Постанова

від 28.02.2017 по справі 826/1209/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 лютого 2017 року № 826/1209/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю ТК-Текстиль доДержавної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю ТК-Текстиль (надалі - Позивач), звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі місті Києва Державної податкової служби (надалі - Відповідач, замінено на належного Державну податкову інспекцію у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві ), у якому просить визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25 жовтня 2012 року № 0003082250/13009, від 29 грудня 2012 року № 0004202250/13319 та № 0004212250/13320.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2013 року, адміністративний позов задоволено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2016 року зазначені рішення судів першої та апеляційної інстанцій були скасовані, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені Контролюючим органом із порушенням чинного законодавства України, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому, підлягає скасуванню.

Представник Відповідача проти позовних вимог заперечує в повному обсязі з підстав викладених в запереченнях на позовну заяву, які аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки.

У відповідності до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Співробітниками Державної податкової інспекції у Дарницькому районі місті Києва Державної податкової служби проведено невиїзну документальну позапланову перевірку TOB ТК-Текстиль (код ЄДРПОУ 37117011) по взаємовідносинам ПП Гормезис (код ЄДРПОУ 37717342) з питань достовірності нарахування податку на додану вартість за період з 01.09.2011 р. по 30.09.2011 р.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 04 жовтня 2012 року №4773/22-50/37117011 (надалі - Акт перевірки №4773/22-50/37117011).

В Акті перевірки №4773/22-50/37117011 встановлені наступні порушення: п. 198.3, п. 198.6 статті 198, п. 201.4, п. 201.6 статті 201 Податкового кодексу України та п. 4 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21 грудня 2010 року за № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 3624089,00 грн., в тому числі за вересень 2011 року у сумі 3624089,00 грн.

Не погоджуючись з висновками Акту перевірки №4773/22-50/37117011, Позивач подав до Контролюючого органу Заперечення на Акту перевірки.

На підставі Акту перевірки №4773/22-50/37117011 Контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0003082250/13009 від 25 жовтня 2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на суму 4530111, 00 грн., в тому числі за основним платежем - 3624089,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 906022,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим Контролюючим органом податковим повідомлення-рішенням Позивачем подано скаргу до Державної податкової служби у м. Києві (надалі - ДПС у м. Києві) за результатом розгляду скарги ДПС у м. Києві 28.12.2012 р. прийнято Рішення №9097/10/12-114, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення № 0003082250/13009 від 25 жовтня 2012 року, а скаргу Позивача без задоволення.

Крім того, Співробітниками Державної податкової інспекції у Дарницькому районі місті Києва Державної податкової служби проведено невиїзну документальну позапланову перевірку TOB ТК-Текстиль (код ЄДРПОУ 37117011) по взаємовідносинам ПП Гормезис (код ЄДРПОУ 37717342) з питань достовірності нарахування податку на додану вартість за період з 01.08.2011 р. по 31.08.2011 р., 01.10.2011 р. по 31.10.2011 р.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 12 грудня 2012 року №6692/22-50/37117011 (надалі - Акт перевірки №6692/22-50/37117011).

В Акті перевірки №6692/22-50/37117011 встановлені наступні порушення: п. 138.2 статті 138 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 7443381,00 грн., у тому числі за 2-3 квартал 2012 року в сумі 3404598,00 грн., за 2-3-4 кв. 2011 року в сумі 7443381,00 грн.; п. 198.3, п. 198.6 статті 198, п. 201.4, п. 201.6 статті 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 6472504, 00 грн., у тому числі за серпень 2011 року у сумі 2960520, 00 грн., за жовтень 2011 року у сумі 3511984,00 грн.

На підставі Акту перевірки №6692/22-50/37117011 Контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення: № 0004202250/13319 від 29 грудня 2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 7443381,00 грн., у тому числі за основним платежем - 7443381,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 0,00 грн.; №0004212250/13320 від 29 грудня 2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на суму 9708756, 00 грн., в тому числі за основним платежем - 6472504,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3236252, 00 грн.

Позивач вважає висновки Актів перевірки безпідставними, незаконними та такими, що не відповідають нормам податкового законодавства та фактичним обставинам справи, а податкові повідомлення-рішення неправомірними, тому звернувся до Суду із відповідним позовом.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також, норми чинного законодавства, Суд прийшов до висновку про обґрунтування позовних вимог виходячи з наступного.

