Рішення

від 06.03.2017 по справі 913/105/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

06 березня 2017 року Справа № 913/105/17

Провадження №33/913/105/17

За позовом Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» , м.Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Схід-Енерго-А» , м.Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 77 310 грн 00 коп.

Суддя Драгнєвіч О.В.

Секретар судового засідання Дмітрієва К.С.

У засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_1, юрисконсульт 1 категорії станції Кривий Ріг Головного структурного підрозділу "Криворізька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця", за довіреністю посвідченою приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстровано в реєстрі за №2047 від 25.10.2016;

від відповідача: представник не прибув.

С У Т Ь С П О Р У:

Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Схід-Енерго-А» про стягнення штрафу в розмірі 77 310 грн 00 коп.

Як вбачається, позовні вимоги з посиланням на статтю 307 Господарського кодексу України, статті 118, 122 Статуту залізниць України обґрунтовані неправильним зазначенням відповідачем маси вантажу у вагонах №67656868, №60492378 за накладною №49751464 від 25.07.2016.

Ухвалою господарського суду Луганської області 31.01.2016 порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 21.02.2017.

Ухвалою господарського суду Луганської області 21.02.2017 розгляд справи відкладено на 06.03.2017 у зв'язку з неявкою представників сторін та ненадання всіх документів, необхідних для розгляду спору.

В судове засідання 06.03.2017 прибув лише представник позивача, який позов підтримав повністю, просив його задовольнити, надав на виконання вимог ухвали суду письмові пояснення з додатковими документами, які судом розглянуті та долучені до матеріалів справи.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечив участі свого представника в судових засіданнях, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Однак, відповідачем через канцелярію суду подано письмове клопотання, в якому останній не заперечуючи факт невідповідності маси вантажу зазначеної в накладній, просив суд врахувати, що негативні наслідки від неправильного зазначення маси вантажу в накладній відсутні, за надані послуги з перевезення вантажу відповідачем був проведений розрахунок та позивачем отримано провізну плату, збитків позивач не поніс; натомість відповідач знаходиться в скрутному фінансовому становищі через проведення антитерористичної операції, вимушеної перереєстрації місцезнаходження та залишення основних засобів та виробничих потужностей підприємства в м. Антрацит, в Антрацитівському районі Луганської області, на даний час підприємство взмозі лише розраховуватися із боргами та податками, які виникли в період активних бойових дій, та виплачувати заробітну плату.

За таких обставин, відповідач просив зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій до розміру однієї провізної плати за обидва спірні вагони з посиланням на ст.551 Цивільного кодексу України, ст.233 Господарського кодексу України та ст.83 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце судового засідання, а також те, що на адресу суду не надходило обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, ухвалою суду явка не визнавалася обов'язковою, сторонами надано документи, необхідні для вирішення спору, за висновком суду неприбуття представника відповідача у судове засідання не перешкоджає вирішенню спору по суті.

У судовому засіданні 06.03.2017 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, надані докази та заслухавши пояснення представника позивача, суд

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Схід-Енерго-А» у липні 2016 року зі станції відправлення ОСОБА_3 Донецької залізниці на станцію Кривий Ріг - Головний Придніпровської залізниці за накладною №49751464 відправило вантаж антрацит у кількості 9 вагонів, одержувачем вантажу за накладною відповідачем зазначено ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг » (а.с.11 ).

Під час контрольного зважування (на підставі заявки вантажоодержувача №15 від 29.07.2016) на станції призначення Кривий Ріг - Головний Придніпровської залізниці виявлено невідповідність маси вантажу, зокрема у вагонах №67656868, №60492378, зазначеної у перевізних документах.

В накладній № 49751464 зазначено, що у вагонах №60492378, №67656868 маса вантажу становить 70000 кг та 69000 кг. Натомість за результатами перевірки, проведеного контрольного зважування вантажу на 150-тонних танзовагах вантажоодержувача №0285 (заводський №10021), державна повірка проведена 07.10.2015, виявлено, що маса вантажу в вагоні №60492378 становила 64750 кг, що на 5250 кг менше зазначеної в накладній ваги вантажу; в вагоні №67656868 становила 63600 кг, що на 5400 кг менше вказаної ваги в залізничній накладній.

