Рішення

від 14.02.2017 по справі 469/595/16-ц

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 469/595/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

14 лютого 2017 року Миколаївський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді Терентьєва Г.В.,

при секретарі Петриченко В.С.,

прокурора Андросової І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави до ОСОБА_1 сільської ради Березанського району Миколаївської області та ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку, зобов'язання повернути земельну ділянку,

в с т а н о в и в:

Заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 Миколаївської області звернувся до суду з зазначеним позовом, у якому зазначав, що ОСОБА_1 сільською радою 25.04.2014 року прийнято рішення №23 про затвердження проекту із землеустрою про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0800 га, із земель не наданих у власність та користування в межах території населеного пункту с. Коблеве ОСОБА_1 сільської ради Березанського раойну Миколаївської області для індивідуального дачного будівництва.

На підставі вказаного рішення реєстраційною службою Березанського районного управління юстиції у Миколаївській області 27.03.2015 року видано свідоцтво №35533808 про право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,08 га з кадастровим номером 4820982200:12:055:0014.

Так як спірна земельна ділянка знаходиться в межах прибережної захисної смуги Чорного моря, а продаж земельних ділянок прибережних захисних смуг законодавством не передбачений, прокурор просив визнати незаконним та скасувати рішення ОСОБА_1 сільської ради №23 від 25.04.2014 року в частині затвердження проекту із землеустрою та передачі у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0800 га, із земель не наданих у власність та користування в межах території населеного пункту с. Коблеве ОСОБА_1 сільської ради Березанського району Миколаївської області длґ індивідуального дачного будівництва; визнати не дійсним свідоцтво № 35533808 про право власності ОСОБА_2 на вище вказану земельну ділянку з кадастровим номером 4820982200:12:055:0014, та повернути територіальній громаді села Коблево зазначену земельну ділянку вартістю 39792 грн.

У судовому засіданні прокурор заявлені вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_1 сільської ради Березанського району Миколаївської області в судове засідання не з'явився пояснення та заперечення не надав.

Відповідач ОСОБА_2 надав до суду заяву про розгляд справи без його присутності та заперечення проти позову, у яких зазначав, що позивач не має законних підстав витребування та отримання у 2016 році рішень сесії ОСОБА_1 сільської ради Березанського району Миколаївської області прийнятих у 2014 році, інформації реєстраційної служби Березанського РУЮ, інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. Таке витребування є не законним, оскільки будь які фактичні дані, що свідчили про порушення чи загрозу порушення інтересів держави відсутні, а отже законних підстав на отримання такої інформації не було. Крім того відповідач зазначає, що земельна ділянка площею 0,08 га яка розташована в межах с. Коблеве Березанського району використовувалась ним раніше шляхом укладення 02.07.2008 року договору оренди землі, який був зареєстрований. Також відповідач вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності.

Заслухавши пояснення прокурора, дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог з таких підстав.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Рішенням ОСОБА_1 сільської ради Березанського району Миколаївської області від 25 квітня 2014 року №23 вирішено затвердити проект із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам України для індивідуального дачного будівництва із земель не наданих у власність та користування в межах території населеного пункту с. Коблеве ОСОБА_1 сільської ради Березанського району Миколаївської області: - ОСОБА_2 для індивідуального дачного будівництва із земель не наданих у власність та користування в межах території населеного пункту с. Коблеве. Вилучити та надати із земель не наданих у власність та користування в межах території населеного пункту с. Коблеве ОСОБА_1 сільської ради Березанського району Миколаївської області у власність громадянам України: - ОСОБА_2 площею 0,0800 га (забудованні землі, землі які використовуються для відпочинку та інші відкриті землі, із них землі кемпінгів будинків відпочинку або проведення відпусток) для індивідуального дачного будівництва в с. Коблеве. Рішенням ОСОБА_1 сільської ради від 01.07.2014 року вирішено привласнити юридичну адресу обєктам нерухомого майна, які розташовані в межах території ОСОБА_1 сільської ради Березанського району Миколаївської області: - земельній ділянці площею 0,0800 га для індивідуального дачного будівництва ОСОБА_2, яка розташована в с. Коблеве вул. Кишинівська 10а.

Зазначені обставини підтверджені також проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2, даними інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Спірна земельна ділянка знаходиться на відстані від урізу води Чорного моря до південої межі складає 320-328 м, до північної межі складає 357-363 м. Нормативна грошова оцінка даної земельної ділянки становить 39792,00 грн., що вбачається з повідомлення відділу Держгеокадастру у Березанському районі Миколаївської області та сторонами не оспорюється.

За положеннями ст.88 Водного кодексу України (у редакції, яка була чинною на час виникнення правовідносин) вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води. Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом. У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації. Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.

Як вбачається з п.7 ч.1 ст.1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", містобудівна документація це затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій.