В Ухвалі Вищого адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2016 року скеровуючи справу на новий розгляд, Суд звернув увагу на необхідність дослідження фактичного виконання господарських операцій, аналізувати умови договорів позивача з контрагентами, а також досліджувати всі первинні бухгалтерські документи.

Судом встановлено, що ТОВ ТК-Текстиль здійснює діяльність у сфері оптової та роздрібної торгівлі текстильними товарами.

Між Позивачем (Покупець), з однієї сторони та ПП Гормезис (Продавець), з іншої сторони укладено Договір №253 купівлі-продажу від 08.07.2011 року (надалі - Договір №253).

У відповідності до п. 1.1 - п. 2.6 Договору №253, Продавець продає, а Покупець приймає та сплачує товари (тканини) згідно замовленням мовах EXW (склад Продавця, місто Київ). За погодженням між сторонами в окремих випадках можуть застосовуватись і інші умови поставки. Загальний обсяг купівлі-продажу по цьому договору (ціна договору) становить: 375000 (триста сімдесят п'ять тисяч) гривень без ПДВ. Поставка кожної партії товарів здійснюється на підставі та у відповідності з погодженим сторонами замовленням. Замовлення передається Покупцем та приймається Продавцем в будь-якій зрозумілій сторонами формі (шляхом заповнення бланку замовлення, факсом, телефоном, тощо). Відпуск товару здійснюється за цінами та у кількості на підставі накладної, яка має відповідати замовленню. Відступлення в накладній від змісту замовлення допускаються в межах суми замовлення та за згодою Покупця. В разі доставлення товару Покупцю, Продавець доставляє товар по накладній згідно замовлення. Приймання-здача товару за кількістю та якістю здійснюється з участю представників Продавця та Покупця безпосередньо при передачі товару на складі Продавця або Покупця. Після підписання накладної про приймання-здачу товару обома сторонами претензії щодо кількості товару виключаються. В разі виявлення Покупцем недоброякісних товарів протягом 20 днів від дати їх отримання Продавець зобов'язаний за свій рахунок замінити ці товари на якісні або повернути їх вартість та розпорядитися недоброякісними товарами. Після підписання представниками обох сторін накладної про здачу-приймання товару замовлення втрачає чинність, а накладна, що свідчить про погодження сторонами асортименту, кількості та ціни кожного найменування, загальної вартості відповідної партії товару, стає невід'ємною частиною цього договору.

Сторонами 27 липня 2011 року укладено Додаткову угоду до Договору № 253 купівлі-продажу від 08 липня 2011 року, яким внесено зміни до договору, а саме: п. 1.2 викладено у наступній редакції: загальний обсяг купівлі-продажу по цьому договору (ціна договору) становить 240000000,00 грн., враховуючи ПДВ .

В підтвердження виконання умов Договору Позивачем надано Суду наступні документи:

