Постанова

від 07.06.2017 по справі 910/1470/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" червня 2017 р. Справа№ 910/1470/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Чорної Л.В.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання - Куценко К.Л.,

за участю представників:

від позивача: Брунь Ю.І. - представник за довіреністю № 225- КМР-3993 від 17.12.2016,

від відповідача: не з'явились;

від третьої особи 1: Палій Є.В. - представник за довіреністю № 104-3623 від 10.05.2017;

від третьої особи 2: не з'явились;

від прокуратури: Вакулюк Д.С. - посвідчення № 041070 від 03.02.2016;

розглянувши апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва

на рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2017

у справі № 910/1470/17 (суддя - Сівакова В.В.)

за позовом Київської місцевої прокуратури № 5 в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОП Нерухомість"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1. Оболонська районна в місті Києві державна адміністрація (третя особа 1)

2. Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва" (третя особа 2)

про витребування майна,

ВСТАНОВИВ:

Київська місцева прокуратура № 5 в інтересах держави в особі Київської міської ради (надалі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОП Нерухомість" (надалі - відповідач) про витребування у ТОВ ТОП Нерухомість нерухомого майна - нежитлових приміщень № 52 (площею 207,3 кв. м.), № 53 (площею 34,4 кв. м.), № 54 (площею 31,1 кв. м.), № 55 (площею 23,0 кв. м.), № 56 (площею 32,1 кв. м.), № 57 (площею 78,5 кв. м.), № 58 (площею 11,2 кв. м.), № 59 (площею 17,0 кв. м.), № 60 (площею 41,4 кв. м.), № 61 (площею 11,6 кв. м.), загальною площею 487,6 кв. м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1, на користь власника - територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 1605 від 12.09.2012 зазначені вище нежитлові приміщення належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва та передані до сфери управління Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації. Розпорядженням Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації № 41 від 31.05.2015 спірні приміщення закріплені на праві господарського відання за Комунальним підприємством Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва . Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 76389603 від 20.12.2016 право власності на спірні приміщення зареєстровані за ТОВ ТОП Нерухомість . Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 14.04.200 у справі № 226622280 встановлено факт належності права власності на спірні приміщення за ОСОБА_5 За наданою Дарницьким районним судом м. Києва інформацією матеріали справи № 226622280 в провадженні суду не перебувають та номер справи не відповідає встановленим параметрам. Приватним нотаріусом Синьовид І.О. 27.04.2016 було проведено реєстрацію права власності об'єкта нерухомого майна на ТОВ ТОП Нерухомість , директором якого є ОСОБА_5 Отже, ОСОБА_5 використовуючи неіснуюче рішення суду незаконно заволодів майном, що є власність територіальної громади м. Києва, а тому спірні приміщення підлягають витребуванню від ТОВ ТОП Нерухомість .

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.02.2017 в позові відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Заступник прокурора міста Києва звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2017 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2017 апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2017 у справі № 910/1470/17 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 10.05.2017.

У зв'язку з перебуванням судді Гаврилюка О.М., який не є суддею-доповідачем на лікарняному, відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 10.05.2017, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Коротун О.М., судді: Чорна Л.В., Сулім В.В., вказана судова колегія ухвалою від 10.05.2017 прийняла апеляційну скаргу у даній справі до свого провадження та розглянула її по суті.

Розгляд справи відкладався.

В судовому засіданні 07.06.2017 представник прокуратури апеляційну скаргу у даній справі підтримав, просив її задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати з прийняттям нового про задоволення позову повністю. Окрім цього подав клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи в порядку ст. 101 ГПК, зокрема, наказ Регіонального відділення Фонду Державного майна України по місту Києву № 411 від 12.07.1999. Неможливість подання якого обґрунтував тим, що вказаний лист було отримано прокуратурою лише в травні 2017, що унеможливлювало подання такого доказу до ухвалення рішення судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції визнав причини неподання такого доказу до суду першої інстанції поважними (з урахуванням листа ПрАТ Холдингова компанія Київміськбуд від 31.05.2017) та долучив вказані документи до матеріалів справи в порядку ст. 101 ГПК.