Оскільки на даний час межі прибережної захисної смуги на території с.Коблеве Березанського району Миколаївської області не є затвердженими, тому її розміри визначаються законом.

Таким чином, спірна земельна ділянка знаходиться у межах прибережної захисної смуги Чорного моря.

Так, відповідно до висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 10 червня 2015 року у справі № 6-162цс15, 22 квітня 2015 року у справі № 6052цс15, існування прибережних смуг визначеної ширини передбачене нормами закону (стаття 60 ЗК України, стаття 88 ВК України), відтак відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.

Відповідно до ст.ст.85,88 Водного кодексу України, ст.ст.59,84 Земельного кодексу України, землі прибережних захисних смуг перебувають виключно у державній та комунальній власності і можуть надаватися лише в користування та для спеціально визначених цілей.

Отже, надання земель прибережної захисної смуги уздовж моря у приватну власність законодавством не передбачено.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається зі змісту пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) та правової позиції Верховного Суду України, викладеної усправі № 6-2510цс15 від 16 грудня 2015 року, рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред'являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (зокрема й права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень.

Тому звернення прокурора до суду з вимогою про скасування рішення сільської ради, яке є ненормативним актом, є належним способом захисту інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст.13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Як зазначив в правовій позиції Верховний Суд України у справі №6-92ц13 від 18.09.2013 р., створена Конвенцією система захисту покладає саме на національні органи влади обов'язок визначальної оцінки щодо існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує як заходи позбавлення права власності, так і необхідність запровадження заходів з усунення несправедливості.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі Трегубенко проти України від 2 листопада 2004 року категорично ствердив, що правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес (п.54 рішення).

Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Аналогічного висновку Верховний Суд України дійшов і у справі № 6-2510цс15 від 16 грудня 2015 року.

У постанові № 6-2510цс15 Верховний Суд України сформував правову позицію, відповідно до якої прийняття рішення про передачу земель державної власності в комунальну власність, а також земельної ділянки в приватну власність із земель відповідно державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі відповідно державної чи комунальної власності. В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті14,19 Конституції України). Отже правовідносини, пов'язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять суспільний , публічний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

При ухваленні цього рішення суд враховує, що відповідачем ОСОБА_2 право власності набувалось внаслідок прийняття органом місцевого самоврядування протизаконного рішення, тобто було порушено суспільний інтерес щодо правильного застосування законодавства, порядок позбавлення права власності на незаконно набуте майно передбачений законодавством, та вважає, що у даному випадку наявна справедлива рівновага між інтересами суспільства та правами власника.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин. Спір у справі, що розглядається, стосується права власності фізичної особи на земельну ділянку, тобто цивільного права, що виникло із земельних відносин, а тому порядок розгляду цього спору визначається ЦПК України. Зазначена правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України щодо віднесення спорів щодо правомірності набуття права власності на земельні ділянки до цивільної (господарської) юрисдикції, викладеної у постанові ВСУ № 21-281а16 від 30 березня 2016 року.

Строки звернення до суду з вимогою про захист цивільних прав та інтересів регулюються главою 19 розділу V Цивільного кодексу України, зокрема, статтею 257 ЦК України встановлена загальна позовна давність тривалістю у три роки. Як вбачається з матеріалів справи позивач подав позов 22.06.2016 року а рішення винесене ОСОБА_1 сільською радою 25.04.2014 року, тобто в межах строку позовної давності. На підставі ст.88 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідачів на користь держави.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 212, 214 - 215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позовні вимоги прокурора задовольнити у повному обсязі.

Визнати незаконним та скасувати рішення ОСОБА_1 сільської ради №23 від 25.04.2014 року, в частині затвердження проекту із землеустрою та передачі у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,08 га., із земель не наданих у власність та користування в межах території населеного пункту с. Коблеве, ОСОБА_1 сільської ради Березанського району Миколаївської області для індивідуального дачного будивництва.

Визнати недійсним свідоцтво №35533808 про право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,08 га. із кадастровим номером 4820982200:12:055:0014, видане реєстраційною службою Березанського районного управління юстиції у Миколаївській області 27.03.2015 року.

Зобов'язати ОСОБА_2 повернути територіальній громаді с. Коблеве в особі ОСОБА_1 сільської ради Березанського району Миколаївської області земельну ділянку площею 0,08 га. із кадастровим номером 4820982200:12:055:0014, вартістю 39 792 грн. 00 коп. По вул. Кишинівський, 10-А у с. Коблеве Березанського району Миколаївської області.

Стягнути з відповідачів в солідарному порядку на користь прокуратури Миколаївської області (р/р 35215058000340, ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172) судовий збір в розмірі 4134 (чотири тисячі сто тридцять чотири) грн. 00 коп.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до апеляційного суду Миколаївської області через Миколаївський районний суд Миколаївської області протягом 10 днів з його проголошення.

Суддя ОСОБА_3

14.02.17