Рішення

від 05.07.2017 по справі 910/19883/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.2017Справа №910/19883/16

За позовом Казенного підприємства "Кіровгеологія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НКЛ"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача -

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській

області

про стягнення заборгованості, розірвання Договору та повернення майна,

Суддя Літвінова М.Є.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Гречух В.М. за довіреністю № 265/2-7 від 20.01.2017;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Казенне підприємство "Кіровгеологія" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НКЛ", в якому просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості за договором оренди нерухомого майна, що належить державній власності № 1727 від 30.09.2015 та за договором № 12/10/15 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна від 12.10.2015 у розмірі 428 143,67 грн.; розірвати договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 1727 від 30.09.2015 у зв'язку із використанням його з нецільовим призначенням та занедбанням майна.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.11.2016 порушено провадження у справі № 910/19883/16, залучено до участі у розгляду даної справи третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області та призначено дану справу до розгляду у судовому засіданні.

Розгляд даної справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

07.12.2016 через загальний відділ діловодства господарського суду міста Києва позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 672 909,75 грн., з якої: 542 949, 02 грн. - основний борг, 61 466, 92 грн. - пеня, 33 552, 66 грн. - 10 % штрафу, 28 334, 87 грн. - інфляційних втрат та 6 606, 28 грн. - 3 % річних.

Суд частково відмовив у задоволенні заяви про збільшення розміру позовних вимог, оскільки позивачем додатково заявлено до стягнення суму пені, інфляційних втрат та 3 % річних, які не були заявлені першочергового, що в розумінні ст. 22 ГПК України є одночасною зміною і предмета, і підстав позову (ухвала суду від 06.03.2017 у справі №910/19883/16).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.12.2016 продовжено строк розгляду спору у даній справі на п'ятнадцять днів в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

27.12.2016 через відділ автоматизованого документообігу суду представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить суд зменшити позовні вимоги Казенного підприємства Кіровгеологія до Товариства з обмеженою відповідальністю НКЛ в частині відмови позивача від позовних вимог, а саме, розірвання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 30.09.2015 № 1727 та зобов'язання відповідача повернути орендоване майно.

Розглянувши подану позивачем заяву про зменшення розміру позовних вимог, суд зазначив, що подана заява в розумінні ст.ст. 22, 78 Господарського процесуального кодексу України, не є відмовою від позову (ухвала суду від 06.03.2017 у справі №910/19883/16).

Розгляд справи відкладався в порядку п.п. 1-3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 13.02.2017 оголошено перерву до 06.03.2017.

06.03.2017 через відділ автоматизованого документообігу суду представник відповідача подав клопотання про зупинення провадження у справі, в якому просить суд зупинити провадження у справі № 910/19883/16 за позовом Казенного підприємства Кіровгеологія до Товариства з обмеженою відповідальністю НКЛ про стягнення 428 143, 67 грн. та розірвання договору оренди від 30.09.2015 № 1727 до розгляду Господарським судом міста Києва справи № 910/24427/16 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю НКЛ про стягнення 455 279, 51 грн. та розірвання договору оренди від 30.09.2015 № 1727.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.03.2017 вищевказаний позов залишено без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2017 ухвалу господарського суду міста Києва від 06.03.2017 скасовано, справу № 910/19883/16 передано на розгляд господарському суду міста Києва.

Розпорядженням Керівника апарату господарського суду міста Києва від 03.05.2017 № 05-23/1525 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/19883/16. Внаслідок повторного автоматизованого розподілу справу № 910/19883/16 передано на розгляд судді Літвіновій М.Є.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.05.2017 суддею Літвіновою М.Є. прийнято справу № 910/19883/16 до свого провадження, її розгляд призначено на 07.06.2017 року.

Представник позивача в судовому засіданні 07.06.2017 року подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до змісту якої позивач просить суд збільшити позовні вимоги в частині повернення орендованого майна - групи інвентарних об'єктів, а саме комплексу об'єктів нерухомого майна бази відпочинку "Гусарський стан", розташованої за адресою: Київська область, Броварський район, село Літки, вулиця Чоповського, будинок 42.

У судове засідання 07.06.2017 представник відповідача не з'явився, представник відповідача про причини неявки суд не повідомив.

Представник третьої особи в судове засідання 07.06.2017 року не з'явився, проте 07.06.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва подав письмові пояснення, в яких просив розглядати справу без його участі.

