Постанова

від 28.02.2017 по справі 826/6951/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 28 лютого 2017 року                      № 826/6951/16 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «РЕКЛЕН» доДержавної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління  ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні. В С Т А Н О В И В: Позивач, в особі Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕКЛЕН» (надалі - Ппозивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі – Відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління  ДФС у м. Києві від 03.12.2015 року №0005422202 та  від 03.12.2015 року №0005432202. Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що не погоджується з висновками Акта перевірки щодо порушення позивачем відповідних положень Податкового кодексу України, оскільки висновки Відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень позивачем положень Податкового кодексу України при визначенні суми податкового кредиту та витрат є хибними, базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами. Представник Відповідача проти позовних вимог заперечує в повному обсязі з підстав викладених в запереченнях на позовну заяву, які аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки. У відповідності до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне. Співробітниками Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведено позапланову виїзну перевірку TOB «РЕКЛЕН» (код за ЄДРПОУ 34428005) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012  р. по 31.12.2014 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014р. За результатами перевірки складено Акт від 12.11.2015 р. №5028/26-56-22-02-03/34428005 (надалі – Акт перевірки). В Акті перевірки встановлено наступні порушення: пп. 14.1.27 пп. 14.1.36 п. 14.1 ст.14, п. 137.1 ст. 137, п. 138.1.1. п. 138.1 п. 138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (змінами та доповненнями) в редакції чинній на момент здійснення господарських операцій подання відповідної звітності, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 347290грн., в т.ч. за: 1 квартал 2012р. - 90544 грн., Півріччя 2012р. - 181087 грн., 3 квартали 2012р. - 316902 грн., Рік 2012р. - 333036 грн., Рік 2013р. - 14254 грн.; п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI зі змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 332182грн., у т.ч. за:  лютий 2012р. – 43116,00 грн., березень 2012р. – 43116,00 грн., квітень 2012р. – 43116,00 грн., травень 2012р. – 43116,00 грн., липень 2012р. – 43116,00 грн., серпень 2012р. – 43116,00 грн., вересень 2012р. – 43116,00 грн., жовтень 2012р. – 15366,00 грн., серпень 2013р. – 8513,00 грн., вересень 2013р. – 833,00 грн., жовтень 2013р. – 5658,00 грн.; пп.168.1.2 статті 168 розділу IV Податкового Кодексу України» від 02.12.10 р. №2755-VI (із змінами та доповненнями) в наслідок чого донараховано податку на доходи фізичних осіб в сумі 28789, грн., в т.ч за 2013 рік - 15000,00 грн., за 2014 рік - 13 789,25 грн.; пп. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами доповненнями, порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 05.02.2014 № 49 та Наказу в 24.12.2010 року №1020; п.2.8, п.3.5 р. 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 63 (із змінами та доповненнями). На підставі Акту перевірки Контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 03.12.2015 року: №0005422202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податок на прибуток на суму 434113,00 грн. в тому числі за основним платежем на 347290,00 грн. та за штрафними санкціями на суму 86823,00 грн.; №0005432202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 18755,00 грн., в тому числі за основним платежем на 15004,09 грн. та за штрафними санкціями на суму 3751,00 грн. Не погоджуючись з прийнятими Контролюючим органом податковими повідомленнями-рішеннями Позивачем подано скарги до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (надалі – ГУ ДФС у м. Києві) та до Державної фіскальної служби України (надалі – ДФС України) за результатом розгляду скарги ГУ ДФС у м. Києві 09.02.2016 р. прийнято Рішення №2581/10/26-15-10-08-16, яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення, а Скаргу Позивача без задоволення та рішенням ДФС України від 14.04.2016 р. №8384/6/99-99-10-01-01-25, яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення, а Скаргу Позивача без задоволення Позивач вважає висновки Акту перевірки безпідставними, незаконними та такими, що не відповідають нормам податкового законодавства та фактичним обставинам справи та податкові повідомлення-рішення неправомірними, а тому звернувся до Суду із відповідним позовом. Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також, норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтування позовних вимог виходячи з наступного. Відповідач зазначає, що Позивачем порушено приписи податкового законодавства з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між ТОВ «РЕКЛЕН» та підприємствами: ПП «БК «Алвіс», ТОВ «Брокбудкепітал», ТОВ «Юніком-Сервіс». Судом встановлено, що між Позивачем (Замовник), з однієї сторони, та ПП «БК «Алвікс» (Виконавець), з іншої сторони, 01.02.2012 р. укладено Договір №120201 на проведення рекламної кампанії на спеціальній  конструкції (надалі – Договір №120201). У відповідності до п. 2.1 Договору №120201, виконавець протягом 01.02.2012р. по 29.02.2012 р. зобов'язаний провести рекламну кампанію на змонтованій спеціальній конструкції за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 2 площею 418 кв.м. Між сторонами підписано Додаткові угоди, яким продовжено дію Договору №120201: № 1 від 01.03.2012 р. - до 31.03.2012 р.; № 2 від 02.04.2012 р. - до 30.04.2012 р.; № 3 від 03.05.2012 р. -  до 31.05.2012 р.; № 4 від 28.06.2012 р. - до 31.07.2012 р.; № 5 від 30.07.2012 р. - до 31.08.2012 р.; № 6 від 31.08.2012 р. - до 30.09.2012 р. В підтвердження виконання умов Договору Позивачем надано Суду наступні документи: рахунки на оплату: № 20/02 від 02.02.2012 р. на суму з урахуванням ПДВ 258695,65 грн., № 19/03 від 19.03.2012 р. на суму з урахуванням ПДВ 258695,65 грн., №16/04 від 16.04.2012 р. на суму з урахуванням ПДВ 258695,65 грн., № 18/05 від 15.05.2012 р. на суму з урахуванням ПДВ 258695,65 грн.; № 16/07 від 16.07.2012 р. на суму з урахуванням ПДВ 258695,65 грн., № 13.08. від 13.08.2012 р. на суму з урахуванням ПДВ 258695,65 грн., №17/09 від 17.09.2012 р. на суму з урахуванням ПДВ 258695,65 грн., виписки по банківському рахунку; Акти здачі-приймання робіт: № 22 від 29.02.2012 р. на суму з урахуванням ПДВ 258695,65 грн., № 30 від 30.03.2012 р. на суму з урахуванням ПДВ 258695,65 грн., № 40 від 28.04.2012 р. на суму з урахуванням ПДВ 258695,65 грн., № 52 від 31.05.2012 р. на суму з урахуванням ПДВ 258695,65 грн., № 64 від 31.07.2012 р. на суму з урахуванням ПДВ 258695,65 грн., №72 від 31.08.2012 р. на суму з урахуванням ПДВ 258695,65 грн., № 78 від 28.09.2012 р. на суму з урахуванням ПДВ 258695,65 грн.; фото звітами від 29.02.2012 р., від 28.04.2012 р., від 31.05.2012 р., від 31.07.2012 р.; від 31.08.2012 р.; від 30.09.2012 р., з зображенням розміщення реклами; Податкові накладні: №21 від 23.02.2012 р. на суму з урахуванням ПДВ 51739,13 грн., №22 від 24.02.2012 р. на суму з урахуванням ПДВ 51739,13 грн.,  №25 від 27.02.2012 р. на суму з урахуванням ПДВ 51739,13 грн., №26 від 28.02.2012 р. на суму з урахуванням ПДВ 51739,13 грн., №27 від 29.02.2012 р. на суму з урахуванням ПДВ 51739,13 грн., №32 від 22.03.2012 р. на суму з урахуванням ПДВ 51739,13 грн., № 33 від 23.03.2012 р. на суму з урахуванням ПДВ 51739,13 грн., №34 від 26.03.2012 р. на суму з урахуванням ПДВ 51739,13 грн., №36 від 27.03.2012 р. на суму з урахуванням ПДВ 51739,13 грн., №37 від 28.03.2012 р. на суму з урахуванням ПДВ 51739,13 грн., №48 від 23.04.2012 р. на суму з урахуванням ПДВ 51739,13 грн., №49 від 24.04.2012 р. на суму з урахуванням ПДВ 51739,13 грн., №51 від 25.04.2012 р. на суму з урахуванням ПДВ 51739,13 грн., №52 від 26.04.2012 р. на суму з урахуванням ПДВ 51739,13 грн., №53 від 27.04.2012 р. на суму з урахуванням ПДВ 51739,13 грн., №62 від 22.05.2012 р. на суму з урахуванням ПДВ 51739,13 грн., №63 від 23.05.2012 р. на суму з урахуванням ПДВ 51739,13 грн., №64 від 24.05.2012 р. на суму з урахуванням ПДВ 51739,13 грн., №65 від 25.05.2012 р. на суму з урахуванням ПДВ 51739,13 грн., №66 від 28.05.2012 р. на суму з урахуванням ПДВ 51739,13 грн., №76 від 24.07.2012 р. на суму з урахуванням ПДВ 51739,13 грн., №77 від 25.07.2012 р. на суму з урахуванням ПДВ 51739,13 грн., №79 від 26.07.2012 р. на суму з урахуванням ПДВ 51739,13 грн., №81 від 27.07.2012 р. на суму з урахуванням ПДВ 51739,13 грн., №83 від 30.07.2012 р. на суму з урахуванням ПДВ 51739,13 грн., №91 від 27.08.2012 р. на суму з урахуванням ПДВ 51739,13 грн., №93 від 28.08.2012 р. на суму з урахуванням ПДВ 51739,13 грн., №95 від 29.08.2012 р. на суму з урахуванням ПДВ 51739,13 грн., №96 від 30.08.2012 р. на суму з урахуванням ПДВ 51739,13 грн., №97 від 31.08.2012 p. на суму з урахуванням ПДВ 51739,13 грн., №101 від 24.09.2012 p. на суму з урахуванням ПДВ 51739,13 грн., №102 від 25.09.2012 p. на суму з урахуванням ПДВ 51739,13 грн., №104 від 26.09.2012 p. на суму з урахуванням ПДВ 