По даному факту складено комерційний акт РА № 014108/660 від 29.07.2016 та акт загальної форми № 11062 від 29.07.2016 (а.с.12-14).

В комерційному акті РА № 014108/660 від 29.07.2016, в розділі Д, зокрема, містяться відомості про те, що ознак втрати та крадіжки вантажу не було, вантаж завантажено рівномірно, нижче бортів на 400 мм, вантаж маркований вапном, маркування не порушене. Двері у вагоні цільнометалеві, люки закриті щільно. З моменту прибуття і до зважування вагони з вантажем знаходились під охороною УВВО ПАТ АМКР (а.с.12).

Враховуючи вищевикладене, позивачем на підставі ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України нараховано відповідачу штраф у сумі 77310 грн 00 коп. за невірне зазначення маси вантажу двох вагонів в залізничній накладній, за стягненням якого він звернувся до суду із відповідним позовом.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази в обґрунтування власних позицій, суд дійшов висновку про наступне.

Спір між сторонами виник з договору перевезення, у зв'язку з порушеннями, допущеними відповідачем при оформленні перевізних документів.

Правовідносини між сторонами, що пов'язані з перевезенням, регулюються Цивільним кодексом України (далі по тексту ЦК України); Господарським кодексом України (далі по тексту ГК України); Статутом залізниць України (далі по тексту Статут залізниць); Правилами перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 14.10.2014 № 513), зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 05.11.2014 за № 1395/26172 (далі по тексту Правила перевезення вантажів).

Статтею 908 ЦК України передбачено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч. 5 ст. 307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ч. 3 ст. 909 ЦК України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Відповідно до статті 6 Статуту залізниць накладна це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи одержувача і супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Статут залізниць визначає права, обов'язки і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (стаття 2 Статуту). На підставі цього Статуту затверджені Міністерством транспорту Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (стаття 5 Статуту).

Статтею 23 Статуту залізниць та Правилами оформлення перевізних документів, які є розділом 3 Правил перевезення вантажів, передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Накладна згідно з Правилами перевезення вантажів може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису). Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

Статутом, а саме статтею 24, передбачене право залізниці перевіряти правильність відомостей, зазначених відправником у накладній.

Статтею 56 Статуту встановлено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах, передбачених Правилами.

Відповідно до п. 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. У разі пред'явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів (додаток 2 до цих Правил) або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою) за накладною (додаток 4 до Правил перевезення вантажів в універсальних контейнерах, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 № 542, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10.09.2001 за № 798/5989).

Відповідно до п. 2.1 Правил перевезення вантажів, графи „Маса вантажу, визначена відправником, кг та „Спосіб визначення маси заповнюються вантажовідправником.

Згідно п. 1.3 Правил усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником до відповідних граф. Виправлення не допускаються, у разі зміни відомостей, внесених до перевізного документа, відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ.

В накладній № 49751464 зазначено, що у вагонах №60492378, №67656868 нетто вантажу становить 70000 кг та 69000 кг. Натомість за результатами перевірки, проведеного контрольного зважування вантажу на танзометричних вагах заводський №10021 вантажоодержувача на станції прибуття Кривий Ріг - Головний Придніпровської залізниці, державна повірка проведена 07.10.2015, виявлено, що маса вантажу в вагоні №60492378 становила 64750 кг, що на 5250 кг менше ваги вантажу, в вагоні №67656868 становила 63600 кг, що на 5400 кг менше , вказаного в залізничній накладній,.

Як вбачається, в залізничній накладній (вагони №60492378, №67656868) вантажовідправником вказана маса вантажу 70000 кг та 69000 кг, спосіб визначення маси - на вагонних 150-тонних вагах, заводський №1774, у графі "Відправник" вказано найменування відправника -ТОВ "Схід-Енерго-А", тобто відповідача у справі.

Представник відправника у графі 55 залізничної накладної своїм електронним цифровим підписом підтвердив правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п. 2.3 Правил оформлення перевізних документів.

