Рішення

від 01.03.2017 по справі 910/9999/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.2017Справа №910/9999/16

Суддя Господарського суду міста Києва Карабань Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова

корпорація України

до товариства з обмеженою відповідальністю ВЕСТДОНБУД

про стягнення заборгованості в розмірі 880 000,00 грн,

за участю представників сторін:

від позивача: Махиніч Н.В. (довіреність № 828 від 30.12.2016);

від відповідача: Гробов А.І. (довіреність № 0102/2017-1 від 01.02.2017);

вільні слухачі : ОСОБА_3 (паспорт НОМЕР_1 від 30.01.2008);

ОСОБА_4 (паспорт НОМЕР_2 від 30.10.2002),

В С Т А Н О В И В:

У травні 2016 року до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України (далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю ВЕСТДОНБУД (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 880 000,00 грн.

Позовні вимоги були обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань передати оплачений позивачем товар та супровідні документи до нього за договором поставки № ОДН 089 Я-С від 16.05.2014 (далі - договір).

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду та на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України просив стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 880 000,00 грн, як такі що набуті відповідачем безпідставно.

Провадження у справі № 910/9999/16 порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2016 та призначено її розгляд на 22.06.2016.

22.06.2016 через загальний відділ діловодства суду представник позивача подав письмові пояснення щодо порядку оплати та поставки товару, передбаченого умовами укладеного сторонами договору.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 01.06.2016 не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2016 розгляд справи відкладено на 11.07.2016.

08.07.2016 через загальний відділ діловодства суду представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку її розгляду.

11.07.2016 через загальний відділ діловодства суду представник позивача подав уточнення до позовної заяви, в яких просив суд стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 880 000,00 грн на підставі ст. 670 Цивільного кодексу України, якою передбачено право позивача, як покупця, вимагати повернення грошової суми, сплаченої за непоставлений товар.

У судовому засіданні представники сторін надали суду пояснення по суті спору.

Суд розглянув і задовольнив клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи та продовження строку її розгляду.

Суд також розглянув уточнення до позовної заяви, подані представником позивача, та виходячи зі змісту вказаної заяви, а також змісту раніше поданого позову і конкретних обставин справи, дійшов висновку про те, що уточнення до позовної заяви є зміною підстав позову.

З огляду на те, що зазначені уточнення до позовної заяви були подані представником позивача до початку розгляду справи по суті, дана заява була прийнята судом до розгляду на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2016 розгляд справи відкладено на 25.07.2016.

25.07.2016 через загальний відділ діловодства суду представник позивача подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке було задоволено судом, а також письмові пояснення, в яких зазначив, що видаткова накладна № 15 від 18.06.2014 на суму 880 000,00 грн від імені позивача підписана представником - ОСОБА_3, однак відповідно до його пояснень, зазначеному представнику невідомо про обставини підписання вказаної накладної та поставку товару, зазначеного у цій видатковій накладній. Вважав, що видаткова накладна № 15 не підтверджує факт поставки відповідачем товару, ще й тому, що складена - 18.06.2014, проте у ній зазначено, що ОСОБА_3 діяв на підставі довіреності № 12, складеної - 09.07.2014.

У судове засідання представники сторін з'явились, представник відповідача подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке було задоволено судом, а також відзив на позовну заяву, в якому, зокрема, зазначив, що фактично оплата товару здійснювалась після того, як склад, на який надходив товар, підтверджував якісні показники та залікову вагу товару, а також вказав, що супровідні документи до товару, перелік яких визначений умовами договору, був переданий до регіональних представництв позивача в Одеській та Миколаївській областях. З огляду на викладене, просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

Судом було винесено на розгляд питання про призначення судової експертизи, представники сторін - не заперечували.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2016 у даній справі призначено судову почеркознавчу експертизу, на розгляд судового експерта винесено наступне питання: чи був виконаний підпис від представника позивача ОСОБА_3 на видатковій накладній № 15 від 18.06.2014 чи іншою особою, провадження в справі зупинено, матеріали справи скеровано до експертної установи.

13.02.2017 до Господарського суду міста Києва надійшли повернуті експертною установою матеріали даної справи, а також висновок експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи № 13113/13114/16-32 від 31.01.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2017 провадження в даній справі поновлено, її розгляд призначено на 28.02.2017.

28.02.2017 через загальний відділ діловодства суду представник позивача подав клопотання про виклик у судове засідання для дачі пояснень ОСОБА_3, яке було задоволено судом, а також письмові пояснення, в яких, зокрема, повторно зазначив про невідповідність дати складення видаткової накладної № 15 та довіреності № 12, на підставі якої діяв ОСОБА_3, вважав, що вказана обставина свідчить про помилковість підписання вказаної накладної. Крім того, вказав, що в межах проведеної судової експертизи неможливо документально підтвердити факт поставки товару, оскільки висновком експертів лише підтверджується приналежність підпису відповідній особі.

Представники сторін у судове засідання з'явились та надали суду пояснення щодо обставин справи.

