Постанова

від 28.02.2017 по справі 826/6871/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 лютого 2017 року № 826/6871/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Карпатські мінеральні води доГоловне управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю Карпатська мінеральні води (надалі - Позивач), звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у місті Києві, в якому просить визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22 лютого 2016 року №06522615131.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив про відсутність з його боку порушень податкового законодавства, вказаних у податковому повідомленні-рішенні від 22 лютого 2016 року.

Представник Відповідача, заперечуючи проти позову, надав письмові заперечення , в яких посилаючись на відповідність оскаржуваного повідомлення-рішення вимогам діючого законодавства, просив в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі. Зазначив, що позивачем неправомірно віднесено вартість нематеріальних активів, а саме: розробку дизайну рекламно-інформаційної продукції на рахунок 93 Витрати на збут , у зв'язку із чим завищено витрати за 2013 рік на суму 700000,00 грн.

У відповідності до ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.

Головним управлінням ДФС у м. Києві було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Карпатські мінеральні води з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року.

За результатами якої було складено акт перевірки від 04.02.2016 року №28/26-15-14-01-03/31778022 (надалі - Акт перевірки).

В Акті перевірки встановлено наступні порушення: п. 138.1.1. п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за 2013 рік на загальну суму 156630,00 грн. та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за 2014 року на загальну суму 752884 грн.; п.160.2 ст.160 Податкового кодексу України, в результаті чого податок з доходу нерезидента DYNALUM FINANCE Limited Liability Company (Кіпр) перераховано до бюджету України несвоєчасно: у І кв. 2014 року - в сумі 2130,00 грн.; п. 326.10 ст. 326 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податкового зобов'язання по збору за спеціальне використання води в сумі 112741,31 грн.

Не погоджуючись з висновками викладеними в Акті перевірки Позивачем подано заперечення на Акт перевірки, за результатом розгляду заперечень, Контролюючим органом Листом від 17.02.2016 р. №3463/10/26-15-13-01-03 повідомив Позивач, що висновки Акту перевірки підлягають викладенню в наступній редакції: п. 138.1.1. п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за 2013 рік на загальну суму 133000,00 грн.; п.160.2 ст.160 Податкового кодексу України, в результаті чого податок з доходу нерезидента DYNALUM FINANCE Limited Liability Company (Кіпр) перераховано до бюджету України несвоєчасно: у І кв. 2014 року - в сумі 2130,00 грн.; п. 326.10 ст. 326 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податкового зобов'язання по збору за спеціальне використання води в сумі 112741,31 грн.

На підставі Акту перевірки Контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення 22 лютого 2016р. № 0652615131 , яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 166250,00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 133000,00 грн. сума та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 33250 грн.

Не погоджуючись із податковим повідомленням - рішенням Позивач подано скаргу до ДФС України, за результатом розгляду скарги ДФС України 18 квітня 2016 року прийнято Рішення №8642/6/99-99-10-01-01-25, яким скаргу Позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення Відповідача від 22 лютого 2016 року №0652615131 - без змін.

За таких обставин позивач звернувся до суду з даним позовом та просить визнати протиправним і скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтування позовних вимог, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що між Позивачем (Замовник), з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю Форвард (Виконавець), з іншої сторони, укладено Договір №10/0212ІВ про надання послуг (виконання робіт) від 10.02.2012р. (надалі - Договір №10/0212ІВ).

У відповідності до п. 1.1, 1.2 Договору №10/0212ІВ Виконавець взяв на себе зобов'язання надати послуги (виконати роботи) по розробці дизайну рекламно-інформаційної продукції для продукції, що виробляється Замовником, в порядку та на умовах, що визначені Договором та додатками до нього, а Замовник зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплатити вартість належним чином наданих послуг. Цей Договір не є авторським договором.

Відповідно до п.1.1 Додатку №1 від 01.03.2012р. (надалі- Додаток №1) до Договору Виконавець за завданням Замовника прийняв на себе зобов'язання розробити креативні концепції дизайну етикеток для продукції під торгівельною маркою Замовника Соковинка серії Ретро , Мікс , Карпатський дар , Кава-Кола .

Згідно п.2.4 Додатку №1 передача розробок у текстово-графічному форматі на відповідному носії оформляється актом приймання-передачі.

Відповідно до п.3.1 Додатку №1 загальна вартість наданих (виконаних) за Додатком №1 послуг (робіт) складає 240000,0 грн., включаючи ПДВ. Актом №1 від 31.10.2013р. до Додатку №1 до Договору Виконавцем передано, а Замовником затверджено креативні концепції дизайну етикетки для продукції під торгівельною маркою Соковинка , Мікс , Карпатський дар , Кава-Кола .

