Ухвала

від 06.03.2017 по справі 910/19883/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

06.03.2017Справа № 910/19883/16

За позовом Казенного підприємства Кіровгеологія

до Товариства з обмеженою відповідальністю НКЛ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області

про стягнення 428 143,67 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Гречух В.М.

від відповідача: не з'явились

від третьої особи: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Казенне підприємство Кіровгеологія звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю НКЛ , в якому просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості за договором оренди нерухомого майна, що належить державній власності №1727 від 30.09.2015 р. та за договором № 12/10/15 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна від 12.10.2015р. у розмірі 428 143,67 грн.; розірвати договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №1727 від 30.09.2015р. у зв'язку із використанням його з нецільовим призначенням та занедбанням майна.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2016 порушено провадження у справі № 910/19883/16, залучено до участі у розгляду даної справи третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області та призначено дану справу до розгляду у судовому засіданні на 28.11.2016 за участю представників сторін та третьої особи, яких зобов'язано надати суду певні документи. Так, позивача, серед іншого, зобов'язано надати суду оригінали доданих до позовної заяви документів для огляду в судовому засіданні; документально підтверджений детальний обґрунтований розрахунок заявленої до стягнення суми заборгованості відповідача перед позивачем за договором на оренду нерухомого майна, що належить до державної власності № 1727 від 30.09.2015 за період з 30.09.2015 та станом на листопад 2016 року з наданням відповідних первинних документів (оригінали для огляду судом, належним чином засвідчені копіїї для долучення до матеріалів справи); докази на підтвердження часткового виконання відповідачем зобов'язань за договором на оренду нерухомого майна, що належить до державної власності № 1727 від 30.09.2015 за період з 30.09.2015 та станом на листопад 2016 року (виписки з банківських рахунків з відтиском печатки банку); документально підтверджений детальний обґрунтований розрахунок заявленої до стягнення суми заборгованості відповідача перед позивачем за договором про відшкодування втрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна № 12-10/15 від 12.10.2015 за період з 12.10.2015 та станом на листопад 2016 року з наданням відповідних первинних документів (оригінали для огляду судом, належним чином засвідчені копіїї для долучення до матеріалів справи); докази на підтвердження часткового виконання відповідачем зобов'язань за договором про відшкодування втрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна № 12-10/15 від 12.10.2015 за період з 12.10.2015 та станом на листопад 2016 року (виписки з банківських рахунків з відтиском печатки банку).

Розгляд даної справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

05.12.2016 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва третя особа подала пояснення у даній справі, в яких зазначає, що орендна плата, отримана за оренду нерухомого майна, спрямовується у частці 70 % - до державного бюджету, а у частці 30 % - державному підприємству, на балансі якого перебуває, тож внаслідок неналежного виконання орендарем своїх зобов'язань Державний бюджет України недоотримав передбачені умови договору надходження коштів за оренду державного майна, своєчасно.

07.12.2016 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 672 909,75 грн., з якої: 542 949, 02 грн. - основний борг, 61 466, 92 грн. - пеня, 33 552, 66 грн. - 10 % штрафу, 28 334, 87 грн. - інфляційних втрат та 6 606, 28 грн. - 3 % річних.

Суд частково відмовив у задоволенні заяви про збільшення розміру позовних вимог, оскільки позивачем додатково заявлено до стягнення суму пені, інфляційних втрат та 3 % річних, які не були заявлені першочергового, що в розумінні ст. 22 ГПК України є одночасною зміною і предмета, і підстав позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2016 продовжено строк розгляду спору у даній справі на п'ятнадцять днів в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

27.12.2016 через відділ автоматизованого документообігу суду представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить суд зменшити позовні вимоги Казенного підприємства Кіровгеологія до Товариства з обмеженою відповідальністю НКЛ в частині відмови позивача від позовних вимог, а саме, розірвання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 30.09.2015 № 1727 та зобов'язання відповідача повернути орендоване майно.

Розглянувши подану позивачем заяву про зменшення розміру позовних вимог, суд відзначає наступне.