51739,13 грн., №105 від 27.09.2012 p. на суму з урахуванням ПДВ 51739,13 грн., №108 від 28.09.2012 p. на суму з урахуванням ПДВ 51739,13 грн., Судом досліджено первинну документацію та копії залучено до матеріалів справи. Між Позивачем (Замовник), з однієї сторони, та TOB «Брокбудкепітал» (Виконавець), з іншої сторони, 24.10.2012 р. укладено Договір №12/10/24 на технічне обслуговування рекламного банеру (надалі – Договір №12/10/24). У відповідності до п. 1.1 Договору №12/10/24, виконавець зобов'язаний виконати технічне обслуговування рекламного матеріалу, спрямоване на його утримання в належному естетичному та технічному стані за адресами: м. Київ, вул. Хрещатик, 2, загальною площею 418 кв.м.; м. Київ, бульв. Л. Українки, 26, площею 160 кв.м.; м.  Київ, пр. Московський (6П1), площею 221 кв.м. В підтвердження виконання умов Договору Позивачем надано Суду наступні документи: Акт приймання-передача робіт (надання послуг) від 31.10.2012 р. на загальну суму з урахуванням ПДВ 70955,00 грн.; Податкові накладні: № 766 від 26.10.2012 р. на загальну суму з урахуванням ПДВ 50000,00 грн., № 767 від 29.10.2012 р. на загальну суму з урахуванням ПДВ 20955,00 грн.; банківські виписки, Судом досліджено первинну документацію та копії залучено до матеріалів справи. Також, між Позивачем (Замовник), з однієї сторони, та TOB «Брокбудкепітал» (Виконавець), з іншої сторони, 26.10.2012 р. укладено Договір №12/10/26 на демонтаж рекламного матеріалу (банеру) (надалі – Договір №12/10/26). У відповідності до п. 1.1 Договору №12/10/26, виконавець зобов'язаний провести демонтаж рекламного матеріалу на спеціальних конструкціях за адресами: м. Київ, вул. Хрещатик, 2 загальною площею 418 кв.м.; м. Київ, бульвар Л. Українки, 26 площею 160 кв.м. В підтвердження виконання умов Договору Позивачем надано Суду наступні документи: Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.10.2012 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 21240,00 грн.; Податкова накладна від 29.10.2012 р. №768 на загальну суму з урахуванням ПДВ 21240,00 грн.; банківська виписка, Судом досліджено первинну документацію та копії залучено до матеріалів справи. Судом встановлено, що послуги надані Позивачу контрагентами (ПП «БК «Алвіс» та ТОВ «Брокбудкепітал») забезпечили виконання ряду обов'язків за договорами перед TOB «Порше Україна» за Договором від 25.10.2011 р. № 111025-1; Договору № 111027 від 27.10.2011 року між ТОВ «РЕКЛЕН» та TOB «ЛІНІЯ 12/Е.Т.С.»; Договору №07/12/10 від 07.12.2010 між  TOB «РЕКЛЕН» та TOB «Мастер ЕД». Крім того, між Позивачем (Замовник), з однієї сторони, та TOB «Юніком-Сервіс» (Виконавець), з іншої сторони, 22.07.2013 р. укладено Договір №30722 (надалі – Договір №30722). За змістом Договору №30722, з урахуванням технічного завдання (Додаток № 1) та додатку № 2 виконавець зобов'язаний розробити для замовника – логотип, фірмовий знак, доопрацювання найкращого варіанту, підбір фірмових кольорів, макети візиток, макети фірмових бланків, макети конвертів, макети сторінки для презентації, і шаблон привітальної листівки. В підтвердження виконання умов Договору Позивачем надано Суду наступні документи: Акт №ОУ-000071 від 26.08.2013р. на загальну суму з урахуванням ПДВ 28080,00 грн.; Податкова накладна від 26.08.2013р. №72 на загальну суму з урахуванням ПДВ 28080,00 грн.; виконання робіт підтверджується розробленими макетами, зазначеними в № 2 до Договору та банківськими виписками, Судом досліджено первинну документацію та копії залучено до матеріалів справи. Також, між Позивачем (Замовник), з однієї сторони та TOB «Юніком-Сервіс» (Виконавець), з іншої сторони 29.07.2013 р. укладено Договір №13/07-29 (надалі – Договір №13/07-29). У відповідності до п. 1.1 Договору №13/07-29, виконавець зобов'язаний провести моніторинг розміщення зовнішньої реклами на спеціальних конструкціях згідно додатку №1 до даного Договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги у відповідності до умов цього Договору. Між сторонами підписано Додатки: № 1, № 2 та № 3 до Договору №13/07-29 на виконання умов Договору сторони затверджують Адресну програму, згідно якої виконавець зобов'язується проводити моніторинг розміщення зовнішньої реклами на спеціальних конструкціях замовника протягом серпня-жовтня 2013 року за адресами: в м. Києві, пр. Московський/ пр. Оболонський (222 кв.м.); вул. Михайлівська, 1/3  (102 кв.м.); вул. Хрещатик, 2 (425 кв.м ); Львівська пл. 8-А (150 кв.м ); вул. Пушкінська, 42/4 (123,75 кв.м.), в жовтні додатково: вул. Червоноармійська, 39 (369 кв.м.); вул. Сагайдачного, 19 (240 кв.м.); вул. Госпітальна, 2 (105 кв.