У судовому засіданні було оголошено перерву до 01.03.2017.

01.03.2017 через загальний відділ діловодства суду представник позивача подав клопотання про витребування доказів, у якому просив суд витребувати у відповідача довіреність № 12 від 09.07.2014. Крім того, подав додаткові письмові пояснення, в яких зазначив, що видаткова накладна № 15 від 18.06.2014 була підписана ОСОБА_3 помилково, оскільки представник вважав, що вказана накладна стосується іншого укладеного сторонами договору, а саме - договору поставки № ХРН 020 Я-С від 08.07.2014, адже кількість товару за вказаними договором та видатковою накладною співпадала.

У судовому засіданні ОСОБА_3 надав суду пояснення по суті спору, зазначив, що видаткові накладну № 15 від 18.06.2014 підписав випадково, товар за вказаною накладною не отримував, на місці передання товару присутній не був.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, вважав їх необґрунтованими та безпідставними. Подав відзив на позовну заяву, в якому, зокрема, зазначив, що перевезення товару за видатковою накладною № 15 від 18.06.2014 здійснювалась перевізником - ТОВ Київська торгівельно-транспортна компанія , на підтвердження чого надав копії актів наданих послуг з перевезення, вважав, що факт здійснення відповідачем поставки товару підтверджується також й вказаними актами.

Судом було розглянуто клопотання представника позивача про витребування доказів на відмовлено в його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, що перешкоджають його наданню; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ.

Однак, в порушення вимог ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, представник позивача у клопотанні не навів обставини, що перешкоджають позивачу надати довіреність № 12 від 09.07.2014.

Суд зазначає, що вищевказана довіреність № 12 від 09.07.2014, як документ, яким покупець уповноважує свого представника на отримання товарно-матеріальних цінностей, повинна бути складена саме позивачем, як покупцем за договором, відповідно, її оригінал також повинен зберігатись у позивача.

Крім того, суд зазначає, що довіреність № 12 від 09.07.2014 не являється тим доказом, що доводить або спростовує обставини, встановлення яких має значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що клопотання представника позивача про витребування доказів задоволенню не підлягає.

У судовому засіданні 01.03.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

16.05.2014 між публічним акціонерним товариством Державна продовольчо-зернова корпорація України (далі - позивач або покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю ВЕСТДОНБУД (далі - відповідач або постачальник) був укладений договір поставки № ОДН 089 Я-С (далі - договір), згідно з умовами якого відповідач зобов'язувався передати у власність позивача зерно українського походження врожаю 2014 року (далі - товар), а позивач зобов'язувався вказаний товар прийняти та оплатити вчасно та в повному обсязі.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що постачальник поставляє товар на умовах СРТ ПЕРЕВЕЗЕННЯ ОПЛАЧЕНО ДО згідно правил ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року, за винятком застережень прямо передбачених цим договором. Місце поставки кожної окремої партії товару зазначається в специфікаціях до цього договору, які є його невід'ємними частинами.

Датою поставки товару вважається дата відмітки складу покупця в документах що супроводжують товар, про прийняття товару на складі покупця (п. 4.2 договору).

Відповідно до п. 6.1 договору постачальник зобов'язується передати покупцю одночасно з товаром наступні документи:

1) оригінал видаткової накладної на товар;

2) оригінал податкової накладної на товар.

Згідно з п. 6.1.1 договору в місці поставки на складі покупця постачальник повинен надати наступні документи:

1) оригінал посвідчення про якість товару із зазначенням всіх якісних показників згідно з п. 2.1 цього договору (при поставці з зернового складу);

2) карантинне свідоцтво на Товар (у разі поставки товари з області іншої, ніж область знаходження місця поставки) або компенсувати витрати по оформленню карантинного сертифікату покупцеві в пункті призначення;

3) ветеринарне свідоцтво для фуражного зерна, та копію ветеринарної експертизи, або компенсувати вартість ветеринарної сертифікації в пункті призначення;

4) оригінал товарно-транспортної накладної на товар.

18.06.2014 сторонами була складена видаткова накладна № 15, відповідно до якої відповідач передав, а позивач прийняв ячмінь 3-ого класу в кількості 400 тон загальною вартістю 880 000,00 грн. Вказана накладна засвідчена печаткою Товариства-позивача та підписом його представника за довіреністю № 12 від 09.07.2014 - ОСОБА_3

19.06.2014 позивач сплатив відповідачу грошові кошти в сумі 880 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 14051, копія якого долучена до матеріалів справи.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач стверджував, що:

- відповідач не передав позивачу оплачений ним товар за видатковою накладною № 15 від 18.06.2014, а також не надав передбачений умовами договору перелік супровідних документів до вказаного товару;

- представнику позивача - ОСОБА_3, від імені якого виконаний підпис на видатковій накладній № 15 від 18.06.2014 в графі Отримав(ла) невідомо про обставини її підписання та поставку товару, зазначеного у вказаній накладній;

- видаткова накладна № 15 від 18.06.2014 була підписана ОСОБА_3 помилково, оскільки представник вважав, що вказана накладна стосується іншого укладеного сторонами договору, а саме - договору поставки № ХРН 020 Я-С від 08.07.2014, адже кількість товару за вказаними договором та видатковою накладною співпадала;

- видаткова накладна № 15 не підтверджує факт поставки відповідачем товару, оскільки складена - 18.06.2014, проте у ній зазначено, що ОСОБА_3 діяв на підставі довіреності № 12, складеної - 09.07.2014, тобто на момент підписання вказаної видаткової накладної представник позивача не був ним належним чином уповноважений на отримання товарно-матеріальних цінностей.