Представники позивача та третьої особи 1 в судовому засіданні 07.06.2017 апеляційну скаргу також підтримали, просили її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати з прийняттям нового про задоволення позову повністю.

Представник третьої особи 2 в судове засідання 07.06.2017 не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Жодних заяв, клопотань від учасника не надходило.

Представник відповідача в судове засідання 07.06.2017 не з'явився. Разом з цим, ухвала суду від 10.05.2017 про відкладення розгляду апеляційної скарги на 07.06.2017 (відправлена на адресу сторони, що вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 04210, м. Київ, вул. Йорданська, буд. 14-А, прим. 41) повернулась із відміткою: "За закінченням встановленого строку зберіганні".

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Таким чином, відповідач є належним чином повідомлений про час та місце судового засідання. Про причини неявки суд не повідомили, жодних клопотань, заяв від останьго не надходило.

Враховуючи те, що явка представників учасників апеляційного провадження судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість здійснення перевірки рішення Господарського суду міста Києва в апеляційному порядку за відсутності представників відповідача та третьої особи 2, які були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, додаткових письмові пояснення, заслухавши пояснення присутніх представників учасників апеляційного провадження, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема і з наказу Регіонального відділення Фонду Державного майна України по місту Києву № 411 від 12.07.1999 процес приватизації акціонерного товариства Холдингової компанії Київміськбуд було завершено та передано у власність АТ Холдингової компанії Київміськбуд перелік нерухомого майна. Згідно з додатком до вказаного наказу до майна, яке було передано товариству, зокрема, входило нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

В подальшому, розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 1605 від 12.09.2012 Про безоплатне прийняття відомчого житлового фонду, службового житла, зовнішніх інженерних мереж ПАТ ХК Київміськбуд до комунальної власності територіальної громади міста Києва жилий будинок за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 487,6 кв. м. прийнято до комунальної власності територіальної громади міста Києва та передано до сфери управління Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації.

Згідно з розпорядженням Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації № 41 від 31.01.2015 Про деякі питання комунального майна територіальної громади міста Києва, що віднесене до сфери управління Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації жилий будинок за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 487,6 кв. м. закріплено на праві господарського відання за Комунальним підприємством Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва .

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 14.04.2000 у справі № 2266222800 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7 та Державне комунальне підприємство Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна встановлено факт належності права власності групи нежилих приміщень загальною площею 487,6 кв. м., яка складається з приміщень № 52 - 207,3 кв. м., № 53 - 34,4 кв. м., № 54 - 31,1 кв. м., № 55 - 23,0 кв. м., № 56 - 32,1 кв. м., № 57 - 78,5 кв. м., № 58 - 11,2 кв. м., № 59 - 17,0 кв. м., № 60 - 41,4 кв. м., № 61 - 11,6 кв. м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 та зобов'язано Державне комунальне підприємство Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна зареєструвати право власності на вказану групу приміщень за ОСОБА_5

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 76389603 від 20.12.2016 право власності на приміщення № 52 - 207,3 кв. м., № 53 - 34,4 кв. м., № 54 - 31,1 кв. м., № 55 - 23,0 кв. м., № 56 - 32,1 кв. м., № 57 - 78,5 кв. м., № 58 - 11,2 кв. м., № 59 - 17,0 кв. м., № 60 - 41,4 кв. м., № 61 - 11,6 кв. м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані за ТОВ ТОП Нерухомість .

Спір виник в зв'язку з тим, що Київська міська рада рішення про відчуження спірного майна не приймала та ОСОБА_5, який є директором ТОВ ТОП Нерухомість використовуючи неіснуюче рішення суду, незаконно заволодів майном (що є власністю територіальної громади міста Києва), яке в подальшому передав до статутного капіталу ТОВ ТОП Нерухомість , а тому позивач звернувся з відповідним позовом про його витребування.

Розглядаючи спір по суті у даній справі, суд першої інстанції зазначив, що позивачем належними засобами доказування не доведено, що на момент вчинення запису про право власності на спірні приміщення за відповідачем (29.03.2016) він є власником спірного майна, а тому в позові відмовив. Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками місцевого господарського суду, що обґрунтовується наступним.