Ухвалою господарського суду міста Києва на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено розгляд справи на 21.06.2017.

В судовому засіданні 21.06.2017 року судом прийнято до розгляду подану позивачем в судовому засіданні 07.06.2017 року заяву про збільшення розміру позовних вимог, яка фактично за своїм змістом є уточненням та деталізацію позовних вимог, визначених у позовній заяві щодо повернення орендованого майна, відповідно до змісту якої позивач просить повернути позивачу орендоване майно - групу інвентарних об'єктів, а саме комплексу об'єктів нерухомого майна бази відпочинку "Гусарський стан", розташованої за адресою: Київська область, Броварський район, село Літки, вулиця Чоповського, будинок 42. А отже, справа розглядається в редакції означеної заяви.

У судове засідання 21.06.2017 представники відповідача та третьої особи не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Представник позивача у даному судовому засіданні подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи та підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Разом з тим, представник позивача у даному судовому засіданні подав клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.06.2017 в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк розгляду спору у справі № 910/19883/16 на 15 днів, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 05.07.2017 року.

Представник позивача в судовому засіданні 05.07.2017 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання 05.07.2017 року не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до пунктів 3.9., 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

На підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (інформаційний ресурс https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch ) Товариство з обмеженою відповідальністю НКЛ зареєстровано за адресою: 01033, місто Київ, вулиця Паньківська, будинок 18. Аналогічна адреса відповідача була також вказана позивачем у позовній заяві.

На зазначену адресу відповідача судом на виконання приписів статей 64 та 87 Господарського процесуального кодексу України засобами поштового зв'язку були скеровані ухвали про відкладення розгляду справи із зазначенням часу та місця розгляду справи.

Разом з тим, відповідач в судові засідання не з'явився, відзив на позов і витребувані судом документи не надав, про поважність причин невиконання вимог ухвал суду не повідомив.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Як на тому наголошено у пункті 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка повноважних представників відповідача та третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Разом з тим, суд зазначає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Застосовуючи відповідно до частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України ).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 05.07.2017 року судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.09.2015 року між третьою особою (Орендодавець), та відповідачем (Орендар) було укладено Договір оренди № 1727 (далі - Договір), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме державне нерухоме майно - групу інвентарних об'єктів, а саме - комплекс об'єктів нерухомого майна бази відпочинку "Гусарський стан", розташований за адресою: Київська обл., Броварський район, с. Літки, вул. Чоповського, буд. 42 (склад та характеристика об'єктів нерухомого майна згідно з актом приймання-передачі, що є невід'ємною частиною Договору) (далі - майно); майно належить Державі в особі Державного комітету природних ресурсів України на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Літківської сільської ради 16.03.2005, на підставі рішення від 29.12.2004 № 242 та переліку об'єктів нерухомого майна (додаток до рішення виконавчого комітету Літківської сільської ради від 28.12.2004 №242), право власності зареєстроване Броварським бюро технічної інвентаризації 16.03.2005 реєстраційний №10185276, та обліковується на балансі казенного підприємства "Кіровгеологія" (балансоутримувач); вартість майна визначена згідно з висновком про вартість майна на 31.03.2015 і становить за незалежною оцінкою 5 529 000 грн., без врахування ПДВ (пункт 1.1 Договору);

- майно передається з метою використання за цільовим призначенням - розміщення бази відпочинку (пункт 1.2 Договору);

- орендар вступає в строкове платне користування майном у термін, вказаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами Договору та акта приймання-передачі майна (пункт 2.1 Договору);

- орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (березень 2015 року) 82 935 грн. (пункт 3.1 Договору);

- нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством (пункт 3.2 Договору);

- орендна плата за наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (пункт 3.3 Договору);

- орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, встановлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж (пункт 3.6 Договору);

- орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 Договору співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з врахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (далі - НБУ) на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати (пункт 3.7 Договору);

- у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості (пункт 3.8 Договору);

- надміру сплачена сума орендної плати, що надійшла до бюджету, підлягає в установленому порядку заліку в рахунок майбутніх платежів, а у разі неможливості такого заліку у зв'язку з припиненням орендних відносин - поверненню орендарю (пункт 3.9 Договору);

- Договір укладено строком на 10 років, що діє з 30.09.2015 до 30.09.2025 включно (пункт 10.1 Договору);

- зміни до умов Договору або його розірвання допускаються за взаємною згодою сторін (пункт 10.3 Договору).