Частиною 4 ст. 22 ГПК України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до п. 3.10. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що відмова позивача від позову викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, що долучається до справи. Ця заява підписується позивачем. До прийняття відмови позивача від позову суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

Враховуючи наведе вище, суд відзначає, що подана заява, в розумінні ст.ст. 22, 78 Господарського процесуального кодексу України, не є відмовою від позову.

13.01.2017 представник відповідача через відділ автоматизованого документообігу суду подав клопотання про відкладення розгляду справи, в якій просить розгляд даної справи відкласти на іншу календарну дату та витребувати від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області як сторони договору оренди № 1727 від 30.09.2015 року належним чином оформлені акти звіряння взаєморозрахунків по орендних платежах.

Розгляд справи відкладався в порядку п.п. 1-3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 13.02.2017 оголошено перерву до 06.03.2017.

06.03.2017 через відділ автоматизованого документообігу суду представник відповідача подав клопотання про зупинення провадження у справі, в якому просить суд зупинити провадження у справі № 910/19883/16 за позовом Казенного підприємства Кіровгеологія до Товариства з обмеженою відповідальністю НКЛ про стягнення 428 143, 67 грн. та розірвання договору оренди від 30.09.2015 № 1727 до розгляду Господарським судом міста Києва справи № 910/24427/16 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю НКЛ про стягнення 455 279, 51 грн. та розірвання договору оренди від 30.09.2015 № 1727.

У даному судовому засіданні суд просив позивача надати первинні документи, що зазначені в ухвалі про порушення провадження у справі.

Представник позивача надав копії рахунків та зазначив, що останні є первинними документами.

Суд роз'яснив представнику позивача положення ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та просив надати саме первинні документи щодо сплати відповідачем коштів за спірним договором.

Представник позивача відповідні документи не надав та просив суд відкласти розгляд даної справи.

Проте, суд відхиляє клопотання позивача про відкладення розгляду справи з підстав того, що розгляд даної справи неодноразово відкладався саме через неналежне виконання сторонами вимог ухвали суду та неподання останніми витребуваних судом документів, тож, враховуючи те, що представник позивача вчергове не надав первинних документи на підтвердження викладених у позовній заяві обставин та, при цьому, не навів об'єктивних причин, що унеможливлювали вчасне виконання вимог суду, у зв'язку з чим суд не вбачає підстав для відкладення розгляду даної справи.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з'явились, причин неявки суду не повідомили, однак про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З наведеного випливає, що чинним законодавством України на позивача покладено обов'язок доказування наявності обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог та подання суду відповідних доказів, необхідних для всебічного розгляду справи.

Суд відзначає, що встановити фактичні обставини справи з відповідною достовірністю суд унеможливлений, оскільки позивачем не надано повного обсягу відомостей та доказів на їх підтвердження, які в порядку ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України необхідні для правильного та всебічного розгляду спору.

У відповідності до п.п. 1, 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 Про судове рішення рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. З огляду на вимоги частини першої статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Згідно з п. 2.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.

Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду в зв'язку з виявленням обставин, які перешкоджають розглядові справи, але можуть бути усунуті в майбутньому (п. 4.8. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції ).

Так, неподання позивачем документально підтвердженого детально обґрунтованого розрахунку заявленої до стягнення суми заборгованості відповідача перед позивачем за договором на оренду нерухомого майна, що належить до державної власності № 1727 від 30.09.2015 за період з 30.09.2015 та станом на листопад 2016 року з наданням відповідних первинних документів (оригінали для огляду судом, належним чином засвідчені копії для долучення до матеріалів справи), та документально підтвердженого детально обґрунтованого розрахунку заявленої до стягнення суми заборгованості відповідача перед позивачем за договором про відшкодування втрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна № 12-10/15 від 12.10.2015 за період з 12.10.2015 та станом на листопад 2016 року з наданням відповідних первинних документів (оригінали для огляду судом, належним чином засвідчені копіїї для долучення до матеріалів справи), унеможливлює встановлення судом наявності чи відсутності заборгованості у відповідача перед позивачем, зокрема загального розміру такої заборгованості та підстав для стягнення відповідних грошових коштів у судовому порядку.