Згідно п. 28 Правил приймання вантажів (розділ 1 Правил перевезення вантажів) вантажі, завантажені відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Відповідно до статті 24 Статуту залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначений відправником у накладній на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Наведена норма свідчить про те, що залізниця не зобов'язана перевіряти дані, зазначені у накладних, фактичним даним при прийнятті вантажу до перевезення.

Згідно ч. 3 п. 3.19 роз'яснення Президії Вищого господарського суду України №04-5/601 від 29.05.2002 (зі змінами) не має також правового значення оцінка того, чи могла залізниця при прийнятті вантажу до перевезення побачити недовантаження у вагоні, оскільки Статут та Правила перевезення не передбачають визначення маси вантажу на око.

Пунктом 22 Правил видачі вантажів (зареєстровані в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 862/5083) передбачено, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.

Як свідчать матеріали справи, контрольне переважування вантажу проводилось на 150-тонних танзометричних вагах заводський №10021 вантажоодержувача на станції прибуття Кривий Ріг - Головний Придніпровської залізниці, державна повірка проведена 07.10.2015.

Таким чином, матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено факт невідповідності маси вантажу у вагонах №60492378, №67656868, що була зазначена відповідачем у перевізному документі в розмірі 70000 кг та 69000 кг, фактичній масі вантажу 64750 кг та 63600 кг.

Згідно ст. 129 Статуту, акти загальної форми та комерційні акти складаються для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності сторін.

Акт загальної форми №11062 від 29.07.2016 та комерційний акт РА № 014108/660 від 29.07.2016 складені з дотриманням вимог чинного законодавства та підписані уповноваженими на це посадовими особами.

Відповідно до ст. 921 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що виникають з договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.

Згідно зі ст. 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача, з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

У відповідності зі ст. 118 Статуту за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань

При чому штраф підлягає стягненню за сам факт допущення вантажовідправником порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитків.

Провізна плата за вагони №60492378 та №67656868 становить 7731 грн 00 коп. за кожний вагон, яка розрахована позивачем на підставі Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги та Коефіціентів, що застосовуються до Збірника, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 317 від 26.03.2009 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за № 340/16356. Враховуючи розмір провізної плати, позивачем визначено розмір штрафу за неправильне зазначення у залізничній накладній маси вантажу вагонів, що складає загалом 77310 грн 00 коп. (7731 грн 00 коп. * 5*2).

Відповідно до ст. 921 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що виникають з договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

У відповідності зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, зокрема, відповідно до договору.

Відповідач не заперечив факт неправильного зазначення в залізничній накладній ваги спірних вагонів, доводів позовної заяви не спростував.

Враховуючи викладені приписи законодавства та обставини справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позову та наявність підстав для стягнення з відповідача штрафу в заявленому розмірі.

Вирішуючи заявлене клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу до однієї провізної плати за обидва спірні вагони, а саме до 15462,00 грн., господарський суд виходить з наступного.

В обґрунтування поданого клопотання відповідач послався на скрутне фінансове становище підприємства пов'язане з проведенням антитерористичної операції в Луганській області, зокрема в м. Антрацит, Антрацитівському районі за первісним місцезнаходженням підприємства. Також просив суд врахувати, що негативні наслідки від неправильного зазначення маси вантажу в накладній відсутні, за надані послуги з перевезення вантажу відповідачем був проведений розрахунок з позивачем повністю, збитків позивач не поніс; натомість відповідач через проведення антитерористичної операції, вимушеної перереєстрації місцезнаходження та залишення основних засобів та виробничих потужностей підприємства в м. Антрацит, в Антрацитівському районі Луганської області, на даний час знаходиться в скрутному фінансовому становищі, підприємство розраховується на даний час лише із боргами та податками, які виникли за період проведення активних бойових дій, та може виплачувати лише заробітну плату.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Приписами статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У п.3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 Про деякі питання застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції визначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Підпунктом 6.4 п.6 роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 №04-5/601 Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею передбачено, що відповідно до статті 551 ЦК України розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Виходячи зі змісту ст.233 ГК України, ст.83 ГПК України, суди мають право при прийнятті рішення про стягнення штрафу зменшувати його розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи. Підстави та розмір зменшення стягуваного штрафу повинні бути мотивовані та обґрунтовані в рішенні суду.