Судом встановлено, що позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування окреме нерухоме майно - групу інвентарних об'єктів, загальною площею 1 870,5 кв.м., за адресою: Київська обл., Броварський район, с. Літки, вул. Чоповського, 42, що підтверджується актом приймання-передачі орендованого майна від 02.10.2015, який підписано повноважними представниками Відділення, казенного підприємства "Кіровгеологія" і Товариства, та скріплено печатками вказаних юридичних осіб.

Крім того, 12.10.2015 між позивачем (балансоутримувач) та відповідачем (Орендар) було укладено Договір № 12-10/15 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна, відповідно до п. 1.1. якого балансоутримувач забезпечує обслуговування та експлуатацію комплексу об'єктів нерухомого майна бази відпочинку Гусарський стан , що знаходиться за адресою: Київська область, Броварський район, село Літки, вулиця Чоповського, будинок 42, загальною площею 1870,5 кв.м., а також утримання приналежної території, а Орендар бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до площі що займає орендоване майно.

Згідно з п. 2.2.2. означеного Договору Орендар зобов'язується не пізніше 15-го числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок Балансоутримувача на підставі наданого рахунку-фактури. Розмір плати визначається розрахунком відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна (Додаток 2 до Договору), що є його невід'ємною частиною та може змінюватись у випадку зміни тарифів. При несвоєчасному внесенні плати, сплачувати пеню із розрахунку 5% від несплаченої суми за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Додатком № 2 до Договору передбачено, що розмір витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна складає 6 850, 81 грн.

Водночас, відповідач належним чином взяті на себе за вищевказаними Договорами зобов'язання не виконував, внаслідок чого 20.05.2016 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 2405-Ю про реструктуризацію заборгованості, відповідно до п. 1.1. якого позивач надає відповідачу розстрочку у погашенні заборгованості із орендної плати, що утворилась за Договором оренди нерухомого майна бази відпочинку Гусарський стан № 1727 від 30.09.2015, що належить до державної власності та знаходиться за адресою Київська область, Броварський район, с. Літки, вулиця Чоповського, 42 та знаходиться на балансі відокремленого структурного підрозділу КП Кіровгеологія - Пошуково-зйомочна експедиція № 60 КП Кіровгеологія .

Загальна сума боргу за Договором оренди нерухомого майна бази відпочинку Гусарський стан № 1727 від 30.09.2015 становить 197 313,03 грн. (п. 1.3. Договору).

Пунктом 1.2. Договору передбачено, що боржник щомісяця сплачує за даним договором суму, котра передбачена графіком платежів (Додаток 1), що є невід'ємною частиною договору. Останній платіж повинен бути здійснений до 15.12.2016 року.

Згідно з п. 1.3. Договору Боржник до 15-го числа кожного місяця проводить оплату боргу за даним Договором за умови сплати поточної суми орендної плати за Договором оренди № 1727 від 30.09.2015 на рахунок балансоутримувача.

У разі несвоєчасного внесення плати за Договором боржнику нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення (п. 3.4. Договору).

У частині першій статті 762 ЦК України зазначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами першою та четвертою статті 286 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частинами першою, другою та третьою статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (далі - Закон) орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності.

Орендна плата, встановлена за відповідною методикою, застосовується як стартова під час визначення орендаря на конкурсних засадах.

Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Проте в порушення умов Договору відповідач зобов'язання зі сплати орендної плати за орендоване майно, передане йому в користування, а також з відшкодування витрат на утримання орендованого майна в повному обсязі не виконав, внаслідок чого станом на час розгляду справи за ним утворилась заборгованість в розмірі 542 949,02 грн., з яких 483 740,15 грн. заборгованість по орендній платі за період з лютого 2016 по листопад 2016 року, а також заборгованість з відшкодування витрат на утримання орендованого майна в сумі 59 208,87 грн. за період з грудня 2015 по листопад 2016 року.

Доказів на підтвердження погашення вказаної заборгованості відповідачем суду не подано.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 542 949,02 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім основної суми заборгованості, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 5 975,05 грн.

В частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Разом з тим, згідно з частиною другою статті 343 ГК України і статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми пені та періоди її нарахування, суд вважає, що він є арифметично невірним та таким, що не відповідає приписам ч. 6 ст. 232 ГК України.

За розрахунком суду, розмір пені складає 5 888,34 грн.