Накладні: №3 від 01.08.2011 р. на загальну суму з ПДВ 296987,48 грн., №23 від 01.08.2011 р. на загальну суму з ПДВ 297836,28 грн., №25 від 01.08.2011 р. на загальну суму з ПДВ 239353,97 грн., №28 від 08.08.2011 р. на загальну суму з ПДВ 299094,16 грн., №29 від 08.08.2011 р. на загальну суму з ПДВ 205105,76 грн., №33 від 08.08.2011 р. на загальну суму з ПДВ 247909,30 грн., №36 від 08.08.2011 р. на загальну суму з ПДВ 49664,76 грн., №39 від 08.08.2011 р. на загальну суму з ПДВ 298883,95 грн., №51 від 15.08.2011 р. на загальну суму з ПДВ 265860,22 грн., № 53 від 15.08.2011 р. на загальну суму з ПДВ 283183,99 грн., №65 від 22.08.2011 р. на загальну суму з ПДВ 292994,95 грн., №70 від 22.08.2011 р. на загальну суму з ПДВ 208969,49 грн., №154 від 01.10.2011 р. на загальну суму з ПДВ грн., №158 від 03.10.2011 р. на загальну суму з ПДВ 298462,67 грн., №166 від 03.10.2011 р. на загальну суму з ПДВ 298565,50 грн., №174 від 03.10.2011 р. на загальну суму з ПДВ 299317,30 грн., №176 від 03.10.2011 р. на загальну суму з ПДВ 298332,44 грн., №177 від 03.10.2011 р. на загальну суму з ПДВ 298302,92 грн., №179 від 10.10.2011 р. на загальну суму з ПДВ 299305,16 грн., №182 від 10.10.2011 р. на загальну суму з ПДВ 269878,55 грн., №185 від 10.10.2011 р. на загальну суму з ПДВ 299115,32 грн., №197 від 17.10.2011 р., №199 від 17.10.2011 р., №2 від 01.08.2011 р. на загальну суму з ПДВ 299402,12 грн., №4 від 01.08.2011 р. на загальну суму з ПДВ 298742,09 грн., №5 від 01.08.2011 р. на загальну суму з ПДВ 298805,52 грн., №6 від 01.08.2011 р. на загальну суму з ПДВ 296995,98 грн., №7 від 01.08.2011 р. на загальну суму з ПДВ 297562,33 грн., №8 від 01.08.2011 р. на загальну суму з ПДВ 298677,20 грн., №9 від 01.08.2011 р. на загальну суму з ПДВ 288385,60 грн., №10 від 01.08.2011 р. на загальну суму з ПДВ 298983,55 грн., №11 від 01.08.2011 р. на загальну суму з ПДВ 298812,04 грн., №12 від 01.08.2011 р. на загальну суму з ПДВ 297274,43 грн., №13 від 01.08.2011 р. на загальну суму з ПДВ 298538,21 грн., №14 від 01.08.2011 р. на загальну суму з ПДВ 297864,36 грн., №15 від 01.08.2011 р. на загальну суму з ПДВ 299407,44 грн., №16 від 01.08.2011 р. на загальну суму з ПДВ 226898,86 грн., №17 від 01.08.2011 р. на загальну суму з ПДВ 80971,24 грн., №18 від 01.08.2011 р. на загальну суму з ПДВ 285905,57 грн., №19 від 01.08.2011 р. на загальну суму з ПДВ 223440,97 грн., №20 від 01.08.2011 р. на загальну суму з ПДВ 133987,73 грн., №21 від 01.08.2011 р. на загальну суму з ПДВ 295824,97 грн., №22 від 01.08.2011 р. на загальну суму з ПДВ 178742,16 грн., №24 від 01.08.2011 р. на загальну суму з ПДВ 264476,89 грн., №26 від 01.08.2011 р. на загальну суму з ПДВ 294346,08 грн., №27 від 01.08.2011 р. на загальну суму з ПДВ 289832,40 грн., №30 від 08.08.2011 р. на загальну суму з ПДВ 81185,47 грн., №31 від 08.08.2011 р. на загальну суму з ПДВ 264601,94 грн., №32 від 08.08.2011 р. на загальну суму з ПДВ 295535,50 грн., №34 від 08.08.2011 р. на загальну суму з ПДВ 294211,84 грн., №35 від 08.08.2011 р. на загальну суму з ПДВ 136056,07 грн., №37 від 08.08.2011 р. на загальну суму з ПДВ 299278,50 грн., №38 від 08.08.2011 р. на загальну суму з ПДВ 140950,49 грн., №40 від 15.08.2011 р. на загальну суму з ПДВ 299344,06 грн., №41 від 15.08.2011 р. на загальну суму з ПДВ 286317,13 грн., №42 від 15.08.2011 р. на загальну суму з ПДВ 298458,41 грн., №43 від 15.08.2011 р. на загальну суму з ПДВ 171727,63 грн., №44 від 15.08.2011 р. на загальну суму з ПДВ 253776,58 грн., №45 від 15.08.2011 р. на загальну суму з ПДВ 298902,96 грн., №46 від 15.08.2011 р. на загальну суму з ПДВ 295723,38 грн., №47 від 15.08.2011 р. на загальну суму з ПДВ 298432,62 грн., №48 від 15.08.2011 р. на загальну суму з ПДВ 296596,42 грн., №49 від 15.08.2011 р. на загальну суму з ПДВ 249048,83 грн., №50 від 15.08.2011 р. на загальну суму з ПДВ 296709,40 грн., №52 від 15.08.2011 р. на загальну суму з ПДВ 263011,40 грн., №54 від 15.08.2011 