З наданих відповідачем документів вбачається, що місцезнаходженням відповідача було Антрацитівський район Луганської області, село Дякове. Підприємство мало спеціальний дозвіл на користування надрами за №4874 від 26.01.2009 та здійснювало видобування кам'яного вугілля (антрациту) в Антрацитівському районі Луганської області.

Згідно даних, розміщених в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності відповідача є добування кам'яного вугілля, декоративного та будівельного каменю, вапняку, гіпсу, крейди та глинистого сланцю.

Статтею 1 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" встановлено, що районом проведення антитерористичної операції є визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.

Відповідно до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014, Антитерористичним центром при Службі Безпеки України, видано наказ від 07.10.2014 № 33/6/а "Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення", яким визначено районом проведення антитерористичної операції Донецьку та Луганську області з 07.04.2014.

02.12.2015 Кабінетом Міністрів України також прийнято розпорядження №1275-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція , та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України . Натомість в п.3 розпорядження м.Антрацит зазначено серед населених пунктів Луганської області, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Суд також звертає увагу на дію розпорядження Кабінету Міністрів України Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження №1085 від 07.11.2014, згідно якого до таких населених пунктів, зокрема віднесено й місто Антрацит, Антрацитівський район Луганської області.

Як вбачається з матеріалів справи, в 2015 році у зв'язку із проведенням антитерористичної операції відповідач здійснив перереєстрацію місцезнаходження на підконтрольній українській владі території, та переїхав до м. Сєвєродонецьк Луганської області.

За таких обставин, судом враховується доводи відповідача про складнощі фінансового становища підприємства з огляду на залишення на тимчасово не підконтрольній території основних засобів та активів підприємства, вимушений переїзд та втрату значної частини майна та виробничих потужностей, необхідність проведення розрахунків на даний час за накопичені борги та подати, які виникли за період проведення активних бойових дій. Враховуючи скрутне матеріальне становище відповідача, стягнення штрафу в повному обсязі може призвести до поглиблення вже існуючих фінансових проблем підприємства.

Судом приймається до уваги також те, що позивач не зазнав збитків від неправильного зазначення маси вантажу в залізничній накладній (яка є фактично меншою, ніж вказано в накладнихій), встановлений факт недовантаження не завдав загрози залізничному руху, відповідач повністю розрахувався з позивачем за надані послуги, а скрутне фінансове становище відповідача у справі документально підтверджене.

Враховуючи загальні засади законодавства, встановлені у ст.3 Цивільного кодексу України, а саме справедливість, добросовісність та розумність, суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу частково та реалізувати своє право на зменшення розміру штрафних санкцій, застосованих позивачем відповідно до ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України, зменшивши його розмір до трьох провізних плат за кожний вагон, тобто до 46 386 грн 00 коп.

На підставі викладеного, господарський суд визнає позов обґрунтованим повністю. Однак, суд вважає за можливе зменшити розмір заявленого до стягнення штрафу, а тому позов слід задовольнити частково у розмірі 46 386 грн 00 коп, в іншій частині позову - відмовити.

У резолютивні частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки (абз. 4 п.3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 Про деякі питання застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції).

Судовий збір в сумі 1600 грн покладається на відповідача згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.33-34, 44, 49, 82, п.3 ст.83, ст.ст.84-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Схід-Енерго-А» про стягнення 77310 грн 00 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Схід-Енерго-А» , Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Курчатова, буд. 4, ідентифікаційний код 34100712, на користь Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» , 03680 м. Київ, вул. Тверська, буд.5, ідентифікаційний код 40075815, в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» , Дніпропетровьска область, 49600 м.Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 108, ідентифікаційний код 40081237, штраф у сумі 46 386 грн 00 коп., та витрати зі сплати судового збору в сумі 1600 грн 00 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 09.03.2017

Суддя О.В. Драгнєвіч