Що ж до стягнення 33 552,66 грн. штрафу, слід зазначити таке.

Відповідно до пункту 3.8 Договору у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості

Судом перевірено здійснений позивачем розрахунок 10% штрафу та встановлено, що він є арифметично невірним, проте враховуючи відсутність клопотання позивача про вихід за межі позовних вимог суд задовольняє його в розмірі, заявленому позивачем.

Щодо заявлених позивачем вимог про розірвання Договору, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Як на тому наголошено в п. 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Судом встановлено, що рішенням господарського суду міста Києва від 06.03.2017 у справі № 910/24427/16, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2017, розірвано укладений Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 15; ідентифікаційний код 19028107) та товариством з обмеженою відповідальністю НКЛ (01033, м. Київ, вул. Паньківська, буд. 18; ідентифікаційний код 36792209) договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 30.09.2015 №1727, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстрований в реєстрі за №453.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про припинення в цій частині позовних вимог провадження у справі, у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Що стосується заявлених позивачем вимог про зобов'язання відповідача повернути орендоване майно, суд зазначає наступне.

Статтею 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачені правові наслідки припинення або розірвання договору оренди.

Так, частиною 1 названої норми закону передбачено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Аналогічні положення щодо обов'язку повернення із вказівкою на негайність його здійснення закріплені також в частині 1 статті 785 Цивільного кодексу України.

Пунктом 10.9 Договору передбачено, що у разі припинення або розірвання цього Договору майно протягом трьох робочих днів повертається Орендарем Балансоутримувачу.

Як зазначалось вище, укладений між сторонами Договір оренди був розірваний в судовому порядку, проте в матеріалах справи відсутні докази в підтвердження повернення орендованого майна позивачу (п. 10.10. Договору).

Майно вважається поверненим Балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі. Обов'язок щодо складання акта приймання-передачі про повернення майна покладається на Орендаря.

Проте, в матеріалах справи відсутні жодні докази на підтвердження того, що відповідач повернув орендоване майно позивачу.

Обов'язок відповідача повернути позивачу об'єкт оренди у разі припинення договору найму унормований ст. ст. 785 , 795 Цивільного кодексу України та передбачений умовами пункту 4.9, 4.10. Договору шляхом підписання акта приймання-передачі.

За таких обставин, господарський суд вважає, що позовні вимоги про зобов'язання відповідача повернути орендоване майно позивачу є обґрунтованими.

Відповідно до вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно зі статтею 4-2 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Дана норма кореспондується зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

У відповідності до статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем, у зв'язку з чим, на підставі встановлених під час розгляду справи обставин суд вважає заявлені позивачем вимоги обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Згідно з п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 Про судове рішення рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено часткова обґрунтованість заявлених позовних вимог, а отже вони підлягають частковому задоволенню з урахуванням наведеного.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 80, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Припинити провадження у справі в частині позовних вимог про розірвання Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 1727 від 30.09.2015, який укладено між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області та Товариством з обмеженою відповідальністю НКЛ .

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю НКЛ (01033, місто Київ, вулиця Паньківська, будинок 18; код ЄДРПОУ 36792209) на користь Казенному підприємству Кіровгеологія (01103, місто Київ, вулиця Кіквідзе, будинок 8/9; код ЄДРПОУ 14308279) 542 949 (п'ятсот сорок дві тисячі дев'ятсот сорок дев'ять) грн. 02 коп. основного боргу, 5 888 (п'ять тисяч вісімсот вісімдесят вісім) грн. 34 коп. пені, 33 552 (тридцять три тисячі п'ятсот п'ятдесят дві) грн. 66 коп. штрафу та 10 113 (десять тисяч сто тринадцять) грн. 89 коп. витрат по оплаті судового збору.

4. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю НКЛ (01033, місто Київ, вулиця Паньківська, будинок 18; код ЄДРПОУ 36792209) повернути Казенному підприємству Кіровгеологія (01103, місто Київ, вулиця Кіквідзе, будинок 8/9; код ЄДРПОУ 14308279) орендоване майно - групу інвентарних об'єктів, а саме комплекс об'єктів нерухомого майна бази відпочинку "Гусарський стан", розташований за адресою: Київська область, Броварський район, село Літки, вулиця Чоповського, будинок 42, за Актом приймання-передачі.

5. В іншій частині позову відмовити.

6. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

7. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.07.2017.

Суддя М.Є. Літвінова