Відповідно до п.1.1 Додатку №2 від 02.07.2012р. (надалі - Додаток №2) до Договору завданням Замовника прийняв на себе зобов'язання розробити креативні концепції дизайну етикеток для продукції під торгівельними марками Замовника Соковинка , Карпатська джерельна . Згідно п.2.4 Додатку №2 передача розробок у текстово-графічному форматі на відповідному носії оформляється акт передачі. Відповідно до п.3.1 Додатку №2 загальна вартість наданих (виконаних) за Додатком №2 послуг (робіт) складає 600 000,0 грн., включаючи ПДВ. Актом №1 від 31.10.2013р. до Додатку №2 до Договору Виконавцем передано, а Замовником затверджено та прийнято 2 креативні концепції дизайну етикетки для продукції під торгівельними марками Соковинка , Карпатська джерельна .

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 419 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності та право власності на річ не залежать одне від одного, а згідно ч.3 зазначеної статті перехід права власності на речі не означає переходу права на об'єкт права інтелектуальної власності.

Частиною 1 статті 12 Закону України Про авторські та суміжні права визначено, що авторське право і право власності на матеріальний об'єкт, в якому втілено твір, не залежать одне від одного. Відчуження матеріального об'єкта, в якому втілено твір, не означає відчуження авторського права і навпаки.

Судом встановлено, що за Договором було створено ескізи етикеток для товарів Позивача. При цьому, відповідно до додатків до Договору, на ескізах етикеток використовувались торгові знаки, на вислови Ретро , Мікс , Карпатський дар , Кава-Кола , право інтелектуальної власності на які належить Позивача (свідоцтва про право інтелектуальної власності наявні в матеріалах справи).

Саме за торговими знаками, споживачі ідентифікують товари на ринку, з огляду на що Позивач, укладаючи договір з TOB Форвард , замовляв саме ескізи етикеток, та оплачував послуги за розробки таких етикеток.

Відповідно до пункту 4 статті 16 Закону України Про охорону прав на знаки для товарів і послуг використанням знака визнається: нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення).

З аналізу вищезазначених норм можна зробити висновок, що замовлення розробки ескізів етикеток для Товарів Позивача, є нічим іншим як реалізація належних Позивачу прав на знаки для товарів та послуг, а саме використання торгових марок та висловів, що зареєстровані за Позивачем.

В частині щодо правомірності віднесення витрат на розробку дизайну етикеток до складу витрат на збут, Суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 19 П(С) БО 16 Витрати , затверджене наказом Мінфіну України від 31.12.99 . №318, витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг) є складовою частиною витрат на збут, оскільки пов'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг) та згідно з Інструкцією Про застосування планів рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств , затвердженої Наказом Мінфіну України від 30.11.1999р. № 291, бухгалтерський облік витрат що мають поточний характер, здійснюється на балансовому рахунку 93 Витрати на збут

У Методичних рекомендаціях з формування складу витрат та порядку їх планування в торговельній діяльності, затверджених наказом Мінекономіки та з питань європейської інтеграції України від 22.05.2002 року №145, встановлено перелік витрат на проведення маркетингових заходів. Відповідно до п. 3.8 Методичних рекомендацій до них належать серед іншого витрати на розробку і виготовлення етикеток, зразків фірмових пакетів і упаковки.

Відповідно до ст.1 Закону України Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості продуктів від 23.12.1997 № 771/97-ВР етикетка це - бирка, напис, ярлик, що містить малюнки чи написи, написані, надруковані, нанесені за допомогою трафарету, витиснені або вдавлені та прикріплені до одиниці упаковки з харчовими продуктами. Тобто слугує виключно засобом маркування продукції.

Таким чином, діючим законодавством України, (пункт 3.8.Методичних рекомендацій, наказом Мінекономіки та з питань європейської інтеграції України від 22.05.2002 року), визначено, що витрати на розробку ескізів етикеток відноситься до витрат на проведення маркетингових заходів, останні ж відносяться до витрат на збут.

Крім того слід звернути увагу, що положеннями пункту п.9 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №8 Нематеріальні активи , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.10.1999 № 242, відповідно до яких не визнаються нематеріальним активом, а підлягають відображенню у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені: витрати на дослідження; витрати на підготовку і перепідготовку кадрів; витрати на рекламу та просування продукції; витрати на підвищення ділової репутації підприємства/установи, вартість видань і витрати на створення торгових марок (товарних знаків).