Відповідно до ст.ст. 99, 101 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ч. 5 ст. 16 ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до ст. 8 ЗУ Про столицю України - місто-герой Київ місцеве самоврядування у місті Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні в місті ради (у разі їх утворення) та їх виконавчі органи.

Статтею 1 Регламенту Київської міської ради, затвердженого рішенням від 7 липня 2016 року № 579/579 Про Регламент Правові засади діяльності Київради Київрада - представницький орган місцевого самоврядування, що представляє територіальну громаду міста Києва та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, Європейською Хартією місцевого самоврядування та додатковим протоколом до неї, законами України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про столицю України - місто-герой Київ", "Про статус депутатів місцевих рад", іншими законами України та Статутом територіальної громади міста Києва.

Згідно з положеннями ст. 25 ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання. Відповідно до п. 30 вказаної статті прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об'єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади;

Відповідно до ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Таким чином, з урахуванням вказаних вище норм матеріального права та враховуючи розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 1605 від 12.09.2012 Про безоплатне прийняття відомчого житлового фонду, службового житла, зовнішніх інженерних мереж ПАТ ХК Київміськбуд , відповідно до якого до комунальної власності територіальної громади міста Києва було передано жилий будинок за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 487,6 кв. м., суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновок місцевого господарського суду про відсутність доказів перебування спірного майна у розпорядженні позивача.

Щодо доводів прокуратури про здійснення реєстрації права власності за відповідачем на спірне нерухоме майна на підставі неіснуючого рішення, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як зазначалось раніше, рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 14.04.2000 у справі № 2266222800 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7 та Державне комунальне підприємство Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна встановлено факт належності права власності групи нежилих приміщень загальною площею 487,6 кв. м., яка складається з приміщень № 52 - 207,3 кв. м., № 53 - 34,4 кв. м., № 54 - 31,1 кв. м., № 55 - 23,0 кв. м., № 56 - 32,1 кв. м., № 57 - 78,5 кв. м., № 58 - 11,2 кв. м., № 59 - 17,0 кв. м., № 60 - 41,4 кв. м., № 61 - 11,6 кв. м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 та зобов'язано Державне комунальне підприємство Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна зареєструвати право власності на вказану групу приміщень за ОСОБА_5

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 76389603 від 20.12.2016 право власності на приміщення № 52 - 207,3 кв. м., № 53 - 34,4 кв. м., № 54 - 31,1 кв. м., № 55 - 23,0 кв. м., № 56 - 32,1 кв. м., № 57 - 78,5 кв. м., № 58 - 11,2 кв. м., № 59 - 17,0 кв. м., № 60 - 41,4 кв. м., № 61 - 11,6 кв. м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані за ТОВ ТОП Нерухомість .

Відповідно до ст. 2 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції, чинній на момент реєстрації права власності за відповідачем на спірне майно) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Дарницький районний суд м. Києва листом № 5/979/2016 від 02.08.2016 на запит слідчого СВ Оболонського УПГУНП у м. Києві повідомив, що матеріали справи за № 2266222800 за 2000 рік в провадженні Дарницького районного суду м. Києва не перебувають; одночасно звернуто увагу на те, що відповідно до Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді номер судової справи та інших матеріалів, розгляд яких передбачається процесуальним законодавством, складається з відповідного індексу та порядкового номера обліково-статистичної картки на судову справу чи реєстраційного журналу із зазначенням через дріб двох останніх цифр поточного року. Наприклад № 1-30/06, де: 1 - індекс кримінальної справи, 30 - номер справи, 06- рік.

Дарницький районний суд м. Києва на запит Київської прокуратури № 5 надав відповідь № 5/79/2017 від 17.02.2017, в якій повідомив, що за даними автоматизованої системи документообігу справи за участю ОСОБА_5 до ОСОБА_7 та Державне комунальне підприємство Київське міське бюро технічної інвентаризації про встановлення факту належності права власності групи нежилих приміщень не значиться.