р. на загальну суму з ПДВ 299196,06 грн., №55 від 15.08.2011 р. на загальну суму з ПДВ 294093,49 грн., №56 від 15.08.2011 р. на загальну суму з ПДВ 298915,36 грн. та інші (стор. 69 - 215 том І; стор. 129 - 210 том ІІ справи); Податкові накладні: від 01.08.2011 р. № 1 на загальну суму з ПДВ 289832,40 грн., від 01.08.2011 р. №2 на загальну суму з ПДВ 299402,12 грн., від 01.08.2011 р. №3 на загальну суму з ПДВ 296987,48 грн., від 01.08.2011 р. №4 на загальну суму з ПДВ 298742,09 грн., від 01.08.2011 р. №5 на загальну суму з ПДВ 298805,52 грн., від 01.08.2011 р. №6 на загальну суму з ПДВ 296995,98 грн., від 01.08.2011 р. №7 на загальну суму з ПДВ 297562,33 грн., від 01.08.2011 р. №8 на загальну суму з ПДВ 298677,20 грн., від 01.08.2011 р. №9 на загальну суму з ПДВ 288385,60 грн., від 01.08.2011 р. №10 на загальну суму з ПДВ 298983,55 грн., від 01.08.2011 р. №11 на загальну суму з ПДВ 298812,04 грн., від 01.08.2011 р. №12 на загальну суму з ПДВ 297274,43 грн., від 01.08.2011 р. №13 на загальну суму з ПДВ 298538,21 грн., від 01.08.2011 р. №14 на загальну суму з ПДВ 297864,36 грн., від 01.08.2011 р. №15 на загальну суму з ПДВ 299407,44 грн., від 01.08.2011 р. №16 на загальну суму з ПДВ 226898,86 грн., від 01.08.2011 р. №17 на загальну суму з ПДВ 80971,24 грн., від 01.08.2011 р. №18 на загальну суму з ПДВ 285905,57 грн., від 01.08.2011 р. №19 на загальну суму з ПДВ 223440,97 грн., від 01.08.2011 р. №20 на загальну суму з ПДВ 133987,73 грн., від 01.08.2011 р. №21 на загальну суму з ПДВ 295824,97 грн., від 01.08.2011 р. №22 на загальну суму з ПДВ 178742,16 грн., від 01.08.2011 р. №23 на загальну суму з ПДВ 297836,28 грн., від 01.08.2011 р. №24 на загальну суму з ПДВ 264476,89 грн., від 01.08.2011 р. №25 на загальну суму з ПДВ 239353,97 грн., від 01.08.2011 р. №26 на загальну суму з ПДВ 294346,08 грн., від 01.08.2011 р. №27 на загальну суму з ПДВ 298883,95 грн., від 08.08.2011 р. №28 на загальну суму з ПДВ 299094,16 грн., від 08.08.2011 р. №29 на загальну суму з ПДВ 205105,76 грн., від 08.08.2011 р. №30 на загальну суму з ПДВ 51185,47 грн., від 08.08.2011 р. №31 на загальну суму з ПДВ 264601,94 грн., від 08.08.2011 р. №32 на загальну суму з ПДВ 295535,50 грн., від 08.08.2011 р. №33 на загальну суму з ПДВ 247909,30 грн., від 08.08.2011 р. №34 на загальну суму з ПДВ 294211,84 грн., від 08.08.2011 р. №35 на загальну суму з ПДВ 136056,07 грн., від 08.08.2011 р. №36 на загальну суму з ПДВ 49664,76 грн., від 08.08.2011 р. №37 на загальну суму з ПДВ 299278,50 грн., від 08.08.2011 р. №38 на загальну суму з ПДВ 140950,49 грн., від 15.08.2011 р. №39 на загальну суму з ПДВ 298915,36 грн., від 15.08.2011 р. №40 на загальну суму з ПДВ 299344,06 грн., від 15.08.2011 р. №41 на загальну суму з ПДВ 286317,13 грн., від 15.08.2011 р. №42 на загальну суму з ПДВ 298458,41 грн., від 15.08.2011 р. №43 на загальну суму з ПДВ 171727,63 грн., від 15.08.2011 р. №44 на загальну суму з ПДВ 253776,58 грн., від 15.08.2011 р. №45 на загальну суму з ПДВ 298902,96 грн., від 15.08.2011 р. №46 на загальну суму з ПДВ 295723,38 грн., від 15.08.2011 р. №47 на загальну суму з ПДВ 298432,62 грн., від 15.08.2011 р. №48 на загальну суму з ПДВ 296596,42 грн., від 15.08.2011 р. №49 на загальну суму з ПДВ 249048,83 грн., від 15.08.2011 р. №50 на загальну суму з ПДВ 296709,40 грн., від 15.08.2011 р. №51 на загальну суму з ПДВ 265860,22 грн., від 15.08.2011 р. №52 на загальну суму з ПДВ 263011,40 грн., №53 від 15.08.2011 р. на загальну суму з ПДВ 283183,99 грн., від 15.08.2011 р. №54 на загальну суму з ПДВ 299196,06 грн., від 15.08.2011 р. №55 на загальну суму з ПДВ 294093,49 грн., від 15.08.2011 р. №56 на загальну суму з ПДВ 298915,36 грн. та інші (стор. 216 - 250 том І; стор. 1 - 112, стор. 214 - 250 том ІІ; стор. 1 - 41 том ІІІ справи); Товарно-транспортні накладні (стор. 113 - 128 том ІІ; стор. 42 - 50 том ІІІ справи), Судом досліджено первинну документацію, яка міститься в матеріалах справи.

