Рішення

від 28.02.2017 по справі 910/1470/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2017Справа №910/1470/17

За позовом Київської місцевої прокуратури № 5 в інтересах держави в особі

Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю ТОП Нерухомість

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

1. Оболонська районні в місті Києві державна адміністрація

2. Комунальне підприємство Керуюча компанія з обслуговування

житлового фонду Оболонського району м. Києва

про витребування майна

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від прокуратури Вакулюк Д.С. - посвідчення № 041070 від 03.02.2016

від позивача не з'явився

від відповідача не з'явився

від третьої особи-1 Палій Є.В. - по дов. № 104-156 від 10.01.2017

від третьої особи-2 Височанська Т.М. - по дов. № б/н від 03.01.2017

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Київської місцевої прокуратури № 5 в інтересах держави в особі Київської міської ради про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю ТОП Нерухомість нерухомого майна - нежитлових приміщень АДРЕСА_1 на користь власника - територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 1605 від 12.09.2012 зазначені вище нежитлові приміщення належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва та передані до сфери управління Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації. Розпорядженням Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації № 41 від 31.05.2015 спірні приміщення закріплені на праві господарського відання за Комунальним підприємством Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва . Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 76389603 від 20.12.2016 право власності на спірні приміщення за ТОВ ТОП Нерухомість . Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 14.04.200 у справі № 226622280 встановлено факт належності права власності на спірні приміщення за ОСОБА_4 За наданою Дарницьким районним судом м. Києва інформацією матеріали справи № 226622280 в провадженні суду не перебувають та номер справи не відповідає встановленим параметрам. Приватним нотаріусом ОСОБА_5 27.04.2016 було проведено реєстрацію права об'єкта нерухомого майна на ТОВ ТОП Нерухомість , директороОСОБА_9 є ОСОБА_4 Отже, ОСОБА_4 використовуючи неіснуюче рішення суду незаконно заволодів майном, що є власність територіальної громади м. Києва, а тому спірні приміщення підлягають витребуванню від ТОВ ТОП Нерухомість .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2017 порушено провадження у справі № 910/1470/17; залучено до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Оболонську районну в місті Києві державну адміністрацію та Комунальне підприємство Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва ; розгляд справи № 910/1470/17 призначено на 21.02.2017.

Третя особа-2 у поданих 16.02.2017 до відділу діловодства суду поясненнях позовні вимоги прокуратури підтримує повністю посилаючи на наступне. Відповідно до розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 1605 від 12.09.2012, № 2131 від 29.11.2012 та розпорядження Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації № 524 від 09.10.2012 житлові будинки АДРЕСА_2 загальною площею 204,0 кв. м. на першому поверсі та АДРЕСА_3, в місті Києві, загальною площею 487,60 кв. м. на першому поверсі були передані в комунальну власність територіальної громади міста Києва, до сфери управління Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації та закріплені на праві господарського віддання за комунальним підприємством Житлосервіс Приозерне Оболонського району у місті Києві. Пунктом першим розпорядження Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації № 41 від 31.01.2015 Про деякі питання комунального майна територіальної громади міста Києва, що віднесено до сфери управління Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації (додаток 3 до розпорядження) зазначені житлові будинки закріплено на праві господарського відання за КП Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва . Майно, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади міста Києва може бути відчужене виключно Київською міською радою в порядку приватизації або в інший спосіб, передбачений законом. Як вбачається з інформаційної довідки № 68448664 від 19.09.2016 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта 29.03.2016 державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Коровайко О.С. проведено державну реєстрацію права власності спірні приміщення за ОСОБА_4, на підставі рішення Дарницького районного суду м. Києва від 14.04.2000 у справі № 2266222800. Згідно наявної в КП Керуюча компанія інформації, Київською міською радою та/або її виконавчим органом (Київською міською державною адміністрацією) жодних рішень про відчуження зазначених нежитлових приміщень не приймалось. Дарницький районний суд м. Києва листом від 20.10.2016 № 5-1395/16 повідомив, що справа за позовом ОСОБА_4 відповідно алфавітних показників за період з 2000-2005 роки не зареєстрована. Отже, ОСОБА_4, що є директором ТОВ ТОП Нерухомість , використовуючи зазначене неіснуюче рішення суду здійснив дії щодо реєстрації нерухомого майна та передачі його до статутного капіталу ТОВ ТОП Нерухомість . Вважає, що ОСОБА_4 спірним нерухомим майном заволодів та користується незаконно, а тому таке майно підлягає поверненню законному володільцю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/1470/17 від 21.02.2017, у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника відповідача та невиконанням відповідачем і третьою особою-1 вимог ухвали про порушення провадження у справі від 31.01.2017, розгляд справи відкладено на 28.02.2017.

Прокуратура в судовому засіданні 28.02.2017 позовні вимоги підтримала повністю.

Позивач в судове засідання 28.02.2017 не з'явився.

Відповідач в судове засідання 28.02.2017 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав.

Третя особа-1 в судовому засіданні 28.02.2017 позовні вимоги прокуратури підтримала повністю.

Третя особа-2 в судовому засіданні 28.02.2017 позовні вимоги прокуратури підтримала повністю.

В судовому засіданні 28.02.2017, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників прокуратури та третіх осіб, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 1605 від 12.09.2012 Про безоплатне прийняття відомчого житлового фонду, службового житла, зовнішніх інженерних мереж ПАТ ХК Київміськбуд до комунальної власності територіальної громади міста Києва жилий будинок за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 487,6 кв. м. прийнято до комунальної власності територіальної громади міста Києва та передано до сфери управління Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації.

