Ухвала

від 23.05.2017 по справі 826/6871/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/6871/16 Головуючий у 1-й інстанції:Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

23 травня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Губської Л.В., Федотова І.В.,

при секретарі - Кривохижій О.О.,

за участю представника позивача - Краснюка О.Т., представника відповідача - Кравченко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головне управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 лютого 2017 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Карпатські мінеральні води до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ Карпатські мінеральні води звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22 лютого 2016 року №06522615131.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 лютого 2017 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Карпатські мінеральні води з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем складено акт перевірки від 04.02.2016 №28/26-15-14-01-03/31778022, в якому зроблено висновок про порушення позивачем вимог п. 138.1.1. п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за 2013 рік на загальну суму 156630,00 грн. та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за 2014 рік на загальну суму 752884 грн.; п.160.2 ст.160 Податкового кодексу України, в результаті чого податок з доходу нерезидента DYNALUM FINANCE Limited Liability Company (Кіпр) перераховано до бюджету України несвоєчасно: у І кв. 2014 року - в сумі 2130,00 грн.; п. 326.10 ст. 326 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податкового зобов'язання по збору за спеціальне використання води в сумі 112741,31 грн.

Не погоджуючись з висновками викладеними в Акті перевірки позивачем подано заперечення на Акт перевірки, за результатом розгляду заперечень, контролюючим органом Листом від 17.02.2016 №3463/10/26-15-13-01-03 повідомив позивач, що висновки Акту перевірки підлягають викладенню в наступній редакції: п. 138.1.1. п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за 2013 рік на загальну суму 133000,00 грн.; п.160.2 ст.160 Податкового кодексу України, в результаті чого податок з доходу нерезидента DYNALUM FINANCE Limited Liability Company (Кіпр) перераховано до бюджету України несвоєчасно: у І кв. 2014 року - в сумі 2130,00 грн.; п. 326.10 ст. 326 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податкового зобов'язання по збору за спеціальне використання води в сумі 112741,31 грн.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень, Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення - рішення від 22 лютого 2016 № 0652615131, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 166250,00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 133000,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 33250 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням податкового органу позивач звернувся до суду про його скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є безпідставним і підлягає скасуванню як протиправне.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з п.п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З наведеного вбачається, що умовою для виникнення у платника податку права на формування валових витрат є придбання платником податків товарів (послуг) для використання їх в своїй господарській діяльності. Підставою для виникнення такого права є податкова накладна, виписана контрагентом платника податків, який зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між Позивачем (Замовник), з однієї сторони, та ТОВ Форвард (Виконавець), з іншої сторони, укладено Договір №10/0212ІВ про надання послуг (виконання робіт) від 10.02.2012.

У відповідності до п. 1.1, 1.2 Договору №10/0212ІВ Виконавець взяв на себе зобов'язання надати послуги (виконати роботи) по розробці дизайну рекламно-інформаційної продукції для продукції, що виробляється Замовником, в порядку та на умовах, що визначені Договором та додатками до нього, а Замовник зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплатити вартість належним чином наданих послуг. Цей Договір не є авторським договором.

Відповідно до п.1.1 Додатку №1 від 01.03.2012 (надалі - Додаток №1) до Договору Виконавець за завданням Замовника прийняв на себе зобов'язання розробити креативні концепції дизайну етикеток для продукції під торгівельною маркою Замовника Соковинка серії Ретро , Мікс , Карпатський дар , Кава-Кола .

Згідно п.2.4 Додатку №1 передача розробок у текстово-графічному форматі на відповідному носії оформляється актом приймання-передачі.

Відповідно до п.3.1 Додатку №1 загальна вартість наданих (виконаних) за Додатком №1 послуг (робіт) складає 240000,0 грн., включаючи ПДВ. Актом №1 від 31.10.2013 до Додатку №1 до Договору Виконавцем передано, а Замовником затверджено креативні концепції дизайну етикетки для продукції під торгівельною маркою Соковинка , Мікс , Карпатський дар , Кава-Кола .

Відповідно до п.1.1 Додатку №2 від 02.07.2012 (надалі - Додаток №2) до Договору завданням Замовника прийняв на себе зобов'язання розробити креативні концепції дизайну етикеток для продукції під торгівельними марками Замовника Соковинка , Карпатська джерельна . Згідно п.2.4 Додатку №2 передача розробок у текстово-графічному форматі на відповідному носії оформляється акт передачі. Відповідно до п.3.1 Додатку №2 загальна вартість наданих (виконаних) за Додатком №2 послуг (робіт) складає 600 000,0 грн., включаючи ПДВ. Актом №1 від 31.10.2013 до Додатку №2 до Договору Виконавцем передано, а Замовником затверджено та прийнято 2 креативні концепції дизайну етикетки для продукції під торгівельними марками Соковинка , Карпатська джерельна .

Як вірно встановлено судом першої інстанції, за вказаним договором було створено ескізи етикеток для товарів позивача. При цьому, відповідно до додатків до Договору, на ескізах етикеток використовувались торгові знаки, на вислови Ретро , Мікс , Карпатський дар , Кава-Кола , право інтелектуальної власності на які належить позивачу (свідоцтва про право інтелектуальної власності наявні в матеріалах справи).

Реальність виконання вказаного договору підтверджують наступні первинні та розрахункові документи: акти надання послуг/виконаних робіт/прийняття робіт (послуг), податкові накладні.