ПП Гормезис виписало позивачу податкові накладні, датовані серпнем, вереснем та жовтнем 2011 року, на загальну суму 60579606,44 грн., у тому числі податок на додану вартість 10096601,07 грн. Оплата за поставлені роботи здійснена позивачем у повному обсязі шляхом перерахування на рахунок контрагента грошових коштів, що підтверджується відповідними виписками банку, які долучено до матеріалів справи.

Також, між Позивачем (Замовник), з однієї сторони та ТОВ ЛГЗ Тетерів (Виконавець), з іншої сторони укладено Договір №Т-04-01-11 про надання транспортних послуг від 04.01.2011 р. (надалі - Договір №Т-04-01-11).

У відповідності до п. 1.1, п. 1.2 Договору №Т-04-01-11, Виконавець бере на себе зобов'язання за завданням Замовника надавати останньому послуги з перевезення тканин та іншої текстильної продукції транспортними засобами, що є його власністю, а Замовник зобов'язується сплатити Виконавцеві надані послуги у порядку і на умовах, передбачених цим Договором. Фактичний обсяг транспортних послуг визначається на підставі підписаних Сторонами актів наданих послуг, які є невід'ємною частиною цього Договору.

В матеріалах справи містяться Акти здачі-приймання робіт (надання послуг), які підтверджують, що Позивачем отримувалися від ТОВ ЛГЗ Тетерів послуги по перевезенню товару.

Крім того, Позивач орендує за Договорами оренди та суборенди складські, нежилі приміщення, у тому числі по вулиці Сортувальній, 2, у місті Києві та вулиці Т.Драйвера, 8 у місті Києві в яких ТОВ ТК-Текстиль є суборендарем складських приміщень у капітальних спорудах (859 кв.м. - перший поверх, 500 кв.м. - другий поверх), складських приміщень у легких спорудах (1197 кв.м.) та асфальтованих площадок (1 547 кв.м); має у власні транспортні засоби (вантажні автомобілі RENAULT, FORD, HYUDAI, МАЗ) (стор. 61 - 95 том ІІІ справи).