м.); вул.. Глибочицька, 72. В підтвердження виконання умов Договору Позивачем надано Суду наступні документи: Акти здачі-приймання робіт (надання послуг): №ОУ-0000073 від 30.08.2013року на загальну суму з урахуванням ПДВ 5000,00 грн., №ОУ-0000134 від 30.09.2013 p. на загальну суму з урахуванням ПДВ 5000,00 грн.,  №ОУ-0000164 від 31.10.2013 р. на загальну суму з урахуванням ПДВ 10000,00 грн.; Податкові накладні: №91 від 30.08.2012 p. на загальну суму з урахуванням ПДВ 5000,00 грн., № 86 від 30.09.2013 р. на загальну суму з урахуванням ПДВ 5000,00 грн., № 159 від 31.10.2013 р. на загальну суму з урахуванням ПДВ 10000,00 грн.; надання послуг підтверджується фото-звітами за відповідний та банківськими виписками, Судом досліджено первинну документацію та копії залучено до матеріалів справи. Крім того, між Позивачем (Замовник), з однієї сторони, та TOB «Юніком-Сервіс» (Виконавець), з іншої сторони, 12.08.2013 р. укладено Договір №130812 (надалі – Договір №130812). У відповідності до п. 1.1 Договору №130812, виконавець зобов'язаний розробити макети рекламних банерів згідно технічного завдання погодженого сторонами в додатку № 1 до цього Договору та надати замовнику розроблені макети в виді комп'ютерних файлів у форматі: Photoshop 4.0, 300 dpi CMYK, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги у відповідності до умов цього Договору. В підтвердження виконання умов Договору Позивачем надано Суду наступні документи: Додаток №1 до Договору №130812; Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №0000072 від 30.08.2015 р. на загальну суму з урахуванням ПДВ 18000,00 грн.; Податкова накладна № 90 від 30.08.2012 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 10000,00 грн. та банківськими виписками, Судом досліджено первинну документацію та копії залучено до матеріалів справи. Між Позивачем (Замовник), з однієї сторони та TOB «Юніком-Сервіс» (Виконавець), з іншої сторони 02.10.2013 р. укладено Договір №13/10-02 (надалі – Договір №13/10-02). У відповідності до п. 1.1 Договору №13/10-02, виконавець зобов'язаний розробити макети рекламних банерів згідно технічного завдання завдання погодженого сторонами в додатку № 1 до цього Договору та надати замовнику розроблені макети в виді комп'ютерних файлів у форматі: Photoshop 4.0, 300 dpi CMYK, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги у відповідності до умов цього Договору. В підтвердження виконання умов Договору Позивачем надано Суду наступні документи: Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0000165 від 31.10.2013 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 23946,00 грн.; Податкова накладна №160 від 31.10.2013 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 23946,00 грн. та банківська виписка, Судом досліджено первинну документацію та копії залучено до матеріалів справи. У свою чергу, Контролюючий орган на спростування реальності господарських операцій, здійснених між товариством з обмеженою відповідальністю «РЕКЛЕН» та ПП «БК «Алвіс», ТОВ «Брокбудкепітал», ТОВ «Юніком-Сервіс» вказано на податкову інформацію Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва,  Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва щодо неможливості проведення зустрічної звірки. Суд не бере до уваги посилання Відповідача на матеріали податкової інформації про неможливість проведення зустрічної звірки, як на доказ відсутності реального характеру здійснених правочинів між Позивачем та контрагентами, оскільки з назви та змісту вказаної податкової інформації вбачається, що звірка фактично не проводилась і обставини щодо господарських операцій здійснених даними товариством податковим органом реально не встановлювались. Заходи, спрямовані на проведення зустрічної звірки, тобто спрямовані на вчинення дій щодо співставлення даних первинних та інших бухгалтерських документів суб'єкта господарювання, однак без фактичного вчинення таких дій, не можуть вважатися діями по проведенню зустрічної звірки. З огляду на викладене, Суд прийшов до висновку, що Відповідачем не було надано до Суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у вказаного товариства умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих, а також трудових ресурсів, тощо), в тому числі із залученням третіх осіб, а також порушення фіскальних інтересів держави внаслідок таких взаємовідносин. Судом досліджено первинну документацію та встановлено, що в вищезазначених документах – зазначено, які послуги надавалися всі рядки заповнені належним чином, що в свою чергу свідчить по здійснення господарських взаємовідносинах в межах їх господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними первинними документами, що є свідченням добросовісності Позивача при здійсненні вказаних операцій. Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів. Крім того, Суд звертає увагу, Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2015 року по справі №826/15814/15 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Брокбудкепітал” задоволено повністю. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві щодо складання податкової інформації “Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю “Брокбудкепітал”” за період з 01.03.2011 по 28.02.2015 від 20.03.2015 №381/26-59-22-04/37450960 та зобов'язано Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві вилучити з бази даних Податковий блок -  “Аналітична система. Перегляд результатів співставлення. Дані результатів перевірок.” дані, які вносились за результатами документальної позапланової виїзної перевірки згідно податкової інформації “Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю “Брокбудкепітал” за період з 01.03.2011 по 28.02.2015 від 20.03.2015 №381/26-59-22-04/37450960. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2015 року по справі №826/15814/15 залишено без змін Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2015 року. У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України, Обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 02.06.2011 р. №742/11/13-11, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Оскільки матеріали справи містять податкові накладні, надані Позивачу його  контрагентом, Відповідачем в акті перевірки не зазначено жодних посилань щодо несплати ними податку на додану вартість до бюджету, судом вбачаються неправомірними посилання відповідача, викладені в акті перевірки. У відповідності ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Суд звертає увагу, що на час проведення перевірки та на час розгляду справи Відповідачем не надано переконливих доказів про те, що контрагентів Позивача було  ліквідовано або припинено підприємницьку діяльність даних юридичних осіб під час укладання та виконання договору. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Підпунктом 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у   статті 139 цього Кодексу. Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені відповідно до законодавства. Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку. Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до   статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. З аналізу вказаних правових норм та обставин справи Суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення Позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням. Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України   податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України для виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кодекс України передбачає лише такі випадки для не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), як не підтвердження податковими накладними та/або відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, та/або порушення порядку заповнення податкової накладної оформлення їх з порушенням вимог (пункт 198.6 статті 198, пункт 201.10 статті 201). Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД   (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України). За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Як встановлено Судом, на момент складання податкових накладних контрагенти Позивача, були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг (товар); в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких Позивач формував податковий кредит, та які знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1статті 201 Податкового кодексу України. Вищим адміністративним судом України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11 визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно ч. 1 ст. 9 даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що для формування в тому числі і податкового кредиту, необхідно мати первинні документи, які можуть довести реальність здійснення господарської операції, підтвердити факт використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. З аналізу вищезазначених норм закону та матеріалів справи, Суд приходить до висновку, що Позивачем надано суду переконливі докази того, що вищезазначені договори укладені з метою настання реальних обставин, а тому, висновки викладені в Акті перевірки є помилковими та викладеними з порушенням норм податкового права. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.02.2013 року по справі № К/9991/74156/12. Окрім вищевикладеного, Суд звертає увагу, що за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками/продавцями товару (послуг) податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит. Платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару (послуг) вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію. Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03.07.2013 року по справі № К/800/27746/13. Крім того, за п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 "Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними": при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі. Крім того, відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Пунктом 200.2 статті 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. Згідно з пунктом 200.3 статті 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху та його зв'язку із господарською діяльністю платника податків підтверджується первинними документами, зокрема, податковими накладними, видатковими накладними, банківськими виписками, товарно-транспортними накладними, тощо. Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є документами первинного обліку. З Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 р. № 1936/11/13-11, зі змісту якого вбачається, що за для вжиття належних заходів із метою встановлення обставин по справі суди повинні витребувати ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати певні обставини по справі. У разі ненадходження витребуваних додаткових доказів у строк, установлений судом, спір може бути розв'язано на підставі наявних у справі доказів. У відповідності до вищезазначених приписів Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11: “судам апеляційної інстанції при вирішенні питання про прийняття доказів, які не досліджувалися судом першої інстанції, варто враховувати приписи частини другої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України. Згідно з наведеною нормою, суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Отже, у разі дослідження судом апеляційної інстанції доказів, які не досліджувалися в суді першої інстанції, апеляційний суд повинен зазначити у своєму рішенні поважні причини, з яких такі докази не могли бути надані до суду першої інстанції. Наведене стосується також і доказів, які були витребувані судом першої інстанції, але не були надані позивачем або відповідачем.”. Таким чином, Суд приходить до висновку щодо правомірності формування Позивачем даних податкового обліку, а Відповідачем не надано Суду жодних доказів та письмових пояснень - на підставі чого прийнятті оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Також, Суд звертає увагу й на принцип індивідуальної юридичної відповідальності, що закріплений статтею 61 Конституції України. Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини (надалі також - ЄСПЛ). Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» ЄСПЛ дійшов такого висновку: «... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності». Вищенаведений висновок ЄСПЛ повторно підтвердив у рішенні по справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії». У пункті 23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б. Судом встановлено, що придбання Позивачем у контрагентів послуг безпосередньо пов'язане із його господарською діяльністю, а здійснені господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами. Враховуючи зазначене, Суд приходить до висновку, що під час проведення перевірки Відповідачем не встановлено наявності належних доказів неправомірного формування Позивачем податкового кредиту та витрат; матеріали справи аналогічних доказів в собі також не містять, внаслідок чого податкові повідомлення-рішення від 03.12.2015 року №0005422202 та №0005432202 підлягають визнанню протиправним та скасуванню. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України. Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, Контролюючим органом не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Позивача підлягає задоволенню. Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 122, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ: 1. Адміністративний позов задовольнити повністю. 2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві від №0005422202 та №0005432202 від 03.12.2015  року. 3. Стягнути з Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві за рахунок державних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕКЛЕН» (код за ЄДРПОУ 34428005) судові витрати в сумі 6793,02 грн. (шість тисяч сімсот дев'яносто три гривні 02 коп.). Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Суддя                                                                                                А.Б. Федорчук