Згідно з розпорядженням Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації № 41 від 31.01.2015 Про деякі питання комунального майна територіальної громади міста Києва, що віднесене до сфери управління Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації жилий будинок за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 487,6 кв. м. закріплено на праві господарського відання за Комунальним підприємством Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва .

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 14.04.2000 у справі № 2266222800 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_8 та Державне комунальне підприємство Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна встановлено факт належності права власності групи нежилих приміщень загальною площею 487,6 кв. м., яка складається з приміщень АДРЕСА_3 за ОСОБА_4 та зобов'язано Державне комунальне підприємство Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна зареєструвати право власності на вказану групу приміщень за ОСОБА_4

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 76389603 від 20.12.2016 право власності на приміщення АДРЕСА_3 зареєстровані за ТОВ ТОП Нерухомість .

Дарницький районний суд м. Києва листом № 5/979/2016 від 02.08.2016 на запит слідчого СВ Оболонського УПГУНП у м. Києві повідомив, що матеріали справи за № 2266222800 за 2000 рік в провадженні Дарницького районного суду м. Києва не перебувають; одночасно звернуто увагу на те, що відповідно до Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді номер судової справи та інших матеріалів, розгляд яких передбачається процесуальним законодавством, складається з відповідного індексу та порядкового номера обліково-статистичної картки на судову справу чи реєстраційного журналу із зазначенням через дріб двох останніх цифр поточного року. Наприклад № 1-30/06, де: 1 - індекс кримінальної справи, 30 - номер справи, 06- рік.

Дарницький районний суд м. Києва на запит Київської прокуратури № 5 надав відповідь № 5/79/2017 від 17.02.2017, в якій повідомив, що за даними автоматизованої системи документообігу справи за участю ОСОБА_4 до ОСОБА_8 та Державне комунальне підприємство Київське міське бюро технічної інвентаризації про встановлення факту належності права власності групи нежилих приміщень не значиться.

Відповідно до п. 8 ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Спір виник в зв'язку з тим, що Київська міська рада рішення про відчуження спірного майна не приймала та ОСОБА_4, який є директором ТОВ ТОП Нерухомість використовуючи неіснуюче рішення суду, незаконно заволодів майном, що є власністю територіальної громади міста Києва, а тому приміщення на підставі ст. 387 Цивільного кодексу України підлягають витребуванню.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги прокуратури не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів , а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 Цивільного кодексу України встановлює, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення.

Спосіб захисту цивільних прав шляхом припинення дії, яка порушує право пов'язаний зі вчиненням іншою особою незаконних дій, спрямованих на порушення права, належного особі. Так, зокрема, цей позов може подаватися у випадках, коли іншою особою чиняться перешкоди у здійснення власником повноважень користування та розпорядження належним йому майном (стаття 391 ЦК).

Спосіб захисту шляхом відновлення становища, яке існувало до порушення права пов'язаний з застосуванням певних заходів, спрямованих на відновлення порушеного суб'єктивного права особи у тому стані, в якому воно існувало до його порушення. Тобто, для того, щоб подати цей позов необхідно, щоб суб'єктивне право не було припинене, і його можна було відновити шляхом усунення наслідків правопорушення. Цей спосіб захисту може знаходити свій прояв у вимогах про виселення особи з незаконно зайнятого нею приміщення; про усунення перешкод у здійсненні права власності; про застосування наслідків недійсного правочину; про заборону використання твору без дозволу автора.

Розподіл тягаря доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Одним із способів захисту права власності є витребування майна із чужого незаконного володіння. Згідно зі ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Тобто витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речево-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і таке майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння (це факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та ін.).

Тобто, на позивача покладається обов'язок доказування факту порушення його прав як власника майна, наявності вини відповідача у тому, що права позивача, як власника майна, порушені, а також того, що відповідач користується майном незаконно, без відповідної правової підстави.

Отже, враховуючи вимоги зазначеної норми, при зверненні до суду із позовом саме на позивача покладено обов'язок довести суду належними засобами доказування факт, що належне йому майно знаходиться саме у відповідача без відповідної правової підстави.

Стаття 328 Цивільного кодексу України визначає, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з п. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 317 Цивільного кодексу України право володіння, користування та розпорядження майном належить його власникові.

Відповідно до ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі (нерухоме майно), обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень право власності підлягає державній реєстрації.

В матеріалах справи наявний лист Комунального підприємства Київської міської ради Київське міське бюро технічної інвентаризації № 16066 (И-2016) від 21.12.2016 в якому повідомляється, що згідно з даними Бюро інформація стосовно нерухомого майна, в тому числі за адресою: АДРЕСА_3 у Бюро відсутня.

Позивачем належними засобами доказування не доведено, що на момент вчинення запису про право власності на спірні приміщення за відповідачем (29.03.2016) він є власником спірного майна.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується прокуратури, яка мала довести наявність тих обставин, на підставі яких вона звернулася до господарського суду з позовними вимогами про витребування майна.

З урахуванням викладеного суд вважає, що позовні вимоги Київської місцевої прокуратури № 5 в інтересах держави в особі Київської міської ради необґрунтовані та задоволенню не підлягають повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на прокуратуру.

Керуючись ст. 49, ст.ст. 80, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 07.03.2017.

Суддя В.В.Сівакова