Так, придбані у ПП Гормезис тканини доставлялись на склад Позивача авто підприємством ТОВ ЛГЗ-Тетерів та в подальшому реалізовані Позивачем іншим покупцям - юридичним та фізичним особам, зокрема, через роздрібну мережу, що підтверджується наступними документами: Фіскальні чеки на реалізацію придбаного товару: від 26.08.2011 р. на загальну суму з ПДВ 240,00 грн., від 27.08.2011 р. на загальну суму з ПДВ 98,33 грн., від 26.08.2011 р. на загальну суму з ПДВ 158,70 грн., від 26.08.2011 р. на загальну суму з ПДВ 175,56 грн., від 26.08.2011 р. на загальну суму з ПДВ 40,95 грн., від 26.08.2011 р. на загальну суму з ПДВ 809,40 грн., від 26.08.2011 р. на загальну суму з ПДВ 158,70 грн., від 26.08.2011 р. на загальну суму з ПДВ 68,40 грн., від 26.08.2011 р. на загальну суму з ПДВ 809,40 грн., від 26.08.2011 р. на загальну суму з ПДВ 459,14 грн., від 26.08.2011 р. на загальну суму з ПДВ 105,30 грн., від 26.08.2011 р. на загальну суму з ПДВ 39,60 грн., від 25.10.2011 р. на загальну суму з ПДВ 60,00 грн., від 25.10.2011 р. на загальну суму з ПДВ 17,10 грн., від 25.10.2011 р. на загальну суму з ПДВ 80,33 грн. та інші; Договорами купівлі продажу; накладними; Довіреності; видатковими накладними та іншими документами (стор. 69 - 91 том І, стор. 125 - 250 том ІІІ, стор. 1 - 84 том IVсправи).

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи містяться докази того, що Позивач отримав дозволи на початок роботи приміщень магазинів від Управління з питань наглядово-профілактичної діяльності Головного управління МНС України в місті Києві, дозволи на розміщення об'єктів торгівлі, торгові патенти, висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи; має зареєстровані у встановленому порядку реєстратори розрахункових операцій, необхідну техніку на балансі та достатній штат працівників, в який, зокрема, входять: вантажники, завідуючі складами, продавці-консультанти, касири, комірники.

Під час перевірок Контролюючим органом було встановлено, що правочин укладений між Позивачем та його контрагентом (ПП Гормезис ) не спрямований на реальне настання правових наслідків. Таким чином, надані до перевірки первинні документи бухгалтерського та податкового обліку не можуть бути взяті до уваги як первинні документи, що підтверджують проведення господарських операцій між юридичними особами на думку Відповідача.

За сукупністю вищевикладених матеріалів, з урахуванням акта про неможливість проведення зустрічної звірки ПП Гормезис , складеного Контролюючим органом, встановлено, що контрагент Позивача має ознаки фіктивності, оскільки не має основних засобів, кількість працюючих - одна особа, відсутнє за місцезнаходженням; свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано 14 вересня 2012 року; встановлено взаємовідносини ПП Гормезис з підприємствами, що мають ознаки фіктивності, що свідчить про відсутність факту реального здійснення постачання товарів; проведено експертне дослідження, згідно якого підпис від імені директора ПП Гормезис ОСОБА_1 в довіреності від 28 липня 2011 року ймовірно виконані не ОСОБА_1, а іншою особою.

Наведені в актах перевірок обставини, на думку відповідача, свідчать про нікчемність правочинів між ТОВ ТК-Текстиль та ПП Гормезис та позбавляють можливості Позивача формувати витрати та податковий кредит з податку на додану вартість по вказаним операціям.

У той же час, матеріалами справи встановлено, що на момент складання податкових накладних контрагент Позивача - ПП Гормезис був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку товару/послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам п. 201.1 статті 201 ПК України.

Доводи Відповідача про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ПП Гормезис не приймаються Судом до уваги, оскільки анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ПП Гормезис відбулося 14 вересня 2012 року, а господарські операції з ТОВ ТК-Текстиль проведено у період серпень-жовтень 2011 року, таким чином Позивач не міг знати, що в майбутньому буде у його контрагента анулювано свідоцтво ПДВ.

Суд звертає увагу, що Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2013 року по справі № 2а-13849/12/2670 визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 14 вересня 2012 року № 348/15-238 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ПП Гормезис .

Постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2013 року набрало законної сили 07 лютого 2013 року відповідно до положень ч. 5 статті 254 КАС України.

Судом досліджено первинну документацію та встановлено, що в вищезазначених документах - зазначено, які послуги надавалися всі рядки заповнені належним чином, що в свою чергу свідчить по здійснення господарських взаємовідносинах в межах їх господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними первинними документами, що є свідченням добросовісності Позивача при здійсненні вказаних операцій. Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 02.06.2011 р. №742/11/13-11, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Оскільки матеріали справи містять податкові накладні, надані Позивачу його контрагентом, Відповідачем в акті перевірки не зазначено жодних посилань щодо несплати ними податку на додану вартість до бюджету, судом вбачаються неправомірними посилання відповідача, викладені в акті перевірки.