Всі зазначені вище документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити як того вимагає чинне законодавство України.

Таким чином, слід погодитися з висновком суду першої інстанції, що позивач підтвердив факт реальності господарських операцій з ТОВ Форвард .

Разом з тим, на думку відповідача придбані позивачем послуги підпадають під визначення нематеріальних активів, а витрати на їх придбання підлягають амортизації у порядку, визначеному статтями 144 - 146 Податкового кодексу України та включаються до валових витрат у вигляді амортизаційних відрахувань.

Позивачем витрати на розробку дизайну етикеток віднесено до складу витрат на збут.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пп. 14.1.120 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України нематеріальні активи - право власності на результати інтелектуальної діяльності, у тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані об'єктом права власності (інтелектуальної власності), право користування майном та майновими правами платника податку в установленому законодавством порядку, у тому числі набуті в установленому законодавством порядку права користування природними ресурсами, майном та майновими правами.

До об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать: літературні та художні твори; комп'ютерні програми; компіляції даних (бази даних); виконання; фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення; наукові відкриття; винаходи, корисні моделі, промислові зразки; компонування (топографії) інтегральних мікросхем; раціоналізаторські пропозиції; сорти рослин, породи тварин; комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення; комерційні таємниці (п. 1 ст. 420 Цивільного кодексу України).

В силу вимог п. 2 ст. 1 Паризької Конвенції Про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року об'єктами охорони промислової власності є патенти на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, товарні знаки, знаки обслуговування, фірмові найменування та вказівки про походження чи найменування місця походження, а також припинення недобросовісної конкуренції.

Відповідно до положень пп. 145.1.1 п. 145.1 ст. 145 Податкового кодексу України строк дії права користування нематеріальним активом визначається відповідно до правовстановлюючого документа (патент, свідоцтво, ліцензія і т. д.).

Відповідно до пункту 6 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 8 Нематеріальні активи , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.10.1999 № 242, придбаний або отриманий нематеріальний актив відображається в балансі, якщо існує імовірність одержання майбутніх економічних вигод, пов'язаних з його використанням, та його вартість може бути достовірно визначена.

Пунктом 7 Положення передбачено, що нематеріальний актив, отриманий в результаті розробки, слід відображати в балансі за умов, якщо підприємство має намір, технічну можливість та ресурси для доведення нематеріального активу до стану, у якому він придатний для реалізації або використання; можливість отримання майбутніх економічних вигод від реалізації або використання нематеріального активу; інформацію для достовірного визначення витрат, пов'язаних з розробкою нематеріального активу.

Згідно з п. 8 Положення якщо нематеріальний актив не відповідає вказаним критеріям визнання, то витрати, пов'язані з його придбанням чи створенням, визнаються витратами того звітного періоду, протягом якого вони були здійснені, без визнання таких витрат у майбутньому нематеріальним активом.

Отже, для віднесення об'єкта до нематеріальних активів у підприємства повинні бути в наявності документи, підтверджуючі існування самого активу і виняткового права на результати інтелектуальної діяльності (правовстановлюючі документи - патент, свідоцтво, ліцензії і т.д.); відсутність намірів підприємства надалі перепродувати нематеріальних активів; використання об'єкту нематеріальних активів повинне приносити підприємству прибуток.

Крім того, відповідно до п. 19 П(С) БО 16 Витрати , затверджене наказом Мінфіну України від 31.12.1999 №318, витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг) є складовою частиною витрат на збут, оскільки пов'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг) та згідно з Інструкцією Про застосування планів рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств , затвердженої Наказом Мінфіну України від 30.11.1999р. № 291, бухгалтерський облік витрат що мають поточний характер, здійснюється на балансовому рахунку 93 Витрати на збут .

У Методичних рекомендаціях з формування складу витрат та порядку їх планування в торговельній діяльності, затверджених наказом Мінекономіки та з питань європейської інтеграції України від 22.05.2002 №145, встановлено перелік витрат на проведення маркетингових заходів. Відповідно до п. 3.8 Методичних рекомендацій до них належать серед іншого витрати на розробку і виготовлення етикеток, зразків фірмових пакетів і упаковки.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що витрати на розробку ескізів етикеток відноситься до витрат на проведення маркетингових заходів, останні ж відносяться до витрат на збут.

Отже, за вищезазначеним договором ТОВ Форвард розробило та передало, а TOB Карпатські мінеральні води прийняло ескізи етикеток для товарів позивача, а не права інтелектуальної власності (правовстановлюючі документи на них), тому твердження податкового органу, що придбані позивачем послуги підпадають під визначення нематеріальних активів - не відповідають встановленим в судовому порядку обставинам справи.

Аналогічна правова позиція міститься в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 12 травня 2015 року по справі № К/800/44354/14.

З огляду на зазначене, платником податків правомірно включено надання вказаних послуг до складу валових витрат на збут у відповідному звітному періоді.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Разом з тим, у відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів зазначає, що відповідачем не було доведено законність та обґрунтованість прийнятого ним рішення, а тому суд першої інстанції дійшов правильних висновків про обґрунтованість позовних вимог.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головне управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 лютого 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Ухвалу в повному тексті виготовлено 29 травня 2017 року.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Губська Л.В.

Федотов І.В.