Згідно із ч. 1 ст. 44 Господарського кодексу України, підприємництво здійснюється на основі формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону.

Відповідно до ч.5 ст.8 ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підприємство самостійно: визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку; може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства; визначає доцільність застосування міжнародних стандартів (крім випадків, коли обов'язковість застосування міжнародних стандартів визначена законодавством).

Судом встановлено, що розробка креативних концепцій дизайну етикеток здійснювалася Позивачем виключно в рамках рекламної компанії щодо продукції Позивача, що підтверджується Наказом від 01 березня 2012р. № 5-ОСН, з метою: просування, розповсюдження інформації про знаки для товарів та послуг, а саме: Соковинка , Карпатська джерельна , виключні права інтелектуальної власності на які належать Позивачеві, які розміщуються на таких етикетках, бо саме знаки для товарів та послуг є позначенням, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб; включення в дизайн етикетки нових позначень, знаків для товарів та послуг Позивача, а зображення напису Карпатський дар , Кава-Кола для продукції під торгівельною маркою Соковинка та зображення знаку для продукції під торгівельною маркою Карпатська джерельна , які зареєстровані в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки товарів і послуг №157249 від 11.06.2012р., № 172809 від 10.07.2013р, №Л71232 від 27.05.2013р.

В Акті перевірки Відповідач посилається на порушення Позивачем пп.138.1.1. п.138.1, п.138.2. п.138.8 ст.138. пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, проте контролюючим органом не встановлено відсутності факту чи дефекту у суті господарських операцій між Позивачем та TOB Форвард.

Виходячи із позиції Вищого адміністративного суду України (надалі - ВАСУ), викладеної у від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11, для встановлення факту реальності здійснення господарської операції з'ясуванню підлягають наступні обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, ігання товарів тощо.

Судом встановлено, що TOB Форвард (код за ЄДРПОУ 32294783) є юридичною особою, зареєстрованою згідно чинного законодавства України. Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців в стані припинення, банкрутства, ліквідації не знаходяться. На момент укладення спірного Договору із Позивачем TOB Форвард мало належний обсяг податкової правосуб'єктності.

Факт належного надання послуг/виконання робіт TOB Форвард та їх прийняття Позивачем підтверджується Актами надання послуг/виконаних робіт/прийняття робіт (послуг), а саме: Акт №1 Додатку №1 від 31 жовтня 2013р. та Акт №1 до Додатку №2 від 31 жовтня 2013р. до Договору про ння послуг (виконання робіт) №10/02-12ІВ від 10 лютого 2012р.

В матеріалах справи містяться податкові накладні: від 31.10.2013 р. №1 на загальну суму з ПДВ в сумі 600000,00 грн., від 31.10.2013 р. №2 на загальну суму з ПДВ в сумі 240000,00 грн.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються визначення об'єкта оподаткування податком, визнаються на підставі первинних документів, що ерджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких дбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом Податкового кодексу України.

Всі вищевказані Акти повністю відповідають вимогам ст.1, ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та є первинними документами, наявність яких підтверджує здійснення TOB Форвард заходів, спрямованих на реальне виконання Договору. У свою чергу, Відповідачем в Акті перевірки не встановлено та не доведено, що вказані первинні документи не відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Виключний перелік витрат, що не враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, наведений у ст.139 Податкового кодексу України (чинний на дату здійснення господарських операцій). Витрати по розробці дизайну рекламно-інформаційної продукції (маркетинг) в такому переліку не зазначені. Більше того, пп. 138.10.3 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України прямо передбачено, що до витрат на збут платника податку включаються витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), інші витрати, що пов'язані зі збутом товарів.

Як вбачається, перелік витрат на збут не є виключним і до складу витрат на збут можуть бути віднесені інші витрати, пов'язані із збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Таким чином, оскільки Судом встановлено, що етикетка слугує виключно способом оформлення товарів, що реалізуються під торговими марками Позивача, а її зміна (ребрендінг) покликана підтримати інтерес споживачів до товарів та здійснюється з метою просування на ринку товарів Позивача, а таким чином.

З огляду на зазначене, Позивачем правомірно було віднесено витрати на розробку ескізів етикетки до витрат на збут.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22 лютого 2016 року №06522615131 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 69-71, 94, 122 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22 лютого 2016 року №06522615131.

3. Стягнути з Головного управління ДФС у м. Києві за рахунок державних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Карпатські мінеральні води (код ЄДРПОУ 31778022) судові витрати в сумі 2493,75 грн. (дві тисячі чотириста дев'ятсот три гривень 75 коп.).

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.Б. Федорчук