У відповідності ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд звертає увагу, що на час проведення перевірки та на час розгляду справи Відповідачем не надано переконливих доказів про те, що контрагентів Позивача було ліквідовано або припинено підприємницьку діяльність даних юридичних осіб під час укладання та виконання договору.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені відповідно до законодавства.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи Суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення Позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України для виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає лише такі випадки для не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), як не підтвердження податковими накладними та/або відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, та/або порушення порядку заповнення податкової накладної оформлення їх з порушенням вимог (пункт 198.6 статті 198, пункт 201.10 статті 201).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено Судом, на момент складання податкових накладних контрагенти Позивача, були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг (товар); в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких Позивач формував податковий кредит, та які знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1статті 201 Податкового кодексу України.

Вищим адміністративним судом України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11 визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що для формування в тому числі і податкового кредиту, необхідно мати первинні документи, які можуть довести реальність здійснення господарської операції, підтвердити факт використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу вищезазначених норм закону та матеріалів справи, Суд приходить до висновку, що Позивачем надано суду переконливі докази того, що вищезазначений договір укладений з метою настання реальних обставин, а тому, висновки викладені в Акті перевірки є помилковими та викладеними з порушенням норм податкового права.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.02.2013 року по справі № К/9991/74156/12.

Окрім вищевикладеного, Суд звертає увагу, що за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками/продавцями товару (послуг) податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару (послуг) вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03.07.2013 року по справі № К/800/27746/13.

Крім того, за п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 "Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними": при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

У пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 3 роз'яснюється, що як незаконну діяльність, про яку йдеться у статті 205 КК, слід розуміти такі види діяльності, які особа або не має права здійснювати взагалі, або ж, маючи право на це за певних умов чи з дотриманням певного порядку, здійснює з їх порушенням.

Згідно зі статтею 17 Кримінального процесуального кодексу України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Також, Суд звертає увагу, що скеровуючи дану справу на новий розгляд в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31 серпня 2016 року зазначено про необхідність дослідити обставини про те чи контрагент Позивача був спроможним виконати умови договору; чи міг поставити обсяг товарів в обумовлені сторонами строки; як мало оформлятися виконання поставки товарів; чи мав контрагент позивача виробничий, технологічний й кадровий потенціал для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності.

Приймаючи до уваги нотаріально засвідчену заяву ОСОБА_1 від 28 вересня 2012 року щодо особистого підписання ним первинної документації по взаємовідносинам з ТОВ ТК-Текстиль , суд не перевірив належність та допустимість такої заяви як доказу. В той же час, суд не позбавлений права допитати директора контрагента у якості свідка.

З наявних в матеріалах адміністративної справи первинних фінансово-господарських документів по взаємовідносинам між позивачем та ПП Гормезис вбачається, що вони підписані директором ПП Гормезис ОСОБА_2 та скріплені печаткою цього підприємства.

Для з'ясування всіх обставин справи, Судом було допитано в якості свідка директора ПП Гормезис ОСОБА_2 (надалі - Свідок), який підтвердив те, що він, як директор ПП Гормезис , в 2011 року укладав з ТОВ ТК-Текстиль договір купівлі-продажу та здійснював з даним товариством господарську діяльність. Всі первинні фінансово-господарські документи він підписував особисто, оскільки є єдиним працівником підприємства.

Свідок пояснив, що на орендоване ним складське приміщення, контрагентами, зокрема ТОВ Санабрія та ТОВ Еліт Консалт , доставлялись товари (різноманітні тканини), а він в подальшому здійснював їх продаж.

ТОВ ТК-Текстиль самостійно, власними транспортними засобами вивозили товар з цього складу за попередню оплату. У разі потреби, до роботи яка полягала у завантаженні товару на транспортні засоби, залучились співробітники (вантажники) складського приміщення.

На даний час ПП Гормезис не веде господарської діяльності з ТОВ ТК-Текстиль , проте контрагент Позивача заборгував останньому грошові кошти у розмірі близько 60000,00 грн., внаслідок ведення господарської діяльності, що мало місце в 2011 році.