При цьому, суд відзначає, що надані позивачем рахунки на підтвердження виконання своїх зобов'язань за спірними договорами в частині надання в оренду нерухомого майна та надання комунальних послуг, не є первинними документами в розумінні ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та не можуть прийматися судом як належні докази.

Між тим, жодних заяв про неможливість подати витребувані судом документи, клопотань, в тому числі про витребування доказів в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, від позивача не надходило, об'єктивних причин, що перешкоджали виконанню вимог суду, позивачем не наведено.

Зазначені докази входять до предмету доказування у даній справі та відповідно до ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України необхідні для повного та всебічного розгляду спору.

При цьому, надані позивачем банківські виписки по рахунки та платіжні доручення на підтвердження часткового виконання відповідачем зобов'язань за спірними договорами, не приймаються судом як належні та допустимі докази у розумінні ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, оскільки оригінали відповідних документів не надані суду для огляду у судовому засіданні, при цьому копії платіжних доручень та банківських виписок по особовому рахунку не засвідчені належним чином, як того вимагає пункт 5.27 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації" (затв. Наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55) відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціали та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту "підпис". Така відмітка проставляється на кожному аркуші засвідченої копії документа.

Крім того, позивачем не надано суду доказів укладення Казенним підприємством Кіровгеологія договору з Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" на здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних доручень.

Позивачем, не надано суду власного письмового підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та немає рішення цих органів з такого спору також унеможливлює встановлення судом наявності чи відсутності підстав для застосування норм п. 2 ч. 1 ст. 80, п. 2 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.

Зазначена довідка має суттєве значення для вирішення даного спору, оскільки норми чинного законодавства України виключають можливість наявності одночасно двох чи більше проваджень та/або рішень за участю тих самих сторін, про той же предмет та з тих самих підстав.

В той же час, у суду відсутня можливість отримати відомості щодо наявності таких спорів та судових рішень самостійно.

Пунктом 5 статті 81 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи вищевикладене, суд визнає причини неподання позивачем витребуваних відомостей неповажними, а оскільки позивач не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, суд залишає позов Казенного підприємства Кіровгеологія до Товариства з обмеженою відповідальністю НКЛ третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області про стягнення 428 143,67 грн. без розгляду відповідно до п. 5. ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим, суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до ч. 4 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право повторно звернутися до господарського суду в загальному порядку.

При цьому, у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції (п. 4.12) зазначено, що у вирішенні питань розподілу судових витрат необхідно мати на увазі, що за змістом пункту 4 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" залишення позову без розгляду тягне за собою повернення сплачених сум судового збору за клопотанням особи, яка їх сплатила (за винятком випадку, коли позов залишено без розгляду в зв'язку з повторною неявкою представника позивача на виклик у засідання господарського суду або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням), якщо такі дії перешкоджали вирішенню спору).

Оскільки, неподання Казенного підприємства Кіровгеологія витребуваних судом матеріалів перешкоджає вирішенню спору по суті, тож підстави для повернення сплаченого судового збору відсутні.

Щодо клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 910/19883/16 за позовом Казенного підприємства Кіровгеологія до Товариства з обмеженою відповідальністю НКЛ про стягнення 428 143, 67 грн. та розірвання договору оренди від 30.09.2015 № 1727 до розгляду Господарським судом міста Києва справи № 910/24427/16 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю НКЛ про стягнення 455 279, 51 грн. та розірвання договору оренди від 30.09.2015 № 1727, суд відзначає, що позов Казенного підприємства Кіровгеологія залишено без розгляду, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про недоцільність задоволення поданого клопотання.

Керуючись п. 5 ч. 1 ст. 81, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

Позов Казенного підприємства Кіровгеологія до Товариства з обмеженою відповідальністю НКЛ третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області про стягнення 428 143,67 грн. - залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Пригунова А.Б.