Так, за результатами виявлення прокуратурою вказаного факту в Оболонському УП ГУ НП в м.Києві було порушено кримінальне провадження № 42014100050000286 від 05.07.2016 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч.1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України.

Згідно ч.1 і 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Порушення цивільного права чи інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

За приписами ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 1 і 2 даної норми).

Підстави припинення права власності визначені ст. 346 ЦК України.

Відповідно ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Віндикаційним визнається позов власника, що не володіє, до невласника, що незаконно володіє, про вилучення майна в натурі. Сторонами у віндикаційному позові виступають власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний). Під незаконним володінням варто розуміти усяке фактичне володіння річчю, якщо воно не має правової підстави, або правова підстава якого відпала, або правова підстава якого недійсна.

Статтею 396 ЦК України встановлено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права відповідно до положень глави 29 ЦК України, в тому числі і на витребування цього майна від добросовісного набувача. (Аналогічні висновки зазначені в постанові Верховного Суду України від 18.01.2017 у справі № 6-2776цс16, правова позиція в якій на підставі ст. 111-28 ГПК є обов'язковою для судів при застосуванні таких норм права).

Так, суд апеляційної інстанції з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів та зазначених норм матеріального права дійшов висновку, що відповідач набув право власності на підставі неіснуючого судового рішення, тобто фактично без правової підстави (вказане твердження не було спростовано ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час апеляційного перегляду рішення місцевого господарського суду). А тому позовні вимоги про витребування спірного майна на користь територіальної громади є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню на підставі ст. 387 ЦК.

Окрім цього, суд апеляційної інстанції зазначає, що до правовідносин про витребування земельних ділянок із володіння набувачів та повернення їх у власність держави підлягає застосуванню стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція), відповідно до якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21 лютого 1986 року, Щокін проти України від 14 жовтня 2010 року, Сєрков проти України від 7 липня 2011 року, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23 листопада 2000 року, Булвес АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року, Трегубенко проти України від 2 листопада 2004 року, East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно суспільний , публічний інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Отже правовідносини, пов'язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять суспільний , публічний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання справедливого балансу в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в даному випадку не підлягає до застосування положення ст. 1 Першого протоколу, оскільки відповідач незаконним шляхом набув права власності на спірне майно, що виключає визнання його добросовісним набувачем.

З урахуванням вказаних вище норм, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, відповідач незаконно, без відповідної правової підстави заволодів спірним майном, а тому такі позовні вимоги слід задовольнити.

Отже, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову повністю.

Судові витрати покладаються на відповідача в порядку ст. 49 ГПК.

Керуючись статтями 32-34, 36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2017 у справі № 910/1470/17 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2017 у справі № 910/1470/17 - скасувати з прийняттям нового рішення про задоволення позову повністю.

Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю ТОП Нерухомість (04210, м. Київ, вул. Йорданська, буд. 14-А, прим. 41, ідентифікаційний код юридичної особи 40441453) нерухоме майно - нежитлові приміщення № 52 (площею 207,3 кв. м.), № 53 (площею 34,4 кв. м.), № 54 (площею 31,1 кв. м.), № 55 (площею 23,0 кв. м.), № 56 (площею 32,1 кв. м.), № 57 (площею 78,5 кв. м.), № 58 (площею 11,2 кв. м.), № 59 (площею 17,0 кв. м.), № 60 (площею 41,4 кв. м.), № 61 (площею 11,6 кв. м.), загальною площею 487,6 кв. м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1, на користь власника - територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТОП Нерухомість (04210, м. Київ, вул. Йорданська, буд. 14-А, прим. 41, ідентифікаційний код юридичної особи 40441453) на користь Прокуратури міста Києва (03150, м. Київ, вул. Предславинська 45/9, ідентифікаційний код юридичної особи 02910019) 31 991 (тридцять одну тисячу дев'ятсот дев'яносто одну) грн 43 коп судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 35 190 (тридцять п'ять тисяч сто дев'яносто) грн 57 коп судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

4. Видачу наказів доручити місцевому господарському суду.

5. Матеріали справи № 910/1470/17 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у встановленому чинним законодавством порядку.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді Л.В. Чорна

В.В. Сулім