З урахуванням встановлених обставин, Судом не приймається в якості належного та допустимого доказу висновок експертного дослідження документів експерта сектору техніко-криміналістичного забезпечення роботи Святошинського РУ ГУМВС України у м. Києві № 2070 від 08 грудня 2011 року, в якому зазначено, що підпис від імені директора ПП Гормезис ОСОБА_2 в представлений на дослідження документах (довіресть б/н від 28 липня 2011 року) ймовірно виконані не ОСОБА_2, оскільки під час розгляду справи останнім була спростована вказана інформація.

Директор ПП Гормезис підтвердив, що він особисто ставив свій підпис на всіх фінансово-господарських документах по взаємовідносинам з позивачем.

При цьому, суд не залишає поза увагою той факт, що податковий орган не наділений повноваженнями щодо надання правової оцінки доказам зібраним у кримінальному провадженні, до прийняття судового рішення у кримінальному провадженні.

Отже, судом не приймаються до уваги посилання контролюючого органу на експертні дослідження відносно контрагента, оскільки такі матеріали є доказами виключно у кримінальному провадженні.

Відповідачем не було надано доказів наявності вироку суду відносно будь-кого - Позивача та контрагента за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), а договори, укладений Позивачем з даним товариством, до теперішнього часу у судовому порядку не визнано недійсними.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.03.2008 року по справі № К-23642/07.

Слід відмітити, що Контролюючим органом не було надано рішення суду у цивільній, адміністративній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "фіктивності" здійснених Позивачем (Контрагенами Позивача) господарських операцій, а надані докази не відповідають вимогам ст. 72 КАС України.

Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Зазначене вказує на необґрунтованість тверджень Відповідача про фіктивність проведених Позивачем господарських операцій.

Крім того, відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху та його зв'язку із господарською діяльністю платника податків підтверджується первинними документами, зокрема, податковими накладними, видатковими накладними, банківськими виписками, товарно-транспортними накладними, тощо.

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , є документами первинного обліку.

З Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 р. № 1936/11/13-11, зі змісту якого вбачається, що за для вжиття належних заходів із метою встановлення обставин по справі суди повинні витребувати ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати певні обставини по справі.

У разі ненадходження витребуваних додаткових доказів у строк, установлений судом, спір може бути розв'язано на підставі наявних у справі доказів.

У відповідності до вищезазначених приписів Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11: "судам апеляційної інстанції при вирішенні питання про прийняття доказів, які не досліджувалися судом першої інстанції, варто враховувати приписи частини другої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України. Згідно з наведеною нормою, суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції.

Отже, у разі дослідження судом апеляційної інстанції доказів, які не досліджувалися в суді першої інстанції, апеляційний суд повинен зазначити у своєму рішенні поважні причини, з яких такі докази не могли бути надані до суду першої інстанції. Наведене стосується також і доказів, які були витребувані судом першої інстанції, але не були надані позивачем або відповідачем.".

Таким чином, Суд приходить до висновку щодо правомірності формування Позивачем даних податкового обліку, а Відповідачем не надано Суду жодних доказів та письмових пояснень - на підставі чого прийнятті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Також, Суд звертає увагу й на принцип індивідуальної юридичної відповідальності, що закріплений статтею 61 Конституції України.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини (надалі також - ЄСПЛ). Так, в пункті 71 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії ЄСПЛ дійшов такого висновку: ... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності .

Вищенаведений висновок ЄСПЛ повторно підтвердив у рішенні по справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії . У пункті 23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що придбання Позивачем у контрагента послуг (товару) безпосередньо пов'язане із його господарською діяльністю, а здійснені господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами.

З аналізу вищезазначених норм права та матеріалів справи, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25 жовтня 2012 року № 0003082250/13009, від 29 грудня 2012 року № 0004202250/13319 та № 0004212250/13320, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, Податковим органом не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Позивача підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 122, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві від 25 жовтня 2012 року № 0003082250/13009, від 29 грудня 2012 року № 0004202250/13319 та від 29 грудня 2012 року № 0004212250/13320.

3. Стягнути з Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві за рахунок державних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТК-Текстиль (код ЄДРПОУ 37117011) судові витрати в сумі 4588,00 грн. (чотири тисячі п'ятсот вісімдесят вісім гривень 00 коп.).

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.Б. Федорчук