На підставі вищевикладеного та посилаючись на ст. 670 Цивільного кодексу України, якою передбачено право покупця вимагати повернення грошової суми, сплаченої за непоставлений товар, позивач просив суд стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 880 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 вказаної статті).

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України № 88 від 24.05.1995, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Послідовний аналіз наведених норм законодавства дає підстави дійти висновку про те, що видаткова накладна є первинним бухгалтерським документом, оскільки складається з метою підтвердження фактичного передання товару від постачальника покупцеві.

З висновку експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи № 13113/13114/16-32 від 31.01.2017 вбачається, що підписи від імені ОСОБА_3 в графі Отримав(ла) зліва від рукописного запису ОСОБА_3 в оригіналах першого та другого екземплярів видаткової накладної № 15 від 18.06.2014, виконані самим ОСОБА_3 рукописним способом без попередньої технічної підготовки та використання технічних засобів.

При цьому, позивачем доказів на підтвердження втрати печатки Товариства, суду не надано.

Крім того, сторонами був складений акт звірки взаємних розрахунків за 2014 рік, в якому також відображені поставка товару, здійснена 18.06.2014, та його оплата, здійснена - 19.06.2014, та підтверджено відсутність заборгованості у сторін одна перед одною станом на 31.12.2014. Вказаний акт засвідчений печаткою Товариства-позивача та підписом іншого його представника - головного бухгалтера Пашкової І.В, його копія долучена до матеріалів справи, а оригінал оглянутий судом в судовому засіданні 01.03.2017.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що станом на 31.12.2014 позивач був обізнаний про відображення у його бухгалтерських документах спірної поставки за видатковою накладною № 15 від 18.06.2014 та її оплати, проте до відповідача з претензіями щодо неналежного виконання умов договору або вимогами поставити товар до травня 2016 року (коли направив лист-вимогу № 130-2-12/2509 від 16.05.2016 та 31.05.2016 звернувся до суду з даним позовом) не звертався, доказів протилежного суду не надав.

Суд також зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що оплата товару, що поставляється за даним договором, проводиться в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом строку зазначеного в специфікаціях до цього договору після останньої з подій зазначених нижче:

- поставка товару;

- визначення його якості і залікової ваги;

- пред'явлення рахунку-фактури;

- передачу покупцю документів, зазначених в п. 6.1 цього договору.

Таким чином, умовами укладеного сторонами договору передбачено, що оплата товару здійснюється позивачем у будь-якому випадку не раніше ніж вказаний товар буде поставлено, визначено його якість і залікову вагу, пред'явлено рахунок-фактуру та передано позивачу супровідні документи, зазначені в п. 6.1 договору. Водночас, з видаткової накладної № 15 від 18.06.2014 та платіжного доручення № 14051 від 19.06.2014 вбачається, що оплата товару відбулась пізніше ніж його поставка.

Крім того, суд зазначає, що згідно з приписами ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України підставою, що надає покупцеві право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми є передання продавцем меншої кількості товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу.

Невиконання або ж неналежне виконання продавцем обов'язку передати покупцеві товаросупровідні документи не тягне за собою наслідки у вигляді повернення грошових коштів, сплачених за товар, що передбачені ст. 670 Цивільного кодексу України.

Щодо актів надання послуг, складених між відповідачем та перевізником - ТОВ Київська торгівельно-транспортна компанія , копії яких долучені відповідачем до матеріалів справи на підтвердження виконання ним обов'язку з поставки товару, суд зазначає, що вказаними актами, як первинними бухгалтерськими документами, підтверджується здійснення господарської операції, що полягає у наданні послуг з організації перевезення товару (ячменю), однак не засвідчується здійснення господарської операції з передання (поставки) товару відповідачем позивачу, факт проведення якої є предметом доказування в даній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи викладене, оцінивши в сукупності надані докази, суд дійшов висновку про те, що позивач не спростував фактичне здійснення відповідачем поставки та передачі йому товару за видатковою накладною № 15 від 18.06.2014 на суму 880 000,00 грн, а тому підстави для задоволення даного позову та повернення відповідачем позивачу грошових коштів у вказаному розмірі відсутні.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки судом в задоволенні позову відмовлено, судові витрати покладаються на позивача та відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 33-34, 43-44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09 березня 2017 року.

Суддя Я.А. Карабань