. Орищин

суддя Н.А. Галушко

суддя Л.С. Данко